Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №380/16823/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 рокусправа № 380/16823/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, при нарахуванні грошового забезпечення полковнику ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок грошового забезпечення, виплаченого полковнику ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (включно), у тому числі посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за службу в умовах режимних обмежень, премії, а також матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідач нараховував і виплачував позивачу грошове забезпечення, визначаючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 (далі Постанова №103), яким було змінено редакцію п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 (далі Постанова №704). На думку позивача, з 29.01.2020 розрахунковою величиною для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, і такий порядок діяв до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» №481 від 12.05.2023 (далі Постанова №481), тобто до 19.05.2023 включно. Позивач також зазначає, що мінімальна заробітна плата не може застосовуватися як розрахункова величина з огляду на п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 (далі Закон №1774-VIII), а перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням зумовлює перерахунок похідних від них виплат, зокрема надбавок, премії, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №580/3452/22, від 05.06.2024 у справі №420/18318/23, від 27.02.2023 у справі №640/11131/21, від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а, від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18.

Ухвалою від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

21.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що позивач проходив військову службу у підрозділі, який перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 . На думку відповідача, згідно з Постановою №704 у редакції Постанови №103 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовим званням є прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а примітки до додатків 1 та 14 до Постанови №704 норм права не містять, мають інформаційний характер і були приведені у відповідність до п.4 Постанови №704 постановою Кабінету Міністрів України №1038 від 28.10.2020. Відповідач посилається на п.20 та п.32 Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №870 від 06.09.2005, та п.2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №34/5 від 12.04.2005, і вважає, що скасування в судовому порядку п.6 Постанови №103 не поновлює дію попередньої редакції п.4 Постанови №704 та не створює підстав для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу. Відповідач також зазначив, що з 20.05.2023 розрахункова величина у розмірі 1762 гривні закріплена Постановою №481, а постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання відповідно до ст.117 Конституції України та ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України». Щодо грошової допомоги для оздоровлення відповідач вказав, що виплатив її за 2020, 2021, 2022, 2023 роки виходячи з розрахункової величини 1762 грн. Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач зазначив, що вона не є обов`язковою виплатою, надається за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення та на підставі рапорту військовослужбовця, за 2020, 2021, 2022 роки була виплачена позивачу в повному обсязі виходячи з розрахункової величини 1762 грн, а у 2023 році не нараховувалась і не виплачувалась. До відзиву відповідач додав архівні відомості про грошове забезпечення позивача за 2020-2023 роки.

Розглянувши позовну заяву, відзив та подані сторонами документи, суд встановив такі обставини.

Згідно з довідкою про проходження військової служби (трудову діяльність) у спірний період позивач обіймав посади військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (07.2017-12.2020), військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_7 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (12.2020-07.2021), перебував у розпорядженні Командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ( НОМЕР_1 ) та обіймав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ( НОМЕР_2 ).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №372 від 27.12.2025 полковника ОСОБА_1 , звільненого наказом Командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України (по особовому складу) №1842 від 15.12.2025 з військової служби у запас за підп.«б» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон №2232-XII), з 27.12.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 №1159/13/1591 від 15.06.2026, наданим на запит позивача, повідомлено, що за період перебування позивача на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_9 з 22.01.2020 по 23.05.2023 його грошове забезпечення, у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховувалось та виплачувалось відповідно до Постанови №704, при цьому розмір посадового окладу та окладу за військовим званням визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови №704.

З архівних відомостей про нарахування грошового забезпечення позивачу за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, складених ІНФОРМАЦІЯ_2 , слідує, що протягом усього спірного періоду посадовий оклад позивача становив 5360,00 грн, а оклад за військовим званням 1410,00 грн.

Сторони не заперечують, що у спірний період посадовий оклад, оклад за військовим званням та похідні від них виплати обчислювались позивачу виходячи з розрахункової величини 1762 грн, тобто прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Аналогічні примітки містять і додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, спірні відносини у якій є тотожними цьому спору, зауважив, що на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови № 103, тобто з використанням такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення (стаття 6 Закону № 2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3). Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.

Тобто положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01.01.2020 (набрання чинності Законом № 294-IX) не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили; натомість з 01.01.2020 така невідповідність виникла.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).

Отже, з огляду на передбачені частиною третьою статті 7 КАС України правила, а також враховуючи, що з 29.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Вказана правова позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 15 вересня 2022 року у справі № 500/1886/21 та від 10 січня 2023 року у справі № 120/8682/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Доводи відповідача про те, що скасування у судовому порядку пункту 6 постанови № 103 не відновлює дію пункту 4 постанови № 704 у попередній редакції, суд відхиляє, оскільки правова позиція суду ґрунтується не на «відновленні» дії пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції, а на незастосуванні до спірних правовідносин положення пункту 4 постанови № 704 у частині, що суперечить актам вищої юридичної сили (законам про Державний бюджет України на відповідні роки), в силу статті 7 КАС України. Та обставина, що Постанова № 704 у відповідних редакціях містила посилання на прожитковий мінімум станом на 01.01.2018, не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку застосовувати норму підзаконного акта лише в частині, що відповідає актам вищої юридичної сили.

На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача за період з 17.08.2022 по 20.05.2023, а також похідних видів грошового забезпечення, такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно, а належне нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за вказаний період відповідачем не здійснено.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення позивачу за вказаний період, з урахуванням раніше виплачених сум.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Позивача звільнено від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат сторонами не надано, тому відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, премії, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2020 - 2102 грн, станом на 01.01.2021 - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.