Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №380/12797/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 рокусправа № 380/12797/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-3), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з квітня 2022 року по липень 2023 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних і додаткових видів грошового забезпечення), а також похідних одноразових видів грошового забезпечення за період з квітня 2022 року по липень 2023 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30 серпня 2017 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з серпня 2023 року по грудень 2024 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних і додаткових видів грошового забезпечення), а також похідних одноразових видів грошового забезпечення за період з серпня 2023 року по грудень 2024 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30 серпня 2017 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2024 року по 30 квітня 2025 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних і додаткових видів грошового забезпечення), а також похідних одноразових видів грошового забезпечення за період з грудня 2024 року по 30 квітня 2025 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30 серпня 2017 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у спірні періоди позивач проходив військову службу, а посадовий оклад та оклад за військовим званням обчислювались йому виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн, тобто прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Позивач вважає, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 підлягає застосуванню п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 у первинній редакції, яка передбачає застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Посилається на постанову Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481. Вказує, що розмір грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а при виплаті спірних сум має бути здійснена компенсація сум податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачам встановлено строк для подання відзивів на позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_2 та заяви військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду.

15.07.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 проти позову заперечив. Зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та у період з 04.03.2022 по 27.01.2023 отримував грошове забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 та отримував грошове забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_4 до 31.08.2023; грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий місяць. Вказав, що примітки до додатків до Постанови №704 не містять норм права та приведені у відповідність постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038; скасування в судовому порядку п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 не створює підстав для перерахунку грошового забезпечення діючих військовослужбовців, а згідно з п.32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, скасування акта не поновлює дію актів, які ним скасовані. Щодо періоду з 20.05.2023 по 31.08.2023 послався на ухвалу Верховного Суду від 22.05.2026 у справі №240/401/26 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду. Просив у задоволенні позову відмовити.

10.08.2026 від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 проти позову заперечив. Зазначив, що з 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №481, якою запроваджено сталу розрахункову величину 1762,00 грн, і цій постанові зворотної дії не надано. Послався на постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та нечинним п.2 постанови №481 та відмовлено в позові, а також на постанову Верховного Суду від 24.06.2025 у справі №420/5584/24. Вказав, що позивач не подавав рапорту про незгоду з проведеним розрахунком відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Просив у задоволенні позову відмовити.

12.08.2026 від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-3 проти позову заперечив. Зазначив, що позивач не оскаржував наказ про виключення зі списків особового складу та не звертався з рапортом про невиключення без проведення перерахунку, що, на думку відповідача-3, свідчить про його згоду з визначеними виплатами. Вказав, що скасування в судовому порядку п.6 постанови №103 не відновлює дію попередньої редакції п.4 Постанови №704; що з 20.05.2023 розрахункову величину 1762,00 грн встановлено постановою №481; що саме з цього розміру розраховано показники законів про Державний бюджет України на 2020-2025 роки, а застосування первинної редакції п.4 Постанови №704 не відповідатиме принципам збалансованості та обґрунтованості бюджету. Послався на введення воєнного стану, відступ України від зобов`язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.64 Конституції України, Меморандум про економічну та фінансову політику від 08.12.2022, а також на те, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 04.03.2022 №56 підполковника ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_5 28.02.2022, відповідно до мобілізаційного призначення вважати призначеним заступником командира окремого стрілецького батальйону з озброєння - начальником технічної частини.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 27.01.2023 №25-ос підполковника ОСОБА_1 , зарахованого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.12.2022 №1188 у розпорядження начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, вважати таким, що 27.01.2023 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби; 27.01.2023 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та знято з усіх видів забезпечення.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 08.03.2023 №25 підполковника ОСОБА_1 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 21.02.2023 №364 на посаду заступника командира батальйону з озброєння - начальника технічної частини військової частини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » Сухопутних військ Збройних Сил України, з 08.03.2023 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 24 у сумі 5070 грн; встановлено щомісячну премію у розмірі 390 відсотків посадового окладу та надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

З архівних відомостей ІНФОРМАЦІЯ_3 про нарахування грошового забезпечення позивачу за 2022 та 2023 роки слідує, що позивачу нараховувались, зокрема, посадовий оклад у розмірі 5070,00 грн та оклад за військовим званням у розмірі 1410,00 грн на місяць, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. У відомостях зазначено, що відповідно до п.8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260), щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення виплачуються в поточному місяці за минулий місяць. Нарахування у березні 2023 року (за лютий 2023 року) відсутні. Датою звільнення у відомостях вказано 31.08.2023.

Згідно з довідками ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.03.2026 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії позивачу у період з квітня по грудень 2022 року щомісяця нараховано посадовий оклад 5070,00 грн, оклад за військове звання 1410,00 грн, надбавку за вислугу років (45%) 2916,00 грн, надбавку за особливості проходження служби (65%) 6107,40 грн, премію (140%) 7098,00 грн; у січні 2023 року - посадовий оклад 4415,81 грн, оклад за військове звання 1228,06 грн, надбавку за вислугу років 2539,74 грн, надбавку за особливості проходження служби 5319,35 грн, премію 6182,13 грн; у березні 2023 року - посадовий оклад 3925,16 грн, оклад за військове звання 1091,61 грн, надбавку за вислугу років 2257,55 грн, надбавку за особливості проходження служби 4728,31 грн, премію (390%) 15308,13 грн; у квітні - липні 2023 року щомісяця - посадовий оклад 5070,00 грн, оклад за військове звання 1410,00 грн, надбавку за вислугу років 2916,00 грн, надбавку за особливості проходження служби 6107,40 грн, премію (390%) 19773,00 грн. Відомості за лютий 2023 року у довідках відсутні.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2024 №361 підполковника ОСОБА_1 з 19.12.2024 виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби - 3 територіального управління внутрішнього аудиту.

З грудня 2024 року по 30.04.2025 позивач проходив військову службу у 3 територіальному управлінні внутрішнього аудиту та перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з витягом з наказу начальника 3 територіального управління внутрішнього аудиту (по стройовій частині) від 30.04.2025 №72 полковника ОСОБА_1 , звільненого наказом Директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 22.04.2025 №153 у відставку за підп.«б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я), з 30.04.2025 виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення. Цим наказом визначено виплатити позивачу за квітень 2025 року надбавку за особливості проходження служби у розмірі 90%, премію у розмірі 390% посадового окладу, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (38 календарних днів), 2023 рік (30 календарних днів), 2024 рік (30 календарних днів), 2025 рік (40 календарних днів), грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку тривалістю 56 діб та одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби.

У грошовому атестаті військової частини НОМЕР_2 від 30.04.2025 №1409/180/147/156 зазначено, що позивачу виплачено оклад за військовим званням у сумі 1480,00 грн, посадовий оклад за 45 тарифним розрядом у сумі 8030,00 грн, надбавку за вислугу років (50%) у сумі 4755,00 грн, премію (390%) у сумі 31317,00 грн, надбавку за особливості проходження служби (90%) у сумі 12838,50 грн, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень (15%) у сумі 1204,50 грн, а також одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби у сумі 90630,00 грн.

Сторонами не заперечується, що у спірні періоди розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача визначались виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн. Відповідачі у відзивах зазначають про застосування саме цієї величини. Сума окладу за військовим званням «підполковник» 1410,00 грн відповідає добутку 1762,00 грн на тарифний коефіцієнт 0,8 з округленням.

Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою ст.9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 (далі Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 (далі постанова №103) внесено зміни до Постанови №704, внаслідок яких п.4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано п.6 постанови №103, яким, зокрема, були внесені зміни до п.4 Постанови №704.

Згідно з п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 (далі Закон №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №2017-III від 05.10.2000 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку встановлюється законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-IX від 02.12.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становив 2481,00 грн; відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 з 1 січня 2023 року - 2684,00 грн; відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX від 09.11.2023 з 1 січня 2024 року - 3028,00 грн; відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX від 19.11.2024 з 1 січня 2025 року - 3028,00 грн.

Згідно з частинами першою - третьою ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що спірним у цій справі є питання про те, яка розрахункова величина підлягала застосуванню для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у період до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 та після цієї дати.

Щодо періоду до 20.05.2023 суд враховує таке.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 зазначила: «Верховний Суд, зокрема у постановах від 15 червня 2023 року у справі №380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі №620/9741/24 та інших вказував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, а саме до пункту 4 Постанови №704, визнано у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року", а не "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року".

У цих та інших постановах Верховний Суд виходив з того, що положення пункту 4 Постанови №704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року", не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 у частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Отже, з 29 січня 2020 року чинна редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року", а не "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року"».

Суд відхиляє посилання відповідачів на п.32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, щодо того, що скасування акта не поновлює дію актів, які ним скасовані. Висновок суду ґрунтується не лише на наслідках скасування п.6 постанови №103, а й на приписах ч.3 ст.7 КАС України. У постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 Верховний Суд зазначив: «При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі №340/507/22)».

Доводи ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що примітки до додатків до Постанови №704 не містять норм права та були змінені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, не спростовують висновків суду, оскільки розрахункова величина для визначення посадових окладів та окладів за військовим званням визначається п.4 Постанови №704, а суд застосовує цей пункт у частині, що відповідає актам вищої юридичної сили.

Щодо періоду з 20.05.2023 суд враховує таке.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» №481 від 12.05.2023 (далі постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023, абзац перший п.4 Постанови №704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 зазначила: «Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили».

У цій же постанові Верховний Суд зазначив: «Таким чином, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин».

Також Верховний Суд зазначив: «Натомість пункт 4 Постанови №704 в редакції пункту 2 Постанови №481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови №704 як такої».

За результатами розгляду справи №520/5814/24 судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2025 у справі №600/3516/24-а та від 22.10.2025 у справі №420/3824/25, та сформувала такий висновок: «до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн».

Хоча висновок судової палати сформовано щодо довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, він стосується саме порядку обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців відповідно до п.4 Постанови №704, тобто тієї самої норми, яка підлягає застосуванню у цій справі. Довідка для перерахунку пенсії відображає розмір грошового забезпечення діючих військовослужбовців, а тому підстав для іншого застосування п.4 Постанови №704 до грошового забезпечення позивача у період проходження ним служби суд не вбачає.

Суд відхиляє посилання військової частини НОМЕР_1 на постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24. Предметом спору у цій справі була вимога до Кабінету Міністрів України про визнання неправомірними дій при прийнятті постанови №481 та зобов`язання скасувати її п.2. Верховний Суд у цій постанові зазначив: «Ґрунтуючись на принципах теорії права, зокрема щодо дії нормативно-правових актів у часі, а також сталої судової практики, можна дійти висновку про нечинність цієї норми, оскільки як на момент подання цього позову, так і його розгляду судом першої інстанції, пункт 2 Постанови №481 вичерпав свою дію з моменту набрання ним чинності». Також Верховний Суд зазначив: «Ураховуючи наведене, Верховний Суд констатує, що позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають вимогам чинного законодавства, а обраний ним спосіб захисту є неправильним та неефективним». Питання про застосування п.4 Постанови №704 у редакції постанови №481 до нарахування грошового забезпечення конкретному військовослужбовцю з урахуванням ч.3 ст.7 КАС України та законів про Державний бюджет України на відповідний рік у справі №320/29450/24 не вирішувалось. У цій же постанові Верховний Суд зазначив: «Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи». Отже, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені щодо іншого предмета спору та способу захисту.

Посилання військової частини НОМЕР_1 на постанову Верховного Суду від 24.06.2025 у справі №420/5584/24 суд також відхиляє, оскільки після ухвалення цієї постанови судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 сформувала висновок щодо застосування п.4 Постанови №704 у редакції постанови №481, який суд враховує відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Доводи відповідача-3 про те, що показники законів про Державний бюджет України розраховано виходячи з розміру 1762,00 грн, а застосування первинної редакції п.4 Постанови №704 порушить принципи збалансованості та обґрунтованості бюджету, суд відхиляє. Питання забезпечення фінансування є питанням організації виконання державою своїх зобов`язань і не є підставою для застосування підзаконного акта в частині, що суперечить законам України. Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 у справі №200/4742/24 зазначив: «Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а)». З тих самих підстав суд відхиляє посилання відповідача-3 на п.8 Порядку №260 щодо виплати грошового забезпечення в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини.

Доводи відповідача-3 щодо неможливості застосування до спірних правовідносин правових позицій Верховного Суду та Європейського суду з прав людини з огляду на введення воєнного стану та відступ України від зобов`язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод суд відхиляє. Відступ держави від окремих зобов`язань за Конвенцією не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України). Висновки Верховного Суду щодо застосування п.4 Постанови №704 ґрунтуються на приписах ст.7 КАС України та законів України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Посилання відповідача-3 на ч.2 ст.64 Конституції України та Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» суд також відхиляє. Відповідач-3 не навів нормативно-правового акта, яким у спірні періоди в установленому порядку було б обмежено право позивача на отримання грошового забезпечення у розмірі, визначеному п.4 Постанови №704 з урахуванням законів про Державний бюджет України на відповідний рік.

Посилання відповідача-3 на Меморандум про економічну та фінансову політику від 08.12.2022 є безпідставним, оскільки цей документ не є актом нормативного характеру, а його зміст не відповідає змісту законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Щодо доводів відповідача-2 та відповідача-3 про те, що позивач не подавав рапорту про незгоду з проведеним розрахунком та не оскаржував наказ про виключення зі списків особового складу, суд зазначає, що згідно з п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Ця норма встановлює обов`язок військової частини провести з військовослужбовцем повний розрахунок і не пов`язує право військовослужбовця на отримання грошового забезпечення у належному розмірі з поданням рапорту чи оскарженням наказу про виключення зі списків особового складу. Згода військовослужбовця на виключення зі списків особового складу не припиняє обов`язку військової частини виплатити грошове забезпечення у розмірі, визначеному законодавством. Доводи відповідачів про зворотне зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що відповідачі, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача розрахункову величину 1762,00 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, допустили протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі.

Щодо визначення періодів, за які кожен з відповідачів зобов`язаний здійснити перерахунок, суд враховує таке.

ІНФОРМАЦІЯ_7 нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_3 по 27.01.2023 та за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_4 з 08.03.2023. З 28.01.2023 по 07.03.2023 позивач перебував у розпорядженні начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Архівні відомості та довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 не містять відомостей про нарахування позивачу грошового забезпечення за цей період. Доказів нарахування та виплати ІНФОРМАЦІЯ_7 грошового забезпечення позивачу з 28.01.2023 по 07.03.2023 матеріали справи не містять. Тому позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_3 підлягають задоволенню за періоди з 01.04.2022 по 27.01.2023 та з 08.03.2023 по 31.07.2023.

Позивач перебував у списках особового складу та на всіх видах забезпечення військової частини НОМЕР_1 по 19.12.2024 включно, а з 20.12.2024 перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 . Тому позовні вимоги до військової частини НОМЕР_1 підлягають задоволенню за період з 01.08.2023 по 19.12.2024, а до військової частини НОМЕР_2 - за період з 20.12.2024 по 30.04.2025.

Оскільки розмір надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, ці виплати є похідними та також підлягають перерахунку із застосуванням розрахункової величини, визначеної п.4 Постанови №704 у первинній редакції.

Відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі Порядок №44), грошова компенсація виплачується, зокрема, особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення. Тому перерахунок та виплата грошового забезпечення позивачу мають здійснюватися з урахуванням п.2 Порядку №44.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визначення конкретного розміру кожної складової грошового забезпечення та похідних виплат потребує розрахунків з використанням первинних документів, що належить до компетенції відповідачів. Тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд зобов`язує відповідачів здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за визначеною судом розрахунковою величиною з урахуванням раніше виплачених сум. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідачів.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що відповідачі правомірності своєї бездіяльності не довели, а позов підлягає частковому задоволенню. У задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з 28.01.2023 по 07.03.2023, до військової частини НОМЕР_1 за період з 20.12.2024 по 31.12.2024 та до військової частини НОМЕР_2 за період з 01.12.2024 по 19.12.2024 слід відмовити.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011, доказів понесення інших судових витрат не надано, тому в силу ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 01.04.2022 по 27.01.2023 та з 08.03.2023 по 31.07.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) грошового забезпечення (основних, додаткових та похідних одноразових видів грошового забезпечення) за періоди з 01.04.2022 по 27.01.2023 та з 08.03.2023 по 31.07.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по 19.12.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) грошового забезпечення (основних, додаткових та похідних одноразових видів грошового забезпечення) за період з 01.08.2023 по 19.12.2024, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2024 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.12.2024 по 30.04.2025 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) грошового забезпечення (основних, додаткових та похідних одноразових видів грошового забезпечення) за період з 20.12.2024 по 30.04.2025, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2024 та станом на 01.01.2025 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.