Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №340/3079/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №340/3079/26

Суддя: М.Я. САВОНЮК

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3079/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр Кіровоградської обласної ради" про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр Кіровоградської обласної ради" (надалі - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №246/26/12/Р від 13.01.2026 Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Кіровоградський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр Кіровоградської обласної ради» в частині визначення причини інвалідності ОСОБА_1 як «загальне захворювання»;

- зобов`язати КНП «Кіровоградський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр Кіровоградської обласної ради» провести повторне оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 та прийняти нове рішення з урахуванням змісту витягу з протоколу 16-ї Регіональної ВЛК № 2025-0421-1301-2637-0 від 21.04.2025 щодо причинного зв`язку захворювань, травм що пов`язані із захистом Батьківщини та з урахуванням висновків суду у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що брав безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України, а також у відсічі збройної агресії Російської Федерації. 05.01.2023 під час бойових дій отримав мінно-вибухову травму та вогнепальні осколкові поранення, у зв`язку з чим проходив лікування. Під час подальших медичних обстежень у січні 2023 року йому також діагностовано низку захворювань, у тому числі туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів та хронічну ретровірусну інфекцію.

Вказує, що відповідно до свідоцтва про хворобу №51/2 від 31.01.2023 вперше діагностований туберкульоз було визнано захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби, а наслідки вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку — травмою, пов`язаною із проходженням військової служби. Водночас хронічну ретровірусну інфекцію визначено як захворювання, не пов`язане з проходженням військової служби. За результатами огляду МСЕК 06.12.2023 йому встановлено III групу інвалідності із зазначенням причини інвалідності: «захворювання, травма, так, пов`язані з проходженням військової служби».

Водночас 13.01.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідача прийнято рішення №246/26/12/Р, яким йому повторно встановлено III групу інвалідності, однак причину інвалідності змінено на «загальне захворювання». Вважає такі висновки протиправними, адже експертною командою неправильно витлумачено та неповно враховано висновки військово-лікарських комісій щодо причинного зв`язку його травм і захворювань. Зокрема, у витязі з протоколу засідання 16 Регіональної ВЛК №2025-0421-1301-2637-0 від 21.04.2025 встановлено причинний зв`язок наслідків вибухової травми із захистом Батьківщини, а також визнано вперше діагностований туберкульоз захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Не пов`язаною з проходженням військової служби ВЛК визнала лише хронічну ретровірусну інфекцію та супутні їй захворювання. При цьому попередню постанову ВЛК було скасовано саме у зв`язку зі зміною формулювання причинного зв`язку травми та туберкульозу із «пов`язані з проходженням військової служби» на «пов`язані із захистом Батьківщини», а не у зв`язку з відсутністю такого причинного зв`язку.

Зауважує, що експертна команда, приймаючи оспорюване рішення, фактично врахувала лише висновок ВЛК про непов`язаність ВІЛ-інфекції з проходженням військової служби та залишила поза увагою висновки цієї ж ВЛК про зв`язок вибухової травми та туберкульозу із захистом Батьківщини. Однак такий підхід суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», оскільки експертна команда при визначенні причини інвалідності повинна була врахувати всі документи ВЛК, якими встановлено причинний зв`язок відповідних травм і захворювань.

Крім того, оспорюване рішення не містить належного обґрунтування причин неврахування висновків ВЛК щодо вибухової травми та туберкульозу, пов`язаних із захистом Батьківщини, що свідчить про невідповідність рішення критеріям обґрунтованості та вмотивованості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Внаслідок зміни причини інвалідності на «загальне захворювання» розмір його пенсійного забезпечення істотно зменшився, що безпосередньо вплинуло на обсяг його соціальних гарантій.

З цих підстав просить позов задовольнити.

18.05.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано докази по справі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначає, що спірне рішення не є рішенням про перегляд, скасування чи зміну висновків військово-лікарської комісії або попереднього висновку МСЕК від 06.12.2023, а прийняте за результатами окремої процедури оцінювання повсякденного функціонування позивача станом на 13.01.2026. Під час такого оцінювання експертною командою досліджувалися наявні медичні документи, результати очного огляду, актуальний стан здоров`я, основний та супутні діагнози, анамнез, скарги позивача та ступінь обмеження його життєдіяльності.

Не заперечує факту отримання позивачем мінно-вибухової та черепно-мозкової травм, струсу головного мозку, а також діагностування у 2023 році туберкульозу. Водночас зазначає, що ці обставини були відомі експертній команді та враховані під час прийняття спірного рішення разом зі свідоцтвом про хворобу №51/2 від 31.01.2023, попереднім висновком МСЕК від 06.12.2023, витягом із протоколу засідання 16 Регіональної ВЛК від 21.04.2025 та іншою медичною документацією. Тому твердження позивача про ігнорування зазначених документів вважає безпідставними.

Зауважує, що медична документація 2023 року не може автоматично визначати результат нового оцінювання у січні 2026 року. Попередній висновок МСЕК також не зумовлював механічного відтворення раніше встановленої причини інвалідності, оскільки повторне оцінювання мало здійснюватися з урахуванням актуального стану здоров`я особи.

Вказує, що витягом з протоколу засідання 16 Регіональної ВЛК від 21.04.2025 наслідки вибухової травми та туберкульоз визнано пов`язаними із захистом Батьківщини, тоді як хронічну ретровірусну інфекцію, імунну декомпенсацію, тромбоцитопенію, хронічний вірусний гепатит С та ангіоспазм визначено такими, що не пов`язані з проходженням військової служби. У зв`язку з цим наявність причинного зв`язку окремих захворювань або травм із захистом Батьківщини не означає, що саме ці стани повинні були бути визначені провідною причиною інвалідності станом на 13.01.2026.

Наголошує, що актуальні медичні документи 2024– 2025 років не підтверджували наявності активного туберкульозного процесу як основного чинника обмеження життєдіяльності позивача. Відомості щодо стану органів грудної клітки та результати пульмонологічних обстежень, за твердженням відповідача, не свідчили про активну патологію, яка могла б визначати інвалідизацію у зв`язку з туберкульозом. Аналогічним чином враховано наслідки мінно-вибухової та черепно-мозкової травм.

Стверджує, що неврологічні та когнітивні скарги позивача були враховані експертною командою, однак наявний медичний масив не давав підстав визначити саме ці наслідки провідною причиною інвалідності станом на дату проведення оцінювання.

Звертає увагу, що оцінювання проведено очно 13.01.2026 з урахуванням висновків інфекціоніста, фтизіатра, невролога, офтальмолога, хірурга, психолога та інших спеціалістів, а також результатів додаткових обстежень, призначених експертною командою 17.12.2025. За результатами оцінювання встановлено помірний ступінь обмеження життєдіяльності за критеріями здатності до навчання та трудової діяльності і легкий ступінь — за критеріями самообслуговування, спілкування та контролю поведінки, у зв`язку з чим позивачу встановлено III групу інвалідності строком на один рік.

Визначення причини інвалідності як «загальне захворювання» пов`язує з тим, що основним діагнозом у рішенні експертної команди визначено B23.8, тоді як наслідки внутрішньочерепної травми, туберкульозу та інші стани зазначено як супутні діагнози або ускладнення. Наведене свідчить не про їх ігнорування, а про іншу оцінку їх клінічного значення для актуального функціонального стану позивача. Хронічна ретровірусна інфекція, натомість, залишалася актуальним станом, який потребував постійної антиретровірусної терапії, медичного спостереження та контролю.

Також зазначає, що стислість викладення мотивів у витягу з рішення експертної команди не свідчить про неврахування певних медичних документів, оскільки такий витяг не призначений для детального відтворення змісту кожного дослідженого документа. Матеріали справи підтверджують дослідження експертною командою всієї сукупності медичних відомостей, тоді як позивач не довів, що саме наслідки туберкульозу, мінно-вибухової чи черепно-мозкової травм станом на 13.01.2026 були провідними у формуванні його функціональних обмежень.

Вважає, що доводи позивача фактично спрямовані на переоцінку судом медичної значущості окремих діагнозів та визначення того, який із них мав бути основним. Такі питання належать до спеціальної медико-експертної оцінки, а сама по собі незгода позивача з результатом оцінювання не свідчить про протиправність рішення експертної команди.

З огляду на викладене відповідач вважає, що рішення №246/26/12/Р від 13.01.2026 прийнято з урахуванням попередньої та актуальної медичної документації, висновків ВЛК і МСЕК, результатів додаткових обстежень та очного огляду позивача, а тому підстави для його скасування відсутні.

Позивач надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відповідача, викладених у відзиві. Вказує, що у разі підтвердження причини інвалідності рішенням військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку під час фіксації причини інвалідності має зазначатися формулювання, наведене у такому рішенні ВЛК. При цьому законодавство не ставить її застосування у залежність від того, чи є відповідний діагноз «актуальним» або «провідним» на дату повторного оцінювання.

Стверджує, що спір стосується не переоцінки медичних висновків, а дотримання відповідачем установленої процедури визначення причини інвалідності. Вважає, що експертна команда не мала дискреції щодо неврахування формулювань ВЛК, якими окремі захворювання та травми визнані пов`язаними із захистом Батьківщини.

Звертає увагу, що у спірному рішенні експертної команди як супутні діагнози зазначено T90.5 — наслідки внутрішньочерепної травми та B90.8 — наслідки туберкульозу, тобто стани, причинний зв`язок яких із захистом Батьківщини встановлений ВЛК. Водночас останнє не містить мотивів, з яких ці діагнози, будучи наявними на момент оцінювання, не були враховані при визначенні причини інвалідності.

Доводи відповідача про відсутність у 2025–2026 роках активного туберкульозного процесу позивач вважає такими, що не впливають на вирішення спору. Зазначає, що законодавство пов`язує визначення причини інвалідності з наявністю рішення ВЛК про причинний зв`язок, а не з активністю відповідного захворювання на момент повторного огляду. Крім того, наслідки туберкульозу та вибухової травми зафіксовані у самому рішенні експертної команди як наявні у позивача діагнози.

Щодо посилань відповідача на неприпустимість підміни судом медико-експертної оцінки позивач зазначає, що не ставить перед судом питання про визначення того, який діагноз є провідним з медичної точки зору. Натомість предметом спору є перевірка дотримання експертною командою процедури прийняття рішення, зокрема врахування обов`язкових висновків ВЛК та належного мотивування визначеної причини інвалідності.

Представник відповідача подала суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що ОСОБА_1 помилково тлумачить положення пунктів 22– 23 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі — Порядок проведення оцінювання), ототожнюючи наявність рішення військово-лікарської комісії про причинний зв`язок окремих травм чи захворювань із обов`язком експертної команди автоматично визначити всю причину інвалідності як пов`язану із проходженням військової служби або захистом Батьківщини, адже положення пункту 23 Порядку №1338 мають застосовуватися у системному зв`язку з пунктом 22 цього Порядку та іншими нормами, які передбачають проведення комплексного оцінювання актуального стану здоров`я особи.

Не заперечує, що рішення ВЛК є документом, який підлягає врахуванню при встановленні причини інвалідності, та зазначає, що витяг із протоколу засідання 16 Регіональної ВЛК від 21.04.2025 перебував у матеріалах справи і був досліджений експертною командою. Водночас норми Порядку проведення оцінювання не передбачають автоматичного поширення формулювання ВЛК щодо окремого діагнозу на причину інвалідності особи загалом незалежно від основного діагнозу, супутніх станів, результатів медичних обстежень та фактичного впливу відповідних захворювань на повсякденне функціонування особи.

Наголошує, що у висновку 16 Регіональної ВЛК від 21.04.2025 наслідки вибухової травми та туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів визнані пов`язаними із захистом Батьківщини, тоді як хронічна ретровірусна інфекція, імунна декомпенсація, тромбоцитопенія, хронічний вірусний гепатит С та ангіоспазм визначені такими, що не пов`язані з проходженням військової служби. Тому цей документ не підтверджує безумовного обов`язку визначити всю інвалідність позивача як пов`язану із захистом Батьківщини.

Звертає увагу, що у спірному рішенні основним діагнозом визначено B23.8, тоді як наслідки внутрішньочерепної травми та туберкульозу відображені у структурі супутніх діагнозів. Саме основний діагноз B23.8 був актуальним та провідним на момент оцінювання, а відповідні стани, пов`язані з хронічною ретровірусною інфекцією, за висновком ВЛК не були пов`язані з проходженням військової служби. Відображення діагнозів T90.5 та B90.8 як супутніх свідчить про їх врахування, однак не означає їх визначального значення для встановлення причини інвалідності.

Вказує, що актуальні медичні документи 2024– 2025 років не підтверджували, що туберкульоз або його наслідки спричиняли функціональні порушення чи були провідним чинником обмеження повсякденного функціонування позивача. Аналогічний підхід слід застосовувати і щодо наслідків мінно-вибухової та черепно-мозкової травм.

Наполягає на тому, що позивач фактично просить суд дійти висновку про те, що саме наслідки туберкульозу, мінно-вибухової або черепно-мозкової травми мали бути визначальними для встановлення причини інвалідності. Однак такий висновок потребував би самостійної оцінки судом медичної значущості окремих діагнозів, їх впливу на життєдіяльність та співвідношення основного і супутніх станів, що виходить за межі судового контролю за рішеннями медико-експертних органів.

Щодо доводів про недостатню мотивованість оскаржуваного рішення зазначає, що витяг із рішення експертної команди не повинен містити детального аналізу кожного медичного документа чи супутнього діагнозу за аналогією із судовим рішенням. Істотним у даному випадку є те, що у спірному рішенні відображено основний та супутні діагнози, скарги, анамнез, попередній огляд МСЕК, свідоцтво про хворобу, висновок ВЛК, результати додаткових обстежень та встановлені ступені обмеження життєдіяльності.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу, брав участь у заходах із забезпечення оборони України, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.04.2018 (а.с. 9).

05.01.2023 позивач отримав вибухову травму, наслідками якої стали закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку у вигляді судомного знепритомнення та цефалгічного синдрому без порушення функції центральної нервової системи.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №51/2 від 31.01.2023 ВЛК Військово-медичного клінічного центру Західного регіону встановила, що хронічна ретровірусна інфекція, клінічна стадія IV, імунна декомпенсація (CD4 Т -лімфоцити 43,0 кл/мкл), тромбоцитопенія, анемія легкого ступеня важкості, хронічний вірусний гепатит С (РНК+) та ангіоспазм є захворюваннями, не пов`язаними з проходженням військової служби. Водночас вперше діагностований туберкульоз (24.01.2023) внутрішньогрудних лімфатичних вузлів визначено як захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, а наслідки вибухової травми (05.01.2023), закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку - як травму, пов`язану з проходженням військової служби. Цим же свідоцтвом позивача на підставі статті 5а графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с. 25-26).

06.12.2023 за результатами первинного огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності з 27.11.2023 з датою чергового переогляду 06.12.2024. У довідці до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №573387 причиною інвалідності зазначено: «захворювання, травма, так, пов`язані з проходженням військової служби» (а.с. 29).

Згідно з витягом із протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №2025-0421-1301-2637-0 від 21.04.2025 наслідки вибухової травми від 05.01.2023 - закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді судомного знепритомнення, цефалгічного синдрому без порушення функції центральної нервової системи - визначені як «травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини». Вперше діагностований 24.01.2023 туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів визначено як «захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини». Хронічну ретровірусну інфекцію, клінічну стадію IV, імунну декомпенсацію, тромбоцитопенію, анемію, хронічний вірусний гепатит С та ангіоспазм визначено як захворювання, не пов`язані з проходженням військової служби. Постанову про причинний зв`язок травми та захворювань, викладену у свідоцтві про хворобу №51/2 від 31.01.2023 відмінено (а.с. 32).

11.12.2025 позивачу видано направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

13.01.2026 у КНП «Кіровоградський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр Кіровоградської обласної ради» проведено очне оцінювання повсякденного функціонування особи щодо ОСОБА_1 , за результатами якого експертною командою прийнято рішення №246/26/12/Р від 13.01.2026 останньому встановлено III групу інвалідності строком на один рік, при цьому причину інвалідності визначено як «загальне захворювання» (а.с. 41).

Під час оцінювання експертною командою враховано анамнез хронічної ретровірусної інфекції, позалегеневого туберкульозу, мінно-вибухової та черепно-мозкової травм, гепатиту С та енцефалопатії. Також враховано відомості про попереднє встановлення 06.12.2023 III групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби.

При прийнятті рішення експертна команда досліджувала консультативні висновки інфекціоніста, фтизіатра, невролога, офтальмолога, хірурга, витяг із протоколу 16 Регіональної ВЛК від 21.04.2025, а також результати додаткових обстежень, призначених на засіданні експертної команди 17.12.2025, у тому числі висновок невролога, результати КТ головного мозку та психологічного обстеження. За результатами оцінювання встановлено помірний ступінь обмеження життєдіяльності за критеріями здатності до навчання та трудової діяльності, а також легкий ступінь обмеження за критеріями самообслуговування, спілкування та контролю своєї поведінки.

У рішенні експертної команди основним діагнозом визначено B23.8, а супутніми - I67.8 - інші уточнені цереброваскулярні хвороби; J42 - неуточнений хронічний бронхіт; T90.5 - наслідки внутрішньочерепної травми; B90.8 - наслідки туберкульозу інших органів; B18.2 - хронічний вірусний гепатит С. Ускладненнями основного діагнозу визначено D55.1 та D69.5.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №875-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Статтею 3 Закону №875-XII встановлено, що інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 06.10.2005 №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», інвалідність є мірою втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження повсякденного функціонування, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації особою її прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" за №1338 від 15.11.2024 затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності (далі — Постанова №1338, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 2 пункту 2 Постанови №1338 з 01.01.2025 експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є дата оприлюднення відповідного повідомлення про це на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров`я, яке здійснюється після впровадження відповідного програмного забезпечення та забезпечення технічної можливості щодо його функціонування (п. 3 Постанови №1338).

Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Положення про експертні команди).

Згідно з пунктом 2 Положення про експертні команди такі формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (п. 3 Положення про експертні команди).

Пунктом 4 Положення про експертні команди встановлено, що такі у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України "Про запобігання корупції", іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 6 Положення про експертні команди оцінювання проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Пунктом 9 Положення про експертні команди встановлено, що експертні команди:

1) у разі недостатності необхідної для прийняття рішення про оцінювання інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров`я та яка була додана до електронного направлення на проведення оцінювання, особу направляють на додаткове обстеження структури та функцій організму. На додаткові обстеження особа може бути направлена одноразово, крім випадків коли за результатами такого обстеження було виявлено нові, не зазначені в доданій до направлення медичній документації, стани, діагнози або порушення структури та функцій організму, що потребують додаткового обстеження;

2) формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання;

3) визначають компенсатори повсякденного функціонування особи (сукупність лікарських засобів та/або медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації тимчасового або постійного застосування/ використання);

4) планують та проводять повторні оцінювання;

5) визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії;

6) встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів;

7) встановлюють ступінь втрати професійної працездатності;

8) вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку;

9) встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді;

10) встановлюють причину смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

11) визначають медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним;

12) встановлюють потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі;

13) встановлюють ступінь стійкого обмеження життєдіяльності осіб для направлення їх до територіального центру соціального обслуговування або будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;

14) визначають ступінь втрати здоров`я, групи і часу настання інвалідності та її причинний зв`язок із Чорнобильською катастрофою;

15) встановлюють причинний зв`язок інвалідності осіб за наявністю документів, що їх підтверджують, визначених пунктом 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи;

16) визначають необхідність продовження періоду тимчасової непрацездатності.

Лікарі, що входять до складу експертних команд, мають право з метою уточнення діагнозу формувати електронні направлення в Реєстрі медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ (п. 10 Положення про експертні команди).

Згідно із пунктами 17 та 18 Положення про експертні команди основною формою роботи експертних команд є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Документація, яка створюється в процесі оцінювання функціонування особи, ведеться в електронній формі після початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.

Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи".

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення оцінювання направлення на оцінювання у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.

Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд (п. 7 Порядку проведення оцінювання).

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (п. 8 Порядку проведення оцінювання).

Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання (п. 9 Порядку проведення оцінювання).

Відповідно до пункту 14 Порядку проведення оцінювання оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я.

У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про яку оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОЗ, розгляд справ здійснюється із застосуванням паперового документообігу з урахуванням таких особливостей:

направлення на оцінювання, протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди оформлюються в паперовій формі. Форми зазначених документів затверджуються МОЗ;

направлення на оцінювання власноручно підписується лікарем, який направив на оцінювання, та скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (за наявності), в якому працює такий лікар;

протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди власноручно підписуються усіма членами експертної команди та скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (за наявності), на базі якого функціонує відповідна експертна команда;

рішення експертної команди та зазначені документи підлягають внесенню до електронної системи не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після появи технічної можливості.

Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи. Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ.

Пунктом 22 Порядку №1338 визначено документи, які можуть подаватися з метою підтвердження відповідної причини настання інвалідності.

Зокрема підпунктом 3 пункту 22 Порядку №1338 встановлено, що у разі настання інвалідності колишніх військовослужбовців у зв`язку з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби - надаються рішення (постанови) за результатом проведення військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії за формою, визначеною законодавством, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Відповідно до пункту 23 Порядку №1338 на підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку, експертною командою фіксується причина інвалідності, зокрема, загальне захворювання; травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання: одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди.

У разі коли документом, що підтверджує причину інвалідності, є рішення (постанова) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) або лікарсько-експертної комісії про встановлення причинного зв`язку, під час фіксації експертною командою причини інвалідності також зазначається формулювання з такого рішення (постанови) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) або лікарсько-експертної комісії.

Системне тлумачення пунктів 22 і 23 Порядку №1338 свідчить, що рішення ВЛК є належним документом для підтвердження причинного зв`язку конкретного захворювання, травми чи їх наслідків із проходженням військової служби або захистом Батьківщини. Водночас наведені положення не визначають, що наявність у структурі діагнозів хоча б одного захворювання чи наслідків травми, причинний зв`язок яких встановлений ВЛК, автоматично визначає причину всієї інвалідності особи незалежно від того, яке порушення здоров`я за результатами оцінювання є основним та обумовлює стійкі функціональні обмеження.

Таке розуміння узгоджується із самою правовою природою інвалідності як міри втрати здоров`я, що проявляється через обмеження повсякденного функціонування, а також із функціональним призначенням оцінювання, яке має встановити не лише перелік наявних діагнозів, а їх фактичний вплив на здатність особи до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання, трудової діяльності та контролю поведінки.

Відповідно до пункту 31 Порядку №1338 Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.

Пунктом 40 Порядку проведення оцінювання передбачено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання відповідно до документів, що підтверджують цей факт, та періоду, на який його встановлено; наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному сторонньому догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації (у тому числі засобів для пересування з електроприводом) та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. №1268 "Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я" (Офіційний вісник України, 2021 р., №97, ст. 6315); ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

За однією причиною, встановленою військово-лікарською, медичною (військово-лікарською), лікарсько-експертною комісією, може встановлюватися інвалідність або ступінь втрати професійної працездатності.

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, визначає військово-лікарську експертизу як, серед іншого, встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та осіб, звільнених з військової служби.

Главою 21 розділу II вказаного Положення визначені правила встановлення причинного зв`язку та відповідні формулювання постанов ВЛК, у тому числі «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» та «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

Отже, законодавство розмежовує компетенцію ВЛК та експертної команди. ВЛК визначає походження і причинний зв`язок конкретного захворювання, поранення, травми чи їх наслідків із військовою службою або захистом Батьківщини. Натомість експертна команда за результатами комплексного оцінювання визначає наявність стійкого обмеження повсякденного функціонування, встановлює інвалідність, її групу та фіксує причину інвалідності на підставі тих підтверджувальних документів, які стосуються саме стану, що обумовив встановлення інвалідності.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а зазначив, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Аналогічний підхід висловлено Верховним Судом у постанові від 12.10.2021 у справі №280/4820/19, у якій наголошено, що визначення конкретного ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідачів.

Крім цього, у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 Верховний Суд, вже застосовуючи новий порядок оцінювання повсякденного функціонування особи, підтвердив, що предметом судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення, а оцінювання функціонування особи є комплексною процедурою, в межах якої суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів. Водночас рішення експертної команди має відповідати критерію обґрунтованості, встановленому частиною другою статті 2 КАС України.

З матеріалів справи судом встановлено, що 05.01.2023 позивач отримав вибухову травму, наслідками якої стали закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку у вигляді судомного знепритомнення та цефалгічного синдрому. У січні 2023 року під час лікування у нього також виявлено хронічну ретровірусну інфекцію та вперше діагностовано туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

Свідоцтвом про хворобу №51/2 від 31.01.2023 хронічну ретровірусну інфекцію, імунну декомпенсацію, тромбоцитопенію, анемію, хронічний вірусний гепатит С та ангіоспазм визначено як захворювання, не пов`язані з проходженням військової служби. Водночас туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів та наслідки вибухової травми були визнані пов`язаними з проходженням військової служби. ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. За результатами медико-соціальної експертизи 06.12.2023 йому встановлено III групу інвалідності з причиною «захворювання, травма, так, пов`язані з проходженням військової служби».

21.04.2025 штатною 16 Регіональною військово-лікарською комісією прийнято постанову, оформлену витягом з протоколу №2025-0421-1301-2637-0. Цією постановою наслідки вибухової травми від 05.01.2023 визнано травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини; вперше діагностований туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів - захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Разом з тим хронічну ретровірусну інфекцію, клінічну стадію IV, імунну декомпенсацію, тромбоцитопенію, анемію, хронічний вірусний гепатит С та ангіоспазм ВЛК визначила як захворювання, не пов`язані з проходженням військової служби. Попередню постанову про причинний зв`язок за свідоцтвом про хворобу №51/2 від 31.01.2023 скасовано.

Отже, чинна на момент оцінювання постанова ВЛК визначала щодо одних станів причинний зв`язок із захистом Батьківщини, тоді як щодо іншої групи захворювань, у тому числі хронічної ретровірусної інфекції, такий зв`язок заперечено.

13.01.2026 експертною командою КНП «Кіровоградський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр Кіровоградської обласної ради» проведено очне оцінювання повсякденного функціонування позивача та прийнято рішення №246/26/12/Р.

Із пункту 16 витягу 246/26/12/В вбачається, що під час оцінювання враховано скарги позивача на загальну слабкість, головний біль, порушення пам`яті, уваги та орієнтації у просторі; анамнез хронічної ретровірусної інфекції, позалегеневого туберкульозу, мінно-вибухової та черепно-мозкової травм, гепатиту С та енцефалопатії; відомості щодо регулярного отримання антиретровірусної терапії та актуальних лабораторних показників; попередній огляд МСЕК від 06.12.2023 і встановлення III групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби; консультативні висновки інфекціоніста, фтизіатра, невролога, офтальмолога, хірурга; витяг з протоколу 16 Регіональної ВЛК від 21.04.2025; а також результати додаткового обстеження, призначеного експертною командою 17.12.2025, зокрема висновок невролога, КТ головного мозку та психологічне обстеження.

За результатами оцінювання експертною командою встановлено помірний ступінь обмеження життєдіяльності за критеріями здатності до навчання та трудової діяльності, а також легкий ступінь обмеження за критеріями самообслуговування, спілкування та контролю поведінки. Позивачу встановлено III групу інвалідності строком на один рік.

У пункті 17.1.7 спірного рішення основним діагнозом визначено B23.8. До супутніх діагнозів віднесено I67.8 - інші уточнені цереброваскулярні хвороби, J42 - неуточнений хронічний бронхіт, T90.5 - наслідки внутрішньочерепної травми, B90.8 - наслідки туберкульозу інших органів, B18.2 - хронічний вірусний гепатит С; ускладненнями основного діагнозу визначено анемію та вторинну тромбоцитопенію. Причиною інвалідності у пункті 17.1.10 зазначено «загальне захворювання».

Оцінюючи доводи позивача про те, що сама наявність постанови ВЛК від 21.04.2025, якою наслідки вибухової травми та туберкульоз визнані пов`язаними із захистом Батьківщини, зобов`язувала експертну команду встановити аналогічну причину інвалідності, суд зазначає, що таке тлумачення пункту 23 Порядку №1338 не відповідає його змісту.

Зазначена норма вимагає відтворення формулювання постанови ВЛК у випадку, коли саме відповідне рішення ВЛК є документом, що підтверджує причину встановленої інвалідності. Поряд з цим остання не передбачає поширення причинного зв`язку будь-якого супутнього діагнозу автоматично на інвалідність незалежно від того, яке захворювання або наслідки травми за результатами комплексної медико-експертної оцінки обумовлюють стійкі функціональні обмеження.

Інше тлумачення фактично позбавляло б експертну команду передбаченого законом повноваження здійснювати комплексне оцінювання повсякденного функціонування особи.

У межах спірних правовідносин експертна команда не заперечувала і не переглядала висновок ВЛК щодо походження наслідків вибухової травми та туберкульозу. Навпаки, зазначені стани відображені в переліку актуальних діагнозів позивача як T90.5 та B90.8. Водночас за результатами оцінювання вони не визначені основним діагнозом, тоді як таким діагнозом визначено B23.8.

Постанова ВЛК від 21.04.2025 щодо групи станів, пов`язаних із хронічною ретровірусною інфекцією, містить однозначний висновок про відсутність їх зв`язку з проходженням військової служби.

Суд також відхиляє доводи про те, що експертна команда не врахувала постанову 16 Регіональної ВЛК та попередні матеріали МСЕК. Зміст пункту 16 спірного рішення свідчить про протилежне: у ньому прямо наведено відомості про попереднє встановлення III групи інвалідності у зв`язку з проходженням військової служби, про туберкульоз та наслідки мінно-вибухової і черепно-мозкової травм, а також зазначено реквізити постанови ВЛК від 21.04.2025. Крім того, діагнози T90.5 і B90.8 прямо відображені у пункті 17.1.7 рішення як супутні.

Стислий виклад змісту постанови ВЛК у пункті 16 рішення не свідчить про її неврахування, оскільки витяг з рішення не повинен дослівно відтворювати зміст кожного дослідженого медичного документа. Вирішальним є те, що з рішення можна встановити, які документи та медичні відомості досліджувалися, які функціональні обмеження встановлені, який діагноз визначено основним та який результат оцінювання прийнято.

На переконання суду, пункт 16 оскаржуваного рішення у сукупності з пунктом 17.1.7 містить достатнє обґрунтування висновків експертної команди. Рішення відображає скарги, анамнез, актуальні медичні показники, попередній висновок МСЕК, постанову ВЛК, висновки профільних спеціалістів, результати додаткового обстеження, визначені ступені обмеження життєдіяльності та структуру основного і супутніх діагнозів. Тому підстав вважати його формальним або таким, що прийняте без урахування істотних обставин, суд не встановив.

Доводи позивача про те, що наслідки туберкульозу та внутрішньочерепної травми мають обумовлювати іншу причину інвалідності, фактично потребують оцінки їх медичної значущості та визначення того, який із діагнозів є провідним для формування встановлених функціональних обмежень. Вирішення такого питання виходить за межі судового контролю, оскільки означало б підміну експертної команди судом у сфері спеціальних медичних знань.

Суд не наділений повноваженнями самостійно визначати, чи повинні T90.5 або B90.8 бути основними діагнозами, чи є вони провідними у формуванні обмежень життєдіяльності, або встановлювати іншу медико-експертну причину інвалідності. Перевірці підлягає те, чи проведено оцінювання у встановленому порядку, чи були досліджені необхідні матеріали та чи містить рішення зрозуміле обґрунтування прийнятого висновку.

При цьому незгода особи саме з правильністю медико-експертної оцінки не позбавляє її можливості домагатися перевірки таких висновків у спеціальному адміністративному порядку спеціалізованим органом, наділеним відповідними медичними повноваженнями. Відповідно до пункту 52 Порядку №1338 у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертної команди перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Таким чином, правильність медичних висновків експертної команди, зокрема щодо клінічної значущості окремих діагнозів, їх впливу на повсякденне функціонування особи, визначення основного і супутніх діагнозів та їх значення для встановлення причини інвалідності, може бути перевірена спеціалізованим медико-експертним органом вищого рівня — експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи. Саме такий орган має необхідні спеціальні медичні знання та повноваження для повторної оцінки медичної документації і результатів оцінювання. Наявність передбаченого Порядком №1338 механізму адміністративного оскарження не обмежує права особи на звернення до суду та не означає обов`язковості попереднього його використання, однак підтверджує розмежування компетенції між судом і спеціалізованими медико-експертними органами: суд перевіряє законність рішення за критеріями частини другої статті 2 КАС України, тоді як переоцінка власне медичних висновків належить до компетенції уповноваженого медико-експертного органу.

В контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Матеріали справи підтверджують, що оцінювання проведено очно, експертною командою досліджено медичну документацію, у тому числі документи ВЛК та МСЕК, призначено і враховано додаткові обстеження, встановлено конкретні ступені обмеження повсякденного функціонування та визначено структуру діагнозів. Доказів порушення процедури формування експертної команди, порядку розгляду справи, неналежного складу команди, відсутності необхідних документів або неврахування наданої медичної інформації позивачем не наведено.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що рішення експертної команди №246/26/12/Р від 13.01.2026 у частині визначення причини інвалідності як «загальне захворювання» прийняте у межах наданих повноважень, за результатами комплексного оцінювання актуального стану здоров`я позивача, з урахуванням документів ВЛК, МСЕК, висновків профільних спеціалістів та результатів додаткових обстежень, а його зміст дозволяє встановити фактичні і медико-експертні підстави прийнятого висновку.

У зв`язку з цим позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди в частині визначення причини інвалідності як «загальне захворювання» задоволенню не підлягає.

Оскільки вимога про зобов`язання відповідача провести повторне оцінювання повсякденного функціонування позивача та прийняти нове рішення є похідною від вимоги про скасування рішення експертної команди, а протиправності останнього судом не встановлено, правові підстави для задоволення похідної вимоги також відсутні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем доведено дотримання встановленої процедури прийняття оскаржуваного рішення та його відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тоді як наведені позивачем доводи та докази не спростовують правомірності такого рішення. Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з приписами статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 241 — 246, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр Кіровоградської обласної ради" про визнання протиправним та скасування рішення — відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач — ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Кіровоградський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр Кіровоградської обласної ради" (код ЄДРПОУ 01994936, вулиця Габдрахманова, будинок 18/29, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua