Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №340/5078/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5078/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького апеляційного суду про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кропивницького апеляційного суду, в якому просить:

визнати протиправними дії Кропивницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 червня 2026 року по 30 червня 2026 року включно суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн;

стягнути з Кропивницького апеляційного суду на користь судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 недоплату суддівської винагороди, за період з 01 червня 2026 року по 30 червня 2026 включно, на підставі ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено Законом України “Про Державний бюджет на 2026 рік” на 01 січня 2026 (3328,00 грн.), у розмірі 111119,72 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що у червні 2026 року відповідач нарахував та виплатив йому суддівську винагороду із застосуванням розрахункової величини 2102,00 грн. На переконання позивача, відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду має визначатися виходячи з 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня календарного року. У 2026 році такий прожитковий мінімум становить 3328,00 грн. Застосування відповідачем меншої величини призвело до недоплати винагороди, яку позивач просить стягнути на його користь.

Ухвалою суду від 27.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві Кропивницький апеляційний суд заперечив проти позову, посилаючись на статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», затверджені штатний розпис і кошторис та обмеження бюджетних асигнувань. Відповідач зазначив, що як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не може здійснювати виплати понад доведені асигнування, а тому вважає необхідною участь Державної судової адміністрації України як співвідповідача. Також указав, що у разі задоволення позову належним способом захисту є стягнення коштів, виконання якого має здійснюватися з урахуванням бюджетної програми виконання судових рішень на користь суддів. Водночас за розрахунком самого відповідача різниця суддівської винагороди за червень 2026 року становить 111119,72 грн, а не первісно заявлені 81264,00 грн.

У відповіді на відзив представник позивача наполягав на пріоритеті спеціального закону, зазначав, що саме Кропивницький апеляційний суд нараховує і виплачує винагороду позивачу, а недостатність фінансування не припиняє обов`язку виплатити її у встановленому законом розмірі.

02.09.2026 представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку ухвалою суду від 22.09.2026 прийнято до розгляду. Розмір заявленого до стягнення боргу збільшено до 111119,72 грн відповідно до довідки-розрахунку відповідача від 31.07.2026 №07-20/60/2026. Період, підстави позову та вимога про визнання дій протиправними залишилися незмінними.

У додаткових письмових поясненнях від 09.09.2026 представник позивача послався на лист Державної судової адміністрації України від 13.08.2026 №8-16888/26 про повернення змін до штатного розпису без затвердження. Позивач вважає, що цей лист не звільняє відповідача від обов`язку дотримуватися статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Представник позивача також подав заяву від 14.08.2026 про вирішення питання судових витрат після ухвалення рішення, а надалі — заяву від 08.09.2026 з доказами надання правничої допомоги та її оплати, у якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, суд установив такі обставини.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28.12.2018 №4085/0/15-18 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Кропивницького апеляційного суду. Наказом виконувача обов`язків голови цього суду від 08.01.2019 №4-к позивача зараховано до штату суду з 09.01.2019 (а.с.13).

У спірний період позивач обіймав посаду судді Кропивницького апеляційного суду. Нарахування та виплату його суддівської винагороди здійснював відповідач.

З наданої відповідачем інформації про нарахування винагороди за червень 2026 року вбачається, що її загальна сума до утримання податків і зборів становила 190896,28 грн, у тому числі: посадовий оклад — 115610,00 грн; доплата за вислугу років — 69366,00 грн; доплата за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, — 5780,50 грн; індексація — 139,78 грн. Посадовий оклад визначено із застосуванням прожиткового мінімуму 2102,00 грн (а.с.42).

На адвокатський запит від 14.07.2026 відповідач повідомив, що нарахування здійснювалися за чинними штатним розписом і кошторисом. Після набрання чинності Законом України від 09.06.2026 №4905-IX Кропивницький апеляційний суд листом від 10.07.2026 №07-24/54/2026 направив до Державної судової адміністрації України проєкти змін до штатного розпису. Листом від 13.08.2026 №8-16888/26 ці зміни повернуто без затвердження (а.с.16).

Згідно з довідкою-розрахунком Кропивницького апеляційного суду від 31.07.2026 №07-20/60/2026, на яку відповідач послався у відзиві, недоплата винагороди позивачу за період з 01.06.2026 по 30.06.2026 при застосуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн становить 111119,72 грн. Саме цю суму позивач просить стягнути з урахуванням прийнятого судом збільшення позовних вимог.

Отже, спір стосується правомірності застосування у червні 2026 року величини 2102,00 грн для визначення посадового окладу судді та виплати похідних від нього складових винагороди, а також належного способу відновлення порушеного права позивача.

Нормативне регулювання спірних правовідносин

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Згідно зі статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

За статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Правові засади організації судової влади та матеріального забезпечення суддів визначено Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі — Закон №1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною четвертою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено застосування до базового розміру посадового окладу регіональних коефіцієнтів залежно від чисельності населення населеного пункту, у якому розташований суд. Зокрема, для населених пунктів з чисельністю населення щонайменше сто тисяч осіб передбачено коефіцієнт 1,1.

За частиною п`ятою статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у визначених законом відсотках посадового окладу, зокрема за наявності стажу роботи більше 25 років — 60 відсотків. Частиною восьмою цієї статті встановлено доплату за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, залежно від ступеня секретності інформації.

Закон України від 15.07.1999 №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі — Закон №966-XIV) визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За статтею 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум визначається для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років, дітей віком від 6 до 18 років, працездатних осіб та осіб, які втратили працездатність. Окремої соціальної і демографічної групи «судді» цей Закон не встановлює. Відповідно до статті 4 цього Закону прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі — Закон №4695-IX) з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 гривень.

Водночас цією статтею передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується, зокрема, для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлюється на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року. На підставі цього припису відповідач застосував величину 2102,00 грн.

Законом України від 09.06.2026 №4905-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Закону України “Про Вищу раду правосуддя” щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді», який набрав чинності 25.06.2026, частину третю статті 135 Закону №1402-VIII доповнено приписом, за яким для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», у розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

Оцінка судом розрахункової величини та доводів сторін

З наведеного правового регулювання випливає, що розмір суддівської винагороди визначається за спеціальним законодавчим механізмом. Для судді апеляційного суду законодавець установив множник — 50 прожиткових мінімумів, вид прожиткового мінімуму — для працездатних осіб, та дату, станом на яку береться його розмір, — 1 січня відповідного календарного року. Регіональний коефіцієнт і передбачені законом доплати застосовуються до визначеного в такий спосіб посадового окладу.

Відсильний припис статті 135 Закону №1402-VIII до розміру прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року має застосовуватися у взаємозв`язку зі статтею 130 Конституції України та частиною першою цієї ж статті 135. Закон про Державний бюджет визначає грошове значення соціального стандарту, але не замінює встановлених спеціальним законом правил визначення винагороди судді.

Установлення для цілей оплати праці суддів окремої величини, яка не збігається з прожитковим мінімумом для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, фактично змінює результат застосування законодавчої формули та розмір посадового окладу. Така зміна повинна оцінюватися з урахуванням конституційної вимоги встановлення розміру винагороди саме законом про судоустрій.

Закон №4695-IX не змінив закріпленого пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII правила визначення базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду. Станом на 01.01.2026 це правило передбачало застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб на початок поточного календарного року, а не збереження його грошового значення на рівні попередніх років.

Тому при визначенні належної позивачу винагороди суд застосовує спеціальне регулювання Закону №1402-VIII у його системному зв`язку зі статтею 130 Конституції України та Законом №966-XIV. Передбачена бюджетним законом величина 2102,00 грн не може підміняти прожитковий мінімум для працездатних осіб у формулі, установленій статтею 135 Закону №1402-VIII.

Конституційний Суд України у рішеннях від 04.12.2018 №11-р/2018 та від 28.08.2020 №10-р/2020 розкрив значення належного матеріального забезпечення суддів як гарантії їх незалежності. Ця гарантія має інституційний характер і забезпечує здійснення правосуддя незалежним судом. Отже, питання винагороди судді не зводиться до можливості бюджетної установи здійснити певний платіж у межах наявного фінансування.

Суд ураховує постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №200/2309/25. У ній зроблено висновок про застосування при визначенні базового розміру посадового окладу судді загального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Хоча предметом тієї справи був перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, для вирішення спору Верховний Суд тлумачив саме положення статті 135 Закону №1402-VIII щодо розміру винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У цій частині наведені висновки стосуються тієї самої розрахункової основи. Стаття 135 Закону №1402-VIII не передбачає двох різних базових окладів працюючого судді — одного для виплати йому винагороди, а іншого для визначення похідного від неї довічного утримання.

Суд також ураховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, у якій висловлено висновок про застосування встановленого бюджетними законами показника 2102 грн. Саме по собі ухвалення постанови від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 не означає відступу судової палати від висновку Великої Палати.

Водночас висновки Верховного Суду застосовуються з урахуванням нормативної основи і фактичних обставин конкретної справи. Справа №240/9028/24 стосувалася остаточного розрахунку при звільненні судді Вищого адміністративного суду України та особливостей визначення її винагороди за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI у зв`язку з перехідним регулюванням. У цій справі спір виник щодо поточної винагороди судді діючого апеляційного суду, базовий оклад якого безпосередньо визначається пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII.

Оцінюючи наведені правові позиції в їх сукупності, суд вважає, що за встановлених обставин застосуванню підлягає передбачений статтею 135 Закону №1402-VIII загальний показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підстав поширювати на позивача особливий механізм матеріального забезпечення суддів суду, який припинив здійснювати правосуддя, немає.

Суд окремо наголошує, що висновок про застосування 3328,00 грн за період з 01.06.2026 по 24.06.2026 ґрунтується на положеннях статті 135 Закону №1402-VIII у редакції, чинній у цей період, та їх системному тлумаченні. Закон №4905-IX до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, зворотно не застосовується.

З 25.06.2026 заборона використання іншої вартісної величини додатково прямо закріплена у частині третій статті 135 Закону №1402-VIII. Нова норма не передбачає залежності її застосування від затвердження штатного розпису, отримання погодження ДСА України, прийняття підзаконного акта або виділення додаткового фінансування. Отже, і за період з 25.06.2026 по 30.06.2026 відповідач зобов`язаний був застосовувати величину 3328,00 грн.

Наявність на розгляді Великої Палати Верховного Суду справи №520/26972/24 щодо відповідного правового питання сама по собі не змінює чинного регулювання та не є автоматичною забороною вирішення цього спору. За пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України зупинення провадження з такої підстави є правом суду. З огляду на наявність необхідних доказів, можливість надати оцінку застосовним нормам та зміну спеціального регулювання в межах спірного місяця суд не вбачає необхідності відкладати захист права позивача до завершення розгляду іншої справи.

Таким чином, застосування Кропивницьким апеляційним судом при нарахуванні винагороди позивачу за червень 2026 року величини 2102,00 грн замість 3328,00 грн є протиправним.

Щодо належного відповідача та бюджетного фінансування

Статтями 146– 149 Закону №1402-VIII встановлено засади фінансового забезпечення діяльності судів. Фінансування судів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; ДСА України виконує функції головного розпорядника коштів щодо фінансового забезпечення судів у межах визначеної законом компетенції. Відповідно до статті 149 цього Закону суди фінансуються згідно з кошторисами та щомісячними розписами видатків.

Статтями 22, 23 та 51 Бюджетного кодексу України врегульовано повноваження розпорядників бюджетних коштів, бюджетні призначення і здійснення видатків на оплату праці в межах затверджених асигнувань. Наведені приписи визначають порядок бюджетного фінансування та виконання кошторисів, але не встановлюють іншого розміру винагороди судді і не припиняють грошового зобов`язання перед ним.

Суд розмежовує обов`язок головного розпорядника забезпечити бюджетне фінансування та обов`язок органу, в якому суддя перебуває у штаті, правильно нарахувати і виплатити належну йому винагороду. У цій справі оскаржуються дії Кропивницького апеляційного суду, який визначив розмір винагороди позивача, застосував показник 2102,00 грн та здійснив відповідні нарахування й виплату.

Відповідач не заперечує, що саме він є органом, який нараховує та виплачує позивачу винагороду. Предметом позову є стягнення визначеної суми недоплати з цього органу, а не зобов`язання ДСА України змінити кошторис, затвердити штатний розпис чи здійснити перерозподіл бюджетних призначень.

Тому Кропивницький апеляційний суд є належним відповідачем за заявленими вимогами. Наявність у ДСА України повноважень головного розпорядника коштів не означає автоматичного переходу до неї обов`язку відповідача перед позивачем і не перешкоджає вирішенню вимоги про стягнення недоплаченої винагороди з органу, який здійснив її нарахування.

Суд не покладає цим рішенням обов`язків на ДСА України та не вирішує питання законності її листа від 13.08.2026. Цей документ оцінюється як доказ обставин фінансування та причин, якими відповідач пояснює застосування попереднього штатного розпису. Обов`язок позивача окремо оскаржити вказаний лист для отримання винагороди законом не встановлений.

Посилання на практику Верховного Суду щодо необхідності з`ясування ролі ДСА України в обмеженні суддівської винагороди не спростовує цього висновку. Правовий статус ДСА України визначається змістом заявлених вимог, характером порушення та обраним способом захисту. У цій справі встановлено, хто здійснив спірне нарахування, застосовану ним розрахункову величину і суму невиплачених коштів. Задоволення вимоги до Кропивницького апеляційного суду не потребує вирішення самостійного спору про бюджетні повноваження іншого органу.

Водночас суд не вважає преюдиційним для цього спору визначення процесуального статусу ДСА України в іншій справі за участю позивача. За частиною сьомою статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Належність відповідача визначається судом самостійно щодо спірних правовідносин червня 2026 року.

Штатний розпис і кошторис мають відповідати закону. Їх незмінність чи незатвердження змін не можуть самостійно визначати менший обсяг установленого законом права. Суд не зобов`язує посадових осіб здійснювати нецільове використання бюджетних коштів, а встановлює належний розмір грошового зобов`язання та присуджує його виконання у передбаченому законом порядку.

Щодо суми стягнення та способу захисту

За частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено можливість прийняття іншого рішення, яке не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідач самостійно визначив у довідці-розрахунку від 31.07.2026 №07-20/60/2026 суму недоплати за червень 2026 року — 111119,72 грн — та навів її у відзиві. Позивач погодився з цим розрахунком і відповідно збільшив розмір майнової вимоги. Отже, розмір різниці за умови застосування прожиткового мінімуму 3328,00 грн підтверджено розрахунком органу, який здійснює нарахування винагороди, та не є предметом арифметичного спору між сторонами.

Суд оцінює цей розрахунок разом із відомостями про посаду позивача, установлені йому доплати, здійснені нарахування та виплату за спірний місяць. Надання відповідачем розрахунку не прирівнюється до визнання позову: правомірність застосування розрахункової величини суд вирішив самостійно на підставі закону.

Оскільки період недоплати завершився, сума визначена, а її обчислення не потребує реалізації відповідачем дискреційних повноважень, безпосереднє стягнення 111119,72 грн відповідає змісту порушеного права та заявленій вимозі. Зобов`язання провести повторний перерахунок за встановленої суми недоплати не забезпечувало б більш повного захисту.

Сума підлягає стягненню з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при виплаті. Їх утримання здійснює відповідач як податковий агент. Присуджена сума не є сумою, що має бути виплачена позивачу без податкових утримань.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішення про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється в установленому цим Законом порядку. Наявність спеціальної бюджетної програми виконання судових рішень не змінює суб`єкта спірного грошового зобов`язання. Визначення конкретної програми або рахунку списання належить до порядку виконання рішення та не є необхідним для встановлення права позивача на стягнення коштів.

За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень. Відповідач не довів наявності правових підстав для застосування до винагороди позивача за червень 2026 року величини 2102,00 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн.

За результатами оцінки доказів відповідно до статті 90 КАС України суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його задоволення в повному обсязі з урахуванням прийнятої заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Судові витрати

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позов стосується стягнення суддівської винагороди як оплати праці у зв`язку з проходженням публічної служби. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Відшкодування йому судового збору за відсутності його сплати не здійснюється.

За частинами першою — третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи вони підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті.

Частинами четвертою та п`ятою статті 134 КАС України передбачено подання детального опису робіт і встановлено критерії співмірності витрат: складність справи та виконаних робіт, витрачений час, обсяг наданих послуг, ціна позову та значення справи для сторони. За частинами шостою та сьомою цієї статті зменшення витрат через неспівмірність здійснюється за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення такої неспівмірності.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, належні до відшкодування судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі. Частиною сьомою цієї статті передбачено встановлення розміру витрат на підставі поданих сторонами доказів. За частиною дев`ятою статті 139 КАС України суд ураховує зв`язок витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість, пропорційність предмету спору та інші визначені цією нормою обставини.

За статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення та сплати визначається договором; гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження заявлених до відшкодування витрат представник позивача подав договір про надання правничої допомоги від 14.07.2026 №14-07-26-01, укладений ОСОБА_1 з адвокатом Флоренком О.Ю., розрахункову квитанцію серії ЛВАК №102614 від 14.07.2026 на суму 5000,00 грн, акт виконаних робіт від 31.08.2026 №31-08-26-01 та детальний опис робіт від 08.09.2026 №08-09-26-01. Надання повноважень адвокату підтверджене ордером серії ВК №1041512 від 22.07.2026 (а.с.88-93).

Договором визначено предмет доручення, пов`язаний із захистом права позивача на суддівську винагороду за червень 2026 року, та фіксовану вартість окремих видів правничої допомоги. Акт від 31.08.2026, підписаний адвокатом і клієнтом, містить перелік робіт: підготовка адвокатського запиту — 1000,00 грн; підготовка і подання позову — 3000,00 грн; розрахунок недоплати — 1000,00 грн; підготовка відповіді на відзив — 3000,00 грн. Загальна вартість за актом становить 8000,00 грн, з яких сплачено 5000,00 грн.

Детальний опис від 08.09.2026 додатково включає підготовку заяви про збільшення розміру позовних вимог вартістю 1000,00 грн і визначає загальну вартість робіт у сумі 9000,00 грн. Однак у прохальній частині заяви про розподіл витрат представник позивача просить стягнути лише фактично сплачені 5000,00 грн. Суд вирішує питання в межах цієї суми.

Заява від 08.09.2026 та докази подані до ухвалення рішення по суті спору. Їх направлення відповідачу підтверджується долученим супровідним листом із відміткою про отримання Кропивницьким апеляційним судом 09.09.2026. Отже, після подання цих документів відсутні підстави відкладати вирішення питання витрат, про що представник просив у попередній заяві від 14.08.2026. Відповідно до частини першої статті 143 КАС України це питання вирішується в цьому рішенні.

Зазначення в одному з пунктів заяви прізвища іншої особи суд оцінює як технічну помилку: сторони договору, зміст доручення, акт, опис робіт, платіжний документ і безпосередня вимога про стягнення однозначно стосуються ОСОБА_1 та справи №340/5078/26. Така помилка не спростовує належності витрат позивачу.

Фактичне надання правничої допомоги підтверджується поданими адвокатом процесуальними документами та одержаною на його запит інформацією, використаною для обґрунтування позову. Витрати на одержання доказів до звернення до суду пов`язані з підготовкою цього спору. Вони не є витратами на інші правовідносини позивача.

Заявлена до відшкодування сума 5000,00 грн співмірна предмету спору, ціні позову 111119,72 грн, обсягу підготовлених документів та необхідності опрацювання суперечливих правових позицій щодо розрахункової величини суддівської винагороди. Розгляд справи у письмовому провадженні сам по собі не усуває необхідності професійної підготовки позову, аналізу відзиву та доказів.

Доказів, які спростовують надання зазначених послуг або доводять неспівмірність заявлених 5000,00 грн, у матеріалах справи немає. Суд не встановив підстав для відмови у розподілі цієї суми за критеріями частини дев`ятої статті 139 КАС України.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницького апеляційного суду на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби — у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджена недоплата стосується одного місяця — червня 2026 року, рішення в частині стягнення суддівської винагороди підлягає негайному виконанню в межах суми 111119,72 грн з установленими законом утриманнями при виплаті. Витрати на правничу допомогу до цієї суми не включаються.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72– 78, 90, 132, 134, 139, 143, 241– 246, 250, 255, 262, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кропивницького апеляційного суду (25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, проспект Європейський, буд. 2, ЄДРПОУ 42265404) про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суддівської винагороди — задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Кропивницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 червня 2026 року по 30 червня 2026 року включно суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн.

Стягнути з Кропивницького апеляційного суду на користь судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 недоплату суддівської винагороди, за період з 01 червня 2026 року по 30 червня 2026 року включно, на підставі ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено Законом України «Про Державний бюджет на 2026 рік» на 01 січня 2026 року (3328,00 грн), у розмірі 111119,72 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Стягнути з Кропивницького апеляційного суду за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Флоренка Олексія Юрійовича у розмірі 5000,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення недоплаченої суддівської винагороди за один місяць — червень 2026 року — у розмірі 111119,72 грн, з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА