Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №320/19038/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року № 320/19038/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути податковий борг у розмірі 1 426 460,78 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов`язань. Позивач зазначає, що враховуючи наявність несплаченого зобов`язання, яке набуло статусу податкового боргу, на адресу відповідача направлена податкова вимога. Враховуючи те, що вжиті заходи не призвели до позитивного результату у вигляді сплати податку до бюджету, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання.

У підготовчому судовому засіданні, що відбулося 22.06.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Представники сторін 12.08.2026 в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 1 статті 205 КАС України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає за необхідне провести розгляд заяви в порядку письмового провадження та враховує таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в органах ДПС.

Відповідно до інформації про податковий борг, інтегрованої картки платника (ІКП), загальна податкова заборгованість відповідача перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, з військового збору, з податку на додану вартість, по адміністративним штрафам та іншим санкціям складає 1 426 460,78 грн.

Заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (форма «Р») № 20990240207 від 19.03.2024, №20993240207 від 19.03.2024, форми «Н» №20999240207 від 19.03.2024, форми «Р» №20988240207 від 19.03.2024.

Доказів, що вище зазначені податкові повідомлення-рішення, належним чином надіслані на адресу відповідача, оскаржувались відповідачем в адміністративному чи судовому порядку, суду не надано.

Разом з цим, відповідно до статті 129 ПК України, нараховано пеню на загальну суму – 721 575,04 грн.

У відповідності до статті 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом відповідача направлялася рекомендованою кореспонденцією податкова вимога форми від 15.07.2025 №0015289-1306-2615.

Зазначена заборгованість відповідачем у добровільному порядку не сплачена, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі також Податковий кодекс України) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючому органу надано право звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Положеннями пункту 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та / або грошового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку. Така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 1 426 460,78 грн.

В силу пункту 15.1. статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Водночас зазначені грошові зобов`язання не сплачені у встановлений строк, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу.

Підпунктом 14.1.162. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порядок нарахування пені встановлений статтею 129 ПК України.

Відповідно до підпунктів 129.1.1 та 129.3.1 статті 129 ПК України, пеня нараховується, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, по день зарахування сплачених коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 131.1 статті 131 ПКУ встановлено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків, проте самостійно платник пеню не сплатив.

Підстави нарахування, а також розмір податкового боргу підтверджуються інтегрованими картками платника (далі ІКП) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, які відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року № 5 «Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зареєстрований в Міністерстві юстиції 15 березня 2021 р. за N321/35943) ведуться з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків та зборів, містять інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

З огляду на викладене, ІКП є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявну заборгованість відповідача з податків і зборів.

Відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.

При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

Суд встановив, що на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України контролюючий орган виставив відповідачу податкову вимогу.

Докази, які б підтверджували ту обставину, що податкова вимога оскаржувалась відповідачем в адміністративному або судовому порядку у матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення контролюючим органом податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми податкового боргу, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості, яка є предметом розгляду цієї справи у розмірі, який становить 1 426 460,78 грн.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки до бюджету відповідач не сплатила, наявність у нього податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки зазначених судових витрат судом не встановлено, то відсутні підстави для стягнення останніх з відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 1 426 460,78 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.