Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №320/10928/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ справа №320/10928/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Компанія, АТ «НАК «Нафтогаз України») із позовом до Державної аудиторської служби України (Держаудитслужба) про визнання протиправною та скасування вимоги від 22.01.2024 №000500-14/797-2024 в частині пункту 4, пункту 6 висновків про встановленні порушення законодавства та пунктів 1,5,7 вимог про усунення таких порушень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині змісту оскаржуваного рішення, відсутності правових підстав для його прийняття з огляду на недопущення позивачем порушень вимог закону, встановлених відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте ним відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Держаудитслужба на виконання пункту 8.12 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на ІV квартал 2023 року провела ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ «НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2020 по 30.06.2023.

За результатами вказаного заходу державного фінансового контролю Держаудитслужба склала акт ревізії від 01.12.2023 № 05-21/8, в якому зафіксовано низку порушень фінансової дисципліни.

Відповідно до пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550), якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повного усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надсилання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Зважаючи на те, що з боку позивача під час ревізії не усунуто в повному обсязі виявлені порушення фінансової дисципліни, Держаудитслужба, керуючись пунктом 46 Порядку № 550, надіслала на поштову адресу АТ «НАК «Нафтогаз України» вимогу від 22.01.2024 року № 000500-14/797-2024 «Про усунення порушень».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43) визначено, що Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до статті 11 Закону № 2939-XII плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Відповідно до пунктів 5, 7, 8 Порядку № 550 планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом; під час проведення ревізії посадовими особами органу державного фінансового контролю можуть вноситися за письмовим погодженням з керівником органу державного фінансового контролю чи його заступником зміни до програми ревізії; орган державного фінансового контролю, що проводить планову виїзну ревізію, повідомляє об`єкту контролю одним із способів, визначених у пункті 39 цього Порядку, про дати її початку та закінчення. Планова виїзна ревізія розпочинається не раніше ніж через 10 календарних днів після надіслання об`єкту контролю повідомлення.

Щодо пункту 4 оскаржувальної частини вимоги та пункту 5 результативної частини вимоги про усунення порушень у частині необхідності забезпечення відшкодування з ТОВ «Монолітінвест» завищеної суми сплаченої орендної плати на загальну суму 2 229 126,89 грн, у тому числі шляхом подання відповідного позову до суду, суд зазначає таке.

На думку АТ «НАК «Нафтогаз України» у даному випадку: «порушення статей 629, 762 ЦК України, статті ГК України не відбулось, оскільки за умовами Договору оренди сума сплаченого Нафтогазом 6 799 488,05 грн авансу (за останні 4 місяці оренди) на користь товариства є остаточною і може бути змінена лише у випадку коливання курсу валют на 10%. Зміна розміру сплаченого авансу у зв`язку з воєнним станом Договором оренди та додатковими угодами до нього не передбачена.».

У даному контексті суд зазначає, що під час проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ «НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2020 по 30.06.2023 встановлено, що між ТОВ «Монолітінвест» (Орендодавець) та АТ «НАК «Нафтогаз України» (Орендар) укладено договір оренди об`єкта нерухомості від 13.04.2020 № 1310-С (далі - Договір № 1310-С).

Відповідно до пункту 4.1 Договору №1310-С Орендна плата за місяць користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить еквівалент 28,80 доларів США з ПДВ за 1 кв.м.

Пунктом 4.6.2 Договору № 1310-С визначено, що Сторони підтверджують, що платіж, який складається з авансового платежу в розмірі орендної плати за останній місяць оренди та авансового платежу в розмірі орендної плати за передостанні три місяці оренди за цим Договором, сплачений Орендарем відповідно до пункту 4.6 цього Договору, є остаточним розміром орендної плати за останні чотири місяці оренди, за умови коливання офіційного курсу НБУ гривні до долара США не більше 10%.

Однак Додатковою угодою № 1 від 08.04.2022 внесені зміни до Договору № 1310-С від 13.04.2020 в частині зміни орендної плати, а саме:

«Зважаючи на чинний воєнний стан, який введено в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022» від 24.02.2022 № 2102-IX та продовжено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2119-ІХ від 15.03.2022, Сторони дійшли згоди:

Починаючи з 01.03.2022 та до дати припинення / скасування воєнного стану в Україні в порядку, передбаченому чинним законодавством України, орендна плата за місяць користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить еквівалент 14,40 дол. США з ПДВ за 1 кв. м, за офіційним курсом Національного банку України до долара США станом на 01.03.2022 - 1 долар США = 29,2549 гривні.».

Крім того, Додатковою угодою передбачено, що Сторони, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, домовились, що умови пункту 1 цієї Додаткової угоди застосовується до відносин Сторін, які виникли до укладення цієї Додаткової угоди.

Компанія виконала свої зобов`язання щодо сплати авансових платежів.

Поряд з цим згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Так, Договором № 1310-С від 13.04.2020 з урахуванням Додаткової угоди № 1 визначено, що Орендна плата за місяць користування одним квадратним метром Об`єкта оренди становить еквівалент 14,40 доларів США з ПДВ за 1 кв.м.

Відповідно до п. 4.6 Договору № 1310-С авансовий платіж складається з:

- Орендної плати за передостанні 3 (три) місяці оренди за цим Договором (грудень 2022, січень та лютий 2023 року), який зараховується в рахунок оплати за вказані місяці оренди;

- Орендної плати за 1 (один) місяць оренди, який зараховується в рахунок погашення оренди за останній місяць оренди (березень 2023 року).

Протягом грудня 2022 року та січня - березня 2023 року (на момент зарахування авансових платежів) військовий стан не завершений, авансовий платіж є саме орендною платою за останні чотири місяці оренди, яка визначена умовами Договору № 1310-С з урахуванням Додаткової угоди № 1 в розмірі 14,40 дол. США з ПДВ за 1 кв. м.

Однак плату за останні 4 місяці оренди (грудень 2022, січень, лютий та березень 2023 року) зараховано за рахунок авансового платежу на загальну суму 6 799 488,05 грн, що становить 1 699 872,01 грн за кожен місяць, що становить 28,8 дол. США за 1 кв. м за курсом за 1 долар США 27, 202 гривні.

Крім того, відповідно до пункту 4.6.2 Договору № 1310-С у разі перевищення 10% коливання офіційного курсу НБУ гривні до долара США станом на день складання акту приймання-передачі наданих послуг з оренди за кожен із чотирьох останніх місяців оренди, за яким такі платежі були сплачені, суми орендної плати підлягають пропорційній зміні в сторону збільшення або зменшення.

Станом на 30.12.2022, 31.01.2023, 28.02.2023 та 31.03.2023 курс НБУ за 1 долар США становив 36,5686 грн, коливання становить 34 відсотки.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Діючий воєнний стан, який введено в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022» від 24.02.2022 № 2102-IX та подовжено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-ІХ саме і є істотною зміною обставин, які сторони не могли передбачити на момент укладання Договору № 1310-С, через що і було укладено Додаткову угоду № 1, якою зменшено розмір орендної плати за місяць.

Тобто, враховуючи умови, визначені Договором № 1310-С та Додатковою угодою № 1, вартість оренди за вказані місяці підлягала коригуванню на суму 4 570 361,16 грн, у тому числі:

- за грудень 2022 року (станом на 30.12.2022 курс НБУ за 1 долар США становив 36,5686 грн) - 1 142 590,29 грн (2169,8 Ч 14,4 Ч 36,5686);

- за січень 2023 року (станом на 31.01.2023 курс НБУ за 1 долар США становив 36,5686 грн) - 1 142 590,29 грн (2169,8 Ч 14,4 Ч 36,5686);

- за лютий 2023 року (станом на 28.02.2023 курс НБУ за 1 долар США становив 36,5686 грн) - 1 142 590,29 грн (2169,8 Ч 14,4 Ч 36,5686);

- за березень 2023 року (станом на 31.01.2023 курс НБУ за 1 долар США становив 36,5686 грн) - 1 142 590,29 грн (2169,8 Ч 14,4 Ч 36,5686).

Отже, враховуючи що у грудні 2022 року та протягом січня - березня 2023 року військовий стан не завершений, то відповідно до умов Договору № 1310-С з урахуванням Додаткової угоди № 1, орендна плата за користуванням приміщення становить еквівалент 14,40 доларів США з ПДВ за 1 кв. м, відповідно сплачені кошти авансового платежу підлягали перерахуванню та поверненню на рахунок НАК «Нафтогаз України» коштів на суму 2 229 126,89 грн (6 799 488,05 грн - 4 570 361,16 грн).

Щодо пункту 6 оскаржуваної частини вимоги та пункту 7 результативної частини вимоги про усунення порушень у частині забезпечення коригування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності суми завищеної вартості активів у розмірі 337 481 802,51 грн, спричиненої наявністю в обліку Компанії у складі активів фактично сплаченої 14.05.2021 гарантійної суми ОСОБА_1 на підставі договору від 13.04.2020 № 62-Г/20VIP-L гарантії, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ АБ «Укргазбанк», суд зазначає таке.

На думку АТ «НАК «Нафтогаз України»: «наказ на виплату премії ОСОБА_1 . Компанією не приймався, тому зобов`язання з її виплати в обліку Компанії не відображені. Виплата коштів здійснена банком на вимогу ОСОБА_1 за банківською гарантією. Дана сплата відображена в бухгалтерському обліку Компанії як дебіторська заборгованість ОСОБА_1 і є активом у розумінні законодавства та Облікової політики Компанії».

Так, у листі Држаудитслужби від 22.01.2024 № 000500-14/797-2024 до НАК «Нафтогаз України» зазначено, що під час ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за період з 01.01.2020 по 30.06.2023 встановлені порушення та недоліки, що відображені в акті ревізії від 01.12.2023 № 05-21/8 та які на дату завершення ревізії не усунуто, зокрема: пункт 6 мотивуючої частини вимоги «Завищення вартості активів АТ «НАК «Нафтогаз України» на суму 337 481 802,51 грн внаслідок обліку Компанією у складі активів фактично сплаченої 14.05.2021 гарантійної суми ОСОБА_1 на підставі договору від 13.04.2020 № 62-Г/20VIP-L гарантії, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ АБ «Укргазбанк», що не відповідає критеріям визнання активу, чим порушено вимоги статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині визнання активу як ресурсу, контрольованого підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; пунктів 4.3 та 4.4. Концептуальної основи фінансової звітності, що були видані РМСБО у вересні 2010 року у частині визнання активу як теперішнього економічного ресурсу, що контролюється суб`єктом господарювання внаслідок минулих подій та має потенціал створення економічних вигід, розділ 2 Облікової політики Компанії, та як наслідок завищено суму рядку 1190 «Інші оборотні активи» форми № 1 Баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2021, 31.12.2022 та 30.06.2023 на суму 337 482 тис. гривень.» та висунуто вимогу за пунктом 7 «Забезпечити коригування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності суму завищення вартості активів у розмірі 337 481 802,51 грн, спричиненої наявністю в обліку Компанії у складі активів фактично сплаченої 14.05.2021 гарантійної суми ОСОБА_1 на підставі договору від 13.04.2020 № 62-Г/20VIP-L гарантії, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ АБ «Укргазбанк».

Ревізією (стор. 75- 113 акта ревізії від 01.12.2023 № 05-21/8) встановлено, що між головою правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_1 і Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, що здійснює повноваження вищого органу управління НАК «Нафтогаз України», було укладено Контракт від 07.08.2014 № 45-Н/14.

Додатковою угодою від 12.07.2018 № 4 до Контракту від 07.08.2014 № 45- Н/14 Наглядовою радою було прийнято рішення про виплату Голові правління Компанії ОСОБА_1 премії за досягнення вагомих цілей, реалізацію важливих стратегічних проєктів у розмірі, еквівалентному 12 367 150 доларів США (далі - Премія), на умовах, передбачених цією Угодою.

Додатковою угодою від 22.03.2020 № 10 до Контракту від 07.08.2014 № 45-Н/14 відповідно до рішення наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України» (протокол засідання наглядової ради Компанії від 20.03.2020 № 8/2020) Сторони, зокрема, домовились, що зобов`язання Компанії сплатити премію за досягнення вагомих цілей, реалізацію важливих, стратегічних проєктів (позитивне рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгівельної палати Стокгольму), що була встановлена рішенням наглядової ради в протоколі № 5/2018 від 16-18 квітня 2018 року) та передбачена додатковою угодою № 4 від 12.07.2018 до Контракту, буде виконане Компанією 22 березня 2024 року, за виключенням випадку, коли Контракт з Керівником припиняється не з ініціативи Керівника. У випадку, якщо Контракт з Керівником припиняється не з ініціативи Керівника, премія за досягнення вагомих цілей, реалізацію важливих, стратегічних проектів (позитивне рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгівельної палати Стокгольму), що була встановлена рішенням наглядової ради в протоколі № 5/2018 від 16-18 квітня 2018 року та передбачена додатковою угодою № 4 від 12.07.2018 до Контракту, буде виплачена Керівнику в його останній робочий день.

Сторони домовилися, що протягом місяця після підписання цієї угоди наглядова рада спільно з Керівником має розробити механізм забезпечення виконання Компанією зобов`язання перед Керівником по виплаті вищезазначеної премії, який би гарантував таку виплату в майбутньому, включаючи забезпечення виконання такого зобов`язання банківською гарантією або іншим способом, який є прийнятним для Керівника».

Протоколом засідання правління НАК «Нафтогаз України» від 13.04.2020 № 171-КІ про оформлення банківської гарантії прийнято рішення, зокрема:

«…1. Оформити банківську гарантію в АБ «УКРГАЗБАНК» для забезпечення виконання платіжних зобов`язань Компанії за контрактом від 07.08.2014 № 45-Н/14, укладеним з головою правління ОСОБА_1 відповідно до загальних умов надання банківської гарантії, викладених у додатку 1.

2. Укласти з АБ «УКРГАЗБАНК» договір про надання гарантії для подальшого оформлення банківської гарантії, зазначеної у пункті 1 цього рішення (проект договору - додаток 2).

3. Казначейському департаменту (ОСОБА_4) розмітити грошові кошти у доларах США на рахунку грошового покриття за реквізитами, зазначеними у договорі про надання гарантії, у розмірі, що дорівнює сумі гарантії.».

Між ПАТ АБ «Укргазбанк» (далі - ГАРАНТ), в особі заступника директора департаменту структурованого торговельного фінансування ОСОБА_2 з однієї сторони та АТ «НАК «Нафтогаз України» (далі - ПРИНЦИПАЛ), в особі першого заступника голови правління ОСОБА_5, разом іменовані Сторони, укладено договір про надання гарантії від 13.04.2020 № 62-Г/20-VIP-L (далі - Договір № 62- Г/20-VIP-L).

ГАРАНТ зобов`язується надати безвідкличну гарантію на користь ОСОБА_1 (далі - БЕНЕФІЦІАР), для забезпечення виконання ПРИНЦИПАЛОМ зобов`язань за Контрактом від 07.08.2014 № 45-Н/14 та додатковою угодою до контракту від 12.07.2018 № 4 та від 22.03.2020 № 10 (надалі - Контракт) в тому числі щодо виплати премії за досягнення вагомих цілей, реалізацію важливих, стратегічних проектів (позитивне рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгівельної палати Стокгольму), що була встановлена рішенням наглядової ради Принципала в протоколі від 16-18 квітня № 5/2018, іменоване надалі «Премія», за умовами безвідкличної гарантії ГАРАНТ прийме на себе зобов`язання нести відповідальність за належне виконання ПРИНЦИПАЛОМ умов Контракту.

Обсяг відповідальності ГАРАНТА - це зобов`язання ГАРАНТА відповідати в межах конкретно визначеного розміру за належне виконання ПРИНЦИПАЛОМ умов Контракту (п. 1.1 Договору).

Щодо твердження Компанії про відсутність первинних документів для відображення списання коштів, які виплачені ОСОБА_1 за договором гарантії Відповідно до розділу 2 Облікової політики Компанії, яка підготовлена у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», МСФЗ, МСБО та НП(С)БО, в частині застосування форм звітності, зазначено: оцінюючи статтю на предмет відповідності поняттю активу, зобов`язання або капіталу необхідно приділити особливу увагу її суті і економічному змісту, а не тільки правовій формі.

Майбутні економічні вигоди - це потенційна можливість активу прямо або опосередковано сприяти потоку грошових коштів (генерувати грошовий потік) в Компанію.

Вважається, що актив принесе в майбутньому економічні вигоди, якщо він може бути:

використаний самостійно або в сукупності з іншим активом в процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг;

обміняний на інший актив;

використаний для погашення зобов`язань;

розподілений між власниками Компанії.

Відповідно до п. 10.2 Договору гарантії № 62-Г/20VIP-L зобов`язання за гарантією припиняється у випадку:

Сплати БЕНЕФІЦІАРУ суми, на яку видано гарантію;

Закінчення строку дії гарантії;

Відмови БЕНЕФІЦІАРА від своїх прав за гарантією шляхом надання ГАРАНТУ письмової заяви про звільнення ГАРАНТА від обов`язків за гарантією;

В інших випадках, передбачених умовами гарантії.

Також відповідно до пункту 4.1 Договору гарантії № 62-Г/20VIP-L Гарант зобов`язаний, зокрема:

не пізніше наступного банківського дня з дати одержання письмової вимоги від Бенефіціара за гарантією повідомити про це Принципала і передати йому копію вимоги разом з доданими до неї документами. Повідомлення про одержання письмової вимоги від Бенефіціара за гарантією Гарант вручає представнику Принципала під розпис або направляє Принципалу засобами поштового зв`язку, або електронної пошти на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, або системи дистанційного обслуговування клієнтів (пп.4.1.1);

розглянути отриману вимогу Бенефіціара з доданими до неї документами в порядку, передбаченому гарантією та чинним законодавством України, та виплатити на користь Бенефіціара суму, що зазначена у вимозі, за умови відповідності вимоги та документів, якими вона супроводжується (у випадку необхідності їх надання), умовам гарантії або повідомити Принципала та Бенефіціара про відмову сплатити суму з обов`язковим зазначенням причин такої відмови (пп. 4.1.2);

письмово або електронною поштою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомити Принципала про дату здійснення платежу за гарантією не пізніше наступного банківського дня після здійснення платежу за гарантією (пп. 4.1.3).

Відповідно до умов банківської гарантії від 13.04.2020 № 62-Г/20-VIP-L ОСОБА_1 , як бенефіціар за Гарантією, 07.05.2021 звернувся до АБ «УКРГАЗБАНК» як банку-гаранта з вимогою сплатити на свою користь еквівалент 12 256 890,92 дол. США у гривні (за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на дату платежу) у зв`язку з неналежним виконанням Принципалом своїх зобов`язань за Контрактом № 45- Н/14 від 07.08.2014 та додатковою угодою № 10 від 22.03.2020 до нього щодо виплати премії.

Листом від 17.05.2021 № 130/18014/2021 АБ «Укргазбанк» повідомив НАК «Нафтогаз України», що на виконання п. 4.1.3 Договору про надання гарантії від 13.04.2020 № 62-Г/20-VIP-L (далі - Договір гарантії), Банк здійснив 14.05.2021 оплату за вимогою від 07.05.2021 (далі - Вимога), наданою ОСОБА_3 за банківською гарантією від 13.04.2020 № 62- Г/20-VIP-L у сумі 338 624 802,51 грн, що є еквівалентом 12 256 890,92 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на дату платежу.

Банком здійснено списання коштів у сумі 12 256 890,92 доларів США з рахунку покриття № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» для здійснення оплати за Вимогою.

Залишок коштів покриття в сумі 110 259,08 доларів США за Гарантією залишається на рахунку № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» до повного виконання Принципалом усіх грошових зобов`язань за Договором гарантії та буде повернуто на рахунок Принципала після такого виконання.

Також слід зазначити, що листом НАК «Нафтогаз України» щодо звіряння розрахунків за гарантією від 18.06.2021 № 40/5-215кі-173кі повідомив ОСОБА_1 та АБ «Укргазбанк» про наступне: «…На Ваш лист від 11.06.2021 НАК «Нафтогаз України» щодо проведення звірки розрахунків суми до виплати за банківською гарантією від 13.04.2020 № 62-Г/20-VIP-L (далі - Гарантія) повідомляємо.

За результатами аналізу розрахунку, наведеного у вимозі про сплату коштів за гарантією від 11.05.2021, встановлено, що при визначенні суми, що підлягає сплаті за Гарантією, сума премії зазначена до оподаткування, а суми виплат базових частин винагороди відповідно до п. 3.2 Контракту - після оподаткування, без врахування сплачених податків та зборів згідно чинного законодавства України.

Коректний розрахунок враховує суму премії у розмірі до оподаткування, зменшену на суму базових частин винагороди, передбачених пунктом 3.2 Контракту, у розмірі сум до оподаткування.

Зважаючи на різницю у розрахунках, просимо повернути надлишково стягнені грошові кошти за Гарантією у сумі 1 142 898,30 грн за такими реквізитами: НАК «Нафтогаз України» рахунок № НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк» у м. Києві призначення платежу: «Повернення надміру стягнених грошових коштів за гарантією від 13.04.2020 № 62-Г/20-VIP-L».

Звертаємо увагу, що отримані за гарантією кошти згідно зі ст. 168.1.3.Податкового кодексу України підлягають оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором…».

Отже, Компанією підтверджується фактичне здійснення господарської операції з виплати премії ОСОБА_1 через механізм банківської гарантії за договором 13.04.2020 № 62-Г/20-VIP-L.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Відповідно до Концептуальної основи фінансової звітності, що були видані РМСБО у вересні 2010 року: Актив - теперішній економічний ресурс, що контролюється суб`єктом господарювання внаслідок минулих подій (п. 4.3); Економічний ресурс - право, що має потенціал створення економічних вигід (п. 4.4).

Відповідно до пункту 42 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Тобто, первинними документами для відображення НАК «Нафтогаз України» цієї операції в бухгалтерському обліку є виписка АБ «Укргазбанк» за рахунком покриття № НОМЕР_1 разом з письмовим повідомленням Гаранта Принципала про дату здійснення платежу за гарантією.

Відповідно до частин 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, зобов`язання Компанії за гарантією вже припинено, а первинним документом є виписка АБ «Укргазбанк» з письмовим повідомленням Гаранта Принципала про дату здійснення платежу за гарантією, тому оплата за Гарантією вже використана для погашення зобов`язання, та як наслідок не принесе в майбутньому економічні вигоди.

Крім того, доводи, що гарантійна сума у розмірі 337 481 802,51 грн, що сплачена 14.05.2021 ОСОБА_1 на підставі укладеного НАК «Нафтогаз України» договору гарантії з АБ «Укргазбанк» від 13.04.2020 № 62-Г/20VIP-L, є дебіторською заборгованістю ОСОБА_1 перед Компанією, є необґрунтованим, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 3.1.1 Міжнародного стандарту фінансової звітності (МСФЗ) «Фінансові інструменти» суб`єкт господарювання визнає фінансовий актив або фінансове зобов`язання у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли суб`єкт господарювання стає стороною контрактних положень щодо цього інструмента.

Відповідно до підпункту Б3.1.2 (МСФЗ) Приклади застосування принципу, викладеного у параграфі 3.1.1:

а) безумовна дебіторська та кредиторська заборгованість визнається як актив чи зобов`язання, коли суб`єкт господарювання стає стороною контракту і внаслідок цього має юридичне право отримувати грошові кошти або юридичне зобов`язання сплатити їх;

б) активи, які мають бути придбаними, та зобов`язання, які мають виникнути внаслідок твердої угоди придбати або продати товари чи послуги, як правило, не визнаються доти, доки хоча б одна зі сторін угоди не виконала дії згідно з угодою. Наприклад, суб`єкт господарювання, який отримує замовлення за твердою угодою, як правило, не визнає актив (і суб`єкт господарювання, який розміщує замовлення, не визнає зобов`язання) під час угоди, а відстрочує визнання, доки замовлені товари чи послуги не будуть відвантажені, доставлені або надані. Якщо тверда угода на придбання або продаж нефінансових статей є в межах сфери застосування цього Стандарту (згідно з параграфами 5 - 7 МСБО 39), то її чиста справедлива вартість визнається як актив або зобов`язання на дату угоди (див. в) нижче). Крім того, якщо попередньо невизнана тверда угода призначається об`єктом хеджування при хеджуванні справедливої вартості, то будь-яка зміна чистої справедливої вартості, що розподіляється на хеджований ризик, визнається як актив або зобов`язання після початку хеджування (див. параграфи 93 та 94 МСБО 39);

в) форвардний контракт у межах сфери застосування цього МСФЗ (див. параграф 2.1) визнається як актив чи зобов`язання на дату угоди, а не на дату, коли проводиться розрахунок. Коли суб`єкт господарювання стає стороною форвардного контракту, справедлива вартість права та зобов`язання часто є рівними, а отже, чиста справедлива вартість форвардного контракту дорівнює нулю. Якщо чиста справедлива вартість права та зобов`язання не дорівнює нулю, контракт визнається як актив або зобов`язання;

г) опціонні контракти в межах сфери застосування цього МСФЗ (див. параграф 2.1) визнаються як активи або зобов`язання, коли утримувач чи продавець стає стороною контракту;

ґ) заплановані майбутні операції, незалежно від ступеня їхньої ймовірності, не є активами та зобов`язаннями, оскільки суб`єкт господарювання не став стороною контракту.

Водночас, станом на 31.12.2021, 31.12.2022 та 30.06.2023 Компанія не була стороною будь-якого контракту, згідно якого мала юридичне право отримувати грошові кошти розміром 337 481 802,51 грн від ОСОБА_1 .

Також слід зазначити, що відповідно до підпункту 7.7.1 «Первісне визнання» пункту 7.7 «Дебіторська заборгованість» «Облікової політики НАК «Нафтогаз України», дочірніх підприємств, компаній, засновником яких є Компанія, та господарських товариств, акціонером (учасником) яких є Компанія», що є Додатком 1 до рішення правління НАК «Нафтогаз України» від 28.02.2019 (протокол № 107), отримані штрафи, пені, неустойки визнаються у складі іншої поточної дебіторської заборгованості в момент отримання на них права за умовами договору або після набуття чинності судовим рішенням з одночасним визнанням доходів майбутніх періодів. На кожну звітну дату непогашені грошовими коштами штрафи, пені, неустойки представляються у фінансовій звітності у складі іншої дебіторської заборгованості за вирахуванням відповідних доходів майбутніх періодів.

Згідно зі статтею 71 Цивільного кодексу України строк позовної давності становить три роки.

Водночас, Компанією не надано документів та інформації, яка б свідчила щодо здійснення НАК «Нафтогаз України» претензійно-позовної роботи зі стягнення з ОСОБА_1 337 481 802,51 грн, що сплачені йому 14.05.2021 через механізм банківської гарантії за договором від 13.04.2020 № 62-Г/20VIP-L. Жодних судових рішень, що набули чинності та які надали право Компанії на отримання грошових коштів розміром 337 481 802,51 грн від ОСОБА_1 НАК «Нафтогаз України» не надано.

Таким чином, кошти розміром 337 481 802,51 грн фактично сплачені 14.05.2021 як гарантійна сума ОСОБА_1 на підставі договору гарантії від 13.04.2020 № 62-Г/20VIP-L згідно вимог Облікової політики Компанії, МСБО та МСФЗ не можуть бути визнані дебіторською заборгованістю та як наслідок активом, оскільки в Компанії відсутні будь-які договори або чинні судові рішення, що дають юридичне право на їх отримання.

З огляду на викладене, Компанією завищено суму рядку 1190 «Інші оборотні активи» форми № 1 Баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2021, 31.12.2022 та 30.06.2023 на суму 337 482 тис. гривень.

Щодо способів виконання вимоги за пунктом 7, якою зобов`язано Компанію «Забезпечити коригування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності суму завищення вартості активів у розмірі 337 481 802,51 грн, спричиненої наявністю в обліку Компанії у складі активів фактично сплаченої 14.05.2021 гарантійної суми ОСОБА_1 на підставі договору від 13.04.2020 № 62-Г/20VIP-L гарантії, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ АБ «Укргазбанк», суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. п. 7.14.3.3 Облікової політики НАК «Нафтогаз України» Компанія створює забезпечення на виплату квартальних премій та винагороди за підсумками роботи за рік згідно умов Колективного договору, або інших внутрішніх документів, щодо яких у Компанії є конструктивне та юридичне зобов`язання здійснити такі виплати в результаті минулих подій.

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань та позабалансових рахунків «НАК «Нафтогаз України», що є Додатком 1 до Облікової політики Компанії, для обліку «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» в Компанії застосовується рахунок 47.

З огляду на викладене, з метою коригування завищення вартості активів у розмірі 337 481 802,51 грн, спричиненої наявністю в обліку Компанії по субрахунку бухгалтерського обліку 3904013900 «Інші оборотні активи_Витрати майбутніх періодів ПВ» фактично сплаченої 14.05.2021 гарантійної суми ОСОБА_1 на підставі договору від 13.04.2020 № 62-Г/20VIP-L гарантії, правомірно рекомендовано Компанії здійснити кореспонденцію рахунків: сторно субрахунку 3904013900 та сторно рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» (іншого пасивного рахунку).

Щодо твердження АТ «НАК «Нафтогаз України» про «недобросовісну поведінку» Держаудитслужби під час проведення ревізії, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Закону № 2939-XII державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Статтею 4 Закону № 2939-XII визначено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

Отже, аналізуючи норму частини 2 статті 4 Закону України № 2939-XII можна дійти висновку, що орган державного фінансового контролю не має права ініціювати інспектування, якщо держаний фінансовий аудит за той самий період проведено. Тобто за наслідками аудиту складено відповідний звіт.

Отже, дії органу державного фінансового контролю щодо призначення проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи під час проведення державного фінансового аудиту за відповідний період є правомірними, якщо ревізія проводиться не після проведення і встановлення результатів фінансового аудиту, а в межах періоду фінансового аудиту, позаяк зазначене не суперечить частині 2 статті 4 Закону України № 2939-XII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2021 у справі № 260/1664/19.

Держаудитслужба здійснює планування відповідно до Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 жовтня 2005 року № 319 (у редакції наказу Державної аудиторської служби України від 26 грудня 2019 року № 366, зі змінами згідно з наказом Держаудитслужби від 17.06.2022 № 107) (далі - Інструкція № 319).

Так, Інструкцією № 319 визначено, що плани проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби (далі - плани ДФК) є квартальними.

Зокрема, відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 319 визначено, що плановий період - це період, в якому передбачається здійснення заходів, визначених планами роботи та планами ДФК, та який дорівнює календарному року для планів роботи та кварталу для планів ДФК.

Як вбачається із фактичних обставин справи та не заперечується позивачем, державний фінансовий аудит АТ «НАК «Нафтогаз України» розпочався 31.07.2023 відповідно до пункту 4.35 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державною аудиторською службою України на III квартал 2023 року, а завершився - 01.12.2023.

Поряд із цим, ревізію розпочато 02.11.2023 та завершено - 01.12.2023 відповідно до програми ревізії та з відома Голови правління АТ «НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_6. Про початок проведення ревізії Держаудитслужба проінформувала Компанію листом від 19.10.2023 № 05-14/12009-2023

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та з урахуванням приписів статей 3- 4 Закону № 2939, а також постанови Верховного Суду від 23.04.2021 у справі № 260/1664/19 Держаудитслужба, включивши до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державною аудиторською службою України на ІV квартал 2023 року в частині інспектування АТ «НАК «Нафтогаз України» та провівши ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Позивача, діяла правомірно.

Право Держаудитслужби пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства передбачено положеннями пункту 7 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю».

Зі свого боку, реалізацію результатів ревізії передбачено положеннями Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, а саме: пунктом 46 зазначеного Порядку визначено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Поряд з цим згідно із пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю.

Отже, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені при перевірці збитки. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Вимога органу державного фінансового контролю неодноразово була предметом розгляду адміністративних справ у касаційному порядку у Верховному Суді, який за результатами розгляду аналогічних справ сформував правову позицію, яка наразі є сталою. Зокрема, Верховний Суд 24 квітня 2020 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі № 802/342/17-а за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницький області до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та зазначив «Аналіз норм чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, свідчить про те, що проведення перевірки органом державного фінансового контролю здійснюється з метою корегування роботи підконтрольного суб`єкта та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства. Наслідком такої перевірки є надіслання об`єкту такої перевірки вимоги, яка містить інформацію про виявлені порушення. Одночасно, з метою коригування діяльності підприємства, у такій вимозі може бути зазначено і спосіб усунення виявлених порушень і лише у цій частині така вимога є обов`язковою до виконання. Водночас відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, здійснюється шляхом звернення до суду з окремим позовом про їх стягнення або відшкодуванням їх підприємством у добровільному порядку.

Це означає, що приписи вимоги, у яких зазначено суми збитків, не мають зобов`язального характеру для об`єкта контролю, оскільки не є виконавчим документом, на підставі якого ці кошти можуть бути стягнуто інакше, ніж за рішенням суду.

Отже, вимога контролюючого органу в частині усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, є обов`язковою до виконання лише у частині, яка не передбачає можливості примусового стягнення сум завданих збитків, відшкодування яких здійснюється через суд або у добровільному порядку. Тому така вимога в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов`язки для підприємства, що було об`єктом перевірки.

Щодо пункту 1 зобов`язальної частини вимоги («Розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників Компанії, відповідальних за допущені порушення»), суд зазначає таке.

Наразі вже сформована позиція Верховного Суду у релевантних правовідносинах і викладена у постановах від 05.03.2020 року у справі № 810/465/16 та від 14.02.2020 року у справі № 440/1242/19.

У наведених постановах Верховного Суду сформовано висновок, що така обставина, як відсутність у вимозі конкретного способу її виконання, не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування. Більше того, якщо є кілька способів усунення виявлених під час ревізії порушень, правом вибору певного конкретного способу відповідно до приписів статті 65 Господарського кодексу України наділений саме керівник підприємства. Одночасно вказана обставина не позбавляє підконтрольного об`єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання певних роз`яснень.

Зважаючи на викладене вище у сукупності, суд вважає, що підстав для задоволення заявлених позовних вимог немає, з огляду на правомірність оскаржуваного рішення та дотримання порядку його прийняття.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги в частині - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.