Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №320/16434/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ справа №320/16434/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Ф» № 0262263-2408-1002 від 02.03.2023, яким позивачеві нараховане зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, на загальну суму 71 773,02 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Ф» № 0262274-2408-1002 від 02.03.2023, яким позивачеві нараховане зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, на загальну суму 3 022,50 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми ГУ ДПС У Київській області «Ф» № 0819300-2408-1002 від 02.03.2023, яким позивачеві нараховане зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, на загальну суму 8 736,00 грн

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині змісту оскаржуваних рішень та стверджує про безпідставність висновків відповідача про наявність порушень нею вимог податкового законодавства.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані рішення прийняті ним відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 20.06.2023 рекомендованим поштовим відправленням отримала податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0262263-2408-1002 від 02.03.2023, яким позивачеві нараховане зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, на загальну суму 71 773,02 грн, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0262274-2408-1002 від 02.03.2023, яким позивачеві нараховане зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, на загальну суму 3 022,50 грн та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0819300- 2408-1002 від 02.03.2023, яким позивачеві нараховане зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, на загальну суму 8 736,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Приписами пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Стаття 265 Податкового кодексу України містить положення щодо складу податку на майно, а саме: додатку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (підпункт 265.1.1), транспортного податку (підпункт 265.1.2) та плати за землю (підпункт 265.1.3).

Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єктами нежитлової нерухомості є, будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункт 266.3 статті 266 Податкового кодексу України). База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункт 266.3 статі 266 Податкового кодексу України).

Положеннями абзацу 1 підпункту «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової і нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.6.1. пункту 266.6 статі 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Податкове зобов`язання за звітний рік сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в 2022 році у власності фізичної особи ОСОБА_1 обліковуються 3 об`єкти нерухомості:

1. квартира, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (загальною площею 74,40 кв.м.);

2. житловий будинок що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 (загальною площею 1253,9 кв.м.);

Запис про даний об`єкт нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 21.11.2022.

3. нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (загальною площею 230,4 кв.м.).

Припинення речового права на зазначений об`єкт нерухомості зареєстровано в Реєстрі прав на нерухоме майно 10.08.2022.

Аналіз матеріалів справи засвідчує, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями вірно визначено обов`язок позивача зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, з урахуванням фактичного часу перебування відповідного майна у власності позивача у цьому році згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивачем оскаржується, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 02.03.2023 №0819300-2408-1002 на суму 8736,00 грн., проте контролюючим органом зазначене податкове повідомлення-рішення не виносилось, натомість виносилось податкове повідомлення-рішення 27.07.2023 №0819300-2408-1002 на суму 8736,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом відповідно до вимог чинного законодавства України, що не було спростовано позивачем за час розгляду справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.