Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №320/54175/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ справа №320/54175/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Офісу Генерального прокурора до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Офіс Генерального прокурора з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 06.11.2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження №75949610.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині змісту оскаржуваного рішення, відсутності правових підстав для його прийняття.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте ним відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження ВП № 75949610 з виконання виконавчого листа № 200/11900/21, виданого 23.08.2024 Київським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді керівника Донецької обласної прокуратури з 02.09.2021.

Державним виконавцем Відділу 04.09.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

В подальшому, державним виконавцем Відділу на адресу боржника неодноразово направлялись вимоги щодо повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні.

05.11.2024, державним виконавцем Відділу винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, на підставі статті 38 Закону України «Про виконавче провадження». Підстава рішення: ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 за № 200/11900/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Донецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження, Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення різниці у заробітку.

06.11.2024 заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом Іваном Сергійовичем, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, з власної ініціативи, керуючись статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», розділом XII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) здійснено перевірку законності дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства України при здійсненні виконавчих дій з примусового виконання вказаного вище виконавчого документу, винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження ВП № 75949610, якою скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т.Є. про зупинення виконавчого провадження від 05.11.2024; зобов`язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т.Є. забезпечити подальше проведення вчинення дій у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (далі також – Закон).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Судом встановлено, що 03.09.2024 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2024 щодо примусового виконання виконавчого листа № 200/11900/21, виданого 23.08.2024 Київським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Донецької обласної прокуратури з 02.09.2021. Боржником за даним виконавчим документом визначено Офіс Генерального прокурора в особі Генерального прокурора. Рішення суду в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання.

Як вже зазначалось, 04.09.2024 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Т.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження якою зобов`язано боржника невідкладно виконати рішення суду.

04.09.2024 державним виконавцем у відповідності до статті 42 Закону, прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

В ході виконання, державним виконавцем з метою перевірки виконання рішення суду, 18.09.2024 та 07.10.2024 боржнику направлено вимоги, якими зобов`язано боржника повідомити про стан виконання рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Листами Офісу Генерального прокурора від 30.09.2024 за № 07/1/1-1402 вих-24 та 17.10.2024 за № 07/1/1-1478вих-24, повідомлено, що наразі на відповідну посаду наказом Генерального прокурора від 17.09.2021 № 288-к з 28.09.2021 призначено ОСОБА_2 . Законом визначено вичерпний перелік підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення повноважень на адміністративній посаді. Так, Законом не передбачено розірвання трудового договору у зв`язку із поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Поряд з цим, заява ОСОБА_2 про звільнення з вищевказаної адміністративної посади за власним бажанням відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону наразі не надходила. Отже, звільнення ОСОБА_2 з адміністративної посади без його згоди призведе до порушення його трудових та конституційним прав, гарантованих статтею 43 Конституції України.

Також, Офісом Генерального прокурора 15.10.2024 до Київського окружного адміністративного суду направлено заяву № 15/1/2-14261-21 щодо роз`яснення судового рішення від 23.08.2024 у справі № 200/11900/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення різниці у заробітку.

05.11.2024 державним виконавцем, керуючись вимогами частини 1 статті 38 Закону, винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 38 Закону визначено, що виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Статтею 65 Закону визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Таким чином, постанову про зупинення виконавчого провадження від 05.11.2024 державним виконавцем прийнято всупереч вимогам Закону, оскільки рішення суду в частині поновлення на роботі звернуто судом до негайного виконання.

Суд звертає увагу, що позивачем не доведено, яка норма Закону, (зокрема ст. 74 Закону, розділ XII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) на підставі яких винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження від 06.11.2024 ВП № 75949610 порушено, що підтверджує відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 129-1 Конституцій України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 21.04.2021 у справі № 461/1303/19, від 30.04.2020 у справі №260/1424/18, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Своєю чергою, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Отже, обов`язок виконання судового рішення, за яким видано вказаний вище виконавчий лист, виник у позивача у даній справі та боржника у ВП № 75949610 з того часу, відколи він дізнався про ухвалення судом цього рішення, тобто після проголошення його вступної та резолютивної частини.

Порядок виконання рішення про поновлення на роботі регламентовано ст. 65 Закону, згідно з ч. 1 якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Положеннями ч.2 ст.65 Закону визначено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувана на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувана, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Боржником у ВП 75949610, та позивачем у даній справі, рішення суду, на підставі якого видано вказаний вище виконавчий документ - не виконано, а тому відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону.

З урахуванням вимог Закону, та обставин зазначених вище, відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження ВП № 75949610.

Таким чином, відповідачем оскаржувана постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження від 06.11.2024 ВП № 75949610 винесена відповідно до Закону, а тому підстави для задоволення позову шляхом її скасування - відсутні.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Офісу Генерального прокурора до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.