Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №280/5980/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Справа № 280/5980/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби позивача, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності ІІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/26/392/Р від 12.01.2026;

зобов`язати відповідача розглянути рапорт про звільнення з військової служби позивача відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності ІІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/26/392/Р від 12.01.2026 та прийняти рішення по суті, з врахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 18.06.2026 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що під час проходження військової служби він брав участь у бойових діях та отримав поранення. Позивач зазначає, що витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу №244/26/39, дата прийняття рішення 12.01.2026, номер рішення №244/26/392/Р, 10.12.2025 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. Позивач зазначає, що 02.04.2026 він направив відповідачу рапорт про звільнення з військової служби, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я у зв`язку із встановленням статусу інвалідності). Позивач зазначає, що відповідачем його рапорт не було розглянуто з посиланням на те, що позивач вважається таким, що безпідставно відсутній на службі і рапорт може бути розглянутий виключно після прибуття позивача до розташування військової частини. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо не розгляду його рапорту протиправною, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що ОСОБА_1 вважаєтеся безпідставно відсутнім на військовій службі з 19.02.2025 року та після повернення повторно з 22.06.2025 року по даний час. Матеріали службового розслідування за даним фактом правопорушення направлено до органу досудового розслідування, оскільки у його діях вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України. Відповідач зазначає, що з огляду на те, що ОСОБА_1 з 22.06.2025 без поважних причин відсутній у військовій частині та не виконує обов`язки військової служби, розгляд питання щодо його звільнення з військової служби є неможливим до моменту його прибуття до військової частини та відновлення належного порядку проходження військової служби. Відповідач зазначає, що у зв`язку з наведеним ОСОБА_1 було рекомендовано невідкладно прибути до військової частини НОМЕР_1 для з`ясування причин його відсутності та врегулювання правового статусу. Після прибуття до військової частини він має право подати рапорт про звільнення по команді через безпосереднього командира з додаванням належним чином оформлених документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У такому випадку поданий рапорт буде розглянуто в установленому законодавством порядку та в межах компетенції командування військової частини. Відповідач зазначає, що на теперішній час підстав для прийняття рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 не вбачається. З урахуванням викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/26/393/В від 12.01.2026, номер рішення 244/26/392/Р, ОСОБА_1 з 10.12.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності.

02.04.2026 позивач звернувся до відповідача засобами поштового зв`язку з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Листом ВЧ НОМЕР_1 від 04.06.2026 №5601 представника позивача було повідомлено про те, що оскільки ОСОБА_1 з 22.06.2025 без поважних причин відсутній у військовій частині та не виконує обов`язки військової служби, розгляд питання щодо його звільнення з військової служби є неможливим до моменту його прибуття до військової частини та відновлення належного порядку проходження військової служби.

Не погодившись з діями відповідача щодо не розгляду його рапорту та не звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що за приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон України №3543-XII) мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України», передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі – Закон №2232-XII).

Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Суд зазначає, що наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (далі – Порядок №531).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №531, рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку №531, у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №531, відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Пунктами 4, 5 розділу ІІІ Порядку №531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

В листі ВЧ НОМЕР_1 від 04.06.2026 №5601 представника позивача було повідомлено про те, що: «… Відповідно, запитувані у зверненні відомості щодо результатів розгляду рапорту фактично відсутні, оскільки питання може бути розглянуте лише після особистого прибуття військовослужбовця до військової частини та подання ним рапорту у встановленому порядку з документальним підтвердженням підстав для звільнення…».

Отже, матеріалами справи підтверджується те, що відповідачем не було належним чином розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби.

Суд звертає увагу також і на ту обставину, що чинне законодавство України не забороняє військовослужбовцю звертатися до командування військової частини з рапортом засобами поштового зв`язку, а відповідач має обов`язок розглянути такий рапорт у строки визначені законодавством.

Стосовно посилань представника відповідача на те, що позивач відсутній на військовій службі без поважних причин, суд зазначає, що оцінка таким діям позивача має надаватися правоохоронними органами в рамках кримінально процесуального законодавства.

В свою чергу, чинне законодавство України не містить приписів за яких рапорти військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину, не розглядаються командуванням військової частини до повернення військовослужбовця до військової частини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача по суті порушеного питання та прийняти рішення щодо такого рапорту.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн., які були сплачені позивачем під час звернення з позовом до суду, суд зазначає, що позивач є особою звільненою від сплати судового збору відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відповідно судовий збір позивачем було сплачено в розмірі більшому ніж встановлено законом.

За таких обставин, сума сплаченого судового збору не підлягає стягненню з відповідача, проте за заявою позивача може бути повернута з Державного бюджету України, відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності ІІІ групи.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності ІІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/26/392/Р від 12.01.2026 та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова