Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №280/6534/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Справа № 280/6534/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування у відпустці для лікування та перебування на стаціонарному лікуванні;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування у відпустці для лікування та перебування на стаціонарному лікуванні, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет на 2024 рік” станом на 1 січня 2024 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив військову службу за період з 24.09.2022 по 22.02.2025 у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає, що після отримання вибухової травми позивач пролікований в медичній роті ВМГ 66 ПП та у період з 24.05.2024 по 27.05.2024, з 10.07.2024 по 25.07.2024, з 27.08.2024 по 04.09.2024 та з 07.11.2024 по 23.12.2024 перебував на обстежені та лікуванні, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №2571 від 18.12.2024, випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4201702 від 25.07.2024 та випискою з медичної карти стаціонарного хворого №7847 від 23.12.2024. Вказує, що відповідач не виплатив йому додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" пропорційно часу перебування позивача у відпустці для лікування та перебуванні на стаціонарному лікуванні. Вважає, що відповідач допустив протиправні дії. Просить задовольнити позов.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вх. № 45209 від 07.08.2026 вказав, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за №21558 від 26.04.2024, позивач 14.03.2024 отримав вибухову травму в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області в результаті ворожого обстрілу. Зазначає, що протягом 2024 року позивач неодноразово проходив лікування та обстеження військово-лікарськими комісіями. Щодо спірного періоду перебування на лікуванні з 24.05.2024 по 27.05.2024, то згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №9118 ОСОБА_1 у вказаний період перебував на лікуванні у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги Запорізької міської ради» з діагнозом «Хронічний ерозивний гастродуоденіт», що не пов`язане з характером отриманої позивачем 14.03.2024 травми, отже не може бути підставою для виплати додаткової винагороди за вказаний період. Зазначає, що щодо періодів перебування позивача на лікуванні, з 10.07.2024 по 25.07.2024, з 27.08.2024 по 04.09.2024, з 07.11.2024 по 23.12.2024, юридичною службою військової частини НОМЕР_1 ініційоване призначення службового розслідування з метою об`єктивного встановлення наявності підстав для виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за час лікування. Також вказує, що ОСОБА_1 протягом 2024-2025 р.р. (після отримання травми) не перебував у відпустці для лікування. Просить відмовити у позові.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала.

Ухвалою суду від 03.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6534/26.

08.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 4802 від 04.09.2026 "Про результати службового розслідування".

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У зв`язку з перебуванням судді Максименко Л.Я. на навчанні з 21.09.2026 по 25.09.2026, справу розглянуто у перший робочий день, 28.09.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 24.09.2022 по 22.02.2025 у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за №21558 від 26.04.2024, солдат ОСОБА_1 14.03.2024 одержав вибухову травму за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 в результаті ворожого обстрілу КАБ. Військовослужбовець під час отримання поранення перебував у індивідуальних засобах бронезахисту (бронежилет, каска) не перебував в алкогольному чи наркотичному стані.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 27.05.2024 №9118 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради з 24.05.2024 по 27.05.2024 з діагнозом «Хронічний ерозивний гастродуоденіт».

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 25.07.2024 №4201702, виданою КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва», ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 10.07.2024 по 25.07.2024 із заключним діагнозом Н47.2 «Низхідна атрофія зорових нервів обох очей».

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 04.09.2024 №5723, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 перебував у стаціонарі військової частини НОМЕР_2 з 27.08.2024 по 04.09.2024. Основним діагнозом визначено Н54.1 - тяжке порушення зору обох очей; низхідна атрофія зорових нервів, сліпота обох очей (Н54); виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки з незначним порушенням функції (К26); хронічний гастродуоденіт без порушення функції (К29).

Згідно з випискою від 23.12.2024 №7847, виданою військовою частиною НОМЕР_3 , солдат ОСОБА_2 перебував у стаціонарному офтальмологічному відділенні з 07.11.2024 по 23.12.2024. У діагнозі зазначено наслідки вибухової травми від 14.03.2024: ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравму у вигляді часткової низхідної атрофії зорових нервів обох очей із концентричним звуженням полів зору до 10 градусів від точки фіксації та функціональною сліпотою складного генезу обох очей, а також вушний шум з обох сторін. Одночасно діагностовано виразкову хворобу цибулини дванадцятипалої кишки у стані нестійкої ремісії, рубцеву деформацію цибулини ДПК з незначним порушенням функції, хронічний гастродуоденіт із незначним порушенням функції, хронічний панкреатит у стані нестійкої ремісії без порушення функції, вертеброгенну цервікалгію з помірним м`язово-тонічним синдромом без порушення функції хребта та короткозорий астигматизм ступенем 1,25Д обох очей при короткозорості у меридіані найбільшої аметропії 9,ОД правого та 8,ОД лівого ока.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу від 06.12.2024 №2571, патологію органів зору визначено як наслідок вибухової травми від 14.03.2024 у вигляді післятравматичної часткової низхідної атрофії зорових нервів обох очей, та прийнято постанову «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини».

Покликаючись на протиправні дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн. за періоди лікування та перебування у відпустці, у зв`язку з лікуванням, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – Закон №2232-XII) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно із пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №704) умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2024 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та Указу Президента України від 24 лютого 2024 року №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168.

Пунктом 1-1 вказаної Постанови установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналіз пункту 1-2 Постанови №168 дозволяє зробити висновок, що нарахування та виплата військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн здійснюється за таких умов:

а) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини;

б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року №745/32197; далі - Порядок №260).

На підставі наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 Порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV, що застосовується з 01 лютого 2023 року (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 9 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.

Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 розділу XXXIV Порядку №260).

Із аналізу наведених норм Постанови №168, Порядку №260 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. При цьому Постанова №168 не містить такої обов`язкової умови, як безперервне перебування особи на стаціонарному лікуванні, як і не містить обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена винагорода. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100000,00 грн.

Наявна в матеріалах справи довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за №21558 від 26.04.2024 підтверджує, що солдат ОСОБА_1 14.03.2024 одержав вибухову травму за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 в результаті ворожого обстрілу КАБ. Військовослужбовець під час отримання поранення перебував у індивідуальних засобах бронезахисту (бронежилет, каска) не перебував в алкогольному чи наркотичному стані.

При цьому, позивач у позовній заяві покликається на те, що після отримання вибухової травми він у період з 24.05.2024 по 27.05.2024, з 10.07.2024 по 25.07.2024, з 27.08.2024 по 04.09.2024 та з 07.11.2024 по 23.12.2024 перебував на обстежені та лікуванні, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №2571 від 18.12.2024, випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4201702 від 25.07.2024 та випискою з медичної карти стаціонарного хворого №7847 від 23.12.2024.

Проте, досліджуючи надані документи, суд встановив, що згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 27.05.2024 №9118 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради з 24.05.2024 по 27.05.2024 з діагнозом «Хронічний ерозивний гастродуоденіт». У вказаній виписці відсутні відомості про те, що даний діагноз пов`язаний або є наслідком вибухової травми від 14.03.2024. Інших доказів того, що у період з 24.05.2024 по 27.05.2024 позивач проходив лікування у зв`язку із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини не надано, що виключає висновок про наявність підстав для виплати позивачу за період з 24.05.2024 по 27.05.2024 додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень.

Щодо інших періодів суд зазначає, що згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 25.07.2024 №4201702, виданою КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва», ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 10.07.2024 по 25.07.2024 із заключним діагнозом Н47.2 «Низхідна атрофія зорових нервів обох очей», що є наслідком вибухової травми від 14.03.2024.

Також, згідно наданого відповідачем витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2026 № 4802 «Про результати службового розлідування» вбачається, що відповідач не заперечує причинний зв`язок захворювання, з приводу якого здійснювалося зазначене лікування з вибуховою травмою від 14.03.2024, пов`язаною із захистом Батьківщини та, відповідно, наявність у позивача права на виплату за зазначений період додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на такому лікуванні.

Більш того, за висновками службового розслідування, визначено включити до наказу про виплату додаткової винагороди солдата ОСОБА_1 та виплатити таку за липень 2024 року, за час лікування у зв`язку з отриманим пораненням пов`язаним із захистом Батьківщини з 10.07.2024 по 24.07.2024.

Однак, на момент розгляду даної справи, доказів виплати не надано суду ані позивачем, ані відповідачем.

Щодо періодів з 27.08.2024 по 04.09.2024 та з 07.11.2024 по 23.12.2024, суд встановив наступне.

Як зазначено у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2026 № 4802 «Про результати службового розслідування», солдат ОСОБА_1 перебував у стаціонарі Військової частини НОМЕР_2 з 27.08.2024 по 04.09.2024, згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 04.09.2024 №5723, основним діагнозом визначено Н54.1 - тяжке порушення зору обох очей; низхідна атрофія зорових нервів, сліпота обох очей (Н54); виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки з незначним порушенням функції (К26); хронічний гастродуоденіт без порушення функції (К29).

Крім того, у Свідоцтві про хворобу від 06.12.2024 №2571 діагноз позивача (Н54), визначено як наслідки акуборотравми, у вигляді післятравматичної часткової низхідної атрофії зорових нервів обох очей, а щодо травми прийнято постанову «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини».

Також, згідно з наявною у матеріалах справи випискою від 23.12.2024 №7847, виданою військовою частиною НОМЕР_3 , солдат ОСОБА_1 перебував у стаціонарному офтальмологічному відділенні з 07.11.2024 по 23.12.2024. У діагнозі зазначено наслідки вибухової травми від 14.03.2024: ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравму у вигляді часткової низхідної атрофії зорових нервів обох очей із концентричним звуженням полів зору до 10 градусів від точки фіксації та функціональною сліпотою складного генезу обох очей, а також вушний шум з обох сторін. Одночасно діагностовано виразкову хворобу цибулини дванадцятипалої кишки у стані нестійкої ремісії, рубцеву деформацію цибулини ДПК з незначним порушенням функції, хронічний гастродуоденіт із незначним порушенням функції, хронічний панкреатит у стані нестійкої ремісії без порушення функції, вертеброгенну цервікалгію з помірним м`язово-тонічним синдромом без порушення функції хребта та короткозорий астигматизм ступенем 1,25Д обох очей при короткозорості у меридіані найбільшої аметропії 9, ОД правого та 8,ОД лівого ока.

Тобто, за вказаними медичними документами, у періоди з 27.08.2024 по 04.09.2024 та з 07.11.2024 по 23.12.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, в тому числі, за діагнозом тяжке порушення зору обох очей; низхідна атрофія зорових нервів, сліпота обох очей (Н54).

Суд зауважує, що саме факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, зумовлює право військовослужбовця на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, а не конкретні лікувальні заходи, що здійснюються в рамках такого лікування.

Крім того, як свідчить наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 415 від 23.12.2024, ОСОБА_1 23.12.2024 прибув саме з лікування і приступив до виконання службових обов`язків.

Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що в періоди з 10.07.2024 по 25.07.2024, з 27.08.2024 по 04.09.2024 та з 07.11.2024 по 23.12.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з отриманою травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини.

Водночас, матеріали справи не містять доказів перебування позивача у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії).

З огляду на викладене, суд вважає, що за періоди з 10.07.2024 по 25.07.2024, з 27.08.2024 по 04.09.2024 та з 07.11.2024 по 23.12.2024 відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, оскільки наявні умови, визначені у пункті 1-2 Постанови №168.

Тож, вказані обставини зумовлюють висновок про допущення відповідачем протиправної бездіяльності у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за періоди з 10.07.2024 по 25.07.2024, з 27.08.2024 по 04.09.2024 та з 07.11.2024 по 23.12.2024.

Тому, права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі до 100 000,00 грн на місяць, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 про “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за періоди з 10.07.2024 по 25.07.2024, з 27.08.2024 по 04.09.2024 та з 07.11.2024 по 23.12.2024

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет на 2024 рік” станом на 1 січня 2024 року, суд вважає такі вимоги передчасними. Оскільки позивачу ще не нарахована та не виплачена спірна додаткова винагорода, то відсутні підстави вважати, що права позивача будуть порушені у цій частині.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 4,6 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн. на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за періоди з 10.07.2024 по 25.07.2024, з 27.08.2024 по 04.09.2024 та з 07.11.2024 по 23.12.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) додаткову винагороду в розмірі до 100 000,00 грн на місяць, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 про “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за періоди з 10.07.2024 по 25.07.2024, з 27.08.2024 по 04.09.2024 та з 07.11.2024 по 23.12.2024.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28 вересня 2026 року.

Суддя Л.Я. Максименко