Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/23568/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/23568/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі справу за позовом адвоката Хайнацької Ірини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Хайнацької Ірини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач 1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі також - позивач 2, ОСОБА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому позивачі просять:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та виплати з 18.06.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівними частинами щомісячного грошового забезпечення та інших видів виплат, належних зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_3 , згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з 18.06.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівними частинами щомісячне грошове забезпечення та інші види виплат, належних зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_3 , згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Шлюб між батьками позивачів було розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.06.2012, справа № 2-1025/3271/12.

Батько позивачів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 - оператор розвідник ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання поблизу АДРЕСА_1 зник безвісті 18.06.2025.

Представником позивачів були подані заяви про призначення та виплату позивачам рівними частинами грошового забезпечення ОСОБА_3 за час його зникнення безвісти, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення.

Відповідач надав відповідь своїм листом від 26.05.2026 № 5648 про відмову в здійсненні виплат та повідомив, що повнолітнім дітям безвісти зниклих військовослужбовців у разі відсутності осіб з першої черги на виплати для призначення виплати частки грошового забезпечення особам з другої черги необхідно надавати документи про призначення військовослужбовця законним представником повнолітнього.

Позивачі вважають протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення їм наведених виплат.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, витягом з реєстру територіальної громади від 04.12.2025 № 2025/018191272, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, витягом з реєстру територіальної громади від 22.01.2026 № 2026/001072320, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.06.2012 у справі № 2-1025/3271/12 розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2024 № 132 солдата ОСОБА_3 , військовослужбовця за мобілізацією, з 09 травня 2024 року зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.04.2025 № 124 ОСОБА_3 призначено оператором-розвідником ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2025 № 16742 ОСОБА_3 дійсно в період з 01.01.2025 по 15.05.2025, з 28.05.2025 по 18.06.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Григорівка, Сіверської мтг. Бахмутського району, Донецької області.

Згідно з рапортом тимчасово виконуючого обов`язки командира розвідувального взводу ІНФОРМАЦІЯ_11 військової частини НОМЕР_1 18.06.2025 о 20:10- противник, застосувавши FPV дрон-камікадзе, наніс вогневе ураження по ПВ «ІНФОРМАЦІЯ_8», ВОП «ІНФОРМАЦІЯ_9», РОП «ІНФОРМАЦІЯ_10» (Серебрянській ліс, західніше населеного пункту Шипилівка, Сєвєродонецького району, Луганської області). Зв`язок з особовим складом втрачено. Внаслідок вогневого ураження з артилерії, FPV дрона повністю зруйновано бліндаж. Позиція знищена. Внаслідок цього ураження солдат ОСОБА_3 , оператор-розвідник ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_1 , зник безвісті зі зброєю 5.45 мм автомат АК-74 № НОМЕР_7 (комплект). На телефонні дзвінки не відповідає. Пошукові заходи результатів не дали.

Наведене також зазначено в доповіді від 19.06.2025 № 1387.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2025 № 176 ОСОБА_3 знято з усіх видів забезпечення у зв`язку з відсутністю на військовій службі - до повернення військовослужбовця у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлим. Знято з грошового забезпечення з 18 червня 2025 року, знято з продовольчого забезпечення з 20 червня 2025 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) «Про результати службового розлідування» від 03.07.2025 № 2704 визнано підтвердженим факт зникнення ОСОБА_3 з 18 червня 2025 року в районі населеного пункту Шипилівка, Сєвєродонецького району, Луганської області . Згідно з вимогами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вказаний факт стався під час проходження служби в Збройних Силах України та пов`язаний з виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України, та не пов`язаний з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зникнення безвісти сталося в зоні бойових дій під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Луганської області.

Також згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2026 № 243 наказано виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року з розрахунку 100000 грн на місяць близьким родичам безвісно відсутніх чи захоплених в полон військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , з 18 червня 2025 року: депонувати та здійснити перерахування на спеціальний реєстраційний рахунок солдату ОСОБА_3 належну та невиплачену частку грошового забезпечення та додаткової винагороди часткою в розмірі 100% у разі повернення його з полону або появи (одержання відомостей про місце перебування), якщо він був визнаний безвісти зниклим.

Представник позивача, діючи в інтересах позивачів, звернулась до військової частини НОМЕР_1 із заявами про призначення та виплату їм рівними частинами грошового забезпечення ОСОБА_3 за час його зникнення безвісти, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 26.05.2026 № 5648 повідомлено, що за результатами опрацювання скарги, в межах компетенції військової частини НОМЕР_1 , наявна інформація про те, що 18.06.2025 противник застосувавши FPV-дрон камікадзе наніс вогневе ураження та повністю було зруйновано бліндаж біля н.п. Шипилівка Сєвєродонецького району Луганської ообласті, де перебував солдат ОСОБА_3 , оператор-розвідник ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_1 . У звязку з вищезазначеною подією зв`язок з військовослужбовцем було втрачено. Пошукові заходи результатів не дали. Солдат ОСОБА_3 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 № 176 вважається безвісти зниклим; відповідно до постанови КМУ № 154 від 23 лютого 2022 року «Про затвердження Положення про ІНФОРМАЦІЯ_12» від начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 до військової частини НОМЕР_1 було направлено заяву гр. ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 та пакет документів (надіслані засобами СЕДО 23.07.2025 вих. № 1279/2767); комісією з розгляду документів та прийняття рішення, щодо виплат грошового забезпечення та інших одноразових виплат членам сімей загиблих військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх військової частини НОМЕР_1 (далі - Комісія) розглянуто пакет документів наданих гр. ОСОБА_4 та дійшла до висновку відмовити в нарахуванні грошових коштів громадянці ОСОБА_4 , яка є законним представником спільної з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки отримує аліменти на утримання дитини; відповідно до розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 39166 від 11.02.2025 та згідно з вимогами Методичних рекомендацій щодо організації роботи військових частин (установ), ІНФОРМАЦІЯ_12 під час оформлення документів для виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах, зниклих безвісти або військовослужбовців, які загинули (померли) начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 та гр. ОСОБА_5 було надіслано повідомлення Комісії від 20.08.2025 вих. № 14168 про рекомендацію звернення із заявою та копіями документів для оформлення виплат належної частки коштів. На дату відповіді заява встановленого зразку та копії підтверджуючих рідство засвідчені начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 до Комісії не надходили; відповідно Закону України № 3995-ІХ від 08.10.2024 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2025 № 243 встановлено перераховувати на спеціальний реєстраційний рахунок солдату ОСОБА_3 100% грошового забезпечення та додаткової винагороди з 18.06.2025. Також інформовано, що повнолітнім дітям безвісти зниклих військовослужбовців, а саме ОСОБА_2 , у разі відсутності осіб з першої черги на виплати, для призначення виплати частки грошового забезпечення особам з другої черги необхідно надавати документи про призначення військовослужбовця законним представником повнолітнього сина.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У відповідності до пунктів 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 3995-ІХ від 08.10.2024 (далі - Закон № 3995-ІХ) щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (набрав чинності з 20.01.2025, введено в дію 01.02.2025) пункт 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в такій редакції:

«За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.».

Також на виконання положень абзацу восьмого пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 15.04.2025 № 449, якою вніс зміни, зокрема у постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти» від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884, в редакції постанови від 15.04.2025 № 449), виклавши Порядок № 884 у новій редакції.

Згідно з пунктами 1 та 2 Порядку № 884 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - визначені особи).

За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) (пункт 3 Порядку № 884).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 884 виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон або до дня їх звільнення з полону (дати складення актового запису про смерть) включно;

військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

В усіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Пунктом 6 Порядку № 884, серед іншого, визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:

виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Отже, з аналізу наведених положень вбачається, що з 01 лютого 2025 року повнолітні діти набувають право на виплату до 20% грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця за таких умов:

- відсутності особистого розпорядження військовослужбовця на випадок зникнення безвісти;

- відсутності інших членів сім`ї першої черги, а саме: дружина (чоловік), малолітні або неповнолітні діти (чи їхні законні представники), діти з інвалідністю з дитинства (незалежно від їхнього віку), а також батьки військовослужбовця;

- військовослужбовець має бути законним представником таких повнолітніх дітей. Для підтвердження цієї умови подаються документи про призначення військовослужбовця опікуном чи піклувальником повнолітніх дітей.

Матеріали справи не містять доказів, що зниклий безвісти військовослужбовець ОСОБА_3 є законним представником позивачів, які наразі є повнолітніми.

Суд звертає увагу позивачів, що відповідно до частини 1 статті 242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Інші відомості, відповідно до яких ОСОБА_3 можливо вважати законним представником позивачів, відсутні.

Щодо посилань представника позивача на те, що встановлена законодавством умова щодо законного представництва з боку військовослужбовця поширюється виключно на його рідних братів (сестер), а не на повнолітніх дітей, суд зазначає таке.

Граматичний та синтаксичний розбір структури вказаної норми свідчить, що дієприкметникова конструкція «законним представником яких є військовослужбовець» (у тексті Порядку - «законними представниками яких є військовослужбовці») є узагальнювальною відносно обох перелічених перед нею категорій осіб (через кому) - як «повнолітніх дітей», так і «рідних братів (сестер)». Законодавець не відокремлює категорію повнолітніх дітей від вимоги наявності законного представництва, а навпаки - об`єднує їх в одну групу отримувачів за спільним критерієм правового зв`язку з військовослужбовцем.

Такий висновок суду додатково підтверджується положеннями пункту 3 Порядку № 884, що визначає вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про виплату грошового забезпечення. Зокрема, для цієї групи отримувачів передбачено обов`язкове надання: «копії документа, що підтверджує призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці».

Отже, системний аналіз вищевказаних норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що і повнолітні діти, і рідні брати чи сестри військовослужбовця мають право на виплату грошового забезпечення виключно за умови, що військовослужбовець є їхнім законним представником (призначений їхнім опікуном чи піклувальником у встановленому законом порядку або у зв`язку з їх усиновленням). В іншому випадку повнолітні працездатні діти військовослужбовця права на отримання таких виплат за законом не набувають.

З огляду на викладене, суд вважає тлумачення наведених норм права, що вказані представником позивача, помилковими.

Також слід вказати, що Закон № 3995-ІХ був прийнятий на виконання Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і його метою є удосконалення норми та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей, з урахуванням численних запитів від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів України, командирів військових частин та особисто від членів сімей військовослужбовців.

Згідно з пояснювальної записки до проекту вказаного закону, його розроблено на виконання доручення Віце-прем`єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 № 8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. Оскільки, коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата).

З наведених норм законодавства також вбачається, що після повернення, зниклий безвісти військовослужбовець, зберігає за собою належне йому грошове забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Водночас, родичі та сім`я військовослужбовця зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошових коштів у разі визнання його загиблим. А отже, жодного звуження прав позивачів, не відбувається.

Окрім того, суд зазначає, що положення Закону № 3995-ІХ в першу чергу покликані захистити права військовослужбовців, оскільки саме їм безпосередньо належить їх грошове забезпечення.

До того ж, Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 3995-ІХ від 08.10.2024 не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, не скасовано, він є чинним, а отже, обов`язковим до виконання на всій території України.

За наведених судом висновків, суд не вбачає правових підстав для виплати позивачам грошового забезпечення - військовослужбовця ОСОБА_3 .

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій відповідача.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачами судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивачів та відшкодуванню не підлягають.

Відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову адвоката Хайнацької Ірини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.09.2026.

Суддя О.М. Качанок