Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/13790/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/13790/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 21.05.2026 роз`єднано позовні вимоги у справі №160/13464/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії в самостійні провадження.

В провадження №160/13790/25 виділено позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , про:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь в бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії) в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 07.08.2023 до 08.08.2023, з 09.08.2023 до 18.08.2023, з 18.08.2023 до 28.08.2023, з 05.09.2023 до 19.09.2023;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь в бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 за період з 07.08.2023 до 08.08.2023, з 09.08.2023 до 18.08.2023, з 18.08.2023 до 28.08.2023, з 05.09.2023 до 19.09.2023, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 16.03.2022 перебуває на службі в Збройних Силах України. У період з 19.06.2023 до 08.04.2024 позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Під час виконання обов`язків військової служби, під час безпосередньої участі у бойових діях, у заходах з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, 13.03.2023 позивач отримав травму, яка пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2023 №161, первинною медичною картою (форма 100) від 13.03.2023. У зв`язку з отриманою травмою позивач перебував більше трьох місяців на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах України. У спірний період з 07.08.2023 до 08.08.2023, з 09.08.2023 до 18.08.2023, з 18.08.2023 до 28.08.2023, з 05.09.2023 до 19.09.2023, позивачем не було отримано додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі – Постанова №168). Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 25.05.2026 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

26.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВЧ НОМЕР_1 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що в контексті спірних правовідносин, Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн, а саме: 1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого; 2) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Відповідач зазначає, що позивач не має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні за період з 07.08.2023 до 08.08.2023, з 09.08.2023 до 18.08.2023, з 18.08.2023 до 28.08.2023, з 05.09.2023 до 19.09.2023, оскільки ним не доведено, що перебування на стаціонарному лікуванні пов`язане із захистом Батьківщини. Позивач під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 не звертався з рапортом, щодо нарахування додаткової винагороди за безпосередню участь в бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії) в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 07.08.2023 до 08.08.2023, з 09.08.2023 до 18.08.2023, з 18.08.2023 до 28.08.2023, з 05.09.2023 до 19.09.2023.

Також, відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом.

З приводу строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу додаткової винагороди у серпні-вересні 2023.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Разом з цим, Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат; частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025, частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних виплат втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Оскільки позивач станом на час звернення до суду з цим позовом продовжує проходити військову службу у лавах ЗС України, норми частини 2 статті 233 КЗпП України до спірних правовідносин наразі не підлягають застосуванню.

Таким чином, в межах спірних правовідносин, строк звернення до суду позивачем не є порушеним.

За викладених обставин, клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що позивач з 16.03.2022 по цей час проходить військову службу у складі Збройних Сил України.

У період з 19.06.2023 до 03.04.2024 позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2023 №280323, виданої ВЧ НОМЕР_3 , ОСОБА_1 13.03.2023 одержав МВТ, ЗЧМТ, СГМ, акубаротравму. За обставин: під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом батьківщини внаслідок обстрілу з міномету 120 мм ЗС РФ. Під час огляду ознак сп`яніння не мав, знаходився в засобах індивідуального захисту (бронежилет), кевларовий шолом.

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_2 від 02.03.2024 №779 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, солдат ОСОБА_1 у періоди з 12.06.2022 до 30.06.2022, з 19.07.2022 до 25.09.2022, з 29.09.2022 до 31.10.2022, з 04.11.2022 до 24.01.2023, з 01.02.2023 до 05.03.2023, з 09.03.2023 до 12.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у н.п. Філія, Январське, Маліївка Дніпропетровської обл., Славне Запорізької обл., Комар, Веселе, Шевченко, Вільне Поле, Новосілка Донецької обл.

Згідно з випискою з медичної картки КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ №9» ЗМР №2685, ОСОБА_1 у період з 14.03.2023 до 21.03.2023 перебував у стаціонарі. Діагноз: МВТ (13.03.2023), ЗЧМГ, СГМ, акубаротравма. Анамнез захворювання: травма 13.03.2023 внаслідок бойових дій під час виконання службових обов`язків, проходячи службу у лавах ЗСУ.

Відповідно до виписки з медичної картки №Е12810 (17807), ОСОБА_1 у період з 07.08.2023 до 08.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА «ДОР» з діагнозом: кататравма поєднана (07.08.2023). Відкрита непроникаюча черепно-мозкова травма. Забій головного мозку ІІ ступеня. Геморагічний забій правої скроневої частки, САК, епідруальна гематома в лівій тем`яній ділянці. Лінійний перелом лівої тем`яної кістки ЗТГК, забій обох легень. Арахноїдальна кістка і лівій скронево-лобній ділянці. Анамнез захворювання: зі супроводжуючої медичної документації 07.08.2023 знаходячись на території військової частини впав з 2 поверху.

Згідно з випискою з медичної картки №19991, ОСОБА_1 у період з 09.08.2023 до 18.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМ. О.Ф. ГЕРБАЧЕВСЬКОГО «ЖОР» з діагнозом: геморагічний забій головного мозку. Пластинчата епідруальна гематома в лівій тем`яній ділянці. Лінійний перелом лівої тем`яної кістки ЗТГК. Забій обох легень. Анамнез захворювання: зі супроводжуючої медичної документації 07.08.2023 знаходячись на території військової частини впав з 2 поверху.

Відповідно до виписки з медичної картки №2820, ОСОБА_1 у період з 18.08.2023 до 28.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «РОМАНІВСЬКА ЛІКАРНЯ» РСР» з діагнозом: геморагічний забій головного мозку. Пластинчата епідруальна гематома в лівій тем`яній ділянці. Лінійний перелом лівої тем`яної кістки ЗТГК. Забій обох легень. Анамнез захворювання: зі супроводжуючої медичної документації 07.08.2023 знаходячись на території військової частини впав з 2 поверху.

Згідно з випискою з медичної картки №10651/2023, ОСОБА_1 у період з 05.09.2023 до 19.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ З НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ» з діагнозом: психічні розлади та розлади поведінки внаслідок комбінованого вживання декількох наркотичних речовин та інших ПАр, стан відміни неускладнений F19.30. Анамнез життя: застудні захворювання, дитячі інфекції, венеричні захворювання, хвороба Боткіна, туберкульоз заперечує. Контузії не зафіксовані. Наркологічний анамнез: канабіс вживає з 7 років. Вживав по 1 «банці» в день. Вживав «вінт» з 25 років протягом 2 років. Протягом місяця вживав налбуфін по 2 мл в день. Останній прийом налбуфіну 05.09.2023, 1 мл налфубіну в/м. Оглянутий лікарем приймального відділення та скерований до наркологічного центру.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).

Пунктом 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.

Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-2 Постанови №168 визначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Тож, суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.

Спірний період у цій справі охоплює часовий проміжок з 07.08.2023 до 08.08.2023, з 09.08.2023 до 18.08.2023, з 18.08.2023 до 28.08.2023, з 05.09.2023 до 19.09.2023.

Позивач зазначає, що вказаний період лікування пов`язаний з пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини 13.03.2023.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують доводів позивача про те, що спірні періоди лікування з 07.08.2023 до 08.08.2023, з 09.08.2023 до 18.08.2023, з 18.08.2023 до 28.08.2023 та з 05.09.2023 до 19.09.2023 були пов`язані з лікуванням наслідків поранення, отриманого 13.03.2023 під час захисту Батьківщини.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 13.03.2023 позивач отримав бойове поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, а саме: мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та акубаротравму. У зв`язку із зазначеним пораненням він перебував на стаціонарному лікуванні у період з 14.03.2023 до 21.03.2023, що підтверджується випискою з медичної картки КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ №9» Запорізької міської ради № 2685.

Водночас, надані позивачем медичні документи щодо спірних періодів лікування містять інші відомості про причини госпіталізації.

Так, відповідно до виписки з медичної картки № Е12810 (17807), у період з 07.08.2023 до 08.08.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА Дніпропетровської обласної ради з діагнозом: кататравма поєднана, відкрита непроникаюча черепно-мозкова травма, забій головного мозку II ступеня, геморагічний забій правої скроневої частки, субарахноїдальний крововилив, епідуральна гематома в лівій тім`яній ділянці, лінійний перелом лівої тім`яної кістки, забій обох легень. В анамнезі захворювання зазначено, що 07.08.2023 позивач, перебуваючи на території військової частини, впав з другого поверху.

Аналогічні відомості містяться у виписках з медичних карток КНП «ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМ. О.Ф. ГЕРБАЧЕВСЬКОГО» Житомирської обласної ради № 19991 та КП «РОМАНІВСЬКА ЛІКАРНЯ» Романівської селищної ради №2820, згідно з якими лікування у періоди з 09.08.2023 до 18.08.2023 та з 18.08.2023 до 28.08.2023 здійснювалося з приводу травм, отриманих внаслідок падіння з другого поверху 07.08.2023, а не у зв`язку з бойовим пораненням від 13.03.2023.

Крім того, відповідно до виписки з медичної картки № 10651/2023, у період з 05.09.2023 до 19.09.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ З НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ» з діагнозом: психічні розлади та розлади поведінки внаслідок комбінованого вживання декількох наркотичних речовин та інших психоактивних речовин, стан відміни неускладнений (F19.30). Зазначена медична документація не містить відомостей про те, що це лікування було пов`язане з бойовим пораненням, отриманим позивачем 13.03.2023.

Таким чином, надані до матеріалів справи медичні документи свідчать про те, що лікування позивача у спірні періоди з 07.08.2023 до 08.08.2023, з 09.08.2023 до 18.08.2023, з 18.08.2023 до 28.08.2023 та з 05.09.2023 до 19.09.2023 обумовлене іншими обставинами, а саме травмою, отриманою внаслідок падіння з другого поверху 07.08.2023, а також лікуванням психічних і поведінкових розладів, пов`язаних із вживанням психоактивних речовин, а не лікуванням наслідків поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

При цьому будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між лікуванням у спірні періоди та бойовим пораненням, отриманим 13.03.2023, матеріали справи не містять.

Зокрема, позивачем не надано висновків військово-лікарської комісії, медичних висновків чи інших документів, які б свідчили, що госпіталізації у періоди з 07.08.2023 до 08.08.2023, з 09.08.2023 до 18.08.2023, з 18.08.2023 до 28.08.2023 та з 05.09.2023 до 19.09.2023 були безпосередньо пов`язані з лікуванням наслідків бойового поранення, отриманого під час захисту Батьківщини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності передбачених законодавством підстав для виплати йому додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі за спірні періоди, оскільки відсутні належні докази того, що у зазначені періоди він перебував на стаціонарному лікуванні саме внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; 49000; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар