Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/11968/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/11968/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – ВЧ НОМЕР_1 НГУ, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 06.05.2026 роз`єднано позовні вимоги у справі №160/11861/26 в самостійні провадження.

В самостійне провадження №160/11968/26 виділено позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про:

- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо зменшення розміру індексації грошового забезпечення при перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.04.2022 по 19.05.2023 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі №160/32176/24;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 19.05.2023 відповідно до розміру посадового окладу, перерахованого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі №160/32176/24, здійснивши виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №160/32176/24, яке набрало законної сили, серед іншого зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 НГУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та за 2023 роки за період з 01.04.2022 до 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум. Разом з тим, з наданого відповідачем розрахунку грошового забезпечення встановлено, що за результатом проведеного перерахунку на виконання судового рішення позивачу зменшено розмір індексації за період проходження військової служби з 01.04.2022 до 19.05.2023. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою від 11.05.2026 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

27.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВЧ НОМЕР_1 НГУ проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що відповідачем здійснено перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та за 2023 роки за період з 01.04.2022 до 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до Постанови №704, з врахуванням раніше виплачених сум. Вимоги позивача про те, що нараховані суми грошового забезпечення повинні відповідати виплаченим сумам є безпідставними, оскільки з нарахованих сум грошового забезпечення здійснюються обов`язкові відрахування податків та зборів (військовій збір, податок з доходів фізичних осіб). Крім того, позивач не зазначає, яким чином має нараховуватись премія за кожен місяць. Відповідач наголошує, що фактично перерахування грошового забезпечення позивача відбулось у бік збільшення.

03.06.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошує, що доводи відповідача про те, що з нарахованих сум грошового забезпечення здійснюється обов`язкові відрахування податків та зборів (військовий збір, податок з доходів фізичних осіб) не стосуються предмету даного позову.

У відзиві відповідачем зазначено, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

З приводу строку звернення до суду суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу грошового забезпечення в належному розмірі.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат; частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025, частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних виплат втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Оскільки станом на час подання цього позову позивач продовжував проходити військову службу у складі іншої військової частини, норми частини 2 статті 233 КЗпП України до спірних правовідносин наразі не підлягають застосуванню.

Таким чином, в межах спірних правовідносин, строк звернення до суду позивачем не є порушеним.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи, а саме з військового квитка серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ з 01.04.2022 до 18.01.2024.

У зв`язку з не отриманням грошового забезпечення у належному розмірі за періоди проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 НГУ, позивач звернувся до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №160/32176/24 заяву ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 НГУ задоволено частково:

- визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 НГУ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 01.04.2022 до 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та за 2023 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

- зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 НГУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та за 2023 роки за період з 01.04.2022 до 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №160/32176/24 набрало законної сили 22.03.2025.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із розміром перерахованої індексації за період служби у ВЧ НОМЕР_1 НГУ з 01.04.2022 до 19.05.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з такого.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) містить визначення таких понять:

індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ.

Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Так, абзац 2 пункту 4 Порядку №1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

З долученої до матеріалів справи копії розрахунку грошового забезпечення позивача вбачається, що під час проходження військової служби розмір його індексації у квітні 2022 становив 672,35 грн, у травні 2022 – 913,01 грн, у червні 2022 – 1 017,21 грн, у липні 2022 – 1 066,00 грн, у серпні-жовтні 2022 – 1 281,80 грн, у листопаді 2022 – 1 424,80 грн, у грудні 2022 – 1 470,83 грн.

Водночас, після проведення відповідачем перерахунку на виконання судового рішення індексацію визначено: за квітень 2022 індексація відсутня, за травень 2022 – 153,82 грн, за червень 2022 – 235,70 грн, за липень 2022 – 247,00 грн, у серпні-жовтні 2022 – 416,00 грн, у листопаді 2022 – 525,20 грн, у грудні 2022 – 542,17 грн.

Отже, матеріали справи свідчать, що внаслідок здійсненого відповідачем перерахунку на виконання судового рішення було не лише змінено складові грошового забезпечення, а й одночасно зменшено розмір індексації, яка до цього враховувалася при його обчисленні та фактично виплачувалася позивачу.

Суд звертає увагу, що виконання судового рішення щодо проведення перерахунку грошового забезпечення не наділяє відповідача повноваженнями переглядати інші складові грошового забезпечення, розмір яких не є предметом судового спору. Перерахунок повинен бути спрямований виключно на усунення порушення права, встановленого судовим рішенням, а не зменшення інших складових грошового забезпечення.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що із сум грошового забезпечення здійснюються обов`язкові відрахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Зазначені обставини не є предметом цього спору, оскільки позивач не оспорює порядок оподаткування нарахованого грошового забезпечення чи правильність утримання із нього обов`язкових платежів.

Предметом спору є правомірність визначення відповідачем складових грошового забезпечення позивача при проведенні його перерахунку на виконання судового рішення, зокрема розміру індексації. При цьому як із сум грошового забезпечення, нарахованих позивачу під час проходження військової служби, так і із сум, визначених за результатами проведеного перерахунку, відповідно до вимог законодавства підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Отже, посилання відповідача на необхідність здійснення обов`язкових податкових відрахувань не спростовує доводів позивача щодо неправильності проведеного перерахунку та не впливає на вирішення спору по суті, а тому суд відхиляє такі доводи.

Таким чином, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо зменшення розміру індексації під час проведення перерахунку грошового забезпечення на виконання судового рішення є протиправними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо зменшення розміру індексації грошового забезпечення при перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.04.2022 до 19.05.2023 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №160/32176/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2022 до 19.05.2023 відповідно до розміру посадового окладу, перерахованого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №160/32176/24, з урахуванням раніше виплачених сум.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар