Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/14232/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/14232/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та незаконною бездіяльність керівництва В/Ч НОМЕР_1 у вирішенні питання про звільнення з військової служби за станом здоров`я в наслідок травм та поранень отриманих при захисті Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_1 ;

- зобов`язати керівництво В/Ч НОМЕР_1 направити військовослужбовця ОСОБА_1 на проходження Військово-лікарської комісії для з`ясування придатності для подальшого проходження військової служби та звільнення з військової служби за станом здоров`я у результаті отримання вогнепального поранення при захисті Батьківщини

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.05.2022 позивач прибув за призовом ІНФОРМАЦІЯ_1 за мобілізацією під час воєнного стану та був зарахований до складу ВЧ НОМЕР_1 . Під час проходження служби при виконанні обов`язку при захисті Батьківщини, а саме участі в бойових діях військовослужбовець ОСОБА_1 26.06.2022 отримав тяжке вогнепальне поранення та був направлений до медичного закладу для надання медичної допомоги та лікування. Після отримання вогнепального поранення ОСОБА_1 лікувався у медичних закладах та проходить подальше лікування наразі. На відповідне звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 повідомлено, що питання про звільнення з військової служби військовослужбовців за станом здоров`я ІНФОРМАЦІЯ_1 не вирішують, а тільки ведуть облік осіб, які були звільненні з військової служби за станом здоров`я. ІНФОРМАЦІЯ_1 вирішують питання про непридатність військовозобов`язаних осіб, а не військовослужбовців до проходження військової служби на підставі висновків ВЛК, яка встановлює придатність військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби. Питання придатності до військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу вирішується керівництвом військового підрозділу, в якому проходить службу військовослужбовець шляхом направлення військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії для вирішення придатності для подальшого проходження військової служби військовослужбовцем або звільнення з військової служби за станом здоров`я. З метою реалізації свого права через ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 04.06.2026 направлено рапорт до керівництва ВЧ НОМЕР_1 , в якому повивач просив направити його для встановлення ступеню непрацездатності внаслідок поранення, а також надати довідку про обставини травми. Позивач зазначає, що на час звернення до суду з цим позовом, керівництвом ВЧ НОМЕР_1 проігноровано звернення ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що на даний час рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи йому встановлена ІІ група інвалідності. Позивач наголошує, що для звільнення з військової служби за станом здоров`я позивачу необхідно пройти військово-лікарську комісію, отримати висновок (постанову) про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або з переоглядом через 6-12 місяців, та після отримання довідки ВЛК про непридатність до військової служби – подати рапорт про звільнення з військової служби. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 28.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

11.06.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВЧ НОМЕР_1 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 14.05.2022 №134 ОСОБА_1 з 14.05.2022 прибув для проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 , зарахований на продовольче забезпечення з 15.05.2022. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.11.2023 №326 ОСОБА_2 знято з усіх видів забезпечення з 19.11.2023, у зв`язку з самовільним залишенням військової частини. Таким чином, станом на 08.06.2026, позивач по штатно-посадовому обліку ВЧ НОМЕР_1 рахується у розпорядженні командира, та знятий з усіх видів забезпечення, який такий, що самовільно залишив розташування військової частини. Отже, з метою направлення позивача на ВЛК у встановленому порядку, він має прибути до ВЧ НОМЕР_1 та подати по команді відповідний рапорт разом з документами, що підтверджують підстави для звернення. Після розгляду командуванням частини рапорту позивача, за наявності достатніх підстав, його буде направлено до ВЛК за встановленою процедурою (яка передбачає особисту присутність військовослужбовця у частині).

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.05.2022 №134 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що з 14.05.2022 прибув для проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 , зараховано на продовольче забезпечення з 15.05.2022.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2022 №178 ОСОБА_1 вважається таким, що з 26.06.2022 вибув у шпиталь до ВЧ НОМЕР_2 у зв`язку з бойовим пораненням; знятий з продовольчого забезпечення з 27.06.2022.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.07.2022 №205 солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 у зв`язку з перебуванням військовослужбовця на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2022 №309 солдат ОСОБА_1 вважається таким, шо прибув та приступив до виконання службових обов`язків; залучений до складу сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях 30.10.2022; зарахований на продовольче забезпечення з 05.11.2022.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 №313 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що вибув; вилучений зі складу сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у шпиталь до ІНФОРМАЦІЯ_4 (м. Вінниця) з 09.11.2022; знятий з продовольчого забезпечення з 09.11.2022.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.11.2023 №326 солдат ОСОБА_1 знятий з усіх видів забезпечення з 19.11.2023, у зв`язку з самовільним залишенням військової частини.

Також, матеріали справи містять копії медичних документів, що підтверджують проходження лікування позивачем.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію рапорту від 04.06.2025, адресованого командиру ВЧ НОМЕР_1 , про надання ОСОБА_3 направлення для проходження медичної комісії й надання довідки про обставини травми.

Не погоджуючись із ненаданням позивачу направлення на проходження військово-лікарської комісії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на момент розгляду цієї справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон №3543-XII.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами 5, 7 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 №1109/15800 (далі – Положення №402).

Це Положення, зокрема, поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України (пункт 1.1. розділу І Положення №402).

На підставі пункту 1.2. розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1. розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК), зокрема, належать ВЛК ТЦК та СП (підпункт 2.5.1. пункту 2.5. глави 2 розділу I Положення №402)

Згідно з пунктом 2.2. глави 2 розділу I Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Відповідно до підпункту 2.3.1. глави 2 розділу I Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Відповідно до підпункту 2.3.3. пункту 2.3. глави 2 розділу I Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також, зокрема:

розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи;

проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи.

Підпунктом 2.3.4. пункту 2.3. глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що ЦВЛК має право, зокрема:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;

перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах;

запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме:

направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів;

запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи (за необхідності);

розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;

надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5. пункту 2.3. глави 2 розділу I Положення №402).

Згідно з підпунктом 2.4.2. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402 начальник ВЛК регіону безпосередньо підпорядковується начальнику ЦВЛК. ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону.

Відповідно до підпункту 2.4.4. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема:

організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності;

контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку;

розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Підпунктом 2.4.5. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що ВЛК регіону, серед іншого, має право:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи;

перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах;

приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК;

направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункт 2.4.6. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402).

Згідно з підпунктом 2.4.10. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Відповідно підпункту 2.5.4. пункту 2.5. глави 2 розділу I Положення №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Пунктом 1.1. розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, призовників, військовозобов`язаних, резервістів до військової служби.

Згідно з пунктом 20.2. розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.

Постанови штатних ВЛК можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.

Постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає (пункт 22.9. розділу ІІ Положення № 402).

Згідно з пунктом 6.1. розділу ІІ Положення № 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Відповідно до пункту 6.2. розділу ІІ Положення №402 на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються:

направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 15. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання;

медична книжка;

посвідчення особи (військовий квиток);

фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді;

службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 16). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі національного персоналу, національного контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов`язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов`язків за станом здоров`я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов`язків, на нижчу посаду тощо;

медична характеристика (у медичній характеристиці обов`язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров`я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров`я).

Матеріали справи містять копію рапорту позивача від 04.06.2025, адресованого командиру ВЧ НОМЕР_1 , про направлення його для проходження військово-лікарської комісії.

Разом із цим, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.11.2023 № 326 солдата ОСОБА_1 з 19.11.2023 знято з усіх видів забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням військової частини.

Отже, станом на момент звернення із зазначеним рапортом позивач перебував у статусі військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, перебував у розпорядженні командира військової частини та був знятий з усіх видів забезпечення.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі – Статут) визначений перелік обов`язків військовослужбовців.

Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом (стаття 26 Статуту).

Згідно зі статтею 28 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Отже, проходження військової служби здійснюється під керівництвом командира військової частини, який організовує службу підлеглих військовослужбовців та реалізує щодо них надані законом повноваження.

Згідно з пунктом 6.1. розділу ІІ Положення № 402, направлення військовослужбовців на медичний огляд військово-лікарською комісією здійснюється прямими начальниками від командира окремої військової частини і вище.

Таким чином, направлення військовослужбовця на військово-лікарську комісію є службовою процедурою, яка здійснюється командиром військової частини щодо підлеглого військовослужбовця. Реалізація цієї процедури передбачає особисту участь військовослужбовця, оформлення відповідних документів та виконання командиром своїх повноважень у межах проходження військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Отже, самовільне залишення військової частини під час дії воєнного стану не припиняє проходження військової служби та не позбавляє особу статусу військовослужбовця.

Разом з тим, таке самовільне залишення означає, що військовослужбовець фактично перебуває поза місцем проходження служби та не виконує обов`язків військової служби.

Оскільки відповідно до пункту 6.1 розділу ІІ Положення №402 направлення на військово-лікарську комісію здійснюється командиром військової частини, реалізація цього повноваження можлива лише після прибуття військовослужбовця до військової частини та розгляду командиром його рапорту у встановленому законодавством порядку.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що для вирішення питання щодо направлення на військово-лікарську комісію позивач повинен прибути до ВЧ НОМЕР_1 , до списків особового складу якої він належить, доповісти про своє прибуття та подати по команді відповідний рапорт разом із документами, що підтверджують підстави для проведення медичного огляду.

Лише після прибуття позивача до ВЧ НОМЕР_1 та розгляду його рапорту командуванням у порядку, визначеному законодавством, командир військової частини матиме можливість вирішити питання щодо оформлення та видачі направлення на військово-лікарську комісію за наявності передбачених законом підстав.

Саме по собі перебування військовослужбовця поза місцем проходження служби внаслідок самовільного залишення військової частини виключає можливість реалізації процедури направлення на ВЛК поза межами встановленого законодавством порядку.

За встановлених судом обставин позивач станом на момент звернення із рапортом та до суду самовільно залишив військову частину та до місця проходження військової служби не прибув.

Оскільки позивач не прибув до військової частини, не доповів про прибуття та не звернувся до командування у порядку, встановленому законодавством, у відповідача не виник обов`язок щодо розгляду питання про оформлення направлення на військово-лікарську комісію.

За таких обставин, вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненаправлення позивача на військово-лікарську комісію та зобов`язання видати відповідне направлення не відповідає належному способу захисту порушеного права, оскільки фактично спрямована на спонукання відповідача до вчинення дій, обов`язок щодо яких у нього на момент звернення позивача до суду ще не виник.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин, суд не надає правової оцінки іншим доводам позивача, викладеним в письмових заявах, долучених до матеріалів справи, оскільки вони не стосуються змісту позовних вимог.

Отже, заявлені позовні вимоги є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар