Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/17912/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/17912/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до відповідача-2: Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026р. ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до відповідача-2: Пенсійного фонду України та просить:

1) визнати протиправними дії та бездіяльність відповідачів-1, 2, які виразились:

- у порушенні строків розгляду скарги від 05.06.2026, поданої позивачем;

- залишенні без розгляду та відповіді скарги від 05.06.2026, поданої позивачем;

2) зобов`язати відповідачів-1,2 розглянути скаргу від 05.06.2026, подану позивачем, протягом строків, встановлених ч.2 ст.20 Закону України "Про звернення громадян", а саме - десяти днів з моменту набрання чинності рішенням суду, а також надати на дану скаргу повну та обґрунтовану відповідь, запитувану інформацію та документи, зокрема та не виключно:

- причини невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №160/29668/25;

- причини залишення без розгляду та відповіді запиту на інформацію від 15.05.2026, направленого до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , позивачкою.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 07.06.2026р. вона, як законний представник ОСОБА_2 , звернулась до відповідачів-1,2 зі скаргою, в якій просила терміново надати інформацію з яких підстав Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглянутий запит на інформацію від 15.05.2026, не надана на нього інформація, а також причини невиконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026р. у справі №160/29668/25, окрім того, у наведеній скарзі позивачка просила дану скаргу розглянути протягом десяти днів з моменту отримання відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян», оскільки порушені у ній питання стосуються захисту інтересів неповнолітньої дитини. Проте, як зазначає позивачка, на день подання даного позову, ні від Пенсійного фонду України, ні від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області будь-які відповіді не отримано. Позивачка вважає такі дії та бездіяльність протиправними, а тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.08.2026р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідачів-1,2 надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази розгляду скарги позивачки від 05.06.2026 у встановлений законодавством строк, або докази правомірності її не розгляду, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

03.09.2026р. через систему “Електронний суд”, на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову позивачки в повному обсязі посилаючись зокрема на те, що 07.06.2026 на електронну адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшла скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (вх. № 57750/Н-0400-26 від 08.06.2026) в якій позивачі скаржились на невиконання відповідачем-1 постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі № 160/29668/25 та ненаданні відповіді на запит на інформацію від 15.05.2026. Розглянувши вказане звернення, Головне управління листом №80388-57750/Н-01/8 0400/26 від 04.07.2026 (реєстр поштового відправлення №1662-Г від 06.07.2026) надало відповіді на поставлені запитання, а саме: повідомило про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №160/29668/25 зазначивши, що на виконання постанови позивачам проведено перерахунок пенсії з 01.07.2025 у розмірі 30% від грошового забезпечення 24979,45 грн, яке зазначено у довідці від 23.02.2024 № ФД106763, наданій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доплата пенсії на виконання постанови за період з 01.07.2025 по 31.05.2026 становить 30870,49 грн, доплата пенсії за період з 01.06.2026 по 30.06.2026 становить 3210,59 грн, які будуть виплачуватись після надходження відповідного бюджетного фінансування. Також на звернення позивачів до відповіді додано копії розрахунку пенсії станом на 01.06.2026 та на доплату пенсії, проведених на виконання зазначеного судового рішення. Щодо питання відсутності відповіді на запит від 15.05.2026 (вх. № 405/11 від 15.05.2026) було повідомлено, що відповідь направлялась на адресу позивачів листами від 12.06.2026 за №0400-010202-8/112743 та №0400-010202-8/112739, копії яких було додано до відповіді. Враховуючи, що Головним управлінням надавалась відповіді на звернення позивачів від 15.05.2026, на скаргу від 07.06.2026, відповідачем-1 жодним чином не порушені права та законні інтереси позивачів в межах заявлених позовних вимог.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про поновлення йому строків для подання відзиву, разом з тим, приписами ст.162 КАС України не передбачено продовження строку на подання відзиву, тому наведене клопотання відповідача слід залишити без розгляду.

При цьому, судом враховується, що прийняття відзиву на позовну заяву не призводить до порушення процесуальних прав позивачки, оскільки відповідний процесуальний документ подано до ухвалення судового рішення у справі, а його долучення до матеріалів справи забезпечує можливість суду надати належну оцінку доводам обох сторін при вирішенні спору.

Відповідач-2 (Пенсійний фонд України) на виконання вимог ухвали суду від 13.08.2026р. відзиву на позов у встановлений ухвалою строк суду не надав, ухвалу від 13.08.2026р. про відкриття провадження у справі та позов з додатками відповідач-2 отримав 14.08.2026р. та 25.06.2026р. відповідно в свій електронний кабінет згідно до вимог ст.ст. 18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 24.08.2026р. по 18.09.2026р. включно у щорічній відпустці та з 21.09.2026р. по 25.09.2026р. включно на навчанні у Національній школі суддів, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 28.09.2026р.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

07.06.2026р. засобами електронного зв`язку ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 , звернулась до Пенсійного фонду України, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зі скаргою від 05.06.2026р., в якій просила терміново надати інформацію з яких підстав Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглянутий запит на інформацію від 15.05.2026, не надана на нього інформація, а також причини невиконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026р. у справі №160/29668/25, окрім того, у наведеній скарзі позивачка просила дану скаргу розглянути протягом десяти днів з моменту отримання відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян», оскільки порушені у ній питання стосуються захисту інтересів неповнолітньої дитини, що підтверджується змістом копії відповідної скарги, наявної у справі.

Листом №80388-57750/Н-01/8-0400/26 від 04.07.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачку про те, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №160/29668/25 їй було проведено перерахунок пенсії з 01.07.2025 у розмірі 30% від грошового забезпечення 24979,45 грн, яке зазначено у довідці від 23.02.2024 № ФД106763, наданій ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доплата пенсії на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №160/29668/25 за період з 01.07.2025 по 31.05.2026 становить 30870,49 грн, доплата пенсії за період з 01.06.2026 по 30.06.2026 становить 3210,59 грн., які будуть виплачуватись після надходження відповідного бюджетного фінансування; розмір пенсійної виплати, який обчислено на виконання зазначеного рішення суду з 01.06.2026 складає 8400,59 грн.; з питання відсутності відповіді на запит від 15.05.2026 повідомлено, що відповідь було направлено на поштову адресу листом від 12.06.2026 за № 0400-010202-8/112739, копія якого додається; також на її звернення надано копії розрахунку пенсії станом на 01.06.2026 та на доплату пенсії, проведених на виконання зазначеного судового рішення, що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявною у справі.

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивачки з діями та бездіяльністю відповідачів-1, 2, які виразились: у порушенні строків розгляду скарги від 05.06.2026, поданої позивачем; залишенні без розгляду та відповіді скарги від 05.06.2026, поданої позивачем, у зв`язку з чим позивачка просила відновити таке її порушене право шляхом визнання таких дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання відповідачів-1,2 розглянути скаргу від 05.06.2026, подану позивачем, протягом строків, встановлених ч.2 ст.20 Закону України "Про звернення громадян", а саме - десяти днів з моменту набрання чинності рішенням суду, а також надати на дану скаргу повну та обґрунтовану відповідь, запитувану інформацію та документи, зокрема та не виключно: причини невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №160/29668/25; причини залишення без розгляду та відповіді запиту на інформацію від 15.05.2026, направленого до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , позивачкою.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

За приписами ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст.7 вказаного Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Порядок розгляду звернень у формі скарги, встановлений статтями 16-19 вищевказаного Закону.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду – ч.1 ст.16 Закону України «Про звернення громадян».

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до ст.19 вказаного Закону, орган державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

За приписами ст.20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що громадяни України наділені правом звернення з відповідними скаргами зокрема до органів державної влади, їх посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, а на органи державної влади покладений обов`язок по розгляду таких скарг у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, водночас, на обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 07.06.2026р. засобами електронного зв`язку ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 , звернулась до Пенсійного фонду України, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зі скаргою від 05.06.2026р., в якій просила терміново надати інформацію з яких підстав Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглянутий запит на інформацію від 15.05.2026, не надана на нього інформація, а також причини невиконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026р. у справі №160/29668/25, окрім того, у наведеній скарзі позивачка просила дану скаргу розглянути протягом десяти днів з моменту отримання відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян», оскільки порушені у ній питання стосуються захисту інтересів неповнолітньої дитини, що підтверджується змістом копії відповідної скарги, наявної у справі.

Листом №80388-57750/Н-01/8-0400/26 від 04.07.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачку про те, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №160/29668/25 їй було проведено перерахунок пенсії з 01.07.2025 у розмірі 30% від грошового забезпечення 24979,45 грн, яке зазначено у довідці від 23.02.2024 № ФД106763, наданій ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доплата пенсії на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №160/29668/25 за період з 01.07.2025 по 31.05.2026 становить 30870,49 грн, доплата пенсії за період з 01.06.2026 по 30.06.2026 становить 3210,59 грн., які будуть виплачуватись після надходження відповідного бюджетного фінансування; розмір пенсійної виплати, який обчислено на виконання зазначеного рішення суду з 01.06.2026 складає 8400,59 грн.; з питання відсутності відповіді на запит від 15.05.2026 повідомлено, що відповідь було направлено на поштову адресу листом від 12.06.2026 за № 0400-010202-8/112739, копія якого додається; також на її звернення надано копії розрахунку пенсії станом на 01.06.2026 та на доплату пенсії, проведених на виконання зазначеного судового рішення, що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявною у справі.

Так, зі змісту зазначеної відповіді від 04.07.2026р. на скаргу позивачки від 05.06.2026р., вбачається, що викладені у скарзі питання були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, проведено перевірку викладених у скарзі обставин, повідомлено позивача про результати такої перевірки та надано відповідні документи, що відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про звернення громадян».

Тобто, із аналізу змісту наведеної відповіді слідує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області практично було розглянуто скаргу позивачки у місячний строк, встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Разом з тим, при розгляді скарги позивачки від 05.06.2026р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не врахувало те, що в ній позивачка просила дану скаргу розглянути протягом десяти днів з моменту отримання відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян», оскільки порушені у ній питання стосуються захисту інтересів неповнолітньої дитини.

Наведені обставини щодо строку розгляду скарги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області були залишені поза увагою.

Доказів надання позивачці відповіді на вищенаведену скаргу Пенсійним фондом України матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що встановлена бездіяльність Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду скарги позивачки від 05.06.2026р. у зазначений у ній строк (10-денний строк з моменту отримання) згідно з приписами ст.20 Закону України «Про звернення громадян», яка підлягає безумовному визнанню судом протиправною.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачами-1,2 не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність бездіяльності відповідачів-1,2 щодо не розгляду скарги позивачки від 05.06.2026р. у зазначений у ній строк (10-денний строк з моменту отримання) згідно з приписами ст.20 Закону України «Про звернення громадян», враховуючи приписи Закону України “Про звернення громадян” та обставини даної справи встановлені судом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідачів-1,2 щодо не розгляду скарги позивачки від 05.06.2026р. у зазначений у ній строк (10-денний строк з моменту отримання) згідно з приписами ст.20 Закону України «Про звернення громадян», суд дійшов висновку, що відповідачі, допустивши наведену бездіяльність, діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що така бездіяльність відповідачів, порушує право позивачки на отримання інформації щодо розгляду її скарги, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідачів-1,2 щодо не розгляду скарги позивачки від 05.06.2026р. у зазначений у ній строк згідно з приписами ст.20 Закону України «Про звернення громадян», з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладеного, слід зобов`язати відповідача-2 розглянути скаргу позивачки від 05.06.2026р. в порядку та у спосіб, встановлені Законом України “Про звернення громадян”, враховуючи те, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача щодо не розгляду такої скарги та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі “Кечко проти України” зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача-2 розглянути скаргу позивачки від 05.06.2026р. в порядку та у спосіб, встановлені Законом України “Про звернення громадян”.

Разом з тим, оскільки судом було встановлено, що зі змісту відповіді відповідача-1 від 04.07.2026р. на скаргу позивачки від 05.06.2026р., вбачається, що на неї все ж таки було надано відповідь (тільки у місячний строк) та викладені у скарзі питання були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, проведено перевірку викладених у скарзі обставин, повідомлено позивачку про результати такої перевірки та надано відповідні документи, що відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про звернення громадян», то суд не находить підстав для зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути скаргу позивачки від 05.06.2026р.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення нею будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивачка звільнена від сплати судового збору за п.7 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до відповідача-2: Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Пенсійного фонду України щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 , від 05.06.2026р. у зазначений у ній строк (10-денний строк з моменту отримання) згідно з приписами ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Зобов`язати Пенсійний фонд України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 8; код ЄДРПОУ 0032323) розглянути скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), як законного представника ОСОБА_2 , від 05.06.2026р. в порядку та у спосіб, встановлені Законом України “Про звернення громадян”.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва