Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/15547/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/15547/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/15547/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

05 червня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункти 52-53 Наказу Військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2025 № 208 «Про результати службового розслідування щодо безпідставної виплати сум додаткової грошової допомоги винагороди керівному та інструктурсько-викладацькому складу військової частини НОМЕР_2 » в частині притягнення старшого солдата ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності в сумі 91 259,94 грн. та дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з чим накладено дисциплінарне стягнення – «сувора догана».

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність наказу відповідача, що є предметом оскарження. Зазначає, що матеріали службового розслідування не містять жодних належних та допустимих доказів про те, що саме з вини позивачки безпідставно виплачувалося грошове забезпечення військовослужбовцям, яких не було в наказах командира військової частини НОМЕР_2 , а також в розмірах більших, ніж передбачено відповідними наказами. Більш того службовим розслідуванням також не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірної бездіяльності позивача. Також, службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування та виконанням позивачем обов`язків військової служби, вини військовослужбовця. Отже, вказані обставини свідчать про формальний підхід до проведення службової перевірки та не повноту з`ясування всіх обставин, необхідних для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності. Оскаржуваний наказ не містить належних висновків щодо наявності у позивача підстав для не виконання ним положень Постанови № 168 та Порядку № 260. Як свідчить текст оскаржуваного наказу згадані в останньому дані у виді рапортів, наказів, розрахунково-платіжних відомостей та банківських реєстрів не містять посилань на фактичні обставини, які б свідчили про те, що саме позивач здійснив протиправні дії. Отже службове розслідування в частині, що стосується позивачки було проведено опосередковано, формально та без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного проведення останнього. Наказ не містить беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували висновки службового розслідування та давали б підстави для притягнення саме Позивачки до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/15547/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/15547/26, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

24 серпня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що матеріалами перевірки встановлено, що військовослужбовцям, які обіймали визначені посади керівного та інструкторсько-викладацького складу, додаткова винагорода виплачувалась у розмірі від 15 000 до 30 000 грн пропорційно часу фактичного здійснення ними підготовки та навчання персоналу. Безпосередньою документальною підставою для проведення фінансово-економічною службою нарахування та виплати був відповідний наказ командира військової частини НОМЕР_2 , яким визначалися конкретні військовослужбовці, періоди та суми виплати. Так, наприклад, наказ №130 містить щодо кожного військовослужбовця конкретний період підготовки, кількість календарних днів та суму ДГВ. Аналогічним чином у наказі №377 визначено конкретні періоди та суми виплат за відповідними додатками. Отже, після надходження такого наказу до фінансово-економічної служби бухгалтер не визначав на власний розсуд ані особу одержувача, ані суму виплати. Завдання бухгалтера при проведенні бухгалтерської операції полягало у забезпеченні відповідності фактичного нарахування та розрахунково-платіжної відомості розпорядчому документу, який є підставою для виплати. Неналежність виконання ОСОБА_2 службових обов`язків полягала у тому, що при безпосередньому здійсненні бухгалтерських операцій з нарахування та виплати ДГВ не було забезпечено відповідності розрахунково-платіжних відомостей документам, на підставі яких дозволялася відповідна виплата. Об`єктивно це проявилося у проведенні нарахувань військовослужбовцям за відсутності їх у відповідному наказі командира військової частини; у нарахуванні сум, більших ніж передбачено наказом; а також у повторному нарахуванні та виплаті коштів за періоди, за які виплату вже було проведено раніше. Саме таке формулювання порушення міститься і в остаточній редакції наказу №971. Пунктом 53 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2025 №971 встановлено, що ОСОБА_2 проводила нарахування за розрахунково-платіжними відомостями та виплату ДГВ військовослужбовцям, яких не було у відповідних наказах командира військової частини НОМЕР_2 , а також у розмірах, більших, ніж передбачено відповідними наказами. Остаточний розмір матеріальної шкоди, віднесений до її дій, визначено в сумі 91 259,94 грн. Зазначені суми є не повною сумою переплати відповідному військовослужбовцю, а тією частиною прямої шкоди, яка за результатами розмежування причин та дій посадових осіб була віднесена саме до бухгалтерської операції, здійсненої ОСОБА_2

16 вересня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що відповідач фактично намагається обґрунтувати законність оскаржуваного наказу змістом відзиву та документами, які не були належним чином відображені та оцінені в самому оскаржуваному рішенні. Тобто, із викладеного вбачається, що визначення права конкретного військовослужбовця на отримання додаткової грошової винагороди, періоду її виплати та розміру здійснювалося не бухгалтером, а саме іншими відповідними посадовими особами та оформлювалося розпорядчими документами командира. Виникає логічне запитання: що саме ставилось у провину позивачці? Який причинно-наслідковий зв`язок між її діями та наслідками? Наголошуємо, що доказів вчинення позивачкою факту порушення, його вину, встановлення ступеня вини, з`ясування причин та умов, що сприяли вчиненню ним правопорушення – оскаржуваний наказ не містить. Також є незрозумілим, чому в провину позивачки стоїть незаконна, на думку відповідача, виплата ДГВ 18 військовослужбовцям, в той же час відповідач не надає належні та допустимі докази щодо розбіжності в даних рапортів, наказів щодо виплат та фактично виконаних фінансових виплат позивачкою на кожного з військовослужбовця.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/15547/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу до 28.09.2026 року включно.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом відповідача від 12.02.2025 року №208 «Про результати службового розслідування щодо безпідставної виплати сум додаткової грошової винагороди керівному та інструкторсько-викладацькому складу Військової частини НОМЕР_2 » (п. 33) позивача, яка перебувала на посаді бухгалтера (2 категорії) фінансово-економічної служби притягнуто до повної матеріальної відповідальності, стягнуто грошові кошти в рахунок держави на загальну суму 109259,94 грн та притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголосивши сувору догану.

Наказом відповідача від 02.09.2025 року №971 внесено зміни в п. 2-35 наказу від 12.02.2025 року №208, виклавши їх в новій редакції, згідно якої пунктами 52-53 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності з оголошенням суворої догани, а також притягнуто до повної матеріальної відповідальності із стягненням 91259, 94 грн.

Вважаючи притягнення до відповідальності протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут внутрішньої служби) кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Пунктом 58 Статуту внутрішньої служби встановлено, що Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Згідно п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року №160-IX (далі – Закон №160-IX):

матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано

Відповідно до ч. 1-3 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

За п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб.

Частиною першою ст. 7 Закону №160-IX встановлено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Згідно з ч. 2, 4, 6-8 ст. 8 Закону №160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджено Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (далі – Порядок).

Згідно п. 2 розділу І Порядку службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

За п. 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

В первісній редакції наказу про притягнення позивача до відповідальності їй в провину поставлено «неналежне виконання службових обов`язків та військової дисципліни». В новій редакції вже вказано: «неналежне виконання службових обов`язків та військової дисципліни, завдані матеріальні збитки державі».

Згідно викладу наказу від 12.02.2025 року №208 в ході службового розслідування встановлено, що заступниками командира частини, командирами підрозділів, начальниками служб та відділень вносились недостовірні дані, відображені в складених ними рапортах, а також внесення недостовірних даних посадовими особами відділенням персоналу та стройового штабу до наказів командира військової частини на виплату ДГВ (взагалі без рапортів або з даними, відмінними від даних, вказаних в рапортах). А саме, до проектів наказів вносилися періоди, в які інструкторсько-викладацьким складом підготовка та навчання персоналу не проводилося, а також вносилися посадові особи інструкторсько-викладацького складу, які не залучалися до здійснення підготовки та навчання, що призвело до незаконного нарахування та перерахування керівному та інструкторськовикладацькому складу додаткової грошової винагороди за період 01.08.2023 по 31.07.2024 на загальну суму 7228746,33 гри та, як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на загальну суму 1590324,19 гривень. Перевіркою посад військовослужбовців за штатно-посадовим списком та посад за якими їх було залучено до проведення підготовки та навчання встановлено, що до наказів командира військової частини НОМЕР_2 на виплату додаткової грошової винагороди, в порушення пункту 1 та пункту 2 розділу ХХХV Порядку № 260 включалися військовослужбовці за штатною посадою, але при проведенні підготовки та навчання персоналу виконували функціональні обов`язки за іншою посадою, що призвело до необґрунтованого нарахування та сплати додаткової грошової винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_2 на суму 1 091 641,17 грн та, як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на суму 240 161,06 гривень. Перевіркою нарахування та виплати додаткової грошової винагороди за час відрядження встановлено, що в порушення пункту 1, пункту 2. пункту 3 та пункту 4 розділу XXXV Порядку № 260 відділенням персоналу та стройового штабу до наказів командира військової частини НОМЕР_2 включалися військовослужбовці, які відповідно до наказів командира були направлені у службові відрядження до інших навчальних військових частин з метою проведення занять фахової підготовки військовослужбовців, без повідомлень від військових частин, які підтверджують час виконання військовослужбовцем цих завдань, а також направлених у службове відрядження, виконання завдань у якому не було пов`язане з підготовкою та навчанням особового складу, що призвело до зайвого нарахування додаткової грошової винагороди особовому складу на загальну суму 471 225,76 грн та, як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску 103 743,00 гривень.

При цьому в наказі окремо підкреслено: проведеним аналізом вбачається, що з огляду на виявлені порушення в процесі нарахування та виплати додаткової грошової винагороди (ДГВ). відповідальність за ці порушення лежить на кількох категоріях посадових осіб, які відповідають за виконання вимог нормативно-правових актів та забезпечення належного контролю. Проведеним аналізом вбачається, що з огляду на виявлені порушення в процесі нарахування та виплати додаткової грошової винагороди (ДГВ). Відповідальність за ці порушення лежить на кількох категоріях посадових осіб, які відповідають за виконання вимог нормативно-правових актів та забезпечення належного контролю. Зазначені порушення стали наслідком неналежного виконання службових обов`язків з боку колишнього командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 , який не забезпечив належне управління фінансово-господарською діяльністю частини, не забезпечив законне та ефективне використання бюджетних коштів, а також виконання цих вимог усіма посадовими особами військової частини. Також неналежне виконання обов`язків допущене колишніми помічниками командира з фінансово-економічної роботи начальниками фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 молодшим лейтенантом ОСОБА_4 (з 13.01.2024 по 12.08.2024), якою не забезпечено належну організацію роботи фінансово економічної служби, неефективно розподілено посадові обов`язки між підлеглими, не враховано необхідність запобігання зловживанням, а також допущено порушення у веденні бухгалтерського обліку відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів. Окрім цього, порушення були допущені колишніми начальниками відділення персоналу та стройового військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_5 (з жовтня 2023 по 1 квітня 2024) та майором ОСОБА_6 (з 1 квітня 2024 по 1 жовтня 2024). Вони неналежно виконували свої обов`язки щодо підготовки проектів наказів про залучення керівного та інструкторсько-викладацького складу до проведення підготовки та організації виплати додаткової винагороди, зокрема, включали керівний та інструкторсько-викладацький склад, який не залучався у відповідні періоди до проведення навчання та підготовки курсантів, тобто взагалі без рапортів або з даними, відмінними від даних, вказаних в рапортах командирами (начальниками) підрозділів. Також, невиконання вимог Статутів Збройних Сил України та нормативно правових актів, що регулюють порядок нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, призвело до того, що командири підрозділів складали та підписували рапорти на виплати, не перевіряючи достовірність даних, а також безпідставно включали до списків військовослужбовців, які не мали відповідних сертифікатів, що надають право на отримання ДІВ, або мали їх не у повному обсязі.

Таким чином, позивача не вказано винною ані особисто, ані як належної до категорії посад особи (в такий спосіб згадуються лише відділ персоналу, заступники командира частини, командири підрозділів, начальники служб та відділень).

В межах Акту службового розслідування, наданого разом з відзивом, відображено порушення, допущені в діяльності позивача.

Так, наприклад, зазначено: незважаючи на відсутність наказу командира військової частини НОМЕР_2 , який був необхідною документальною підставою для проведення фінансово економічною службою виплати, ОСОБА_2 у квітні 2024 року здійснила нарахування та виплату ОСОБА_7 додаткової грошової винагороди в сумі 22 758,62 грн, унаслідок чого також було зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок у сумі 5 006,90 грн.

Разом з цим, сам відповідач надав до суду довідку про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів від 21.08.2026 року з виплатами за 18.04.2024 року, згідно якої ОСОБА_7 дійсно виплачено 22417,24 грн.

Проте, в цій же довідці наприкінці зазначено наступне: Відомість зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) створена 2024-04-18 , клієнтом: ОСОБА_4 . Відомість зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо), від імені клієнта підписана: 2024-04-18 ОСОБА_4 електронним підписом. 2024-04-18 ОСОБА_3 електронним підписом.

Таким чином, виплата проведена в результаті дій ОСОБА_4 (начальник фінансово-економічної служби) та ОСОБА_3 (командир військової частини).

Відповідно, хоча в Акті службового розслідування і вказано, що саме позивач «здійснила нарахування та виплату ОСОБА_7 додаткової грошової винагороди в сумі 22 758,62 грн», однак документально здійснення нарахувань і тим більше виплати цих коштів саме позивачем не підтверджується. Навпаки, участь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 логічно унеможливлює участь інших осіб, які не вказані в документі як його виконавці.

При цьому в будь-якому випадку йдеться не про те, хто дійсно здійснив відповідне нарахування та виплату, а про те, яким чином відповідач підтверджує стверджуванні ним обставини – докази проведення нарахування та виплати саме позивачем не надані, а зміст наданих документів навпаки спростовує твердження відповідача.

Цей висновок суду стосується усіх порушень, згаданих в Акті службового розслідування як такі, що допущені позивачем, оскільки в усіх наданих відомостях відсутній підпис позивача, в зв`язку з чим твердження про здійснення нею «виплати» коштів понад належні суми або без достатньої правової підстави не підтверджується документально.

Натомість зміст вже безпосередньо наказу про результати службового розслідування узгоджується з наданими доказами: в провину ОСОБА_3 ставиться те, що він «не забезпечив належне управління фінансово-господарською діяльністю частини, не забезпечив законне та ефективне використання бюджетних коштів, а також виконання цих вимог усіма посадовими особами військової частини», а в провину ОСОБА_4 ставиться те, що нею «не забезпечено належну організацію роботи фінансово економічної служби, неефективно розподілено посадові обов`язки між підлеглими, не враховано необхідність запобігання зловживанням, а також допущено порушення у веденні бухгалтерського обліку відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів».

В свою чергу в чому саме полягає вина саме позивача в наказі від 12.02.2025 року №208 не вказано, прізвище позивача в цілому згадується лише в п. 33.

В зв`язку з цим суд в цілому оцінює спірний наказ наступним чином: він не відповідає пункту 1,3 розділу V Порядку №608, оскільки не містить таких відомостей як: особистих даних позивача, його посаду, військове звання, термін військової служби та термін перебування на останній посаді як військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії позивача; зв`язок правопорушення з виконанням позивачем обов`язків військової служби (якщо такий є); вину позивача; причинний зв`язок між неправомірними діями позивача та подією, що трапилась; вимоги нормативно правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Описова частина наказу не містить інформації щодо протиправності дій позивача, період часу, в якій трапилось порушення позивачем.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вину позивача та причинний зв`язок між неправомірними діями останнього та подією, що трапилась.

Наказ містить недоліки, які не дозволяють стверджувати, що обставини вчиненого позивачем дисциплінарного проступку мали місце, встановлені повно і всебічно, що, в свою чергу, не може зумовити настання правомірних наслідків.

Тотожне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 02.12.2025 року у справі №160/10177/25.

Додатково суд зауважує, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в рішенні, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

При цьому, адміністративний суд не наділений повноваженням змінювати мотиви, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, тобто втручатися у дискрецію останнього в частині вибору правового обґрунтування прийнятого ними рішення, яке може бути предметом судового оскарження.

Це означає, що адміністративний суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень виключно в межах тих підстав, обставин і доводів, які зазначені безпосередньо в оскаржуваному рішенні, а не ті, що були виявлені пізніше.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.06.2026 року у справі №300/4750/24.

Відповідно, не є завданням суду замість відповідача визначати вину позивача та належним чином встановлювати відповідні обставини замість відповідача, якщо такі обставини в цілому не встановлені в ході службового розслідування.

Отже, недолік наказу від 12.02.2025 року №208 має загальний характер та свідчить про його протиправність (в частині, що стосується позивача) в цілому.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на поставлене позивачу в провину порушення згідно наказу від 12.02.20225 року №208: неналежне виконання службових обов`язків та військової дисципліни», а також на повну відсутність жодної конкретної порушеної норми права, яка б передбачала правило поведінки спеціального характеру, що не було належним чином виконано позивачем. Натомість в наявності лише посилання на загальні положення законодавства про службову дисципліну. Таким чином, суть порушення не розкрита ані в фактичній частині (опис діяння), ані в юридичній частині (порушене правило поведінки).

В уточненій редакції наказу відповідне порушення не виправлено, оскільки позивачу поставлено в провину все ще «неналежне виконання службових обов`язків та військової дисципліни, завдані матеріальні збитки державі».

З цього питання суд зауважує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Суд акцентує увагу, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Суд зауважує, що невиконання уповноваженим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №380/16070/21.

Більш того, з наданого разом з відзивом розрахунку шкоди вбачається, що відповідач неодноразово визначав розмір завданої позивачем шкоди за принципом «половина зайвих нарахувань».

Однак перевірити цей розрахунок не можливо, оскільки відповідач не підтвердив з ким «розділено» завдані позивачем збитки. Тим не менш, поділ їх на двох осіб вказує на очевидну необґрунтованість і в цьому окремому аспекті справи, оскільки на підставі вищевказаних обставин відомості на виплату коштів підписані двома іншими особами, а не позивачем. Отже, відповідач не підтвердив належними доказами належність визначення частки позивача у загальному розмірі завданих збитків, а надані матеріали справи спростовують цю позицію відповідача.

Це зауваження суду стосується усіх відповідних нарахувань.

Окрім цього, розрахунок складено представником відповідача, а не уповноваженою службовою особою, в зв`язку з чим не можливо підтвердити з`ясування відповідачем саме в межах службового розслідування в належний спосіб обсягу завданих збитків в частці, що стосується позивача.

Додатково слід звернути увагу на те, що відповідач вносив виправлення в спірний наказ, зменшуючи розмір визначених збитків, що завдані позивачем. Наданий з відзивом розрахунок стосується суми, визначеною вже в наказі від 02.09.2025 року №971 (уточнення наказу від 12.02.2025 року №208). Тобто, сам відповідач фактично підтвердив, що в ході службового розслідування такий розрахунок взагалі не складався, адже на первісно визначену суму (в наказі від 12.02.2025 року №208) розрахунок так і не надано.

Оцінюючи усі надані відповідачем разом з відзивом відомості на виплату коштів суд зауважує, що в жодній з них не вказано підписантом позивача, в усіх випадках виплата здійснена згідно документа, поданого іншими особами.

Таким чином, це зауваження суду стосується усіх наданих відповідачем відомостей.

Узагальнюючи вищевикладене суд констатує, що притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності здійснено з критичним рівнем порушень законодавства, які в своїй сукупності зумовлюють висновок про протиправність спірного наказу в частині, що стосується позивача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводиться їх у відповідність до вимог законодавства з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці та на навчанні, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати п. 52 та п. 53 наказу Військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування щодо безпідставної виплати сум додаткової грошової допомоги винагороди керівному та інструктурсько-викладацькому складу військової частини НОМЕР_2 » від 12.02.2025 року №208 зі змінами від 02.09.2025 № 971.

Розподіл судових витрат не здійснювався

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко