Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/18842/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/18842/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/18842/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

02 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2602 «Про результати проведення службового розслідування» в частині встановлення факту безпідставного та недобросовісного отримання грошової винагороди у розмірі 50000 гривень за загальний період з вересня 2023 року по травень 2025 року старшим солдатом ОСОБА_1 , сума переплати складає 315153 гривень 93 копійок;

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2602 «Про результати проведення службового розслідування» яким зобов`язано начальника фінансово-економічної служби – головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 провести коригування нарахування додаткової винагороди та податків у розмірах відповідно до поданих рапортів щомісячно, до повного погашення заборгованості старшим солдатом ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) всі фактично стягнуті кошти із розрахунку суми переплати 315153 гривень 93 копійок.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність наказу відповідача, який є предметом оскарження. Позивач стверджує, що його правомірно виплачено додаткову винагороду у розмірі 50000,00 грн, а подальше утримання частини таких коштів як безпідставно виплачених є необґрунтованим з огляду на характер виконуваних позивачем в цей період завдань.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/18842/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/18842/26, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

20 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що умовою яка передувала проведенню військовою частиною службового розслідування за фактом безпідставного отримання особовим складом грошової винагороди є здійснення Центральним фінансово-економічним управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1 перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_2 , про що складено Акт перевірки від 25.07.2025 № 1878/7315 (міститься в матеріалах позовної заяви). Під час перевірки, ЦФЕУ КСВ досліджувались питання порядку та законності нарахування та виплати додаткової винагороди особовому складу військової частини на період дії воєнного стану, зокрема, у розмірі 50000 гривень на місяць. Перевіркою було виявлені ризики неналежної виплати додаткової винагороди із розрахунку 50000 гривень на місяць військовослужбовцям, які не займали посади (тимчасово не виконували обов`язки) в командуванні та штабі військової частини НОМЕР_2 . На підставі Акту перевірки ЦФЕУ КСВ від 25.07.2025 № 1878/7315 військовою частиною НОМЕР_2 було проведено службове розслідування та встановлено, що позивачем недобросовісно та безпідставно отримано додаткову грошову винагороду у розрахунку 50000 гривень на місяць, за період з 01 вересня 2023 року по 31 травня 2025 року чим спричинено збитки державі.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Наказом відповідача від 03.06.2024 року №1187 визначено організацію розгортання та роботи пунктів управління на період ведення бойових дій. Пунктом 1.12. передбачено несення бойового чергування в посиленому режимі на командних пунктах у складі секції охорони державної таємниці.

Додатком №1 до вищевказаного наказу затверджено склад основного командного пункту, в якому у складі секції охорони державної таємниці діє в т.ч. спеціаліст.

Також в матеріалах справи міститься наказ відповідача від 01.04.2025 року №1194дск, зміст якого враховано судом при ухваленні рішення у справі.

Згідно Акту перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_2 від 25.07.2025 року №1878/7315 запропоновано відповідачу прийняти рішення стосовно неналежної виплати винагороди у розмірі 50000,00 грн військовослужбовцям, які не перебувають у складі командування та штабу військової частини з вересня 2023 року по травень 2025 року.

Наказом відповідача від 23.03.2026 року №2602 затверджено результати службового розслідування, згідно висновків якого встановлено, зокрема, факт безпідставного недобросовісного набуття виплати додаткової винагороди у розмірі 50000,00 грн за загальний період з вересня 2023 року по травень 2025 року в т.ч. позивачем – сума переплати складає 315153,93 грн (п. 2). Пунктом 6 наказу головному бухгалтеру наказано провести коригування нарахування додаткової винагороди та податків у розмірах відповідно до поданих рапортів щомісячно, до повного погашення заборгованості в т.ч. позивачем.

Вважаючи протиправним наказ відповідача від 23.03.2026 року №2602 у відповідній частині, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано в т.ч. постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (далі – Постанова №168), яка застосовується в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

За п. 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п. 2-1 установити, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі – Порядок №260) встановленої, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що в даній справі не було спірним виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, що дають право на додаткову винагороду у розмірі 50000,00 грн як таких, відповідач цього не заперечував, жодних доказів на спростування цієї обставини не надав, а надані позивачем докази на підтвердження такої обставини не оспорював.

Натомість відповідач фактично повторив висновки перевірки, яка в свою чергу посилалась на роз`яснення Департаменту соціального захисту Міністерства оборони України від 14.11.2023 №220/13/7643, згідно якого:

- Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, виплата додаткової винагороди в розмірі 50 000 гривень здійснюється військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі: а) органу військового управління; б) штабу угруповання військ (сил); в) штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно; г) командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу).

Довідково. Перелік органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) (підпункти “а” – “в” пункту 1) (далі – ОВУ), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

2. Додаткова винагорода в розмірі 50 000 гривень виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов: а) залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) – до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини; б) здійснення ОВУ (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; в) виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини).

3. Виплата додаткової винагорода в розмірі 50 000 гривень військовослужбовцям командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) здійснюється за дні виконання завдань, але не раніше ніж з 29 вересня 2023 року – дня набрання чинності наказу № 566.

4. В разі залучення зазначеної категорії військовослужбовців до виконання завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Водночас, такої умови, як обіймання (тимчасове виконання) такими військовослужбовцями посад, визначених штатом у складі штабу військової частини, вищевказані нормативні акти не містять.

Поняття штабу, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення, визначається у Тимчасовому Бойовому Статуті механізованих військ Сухопутних військ Збройних Сил України.

Система управління військами включає:

1) органи управління;

2) пункти управління;

3) засоби управління.

Органи управління - організаційно-штатні або тимчасово створені структурні підрозділи наділені певними правами та обов`язками з управління військами у мирній та воєнний час.

Відповідно до пункту 3.2.1.2 Тимчасового Бойового Статуту механізованих військ Сухопутних військ Збройних Сил України до органів управління відносять:

- командування (персональний штаб);

- штаб (координаційний штаб);

- служби (відділи) родів військ (спеціальний штаб).

Для роботи органів управління, розміщення службових осіб і забезпечення їх службової діяльності розгортаються пункти управління. Для забезпечення надійного управління військами створюється мережа ПУ, які формують необхідні вертикалі управління.

У військовій частині створюються основний командний (ОКП) тиловий командний пункти управління (ТКП). Як елементи основного командного пункту можуть розгортатися передовий пункт управління (ППУ) (спостережний пункт (СП) та допоміжний пункт управління (ДПУ). При наявності засобів можуть використовуватись повітряний (морський) пункт управління (ПовПУ (МорПУ).

Основний командний пункт є основним пунктом управління. Він призначається для забезпечення управління підрозділами під час підготовки та у ході ведення бою (дій). Розгортається зазвичай на напрямку зосередження основних зусиль, але осторонь від об`єктів, по яких противник може нанести вогневе ураження. ОКП очолює командир або начальник штабу. На ньому розміщуються і працюють: командир, заступники і помічники командира, начальник штабу і більша частина службових осіб штабу, основні начальники родів військ і служб, а також командири доданих підрозділів, також можуть розташовуватися персонал авіації, артилерії та РЕБ. З метою забезпечення скритості роботи і збереження високої мобільності на ОКП працюють тільки ті службові особи, які зобов`язані постійно слідкувати за обстановкою і готувати дані для командира, тобто забезпечувати безперервне управління підрозділами при підготовці бою (дій) і в ході його ведення. Решта службових осіб органу управління розташовується на інших ПУ.

На ОКП проводиться робота щодо збору і обробки (аналізу) даних обстановки для доповіді командиру, визначення варіанту дій, формулювання замислу, розробки планувальних і директивних бойових документів, доведення завдань до підрозділів, організації управління, взаємодії, всебічного забезпечення бою (дій), здійснення контролю за станом підрозділів і ходом виконання ними завдань. З нього організовується і підтримується зв`язок зі старшим командиром (штабом), взаємодіючими військами і сусідами. Тому на ньому зосереджуються основні сили і засоби управління.

Тиловий командний пункт призначається для забезпечення управління підрозділами матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) організації виконання мобілізаційних заходів і комплектування особовим складом. Розгортається в районі розміщення основної частини підрозділів МТЗ поза ефективною дальністю вогневого ураження основними засобами артилерії противника.

На ТКП розмішуються і працюють службові особи тилу і озброєння, а також частина службових осіб штабу, які не увійшли в розрахунок ОКП. ТКП очолює заступник командира з тилу (логістики).

Особовий склад службових осіб кожного з ПУ визначається їх призначенням у загальній системі управління, характером управлінських завдань, що вирішуються на них, та умовами обстановки, в яких він функціонує.

Найбільш боєздатним, готовим до роботи, укомплектованим особовим складом, забезпеченим засобами управління і транспортом повинен бути ОКП, оскільки на ньому вирішуються головні завдання управління.

23 серпня 2024 року Головнокомандувачем Збройних Сил України була затверджена Доктрина «Пункти управління (командні пункти) та організація роботи на них».

Відповідно до пункту 1.3. Доктрини «Пункти управління (командні пункти) та організація роботи на них» для розміщення оперативного складу органу управління та забезпечення його ефективної роботи з виконання завдань управління військами (силами) у ході підготовки та ведення операцій (бойових дій) створюється та розгортається система пунктів управління.

В залежності від завдань, що покладаються на органи військового управління (управління військових частин, підрозділів) під час виконання завдань з управління військами (силами) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, в ході підготовки та ведення операцій (бойових дій), як правило розгортаються: на тактичному рівні в ланках:

тактична група - ОКП, ПКП,

бригада (полк) - ОКП, ПКП, ТКП;

батальйон, рота, взвод - КСП.

ОКП призначений: на тактичному рівні для управління тактичними групами або військовими частинами (підрозділами).

На ОКП виконуються заходи щодо організації та здійснення оперативного планування застосування планування бою (бойових дій). уточнення планів операції (бойових дій) та управління військами (силами).

Відповідно до пункту 2.3.2. Доктрини до структури ОКП бригади (полку) входить командування та основні підрозділи:

секції групи: відділення персоналу, відділення психологічної підтримки персоналу;

відділення розвідки;

оперативне відділення, командний пункт штабу (в складі: відділення бойового управління, відділення поточних бойових дій, відділення напрямків, групи узагальнення обстановки), інформаційно-аналітична група штабу

відділення логістики штабу;

відділення зв`язку та інформаційних систем;

відділення підготовки, група підготовки штабу, група цивільно-військового співробітництва;

відділення ОВГП;

відділення (групи) БПС;

відділення сил підтримки;

відділення ППО: служба група РЕБ, служба група ОДТ та СІ;

медична служба;

інші підрозділи, за рішенням командира.

Дискреційні повноваження командира військової частини щодо залучення до роботи на ПУ інших підрозділів (логістичного, правового, фінансового та інших видів забезпечення) закріплені також в абз.2 п.4.3.3.11 Тимчасового бойового Статуту механізованих військ Сухопутних військ Збройних Сил України.

Особливості організаційної структури кожного конкретного штабу, кількість службових осіб, що входять до складу його структурних підрозділів, залежать від функціонального призначення штабу, специфіки покладених на нього завдань, режиму його роботи та інших факторів.

На пунктах управління усіх рівнів, з урахуванням їх функціонального призначення, можуть не створюватися деякі структурні підрозділи типової структури або додатково створюватися інші підрозділи, за рішенням відповідних посадових осіб.

Таким чином, за рішенням командира військової частини до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті бригади можуть бути залучені структурні підрозділи (служби), які передбачені типовою структурою ОКП (ПКП) оперативного угруповання (оперативно-тактичного угруповання) військ, але не передбачені типовою структурою ОКП (ПКП) бригади (з огляду на функціональне призначення, чисельність та величину смуги оборони військової частини).

Відповідачем не заперечувалося, що з огляду на функціональне призначення, чисельність, величину смуги оборони, наявність приданих сил, які потребують оперативного (бойового) управління, з метою впорядкування складу штабу, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими силами), що ведуть воєнні (бойові) дії, а також системи пунктів управління тактичної ланки відповідно до Доктрини «Пункти управління (командні пункти) та організація роботи на них» затвердженої Головнокомандувачем Збройних Сил України 23 серпня 2024 року, згаданими раніше наказами відповідача сформовано штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими), що ведуть воєнні (бойові) дії, шляхом організації системи пунктів управління.

В т.ч. до складу основного командного пункту включено секцію охорони державної таємниці, в межах якого діє група криптографічного захисту інформації.

Отже, виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану (50 тис. грн) військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу відповідача (зведеного підрозділу), який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) відповідно до наказів відповідача, не суперечить абзацу 3 пункту 11 Постанови №168, який спрямований на стимулювання військовослужбовців, які беруть участь у здійсненні оперативного (бойового) управління, що ведуть воєнні (бойові дії на лінії бойового зіткнення).

Суд зауважує, що внутрішньо організаційні та розпорядчі акти командування, якими залучаються військовослужбовці до виконання завдань у складі тимчасово утворених або розширених органів управління (ОКП, зведених штабів), є законною підставою для залучення таких осіб до складу штабу в розумінні Постанови № 168.

В свою чергу висновки акта перевірки органу фінансового контролю та роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 року №220/13/7643 що звужують зміст норм Постанови №168 та Порядку №260, не підлягають застосуванню. При цьому, вказані роз`яснення не є нормативно-правовими актами і не можуть обмежувати права військовослужбовця на отримання належного грошового забезпечення за фактично виконану роботу з управління бойовими діями.

Тотожне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 14.08.2026 року у справі №160/33760/25.

Суд повторює, що відповідач не заперечував виконання позивачем завдань відповідного характеру, жодних доказів на спростування цієї обставини не надав, а надані позивачем докази на підтвердження такої обставини не оспорював.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Разом з цим, щодо позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача повернути стягнуті позивачу кошти суд зазначає наступне.

Питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.

Докази стягнення з позивача будь-яких коштів на виконання оспорюваного наказу в матеріалах справи відсутні, позивач не навів принаймні пояснень щодо випадків відповідних стягнень, а також стягнутих сум.

Окрім цього, суд скасовує правову підставу для будь-якого утримання з позивача коштів згідно положень наказу від 23.03.2026 року №2602, що є самодостатньою підставою не лише для нездійснення (припинення) певних стягнень, а й для повернення позивачу можливо стягнутих коштів як таких, що стягнуті на підставі скасованого у відповідній частині правового акту.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що частково задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці та на навчанні, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу Військової частини НОМЕР_2 «Про результати проведення службового розслідування» від 23.03.2026 року №2602 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати п. 6 наказу Військової частини НОМЕР_2 «Про результати проведення службового розслідування» від 23.03.2026 року №2602 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко