Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/1393/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/1393/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2025р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому заявив 10 позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.01.2026р.10 заявлених позовних вимог були роз`єднані в окремі провадження на підставі ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України та предметом спору у даній справі є позовні вимоги позивача, викладені у пунктах 9,10 та 11 позову, у яких останній просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту позивача про видачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), за формою, визначеною Додатком №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402;

- зобов`язання військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача про видачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), за формою, визначеною Додатком №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402;

- стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу (адвокатські витрати) у сумі 10 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (з урахуванням ухвали суду від 28.09.2026р. про виправлення описки в ухвалі суду від 21.01.2026р.).

Свої позовні вимоги у наведеній частині позивач обґрунтовує тим, що у період з 16.06.2022 по 13.06.2025р. він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 29.04.2024р., перебуваючи на бойовому завданні, він звернувся за медичною допомогою, йому було поставлено діагноз: ниркова коліка справа, УЗД ознаки пієлоніфріду правої нирки, вторинна гіпертонічна хвороба, СКХ, гіпертонічний синдром 210/140 та рекомендовано до евакуації про що було оформлено первинну медичну картку за формою 100. Надалі, позивач заначив, що у зв`язку із наведеним захворюванням, з 03.05.2024р. по 14.01.2025р. він перебував на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров`я та за висновком ВЛК від 13.01.2025р. №58 (довідка ВЛК) на підставі ст.39-б графи ІІ Розладу хвороб його було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. 14.08.2025р. він звернувся до відповідача із рапортом про проведення службового розслідування та видачі йому довідки про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком №5, у зв`язку із тим, що його вищенаведене захворювання, на його переконання, отримане під час захисту Батьківщини, однак, станом на момент подання позову відповіді на свій рапорт не отримав, тому вважає, що не проведення за його рапортом службового розслідування та не видача згаданої вище довідки згідно з додатком 5 до Положення №402 у відповідності до вимог Інструкцій №608 та №332 є протиправною бездіяльністю та протиправними діями відповідача щодо неналежного розгляду його рапорту, у зв`язку із чим просив суд зобов`язати відповідача розглянути його рапорт.

Ухвалою суду від 26.01.2026р. відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та зобов`язано відповідача протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази, які свідчать про розгляд рапорту позивача про проведення службового розслідування та видачі довідки від 14.08.2025р. у порядку, встановленому чинним законодавством, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем у його електронному кабінеті фактично 27.01.2026р., що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа та є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 КАС України, наявної у справі.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду 09.02.2026р. через систему «Електронний суд» відповідачем було подано до суду відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що службове розслідування стосовно військовослужбовців ЗСУ проводиться у разі невиконання (неналежного виконання) своїх службових обов`язків або вчинення правопорушення під час проходження служби згідно з Порядком проведення службового розслідування у ЗСУ, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. №608, а у відповідності до вимог ст.260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ у разі, якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання такої травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться; довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (Додаток 5 до Положення №402) видається за підписом командира в/ч на підставі наказу командира в/ч про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, така довідка є документом, в якому міститься інформація про обставини при яких військовослужбовець отримав травму, поранення чи каліцтво, тобто, оформлення та видача такої довідки належить до виключної компетенції командира в/ч та має місце лише у разі отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), а не хронічного захворювання. Представник відповідача у відзиві на позов також вказав і на те, що рапорт позивача про проведення службового розслідування та видачі йому довідки про обставини травми від 14.08.2025р. відповідачем було отримано та опрацьовано у відповідності до норм чинного законодавства України, а також надано відповідь, оформлену листом за вих. №691/16287 від 30.08.2025р., у якому повідомлено, що видача довідки про обставини отримання ним захворювання, а також проведення службового розслідування про обставини отримання захворювання (ниркова коліка справа) не передбачена чинним законодавством та довідка за формою згідно з додатком 5 до Положення №402 від 14.08.2008р. видається лише пораненим/травмованим/скаліченим військовослужбовцям, тоді як надані медичні документи (виписки епікризи, ф.100) підтверджують, що у позивача є хронічне захворювання, яке загострилося у зв`язку з підвищеними фізичними навантаженнями, причинно-наслідковий зв`язок його захворювання з бойовими діями встановити неможливо, тому видача додатка 5 неможлива. За викладеного, представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 право позивача, що є предметом цього спору, не порушене.

16.02.2026р. представником позивача через систему «Електронний суд» було подано відповідь на відзив, у якому останній зазначив ті ж самі обставини та підстави, які були наведені і у позові, додатково повідомив, що до відзиву на позов надана відповідь від 30.08.2025р., яку позивач не отримував, докази її відправлення на адресу позивача (поштові чеки, або докази направлення на електронну пошту) не надавалися.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із великим навантаженням, перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що об`єктивно унеможливлювало судовий розгляд справ у згаданий період, ухвалою суду від 28.09.2026р. судовий розгляд даної справи на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України було продовжено до 28.09.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 28.09.2026р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі – громадянин України ОСОБА_1 у період з 16.06.2022 по 13.06.2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями, які містяться у копіях паспорту, військового квитка позивача та іншими матеріалами справи, які учасниками справи не оспорюються.

Під час проходження військової служби, 29.04.2024р. позивач звернувся за медичною допомогою та йому був поставлений уточнений діагноз: ниркова коліка справа, УЗД ознаки пієлоніфріду правої нирки, вторинна гіпертонічна хвороба, СКХ, гіпертонічний синдром 210/140 та рекомендовано до евакуації про що було оформлено первинну медичну картку за формою 100, про що свідчить зміст її копії, наявної у справі.

Далі, у період з 03.05.2024р. по 14.01.2025р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров`я та за висновком ВЛК від 13.01.2025р. №58 (довідка ВЛК) на підставі ст.39-б графи ІІ Розладу хвороб його було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, що підтверджується копіями медичних виписок, копією Довідки ВЛК в/ч НОМЕР_2 від 13.01.2025р. №58.

14.08.2025р. позивач направив на адресу відповідача рапорт про проведення службового розслідування та видачі йому довідки про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) з формою визначеною додатком №5, у зв`язку із тим, що його вищенаведене захворювання (ниркова коліка справа, УЗД ознаки пієлоніфріду правої нирки, вторинна гіпертонічна хвороба, СКХ), на його переконання, отримане під час захисту Батьківщини, про що свідчить зміст копії наведеного рапорту, наявного у справі.

Вказаний рапорт був направлений позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку через Укрпошту 14.08.2025р. згідно копії накладної Укрпошта 4910100211808 та копії опису поштового вкладення ф.107.

Вказаний рапорт від 14.08.2025р. разом із доданими до нього документами був отриманий відповідачем 21.08.2025р., що підтверджено трекінгом про відстеження із офіційного сайту Укрпошта від 10.02.2026р.

У відповідь на згаданий вище рапорт (зареєстрований за вх. №8634/р від 27.08.2025р.) відповідачем позивачеві була надана відповідь, оформлена листом від 30.08.2025р. за №691/16287, у якій відповідач повідомив, що видача довідки про обставини отримання захворювання, а також проведення службового розслідування про обставини отримання захворювання не передбачена чинним законодавством. Також у вказаній відповіді зазначено, що додаток Ф5 до наказу №402 від 14.08.2008 видається лише пораненим/травмованим/скаліченим військовослужбовцям. Наявні медичні документи (виписні епікризи, ф100) підтверджують, що у військовослужбовця ОСОБА_1 є хронічне захворювання, яке загострилося у зв`язку з підвищеними фізичними навантаженнями. Причинно-наслідкового зв`язку його захворювання з бойовими діями встановити неможливо. У зв`язку з зазначеним видача додатка Ф5 неможлива, про що свідчить зміст копії вище дослідженого судом листа-відповіді відповідача.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача про видачу йому довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною Додатком 5 до Положення №402 від 14.08.2008 (що є предметом даного спору, п.9.10 позову), звернувся з даним позовом до суду за захистом свого права.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (в редакції на час виникнення правовідносин) (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил визначено розділом V Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 року № 332, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 року за №1667/37289 (далі - Інструкції №332).

Зазначена Інструкція №332 набрала чинності з 06.01.2022 року.

Так, пунктом 3 розділу І Інструкції № 332 передбачено, що ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

Пунктами 1-5 розділу V Інструкції №332 визначено, що у разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров`я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.

Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобов`язаний:

- негайно після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за потреби - його евакуацію до закладу охорони здоров`я у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив;

- оглянути та обстежити місце нещасного випадку, за наявності необхідних засобів здійснити його фото- або відео фіксацію;

- опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення;

- скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок;

- отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обов`язків військової служби.

Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець.

У рапорті зазначаються: дата і час настання нещасного випадку; стислий опис та характеристика місця нещасного випадку; відомості про потерпілого військовослужбовця: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), число, місяць та рік народження; стислий опис обставин та ймовірних причин нещасного випадку; вид, характер та локалізація травми або поранення, що отримав потерпілий від нещасного випадку військовослужбовець; відомості про свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; інформація про обсяг домедичної допомоги або невідкладної (екстреної) медичної допомоги, наданої безпосередньо на місці нещасного випадку; заклад охорони здоров`я, у який евакуйовано потерпілого військовослужбовця; час та дата складення рапорту, посада, військове звання, підпис, власне ім`я прізвище командира (начальника), який склав рапорт.

Командир військової частини після отримання рапорту зобов`язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.

Комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься в первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, складає акт за формою НВ-3.

Аналіз вищевикладених положень Інструкції № 332 дає суду підстави для висновку, що у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення/травми, контузії чи/або каліцтва розслідування проводиться за процедурою, визначеною саме безпосередньо розділами ІІ та V Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 року №332.

Пунктом 18 розділу ІІ Інструкції № 332 передбачено, що за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі – Положення №402 від 14.08.2008).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що командиром військової частини проводиться розслідування нещасного випадку за результатами якого видається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою встановленою Додатком 5 до Положення №402 на підставі рапорту військовослужбовця у разі лише отримання останнім травми (поранення, контузії, каліцтва).

У інших випадках, проведення розслідування та видача довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), за формою встановленою Додатком 5 до Положення №402, вказаними вищенаведеними дослідженими судом приписами не передбачено.

Тобто, із наведеного аналізу приписів слідує, що подання військовослужбовцем рапорту про проведення розслідування та видача такій особі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) не є безумовною підставою для призначення розслідування та видачі вказаної довідки та такі дії можуть бути ініційовані за умови лише отримання таким військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

Травма (поранення, контузія, каліцтво) виникає внаслідок раптового зовнішнього впливу (обстріл, вибух, аварія, травмування). Для її оформлення за формою 5 проводиться службове розслідування (якщо не пов`язана з прямим бойовим зіткненням).

Водночас, за відсутності таких обставин (отримання військовослужбовцем травми, поранення, контузії чи каліцтва) командир військової частини має обов`язок розглянути такий рапорт у встановленому законодавством порядку (зокрема, у порядку звернення згідно до Закону України «Про звернення громадян») та за результатами його розгляду прийняти вмотивоване рішення.

Повертаючись до обставин цієї справи, судом вище було встановлено, що 14.08.2025р. позивач звернувся до відповідача з рапортом про призначення розслідування та видачі йому довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, встановленою Додатком 5 до Положення №402 у зв`язку з отриманим ним захворюванням: «ниркова коліка справа, УЗД ознаки пієлоніфріду правої нирки від 29.04.2024р. Вторинна гіпертензивна хвороба. Гіпертензивний криз», яке було зафіксоване у Первинній медичній картці форми 100 від 29.04.2024р. та яке позивач вважає таким, що було отримано у зв`язку з виконанням обов`язку військової служби під час захисту Батьківщини у період з 06.01.2024р. по 03.05.2024р.

Згаданий вище рапорт позивача відповідачем зареєстрований за вх. №8634/р від 27.08.2025р. та за результатами його розгляду командиром в/ч НОМЕР_1 було прийнято рішення, оформлене листом за №691/16287 від 30.08.2025р. про відмову у проведенні розслідування та видачі такої довідки за формою Додатку 5 до Положення №402 через те, що відповідна довідка видається лише пораненим/травмованим/скаліченим військовослужбовцям та проведення службового розслідування отриманого захворювання чинним законодавством не передбачено, що підтверджується змістом наведеного рішення відповідача, оформленого у формі листа.

Тобто, із наведених вище встановлених обставин слідує, що рапорт позивача про призначення розслідування та видачі йому довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, встановленою Додатком 5 до Положення №402 від 14.08.2025р. відповідачем був розглянутий у строки та у порядку, встановленому чинним законодавством та з прийняттям відповідного вмотивованого рішення, оформленого листом за №691/16287 від 30.08.2025р.

Встановлений судом факт розгляду рапорту позивача по суті та прийняття за ним відповідного рішення, оформленого листом за №691/16287 від 30.08.2025р., спростовують аргументи позивача та його представника щодо неналежного розгляду наведеного вище рапорту відповідачем.

За таких обставин, а також враховуючи, що згаданий рапорт позивача від 14.08.2025р. був розглянутий відповідачем та за результатами його розгляду було прийняте наведене вище рішення, оформлене листом за №691/16287 від 30.08.2025р., суд приходить до висновку, що обґрунтовані правові підстави вважати протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача (що є предметом цього позову за п.9 п.10 позову) у адміністративного суду відсутні.

Відтак, оскільки судом у ході судового розгляду даної справи протиправності дій відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача судом не встановлено, а позивачем будь-якими іншими доказами не доведено, навпаки, спростовано змістом вищенаведеного рішення відповідача, оформленого листом від 30.08.2025р. за №691/16287, у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача про видачу йому довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, встановленою Додатком 5 до Положення №402, позивачеві слід відмовити.

При цьому, суд зазначає, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного вмотивованого рішення, належним способом захисту порушеного права особи має бути саме оскарження такого рішення, а не окремих дій, які на думку позивача, були допущені під час його розгляду.

Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.12.2022 у справі № 990/64/22, у якому висновується, що після прийняття суб`єктом владних повноважень рішення за результатами розгляду звернення належним способом захисту є оскарження такого рішення, а не окремих дій чи бездіяльності, які, на думку позивача, були допущені під час його розгляду. Неправомірність окремих дій або бездіяльності під час розгляду звернення після прийняття рішення може бути підставою для оскарження саме цього рішення, але не самостійним предметом судового розгляду.

Зазначені правові висновки є застосовними і до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, за умови встановлення судом факту розгляду рапорту позивача та прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень за результатами його розгляду рішення, оформленого листом за №691/16287 від 30.08.2025р., саме таке рішення суб`єкта владних повноважень підлягає оскарженню позивачем у порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, у цій справі позивачем вказане рішення суб`єкта владних повноважень позивачем не оспорюється, тому правова оцінка правомірності його прийняття, у межах вирішення цього спору, адміністративним судом надаватися не може (таких позовних вимог позов не містить).

Окрім того, враховуючи те, що відповідачем рапорт позивача від 14.08.2025р. був розглянутий по суті з прийняттям рішення, оформленого листом за №691/16287 від 30.08.2025р., відповідно, на момент подання даного позову до суду (12.09.2025р.) порушене право позивача в частині неналежного розгляду його рапорту з боку відповідача було відсутнє.

Відтак, станом на момент подання позову до суду (12.09.2025р.) обраний позивачем неналежний спосіб захисту та відсутність порушеного права позивача з боку відповідача в частині позовних щодо протиправності дій відповідача з приводу неналежного розгляду його рапорту від 14.08.2025р., який був розглянутий відповідачем 30.08.2025р., також є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (постанова Велика Палата Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №990/131/22).

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, у ході судового розгляду справи протиправність дій відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача про видачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, встановленою Додатком 5 до Положення №402 з урахуванням аналізу встановлених судом обставин щодо розгляду рапорту позивача від 14.08.2025р. і прийняття за ним відповідачем відповідного рішення за №691/16287 від 30.08.2025р., до моменту подання даного позову до суду (12.09.2025р.) та вищенаведених норм чинного законодавства жодними належними, достатніми та достовірними доказами позивачем та його представником не доведена.

Судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються, аргументи позивача та його представника з приводу того, що на момент подання позову, вказаного рішення, оформлене листом за №691/16287 від 30.08.2025р. позивач не отримував, оскільки ці аргументи не спростовують факту розгляду відповідачем його рапорту 30.08.2025р., тобто до моменту подачі даного позову до суду (12.09.2025р.).

Також судом критично надається правова оцінка і посиланням представника позивача у позові на протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення службового розслідування та не видачі довідки про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком №5, з огляду на те, що відповідна протиправна бездіяльність не була предметом позову у цій справі (таких позовних вимог позов не містить), відтак, такі позовні вимоги судом не вирішувались в силу ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, в межах позовних вимог.

У даному випадку, у цій справі судом розглядалися позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду його рапорту від 14.08.2025р. п.9, п.10 позову), що відповідає приписам ч.2 ст.9 наведеного Кодексу.

Також слід зазначити, що підстав для виходу за межі позовних вимог у даній справі у адміністративного суду не має, оскільки позивач не позбавлений самостійно скористатися своїм правом на оскарження вищенаведеного рішення суб`єкта владних повноважень, оформленого листом за №691/16287 від 30.08.2025р. і суд позбавлений можливості втручатися в таке право позивача, оскільки це суперечитиме принципу загальності.

При цьому, суд повторно зазначає, що встановлена судом при розгляді даної справи відсутність протиправності вищенаведених дій відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача станом на момент подання позову до суду (12.09.2025р.), як наслідок, відсутність порушеного права позивача у частині заявлених позовних вимог (п.9,10 позову) підтверджується рішенням відповідача, оформленим листом за №691/16287 від 30.08.2025р. і позивачем та його представником будь-якими іншими доказами не спростовано.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2023 у справі №990/131/22 наголосила на тому, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №826/16994/15).

З огляду на викладене та враховуючи те, що судом вище у спірних правовідносинах встановлено відсутність порушеного права позивача, що, в свою чергу, виключає можливість його захисту та відновлення у судовому порядку.

Відтак, на момент звернення до суду, а також і на момент винесення судового рішення у даній справі, позивачем не доведено наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу у частині неналежного розгляду його рапорту відповідачем, який би підлягав судовому захисту, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити.

Усі інші аргументи позивача та його представника вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Окрім того, враховуючи те, що права та інтереси позивача у даних правовідносинах відповідачем не були порушені (відсутнє порушене право позивача), оскільки протиправність дій відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача від 14.08.2025р., що є предметом даного спору, спростована змістом рішення, оформленого відповідачем листом за №691/16287 від 30.08.2025р., за результатами розгляду згаданого рапорту позивача, тому суд приходить до висновку, що і позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача розглянути вказаний рапорт позивача від 14.08.2025р., які є похідними вимогами у даній частині позову, також задоволенню не підлягають.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Тобто, із аналізу наведеної норми слідує, що судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу (за умови задоволення позовних вимог) стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – відповідача у справі.

Разом з тим, у позові позивач просить стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) у сумі 10000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, враховуючи те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не є відповідачем у даній справі, суд вважає, що вимоги позивача у частині стягнення із вказаного суб`єкта владних повноважень витрат на професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) у сумі 10000,00 грн. не відповідає та суперечить вимогам ч.1 ст.139 КАС України, у зв`язку із чим у вказаній частині позову позивачеві також слід відмовити.

Що стосується розподілу судових витрат по сплаті судового збору, то враховуючи те, що позовні вимоги у цій справі стосуються проходження позивачем військової служби та останній звільнений від сплати судового збору згідно до вимог п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно, жодних судових витрат по сплаті судового збору позивач не поніс (таких доказів до позову не додано), у задоволенні позовних вимог у справі позивачеві відмовлено, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для розподілу таких судових витрат по сплаті судового збору у порядку, встановленому ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва