Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №140/6163/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6163/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними бездіяльності та дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) та просить:

- визнати протиправними дії, які полягають у самовільному поновленні та взятті на військовий облік та внесенні таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг»;

- визнати протиправною бездіяльність щодо невнесення достовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про виключення 15.11.2022 з військового обліку;

- зобов`язання внести зміни до облікового запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», а саме: скасувати (видалити) запис про взяття на військовий облік як військовозобов`язаного та внести достовірні відомості відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 15.11.2022, встановивши такі значення полів: «категорія обліку — не військовозобов`язаний», «загальний статус – виключено» та «підстава зняття/виключення — непридатний з виключенням з військового обліку».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.11.2022 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 позивача було внесено запис та проставлено штамп про виключення його з військового обліку на підставі постанови ВЛК. Надалі, 14.12.2025, відповідно до сформованого в застосунку «Резерв+» військово-облікового документа, у Реєстрі «Оберіг» відображалися відомості про статус позивача «Виключено» та категорію обліку «Не військовозобов`язаний».

Разом з тим, у витязі з Реєстру від 02.04.2026 позивач виявив зміну зазначених відомостей, зокрема його статус було визначено як « ІНФОРМАЦІЯ_4 », хоча інформація про висновок ВЛК «Непридатний з виключенням з військового обліку» залишилася без змін.

07.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про виправлення відомостей у Реєстрі та підтвердження його виключення з військового обліку. Листом від 09.04.2026 №3424 відповідач повідомив про необхідність особистого звернення позивача до ТЦК та СП з оригіналами документів.

29.04.2026 представник позивача направив відповідачу адвокатський запит. У відповіді від 07.05.2026 №4513 відповідач зазначив, що виключення позивача з військового обліку у 2022 році було здійснено з порушенням вимог п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення, затвердженого наказом МОУ №402, оскільки документи не направлялися на перевірку до ВЛК обласного рівня. Крім того, відповідач послався на відсутність в ІТС «Оберіг» відомостей про наявність у позивача групи інвалідності та зазначив, що з цієї підстави його було поновлено на військовому обліку.

Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки виключення з військового обліку було оформлене самим відповідачем у 2022 році та підтверджене виданим ним військово-обліковим документом. На думку позивача, можливі процедурні недоліки, допущені посадовими особами ТЦК та СП під час оформлення виключення, не можуть бути підставою для покладення негативних наслідків на позивача та його повторного взяття на військовий облік.

Також позивач зазначає, що відсутність у нього статусу особи з інвалідністю не може бути підставою для поновлення на військовому обліку, оскільки підставою для виключення було визнання його ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Окремо позивач заперечує проти позиції відповідача про необхідність його особистої явки до ТЦК та СП для виправлення відомостей у Реєстрі. Позивач вважає, що подана ним письмова заява та документи були достатніми для внесення відповідних змін до Реєстру, а невчинення відповідачем таких дій є протиправною бездіяльністю.

З урахуванням наведеного позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо його поновлення та взяття на військовий облік як військовозобов`язаного і внесення відповідних відомостей до Реєстру «Оберіг».

Ухвалою суду від 22.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві відповідач заперечує проти позову та зазначає, що Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а 10.03.2026 повторно пройшов медичний огляд, за результатами якого був визнаний непридатним до військової служби у мирний час та придатним у воєнний час.

При цьому відповідач вказує, що позивача було виключено з військового обліку ще у 2001 році на підставі висновку ВЛК, однак таке виключення було здійснено як призовника за графою І наказу МОУ від 04.01.1994 №2, а не як військовозобов`язаного. На думку відповідача, зазначена обставина має значення для визначення правомірності подальшого перебування позивача на військовому обліку.

Відповідач також посилається на результати аналізу медичної документації позивача та зазначає, що рішення про його непридатність до військової служби не було належним чином затверджене штатною ВЛК вищого рівня. Зокрема, документи щодо непридатності позивача не були направлені до відповідної ВЛК для перевірки та затвердження, що, на думку відповідача, свідчить про недотримання встановленої процедури оформлення такого рішення.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідні відомості про результати медичного огляду та виключення позивача з військового обліку не були належним чином внесені до інформаційних систем та Реєстру. У зв`язку з цим, за результатами перевірки документів та даних, наявних у відповідача, було встановлено необхідність поновлення позивача на військовому обліку.

Відповідач звертає увагу на те, що наявність у тимчасовому посвідченні позивача запису про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку сама по собі не свідчить про належне оформлення відповідного рішення ВЛК, оскільки, на його думку, під час проведення медичного огляду та оформлення його результатів не було дотримано передбаченої процедури.

Також у відзиві відповідач посилається на те, що за результатами перевірки не було виявлено належних відомостей щодо наявності у позивача інвалідності у відповідних державних реєстрах. У зв`язку з цим відповідач вважає, що відсутні підстави для його виключення з військового обліку лише на підставі наявного у військово-обліковому документі запису.

Відповідач зазначає, що під час повторного медичного огляду 10.03.2026 позивача було визнано непридатним до військової служби у мирний час та придатним у воєнний час, що, на думку відповідача, додатково підтверджує необхідність визначення його актуального військово-облікового статусу з урахуванням чинного законодавства.

Також відповідач посилається на положення законодавства, якими регулюється військовий облік, та зазначає, що виключення особи з військового обліку можливе лише за наявності передбачених законом підстав та належно оформленого рішення ВЛК. На думку відповідача, у випадку позивача такі вимоги при первинному виключенні у 2001 році дотримані не були.

Таким чином, відповідач вважає, що запис про виключення ОСОБА_1 з військового обліку не може бути безумовною підставою для його подальшого перебування у статусі особи, яка не підлягає військовому обліку, оскільки під час перевірки було встановлено порушення процедури оформлення рішення ВЛК та відсутність необхідних відомостей у відповідних інформаційних системах.

З огляду на наведене відповідач вважає свої дії щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку правомірними, а вимоги про визнання таких дій протиправними та зобов`язання внести зміни до Реєстру «Оберіг» — необґрунтованими, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що його твердження про виключення позивача з військового обліку у 2001 році як призовника спростовуються тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 . У зазначеному посвідченні міститься запис про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а також відмітка про його виключення 15.11.2022 на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивач вказує, що посилання відповідача на недотримання процедури затвердження рішення ВЛК у 2001 році є необґрунтованими, оскільки саме відповідач у 2022 році перевірив відповідні документи та офіційно оформив виключення позивача з військового обліку. Недоліки внутрішнього документообігу ТЦК та СП, на думку позивача, не можуть покладатися на нього.

Також позивач заперечує можливість застосування до правовідносин, які виникли у 2022 році, пізніших процедур та вимог щодо електронного обміну документами, посилаючись на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

Окремо позивач зазначає, що відсутність відомостей про інвалідність не є підставою для поновлення його на військовому обліку, оскільки підставою для виключення є висновок ВЛК про непридатність до військової служби.

У зв`язку з цим позивач вважає, що повторне взяття його 10.03.2026 на військовий облік є неправомірним, а доводи відповідача не спростовують заявлених позовних вимог.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З матеріалів справи вбачається, що у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 міститься відмітка про визнання позивача з 25.04.2001 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. 15.11.2022 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 до вказаного військово-облікового документа внесено відповідний запис та проставлено штамп про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Судом також встановлено, що станом на 14.12.2025 відомості про військово-обліковий статус позивача, відображені у сформованому в застосунку «Резерв+» військово-обліковому документі, відповідали зазначеним у його тимчасовому посвідченні даним. Зокрема, у Реєстрі «Оберіг» було зазначено статус «Виключено», а категорію обліку визначено як «Не військовозобов`язаний». При цьому у військово-обліковому документі містилися відомості про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

Разом з тим, з витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 02.04.2026 судом встановлено, що відомості щодо військово-облікового статусу позивача були змінені. Зокрема, замість статусу «Виключено» зазначено статус «Військовозобов`язаний», тоді як інформація про висновок військово-лікарської комісії «Непридатний з виключенням з військового обліку» залишилася без змін.

07.04.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив виправити відомості, що містяться в Реєстрі «Оберіг», та підтвердити його виключення з військового обліку. Листом від 09.04.2026 №3424 відповідач повідомив позивача про необхідність особистого звернення до ТЦК та СП з оригіналами документів.

29.04.2026 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо підстав зміни військово-облікового статусу позивача та його поновлення на військовому обліку. У відповіді від 07.05.2026 №4513 відповідач зазначив, що виключення позивача з військового обліку у 2022 році було здійснено з порушенням встановленої процедури, оскільки документи щодо його непридатності не направлялися на перевірку до ВЛК обласного рівня. Також відповідач послався на відсутність в інформаційних системах відомостей про встановлення позивачу інвалідності.

Не погоджуючись із такими діями відповідача та вважаючи, що після виключення його з військового обліку відсутні правові підстави для відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про перебування його на військовому обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації» в Україні введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону №2232-XII.

У відповідності до частини 1 статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-XIІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно із пунктом 22 Порядку №1487 взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення (зняття) з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2016 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частиною 9 статті 5 Закону №1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Стаття 14 Закону №1951-VIII регламентує ведення Реєстру.

Так, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За змістом пункту 5 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Відповідно до відомостей тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 15.11.2022 позивача ІНФОРМАЦІЯ_7 з 25.04.2001 виключено з військового обліку на підставі статті 30 «в» графи І Розкладу хвороб.

15.11.2022 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного проставлено відмітку про зняття ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних. При цьому посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_8 проставлено підпис та печатку в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного на підтвердження таких обставин.

За таких обставин, у зв`язку з визнанням ОСОБА_1 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 у 2001 році непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку позивач є виключеним з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, тому позивач мав певні сподівання та легітимні очікування на відповідне застосування цієї норми.

Так, суд зазначає, що поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» не є тотожними. Різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. Аналіз змісту відповідних положень статті 37 Закону №2232-XII свідчить про те, що громадяни які підлягають виключенню з військового обліку втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, для внесення відмітки про виключення із військового обліку до військового квитка повинні існувати відповідні підстави.

Отже, підставою для виключення з обліку може бути висновок ВЛК, тому оскільки позивач був виключений з військового обліку на підставі рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 по гр. І розкладу хвороб, визначеного наказом МО СССР №2 від 1994 року, то беззаперечним є факт проходження позивачем ВЛК, адже на основі цього приймалося рішення про виключення позивача з військового обліку.

При вирішенні цього публічно-правового спору суд також враховує, що 04.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX у пункті 2 якого Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначено: установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що особи, які до 04.05.2024 мали статус «обмежено придатний», повинні до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Разом з тим, як вже зазначав суд, позивач є непридатним до військової служби, що стало наслідком його виключення з військового обліку, тому жодна норма права не зобов`язує його звернутися до відповідача з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Пункт 22.1 глави 22 розділу ІІ Положення №402, зокрема, передбачає, що дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються: в) на військовозобов`язаних, резервістів - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку. На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, а також на військовозобов`язаних, резервістів, які знаходяться на зборах та визнані непридатними до подальшого проходження зборів, складається Свідоцтво про хворобу.

Свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється (пункт 22.5 глави 22 розділу ІІ Положення №402) .

Таким чином, постанова військово-лікарської комісії від 25.04.2001, згідно з якою позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, була прийнята відповідно до діючого на той час Положення №402, яке не передбачало затвердження штатною ВЛК, процедура виключення з військового обліку позивача завершена у повній відповідності до чинного на той момент законодавства.

Суд зазначає, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, можна зробити єдиний висновок, що процедура виключення ОСОБА_1 з військового обліку фактично відбулась в минулому (25.04.2001), не оскаржувалася та не визнавалася незаконною.

Водночас, процедура повторного взяття на військовий облік на момент виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачена, в тому числі для повторного проведення процедури виключення з військового обліку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки право позивача бути виключеним з військового обліку за станом здоров`я виникло ще у квітні 2001 року на підставі відповідного рішення, яке на той час не передбачало затвердження штатною ВЛК, і таке право було порушено відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, то захист і відновлення такого права необхідно здійснювати без покладення на позивача обов`язку дотримуватися тих норм права, яких не існувало на час порушення такого права.

Так, зміни до Положення №402, внесені наказом Міністерства оборони України від 18.08.2023 №490, зокрема щодо обов`язкового затвердження постанов ВЛК районних, міських ТЦК та СП штатною ВЛК, не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності. Це прямо заборонено статтею 58 Конституції України, яка гарантує незворотність дії в часі законів, що погіршують становище особи. Конституційний Суд України (рішення №1-зп/1997, №5-р/2018) наголосив, що нові обов`язки не можуть покладатися на особу заднім числом, а стабільність правовідносин є складовою верховенства права.

За правилами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії.

Враховуючи наведені положення суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає виключенню з військового обліку відповідно з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, електронних систем «Оберіг» та «Резерв+».

Натомість матеріали справи не містять доказів, а ні внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідної інформації.

Вказане зумовлює висновок суду про те, що невнесення відповідачем змін до персональних та службових даних військовозобов`язаного ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку у зв`язку з його непридатністю до військової служби, свідчить про протиправну поведінку суб`єкта владних повноважень.

За приписами частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаний обов`язок не виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, суд вважає за необхідне уточнити та переформулювати заявлені позовні вимоги з метою їх приведення у відповідність до фактичного змісту спірних правовідносин та належного способу судового захисту.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач фактично оскаржує внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його перебування на військовому обліку та наявність статусу військовозобов`язаного, незважаючи на наявність у нього документів, відповідно до яких він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

За таких обставин, на переконання суду, зміст заявлених позовних вимог доцільно сформулювати таким чином, щоб вони безпосередньо відображали предмет спору та юридичні наслідки, на усунення яких спрямований позов.

Даючи оцінку діям відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд приходить висновку про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення (відображення) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як військовозобов`язаного та такого, що перебуває на військовому обліку, за наявності підстав для його виключення з військового обліку та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 вжити заходів щодо приведення відомостей про ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до фактичних даних, а саме внести відомості про його виключення з військового обліку та відсутність статусу військовозобов`язаного.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 937,92 грн відповідно до квитанції від 14.05.2026.

Суд зауважує, що підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 03.12.2025 №4695-ІХ установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб – 3 328 гривень. Оскільки, позивач є фізичною особою, а тому належний до сплати розмір судового збору за подання цього позову становить 1 331,20 грн. Отже, судовий збір у сумі 1 331,20 грн сплачено надмірно.

Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у належному розмірі – 1 331,20 грн.

Надмірно сплачена сума судового збору у розмірі може бути повернута позивачу згідно із положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» за клопотанням позивача.

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява № 19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також, у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Разом з тим, всупереч Кодексу адміністративного судочинства України суду не надано доказів на підтвердження оплати позивачем послуг адвоката.

З урахування зазначеного, на переконання суду, позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у цій справі в заявленому розмірі 15 000,00 грн, а тому зазначені витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку та внесенні таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 внести зміни до облікового запису ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», а саме, шляхом скасування запису про взяття на військовий облік як військовозобов`язаного та внести достовірні відомості відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 15.11.2022.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у сумі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя А.Я. Ксензюк