Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №140/7855/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7855/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач 1) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати в періоди з 29 травня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 травня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , однак у період з 29 травня 2022 року по 19 травня 2023 року його грошове забезпечення обчислювалося із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.

На переконання позивача, після скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням підлягав застосуванню пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” у первинній редакції, тобто із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Відтак позивач вважає, що у 2022 році посадовий оклад та оклад за військовим званням мали визначатися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, а у 2023 році – встановленого законом на 01 січня 2023 року. Неправильне визначення зазначених основних складових грошового забезпечення, на думку позивача, призвело також до неправильного визначення розміру інших видів грошового забезпечення та залежних від них виплат.

У зв`язку із цим позивач просить здійснити перерахунок грошового забезпечення та залежних від нього виплат з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_1 позов не визнала, вказавши, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач зазначив, що підстав для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, не було.

Також у відзиві Військова частина НОМЕР_1 просила зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26, посилаючись на те, що предметом розгляду у зазначеній справі є питання застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Ухвалою суду від 01.09.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені документи та відомості щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 травня 2022 року по 19 травня 2023 року із зазначенням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням; розрахункової величини та тарифних коефіцієнтів, застосованих при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням; інших складових нарахованого та виплаченого грошового забезпечення; відомостей про нарахування та виплату грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії із зазначенням складових, з яких визначався розмір таких виплат.

04.09.2026 Військова частина НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали суду надала довідки від 02.09.2026 №2787/152/15 та №2788/152/15.

Водночас Військова частина НОМЕР_1 повідомила суд, що до 01.07.2022 грошове забезпечення ОСОБА_1 не виплачувала, оскільки не перебувала на самостійному фінансовому забезпеченні та не була розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до листа помічника командувача – начальника фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.06.2022 №39086 Військову частину НОМЕР_1 з 01.07.2022 зараховано на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 та присвоєно внутрішній код розпорядника коштів.

Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що до 01.07.2022 виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювала Військова частина НОМЕР_2 , на фінансовому забезпеченні якої позивач перебував до вказаної дати.

Ухвалою суду від 07.09.2026 залучено до участі у справі як співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 (далі також – відповідач 2) та постановлено розгляд справи розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою витребувано у Військової частини НОМЕР_2 копію картки особового рахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.05.2022 по 01.07.2022 включно та відомості щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб при розрахунку посадового окладу ОСОБА_1 за 2022 рік.

Військова частина НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву підтвердила, що Військова частина НОМЕР_1 не перебувала на самостійному фінансовому забезпеченні до 01.07.2022, внаслідок чого грошові виплати ОСОБА_1 у період з 29.05.2022 до 01.07.2022 здійснювала Військова частина НОМЕР_2 .

Разом з тим відповідач 2 проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що у спірний період розрахунковою величиною для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням мав бути розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом станом на 01 січня 2018 року, тому вважає, що грошове забезпечення позивачу було нараховане та виплачене відповідно до чинного законодавства.

22.09.2026 Військова частина НОМЕР_2 подала клопотання про долучення доказів, до якого додано витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 26.02.2022 №43 та картку особового рахунку ОСОБА_1 за 2022 рік.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову та заперечення відповідачів, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Разом з тим до 01.07.2022 Військова частина НОМЕР_1 не перебувала на самостійному фінансовому забезпеченні, а нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу у період з 29.05.2022 по 30.06.2022 включно здійснювала Військова частина НОМЕР_2 .

Починаючи з 01.07.2022 Військова частина НОМЕР_1 була зарахована на самостійне фінансове забезпечення, у зв`язку із чим саме вона здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу у подальшому.

З довідки Військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2026 №2787/152/15 встановлено, що у 2022 році позивачу нараховувався оклад за військовим званням у розмірі 530,00 грн та посадовий оклад у розмірі 2832,00 грн у липні 2022 року та 2820,00 грн у наступних місяцях. Також нараховувалися надбавка за особливості проходження служби, премія, індексація, грошова допомога для оздоровлення у розмірі 13338,90 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 6669,45 грн та інші виплати.

З довідки Військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2026 №2788/152/15 встановлено, що у 2023 році посадовий оклад позивача визначався у розмірі 2820,00 грн, а оклад за військовим званням – 530,00 грн. У зазначеному році позивачу також нараховувалися надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та інші виплати.

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві підтвердила, що розрахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у період з 01.07.2022 по 19.05.2023 здійснювався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

З картки особового рахунку позивача за 2022 рік, наданої Військовою частиною НОМЕР_2 , встановлено, що у період перебування ОСОБА_1 на фінансовому забезпеченні цієї військової частини йому нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення.

Відповідач 2 у відзиві також підтвердив, що розрахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача здійснювався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, спірність питання у цій справі полягає у правомірності ненарахування та невиплати позивачу у період з 29 травня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення та залежних від нього виплат із визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення”.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2011-XII “грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови №704 у редакції, чинній на день її прийняття, було встановлено: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14”.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, пунктом 6 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.

У редакції, яка набрала чинності одночасно з набранням чинності Постановою №704, пункт 4 Постанови №704 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, станом на 01 березня 2018 року для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням було закріплено сталу розрахункову величину – прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.

Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 визнано протиправним та скасовано.

При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до статті 6 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України та порядок встановлення державних стандартів.

При цьому пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Зазначене обмеження стосується саме застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини та не перешкоджає застосуванню прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Натомість Закон України від 02 грудня 2021 року №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік” та Закон України від 03 листопада 2022 року №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік” аналогічних застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, не містять.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” установлено з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд сформулював висновок, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний календарний рік, у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати та грошового забезпечення.

При цьому Верховний Суд зазначив, що встановлене пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21.

Отже, у період спірних правовідносин відповідачі повинні були визначати посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Тому доводи Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 про правомірність застосування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року, суд відхиляє.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704” пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції. Зазначена постанова набрала чинності 20 травня 2023 року.

Разом з тим спірний період у цій справі закінчується 19 травня 2023 року, тобто до набрання чинності Постановою №481.

Відтак внесені Постановою №481 зміни не регулюють спірні у цій справі правовідносини та не можуть бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 29 травня 2022 року по 19 травня 2023 року.

З огляду на те, що зібрані у справі докази дозволяють установити та оцінити всі обставини, які є предметом судового розгляду, а спірні правовідносини обмежуються періодом до 19.05.2023, суд не вбачає підстав, які перешкоджали б вирішенню цієї справи по суті у зв`язку з розглядом Верховним Судом справи №240/401/26.

Щодо перерахунку інших складових грошового забезпечення та виплат суд зазначає таке.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі – Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди та допомоги.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

За змістом пункту 1 розділу VI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби, розмір якої визначається з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії встановлюється у відсотках посадового окладу.

Згідно з пунктом 1 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260 встановлено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 визначено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням безпосередньо впливає на визначення розміру надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, при обчисленні яких враховується розмір основних видів грошового забезпечення.

З огляду на це неправильне визначення відповідачами посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, призвело до ненарахування та невиплати позивачу належного розміру грошового забезпечення та залежних від нього виплат.

Водночас при визначенні суб`єкта, на якого має бути покладено обов`язок щодо здійснення відповідного перерахунку, суд враховує фактичні обставини фінансового забезпечення позивача.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачами не заперечується, що у період з 29 травня 2022 року по 30 червня 2022 року включно нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювала Військова частина НОМЕР_2 .

Військова частина НОМЕР_1 зарахована на самостійне фінансове забезпечення з 01 липня 2022 року, після чого саме вона здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу.

Таким чином, Військова частина НОМЕР_2 є належним суб`єктом виконання обов`язку щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення позивачу за період з 29 травня 2022 року по 30 червня 2022 року включно.

Військова частина НОМЕР_1 є належним суб`єктом виконання відповідного обов`язку за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно.

При цьому за період з 29 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача мають бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, а за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року – шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 29.05.2022 по 30.06.2022 включно грошового забезпечення та залежних від нього виплат у розмірі, визначеному із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року.

Так само протиправною є бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу у період з 01.07.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення та залежних від нього виплат, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі – Порядок №44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення, а грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, виплата сум грошового забезпечення, донарахованих на виконання цього рішення суду, має здійснюватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду суд дійшов висновку про задоволення позову.

Належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах за період з 29 травня 2022 року по 30 червня 2022 року включно є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, а також інших виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням), обчисленого виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити відповідний перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, а також інших виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням), обчисленого виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених за період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, а за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року – розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити відповідний перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29 травня 2022 року по 30 червня 2022 року включно грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 29 травня 2022 року по 30 червня 2022 року включно грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих за період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року, а за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року – розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих за період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року, а за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року – розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач 1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ).

Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ).

Суддя Н. В. Стецик