Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №140/6789/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6789/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 12 травня 2026 року №18, щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; зобов`язання повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі – Закон №3543-XII), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (а.с.39-45).

В обґрунтування позову позивач вказав, що є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . На утриманні ОСОБА_1 перебуває троє дітей віком до 18 років, у тому числі донька його дружини від попереднього шлюбу. 08 травня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII. Рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12 травня 2026 року у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відмовлено з причин неподання усіх документів (рішення суду).

Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначив, що з 2023 року він перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , у якому в них народилися спільні діти – син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 . Крім того, він виховує доньку дружини від першого шлюбу – ОСОБА_5 ; усі троє малолітніх дітей мешкають разом із ним, перебувають на його повному матеріальному забезпеченні та вихованні, а сім`я має статус багатодітної. Натомість біологічний батько ОСОБА_6 не бере участі у вихованні доньки та має заборгованість зі сплати аліментів.

Позивач зауважив, що норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), а вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше віком до 18 років) на його утриманні. Аодночас перелік документів для відстрочки згідно з додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (тут і надалі Порядок №560 в редакції на час виникнення спірних правовідносин), не є вичерпним. Підтвердження факту утримання дітей допускається не лише судовим рішенням, а й іншими документами. На переконання позивача, надані із заявою документи є достатніми для відстрочки на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, а Комісія мала розглянути заяву по суті, зокрема, використовуючи повноваження щодо запиту інформації з держорганів та реєстрів.

Позивач, вважаючи рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправним, просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження (а.с.50), відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у застосунку “Резерв+” (а.с.11-13).

08 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII – у зв`язку із перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років (а.с.16).

Як видно з повідомлення №20260508-782648 (а.с.20а), прийнятим рішенням (протокол ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12 травня 2026 року №18) ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, оскільки не надано рішення суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №2232-XII).

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію”, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово було продовжено.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 “Про загальну мобілізацію” (затверджено Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX) оголошено проведення загальної мобілізації, строк проведення якої також продовжено відповідними Указами Президента України.

На момент виникнення спірних правовідносин та розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Як установлено частиною шостою статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є одним із видів військової служби.

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

За приписами частин сьомої, восьмої статті 23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

З 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок №560, який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Підпунктом 57 Порядку №560 установлено, що для розгляду питань надання/переоформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання/переоформлення адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання/ переоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання/переоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (пункт 59 Порядку №560).

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

Аналізуючи наведені норми Порядку №560 можна дійти висновку, що військовозобов`язаний має право на подання заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов`язані вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки й фактично розглянути такі документи, ухваливши одне із рішень - про надання відстрочки або про відмову у наданні відстрочки із зазначенням причин.

За обставин цієї справи позивач 08 травня 2026 року через Центр надання адміністративних послуг звернувся до комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII та згідно з повідомленням №20260508-782648 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки.

Надаючи оцінку підставам відмови позивачеві у наданні відстрочки, суд зазначає таке.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої названої статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Додатком 5 до Порядку №560 визначений перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII.

Документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, є:

свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності),

та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) “стягнення аліментів” з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Таким чином, положення Порядку №560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов`язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII. Цей перелік складено з урахуванням того, що норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), проте підтвердженню підлягає саме факт перебування дітей (трьох і більше віком до 18 років) на його утриманні.

У цій справі судом встановлено, що 08 березня 2023 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.30).

Зі свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 (а.с.22) та серії НОМЕР_3 (а.с.28) вбачається, що батьками ОСОБА_8 , 2023 року народження, та ОСОБА_9 , 2025 року народження, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто позивач є батьком цих дітей.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_10 – дружина позивача - є також матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а її батьком є ОСОБА_11 (а.с.29).

У контексті спірних відносин для отримання позивачем відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначальним є не факт батьківства чи проживання однією сім`єю, а утримання позивачем як вітчимом неповнолітньої дитини дружини – ОСОБА_6 .

У контексті спірних відносин для отримання позивачем відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначальним є не факт батьківства чи проживання однією сім`єю, а утримання позивачем як вітчимом неповнолітньої дитини дружини – ОСОБА_6 .

Відповідно до частини першої статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною першою статті 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Законодавець безальтернативно наголошує на тому, що батько зобов`язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей навіть у тому випадку, коли не проживає разом з ними.

Отже, позивач не має обов`язку щодо утримання дитини своєї дружини ( ОСОБА_6 ), якій він не є батьком. Якщо сімейне законодавство визначає безумовний обов`язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, то стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.

Відповідно до положень частини першої статті 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 грудня 2023 року №160/11228/23 зазначив, що заявник, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, яка є матір`ю дітей, має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Звідси слідує, що вітчим вважається таким, що зобов`язаний утримувати падчерку за сукупності таких умов: падчерка/пасинок проживає разом із вітчимом; падчерка/пасинок немає родичів першої та другої лінії кровного споріднення або ж ці особи не можуть надавати утримання; вітчим спроможний надавати матеріальну допомогу. Такий перелік є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Саме задля підтвердження виконання обов`язку з утримання пасинка (падчерки) згідно з додатком 5 до Порядку №560 подаються: 1) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного чи 2) інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 СК України.

Як видно з акта обстеження умов проживання від 25 вересня 2025 року, складеного спеціалістом у справах дітей Луцької міської ради, ОСОБА_1 (позивач) проживає разом із ОСОБА_2 (дружина) та дітьми ОСОБА_6 (падчерка), ОСОБА_12 (син), ОСОБА_12 (донька) (а.с.10).

З розрахунку державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України станом на 08 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_11 має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 120757,00 грн (а.с.21).

Указане може свідчити, що біологічний батько самоусунувся від виконання свого обов`язку по утриманню дитини.

Поряд з тим серед документів, поданих позивачем разом із заявою від 08 травня 2026 року, немає доказів, які б могли підтвердити утримання позивачем ОСОБА_6 в силу визначеного у статті 268 СК України обов`язку та за установлених цією нормою умов (у зв`язку із відсутністю батьків (інших родичів) або поважних причин, за яких вони не можуть надавати дитині належного утримання, чи про звільнення їх від обов`язку такого утримання), як-от: свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені особи потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька). Відсутнє й рішення суду, яке підтверджує факт перебування дитини на утриманні позивача.

Заява Заява ОСОБА_2 (дружини) від 05 травня 2026 року про те, що її донька ОСОБА_6 перебуває на утриманні чоловіка ОСОБА_1 у цьому разі не може бути достатнім і допустимим доказом. Інформація зі школи (а.с.15) також не підтверджує факт матеріального забезпечення ОСОБА_6 позивачем.

Матеріали справи навіть не містять даних про місце роботи або рід занять позивача, щодо розміру отриманих доходів, тобто чи має він фактичну можливість утримувати, крім своїх дітей (стосовно яких він має такий обов`язок), ще й падчерку, тоді як в розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про роботу відсутні (а.с.11 зворот - 13).

У позовній заяві позивач покликається на посвідчення багатодітної родини від 02 жовтня 2025 року серії НОМЕР_5 (а.с.31).

З цього приводу суд зазначає, що таке посвідчення лише надає право на отримання відповідних соціальних пільг, а за правовою позицією Верховного Суду (постанова від 07 листопада 2024 року у справі №340/2502/23) наявність статусу багатодітної родини не надає права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за відсутності встановленого факту утримання саме військовозобов`язаним трьох і більше дітей віком до 18 років.

Суд повторює, що на підтвердження факту утримання неповнолітньої дитини (падчерки/пасинка) додаток 5 до Порядку №560 встановлює можливість подати рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного та інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України.

У межах спірних правовідносин позивач, звертаючись до відповідача із заявою 08 травня 2026 року, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього пункту 3 частини першої статті 23 Закону №2232-ХІІ, зокрема, фактичного утримання падчерки (установленого рішенням суду) чи наявності відповідного юридичного обов`язку (іншими документами, які підтверджують обов`язок утримувати падчерку до досягнення 18 років відповідно до статті 268 СК України), тому відповідач мав підстави для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тобто діяв правомірно.

Отже, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Одночасно суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутись до комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, надавши документи, передбачені додатком 5 до Порядку №560, на підтвердження обставин, з якими частина перша статті 23 Закону №3543-ХІІ пов`язує можливість відстрочки.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк