Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №140/5965/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5965/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач 2) з позовом: 1) про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 квітня 2026 року №1318 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині призову ОСОБА_1 ; 2) визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 13 квітня 2026 року №482-ОС в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу; 3) зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 виключити його із списків особового складу та звільнити з військової служби.

Позов обґрунтований тим, що у 2015 році ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби та його виключено з військового обліку з 18 січня 2015 року, про що було зроблено відповідний запис у військовому квитку. Відомості про виключення з військового обліку були також внесені до відповідних електронних реєстрів. Проте 11 квітня 2026 року працівниками ТЦК та СП позивача було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусово направлено на військово-лікарську комісію (ВЛК) й надалі наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 13 квітня 2026 року №482-ОС призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 11 квітня 2026 року.

Позивач зазначені дії та рішення вважає протиправними. Так процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу під час мобілізації у період дії правового режиму воєнного стану.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її судовий розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (а.с.27).

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.62-63). В обґрунтування цієї позиції відповідач 1 вказав, що у квітні 2026 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та в ході уточнення облікових даних його було направлено для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, за результатами якого позивача було визнано придатним до військової служби (довідка ВЛК від 11 квітня 2026 року). З огляду на те, що позивач не оформлював право на відстрочку, 12 квітня 2026 року його законно призвано на військову службу під час мобілізації (наказ №1318) та направлено в розпорядження Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідач 1 зауважив, що рішення про непридатність до військової служби стосовно позивача було прийняте у 2015 році, до початку запровадження особливого періоду та проведення мобілізації. Таке рішення не відповідало вимогам чинного Положення про військову лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800; далі – Положення №402), адже не затверджене регіональною ВЛК, а в загальнодоступних джерелах нема відомостей про наявність у позивача захворювань (у том числі інвалідності), що зумовлюють непридатність до військової служби.

Також відповідач 1 зазначив, що Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-1Х “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” (набрав чинності 18 травня 2024 року) частину шосту статті 37 Закону “Про військовий обов`язок і військову службу” викладено в новій редакції та виключенню з військового обліку у відповідних ТЦК та СП підлягають громадяни, які визнані непридатними до військової служби; така підстава як “визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку” відсутня.

У відзиві на позов відповідач 2 позовні вимоги теж заперечив, у задоволенні позову просив відмовити (а.с.32-37), зазначивши, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13 квітня 2026 року №482-ОС рядового запасу ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, та призначено на посаду інспектора прикордонної служби З категорії - майстра інженерно-позиційної групи ІНФОРМАЦІЯ_6 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ). Підставою для зарахування та призначення на посаду є: поіменний список від 11 квітня 2026 року №161, довідка військово лікарської комісії від 11 квітня 2026 року №2026-0411-1446-1930-0, лист вивчення від 11 квітня 2026 року, мобілізаційне розпорядження від 11 квітня 2026 року, а також наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 12 квітня 2026 року №1318. Такі документи є чинними та обов`язковими до виконання.

Відповідач 2 вважає, що після набуття ОСОБА_1 статусу військовослужбовця Державної прикордонної служби України правовідносини щодо проходження військової можуть бути припинені лише шляхом звільнення з військової служби, підстави та порядок якого визначені Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” та Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, що затверджене Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі – Положення №1115/2009). За наявності підстав, визначених у статті 26 вказаного Закону, особа має право звернутись із рапортом до командування військової частини, в котрій проходить військову службу, про звільнення з військової служби. Оскільки позивач за час проходження служби не виявляв бажання звільнитися з військової служби, тому позовна вимога щодо його звільнення з військової служби задоволенню не підлягає.

На переконання відповідача 2, розгляд питання про звільнення військовослужбовців з військової служби та прийняття подальших рішень належить до дискреційних повноважень Військової частини НОМЕР_1 .

У відповідях на відзив (а.с.55– 58, 84-88) позивач наголосив, що був виключений з військового обліку, що підтверджується відомостями як у паперовому, так і в електронному військово-облікових документах. У відповідь на твердження про незатвердження постанови ВЛК від 28 січня 2015 року вищим органом зазначено, що відповідачі не мають повноважень самостійно скасовувати такі рішення, а чинне на той момент законодавство (зокрема Положення №402) не вимагало такого затвердження. Застосування ж сучасних процедурних норм до подій 2015 року прямо порушує статтю 58 Конституції України про незворотність дії нормативно-правових актів у часі.

Посилання ТЦК на те, що позивач не оформив відстрочку, є помилковим, оскільки такий обов`язок поширюється виключно на військовозобов`язаних осіб, тоді як він був виключений з обліку та втратив цей статус, тому мобілізаційні процедури на нього не поширювалися, а направлення на ВЛК і подальший призов відбулися всупереч закону.

Крім того, необґрунтованими є доводи військової частини щодо необхідності подання рапорту за статтею 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. Предметом позову є не звільнення за власним бажанням, а первинна незаконність мобілізації особи, яка не мала статусу військовозобов`язаного, та усунення наслідків протиправного зарахування до списків особового складу. Твердження відповідачів про чинність мобілізаційного розпорядження, довідки ВЛК та наказу ТЦК спростовуються тим, що наказ військової частини є похідним від первинного протиправного призову, а скасування лише наказу ТЦК не забезпечить повного поновлення прав без усунення наслідків.

Відповідачі заперечення на відповідь на відзив не подали.

Сторони не зверталися у встановленому порядку із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд зауважує, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову; заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Тому заявлене у відзиві на позовну заяву представником відповідача 2 прохання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не підлягало вирішенню судом по суті.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року залишено без розгляду клопотання про залучення співвідповідача (а.с.92-93).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_8 (Маневичі) засвідчені у встановленому законодавством порядку копії результатів медичних оглядів з особової справи ОСОБА_1 (у тому числі постанови ВЛК від 28 січня 2015 року) та його облікову картку (а.с.94).

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України та він 28 січня 2015 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 (Маневицький район) визнаний непридатним до військового обліку із виключенням з військового обліку за статтею 53а графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402, що підтверджується витягом з книги протоколів від 28 січня 2015 року №7 (а.с.101), обліковою карткою (а.с.100) та військовим квитком (а.с.11 зворот).

З військово-облікового документа, сформованого у застосунку “Резерв+” станом на 02 жовтня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 є невійськовозобов`язаним; підстава зняття/виключення – непридатний з виключенням з військового обліку; дата ВЛК – 28 січня 2015 року (а.с.11).

11 квітня 2026 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 – мобілізаційний пункт проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого його визнано придатним до військової служби, про що свідчить довідка від 11 квітня 2026 року №2026-0411-1446-1930-0 (а.с.65). Указані дані відображено у військово-обліковому документі, сформованому у застосунку “Резерв+” станом на 16 квітня 2025 року, та ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача взято на облік військовозобов`язаних (а.с.12).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 12 квітня 2026 року №1318 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов`язаних та резервістів відповідно до поіменного списку від 12 квітня 2026 року №3712: солдата ОСОБА_1 - до Військової частини НОМЕР_1 (а.с.15 зворот).

Пунктом 8 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13 квітня 2026 року №482-ОС солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 11 квітня 2026 року (а.с.16 зворот-17).

Пунктом 1.8 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 28 квітня 2026 року; призначено курсантом третього відділу підготовки центру базової загальнообов`язкової підготовки (а.с.78).

Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 09 вересня 2026 року №08/3181 підтверджено те, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія інженерно-позиційної групи десятої прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20 серпня 2026 року (а.с.104).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №2232-XII).

Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку №1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (пункт 20 Порядку №1487).

Абзацом третім пункту 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов`язаних з військового обліку, внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальної інформації за наявності установлених законом підстав та відповідно до визначених законом процедур.

Частина десята статті 1 Закону №2232-ХІІ установлює такі обов`язки громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

За приписами частини чотирнадцятої статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан надалі неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 (затверджений Законом від 03 березня 2022 року №2105-IX) оголошено провести загальну мобілізацію (строк проведення загальної мобілізації продовжувався).

У статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі – Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Спір виник під час дії воєнного стану в Україні та оголошення й проведення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік, направлення на медичний огляд та призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За відомостями військово-облікового документа, сформованого у застосунку “Резерв+” станом на 02 жовтня 2025 року, військового квитка та облікової картки (а.с.11, 100) ОСОБА_1 28 січня 2015 року був виключений з військового обліку як непридатний до військової служби.

У кожному з цих документів є посилання на рішення ВЛК від 28 січня 2015 року.

Пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії (пункт 2.1 глави 2 розділу І Положення №402).

Як визначено у пункті 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу II Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Абзацом другим підпункту “б” пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 (в редакції станом на 28 січня 2015 року) було передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: “Непридатний: до військової служби з виключенням з військового обліку”.

Як видно зі змісту витягу з книги протоколів (а.с.101), позивач 28 січня 2015 року військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_9 (Маневицький район) визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 53а графи ІІ Розкладу хвороб.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статі 37 Закону №2232-XII (в редакції станом на 28 січня 2015 року) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно до чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Отже, підстава “визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку” в чинній редакції для виключення з військового обліку має формулювання “визнані непридатними до військової служби”, що суті не змінює.

Аналіз наведених вище норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24 (пункт 39).

Відповідно до пункту 2 Положення №1115/2009 громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі (далі - військова служба) в добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці).

Пунктом 305 Положення №1115/2009 передбачено, що в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби в особливий період.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі – Порядок №560).

Відповідно до пункту 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно з абзацом третім пункту 69 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Як унормовано пунктами 81, 82 Порядку №560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Між тим наведені положення Порядку №560 стосуються громадян України, які перебувають на військовому обліку, або за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Однак у цьому разі відповідач 1 проігнорував ту обставину, що позивач за даними в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не був військовозобов`язаним, а виключений з військового обліку з підстав непридатності до військової служби, тому на нього не поширювалися обов`язки, встановлені мобілізаційним законодавством до військовозобов`язаних осіб (проходити медичний огляд та військову службу за призовом).

ІНФОРМАЦІЯ_4 також не надав суду докази того, що на дату взяття ним на військовий облік ОСОБА_1 (11 квітня 2026 року) постанова ВЛК від 28 січня 2015 року була скасована.

На переконання суду, після отримання повідомлення від позивача про його виключення з військового з обліку за станом здоров`я відповідач 1 був зобов`язаний вжити належних заходів для перевірки цієї інформації та врахувати її при вирішенні питання можливості проведення мобілізаційних заходів щодо такої особи.

Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаних за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження медичного огляду ВЛК.

У постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є “правова процедура” (“fair procedure” - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Взяття на військовий облік, як і призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом №2232-XII та Законом №3543-XII підставою.

На думку суду, питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

За приписами пункту 4 частини першої та частини третьої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 4 глави 2 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2017 року №468 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2017 року за №1011/30879), встановлено, що зарахування до списків особового складу військовослужбовців, які прибули до органу Держприкордонслужби, здійснюється наказом по особовому складу у день їх прибуття. Наказ по особовому складу про зарахування до списків особового складу військовослужбовців, які прибули до органу Держприкордонслужби у вихідні, святкові, неробочі дні, видається в перший робочий день, військовослужбовці зараховуються до списків особового складу з дня їх прибуття. Підставою для видання наказу про зарахування військовослужбовців до списків особового складу органу Держприкордонслужби є: для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - іменні списки та мобілізаційне розпорядження, документи, що посвідчують особу військовослужбовців. До списків особового складу органу Держприкордонслужби наказами не зараховуються особи, які прибули до нього тимчасово.

Отже, зарахування до штату органу Держприкордонслужби та виключення з нього здійснюється наказами по особовому складу відповідної військової частини. Таке зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків та мобілізаційного розпорядження, документів, що посвідчують особу військовослужбовців.

Для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Судовим розглядом встановлено, що саме протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_2 стали наслідком взяття позивача на військовий облік, направлення для проходження медичного огляду за чинної постанови ВЛК про непридатність до військової служби, призов на військову службу під час мобілізації шляхом прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу від 12 квітня 2026 року №1318 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині призову солдата ОСОБА_1 та відправлення його до Військової частини НОМЕР_1 .

Неправомірні діяння не можуть породжувати правомірний результат. Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжують необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

Отже, наказ від 12 квітня 2026 року №1318 в частині, що стосується позивача, підлягає скасуванню як протиправний.

Правовим наслідком скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права є те, що спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

При прийнятті наказу від 13 квітня 2026 року №482-ОС по особовому складу відповідач 2 не мав підстав сумніватися у законності призову позивача під час мобілізації та направлення до військової частини. Однак такі підстави виникли після того, як суд встановив протиправність дій та рішень відповідача 1 у цій справі.

Тому незважаючи на те, що командир військової частини безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки при прийнятті наказу від 13 квітня 2026 року №482-ОС, однак такий наказ, який, як виявилося, спрямований на реалізацію протиправного рішення - наказу відповідача 1 від 12 квітня 2026 року №1318, теж підлягає скасуванню як похідний акт від відповідного наказу про призов.

З приводу тверджень відповідачів про неможливість скасування акта індивідуальної дії необхідно зауважити, що саме по собі виконання такого акта або вичерпання ним своєї дії не позбавляє особу права на судовий захист.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Тож будь-який індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо впливає на права чи законні інтереси особи, може бути предметом судового оскарження. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах. Такий підхід відповідає завданню адміністративного судочинства, - забезпечити ефективний захист порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не абстрактну констатацію законності чи незаконності таких актів.

Після видання ІНФОРМАЦІЯ_4 наказу від 12 квітня 2026 року №1318 про призов та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 виникли правовідносини щодо проходження позивачем військової служби.

Підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII. Ним встановлені ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено відповідно до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначених норм не допускав можливості проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу органів Держприкордонслужби з порушенням вимог законодавства.

У розглядуваному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду через незаконність призову на військову службу під час мобілізації. Зарахування особи до списків особового складу військової частини стало наслідком незаконної мобілізації, а тому збереження юридичного статусу військовослужбовця за позивачем унеможливлює фактичне відновлення порушеного права та залишає його у стані правової невизначеності. Отже, позов у частині зобов`язання відповідача 2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини необхідно також задовольнити.

При цьому суд враховує, що Верховним Судом в постанові 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

Протилежні ж висновки призвели б до неможливості відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.

Як встановлено приписами частини другої статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправними дій відповідача 1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 квітня 2026 року №1318 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині призову на військову службу та направлення ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ; скасування пункту 8 наказу начальника Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13 квітня 2026 року №482-ОС про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання відповідача 2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу частини (адже відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 09 вересня 2026 року №3181 позивач проходить військову службу саме у цій частині).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжною інструкцією від 09 травня 2026 року №1.655761679.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.9, 26) підтверджено сплату судового збору у сумі 3197,00 грн за пред`явлення цього позову (поданий в електронній формі) як за три вимоги немайнового характеру.

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (протиправними діяннями якого зумовлений цей спір) необхідно стягнути судові витрати у сумі 1064,96 грн за одну вимогу (в решті вимог згідно з пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір” судовий збір не сплачується).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 квітня 2026 року №1318 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині призову на військову службу та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період.

Скасувати пункт 8 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовому складу) від 13 квітня 2026 року №482-ОС про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу частини.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк