Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №120/19289/23 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 вересня 2026 р. Справа № 120/19289/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ІНФОРМАЦІЯ_1 до: ОСОБА_1 про: стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №120/7619/20-а ІНФОРМАЦІЯ_2 поновлено відповідача на посаді головного спеціаліста відділу рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №54 від 17.09.2021 та виплачено 9710,83 грн. середнього заробітку за один місяць відповідно до платіжного доручення №3447 від 23.09.2021. За період з 03.08.2021 по 16.09.2011 виплачено середньомісячну заробітну плату у розмірі 15084,80 грн. відповідно до платіжного доручення №3535 від 28.09.2011.

Сьомий апеляційний адміністративний суду постановою від 23.12.2021 - рішення ВОАС скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №120/7619/20а касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 залишено без задоволення.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача виплачених на виконання рішення ВОАС коштів у сумі 30 802, 03 грн.

Дослідивши надані до суду матеріали та вивчивши їх, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 (по особовому складу державних службовців) від 11.11.2020 року №52, в частині припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 зі служби 11 листопада 2020 року, у зв`язку з скороченням штату державних службовців та реорганізацією, на підставі пункту 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Поновлено ОСОБА_1 з 12.11.2020 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 на посаді головного спеціаліста відділення комплектування або рівнозначній тій, яку він займав до звільнення.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.11.2020 по 02.08.2021 включно в сумі 104820,61 гривень (сто чотири тисячі вісімсот двадцять гривень 61 копійка ), з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 з 12.11.2020 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 на посаді головного спеціаліста відділення комплектування або рівнозначній тій, яку він займав до звільнення, а також в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.

На виконання вказаного рішення відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 поновив позивача на посаді та виплатив кошти в сумі 9710,8 грн ( середній заробіток за один місяць). Крім того, в подальшому відповідачем було виплачено ОСОБА_1 відпускні, матеріальну допомогу, заробітну плату, компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки в зв"язку зі звільненням з 20.10.2021. Всього відповідачем нараховано та виплачено позивачу кошти в загальній сумі 56441,52 грн. ( разом з нарахованими податками та зборами ).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2021 року в справі №120/7619/20-а, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16.02.2023 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_4 про поворот виконання судового рішення у справі "120/7619/20-а - відмовлено.

На переконання позивача коти у розмірі 30 802, 03 грн. виплачено відповідачу безпідставно, а тому ІНФОРМАЦІЯ_2 поданий даний позов.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Повертаючись до обставин справи, суд встановив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_2 поновив позивача на посаді та нарахував і виплатив йому кошти в сумі 9710,8 грн ( середній заробіток за один місяць). Крім того, в подальшому відповідачем було виплачено ОСОБА_1 відпускні, матеріальну допомогу, заробітну плату, компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки в зв"язку з наступним звільненням з 20.10.2021 року з державної служби за угодою сторін. Всього відповідачем після поновлення позивача на посаді нараховано та виплачено позивачу кошти в загальній сумі 56441,52 грн. ( разом з нарахованими податками та зборами ).

Таким чином, відповідач просить стягнути з відповідача кошти з виплати заробітної плати відповідача, що виплачені йому на виконання рішення суду.

При цьому, фактично, на виконання рішення суду виплачено кошти в сумі 9710,8 грн ( середній заробіток за один місяць). Всі інші виплати (відпускні, матеріальну допомогу, заробітну плату, компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки в зв"язку з наступним звільненням з 20.10.2021 року з державної служби за угодою сторін) було здійснено відповідачем після поновлення відповідача на роботі.

Суд вказує, що позивач не надав суду доказів, які підтверджують вину відповідача у надмірній виплаті грошового забезпечення та причинний зв`язок між його протиправною поведінкою і безпідставною виплатою йому надмірних сум грошового забезпечення.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Комар Павло Анатолійович