Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №509/5731/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5731/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Кочко В.К.,

за участю секретаря Савченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До суду у серпні 2026 року через систему "Електронний суд" надійшов позов від представника Романенко Михайла Едуардовича в інтересах позивача ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №210522 від 24.10.2021 року в розмірі 10290 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2021 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210522, за умовами якого відповідачу перераховано кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3000 грн., які зобов`язався повернути, сплатити проценти за користування кредитом та комісію. ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» свої зобов`язання за цим договором виконало, надало відповідачу кредит в обумовленому розмірі.

19.04.2024 р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №268/ФК-24, згідно з яким право вимоги за договором №210522 від 19.04.2024 року перейшло до позивача.

У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, кредит не повернув, проценти та комісію не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість .Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обгрунтованою та документально підтвердженою і становить 10290 грн,з яких 3000 грн тіло кредиту, 1890 грн. проценти, 450 грн заборгованість за комісіями; 4950 грн заборгованість за пенею.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" загальну суму заборгованості за кредитним договором №210522 від 24.10.2021 р. у розмірі 10290 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Овідіопольського районного суду від 18.08.2026 р. відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в позовній заяві, просив провести розгляд справи без участі їх представника,не заперечують проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився,хоча належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи.

Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено,що 24.10.2021 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210522, за умовами якого відповідачу перераховано кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3000 грн., які зобов`язався повернути, сплатити проценти за користування кредитом та комісію. ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» свої зобов`язання за цим договором виконало, надало відповідачу кредит в обумовленому розмірі.

19.04.2024 р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №268/ФК-24, згідно з яким право вимоги за договором №210522 від 19.04.2024 року перейшло до позивача.

У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, кредит не повернув, проценти та комісію не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість .Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обгрунтованою та документально підтвердженою і становить 10290 грн,з яких 3000 грн тіло кредиту, 1890 грн. проценти, 450 грн заборгованість за комісіями; 4950 грн заборгованість за пенею.

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію N 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію"визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що умови кредитного договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано. Таким чином доведено факт невиконання вимог закону, з боку відповідача, яке тягне можливість примусового стягнення простроченої суми за вищевказаним кредитним договором.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову, а саме стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 10290 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2662,40 грн.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що ця справа є малозначною, в даній категорії справ усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, обсяг наданих доказів не є великим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав. Отже, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторони, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено на його користь, на думку суду витрати на професійну правничу допомогу саме в розмірі 6000 грн. є співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором №210522 від 24.10.2021 року у розмірі 10290 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 6000 грн витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Кочко В.К.