Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №522/12800/26-Е — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 522/12800/26-Е

Номер провадження № 2/521/9341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Мурзенка М. В.

при секретарі – Корнієнко Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хаджибейського районного суду м. Одеси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси звернувся з позовом представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 33 882,69 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 червня 2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 810918587. відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит на загальну суму 17 000,00 грн., строком на 30 днів зі сплатою 0,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом. В свою чергу, позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним договором. 21.10.2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/60 відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження за плату на умовах, визначених цим Договором. 27 травня 2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством З Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/0526-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 27 травня 2026 р. до Договору факторингу № 27/0526-01 від 27 травня 2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 33 882,69 грн., з яких: - 9 313,20 грн. – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); - 18 892,89 грн. – заборгованість по процентам; - 1 020,00 грн. – заборгованість по комісії. – 4 656,60 грн. – неустойка. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 810918587 в розмірі 33 882,69 грн.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.08.2026 року справа була передана за підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 19.08.2026 року справа була передана на розгляду судді Мурзенко М.В.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21.08.2026 року по справі було відкрито провадження.

Представник позивача ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив суд справу слухати за їх відсутності, проти заочного розгляду не заперечували.

Відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судових ухвал та повісток на адресу місця проживання.

17.09.2026 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси через систему «Електронний Суд» відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відсутність доказів видачі кредиту, доказів переходу до позивача прав вимоги до відповідача, відсутність доказів наявності заборгованості в заявленій до стягнення сумі, незаконність нарахування комісії та штрафних санкцій.

Також через систему «Електронний суд» відповідачем подано заяву про розгляд справи у його відсутність.

Справу розглянуто в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши матеріали справи, доходить висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно ст. 652 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що будь - який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Таким чином, скріпивши Договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії № 810918587 (далі-кредитний договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит на загальну суму 17 000,00 грн. (п.2.2. кредитного договору), строком до 21.07.2030 р. (п.7.3. кредитного договору) зі сплатою 0,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.8.3. кредитного договору), розмір комісії за надання першого траншу кредиту становить 1020 грн. (п.8.5. договору), що підтверджується копією вказаного договору (міститься в матеріалах електронної справи).

Відповідно до умов вказаного договору 21 червня 2025 року позивачу було надано кредит в сумі 17 000 грн. шляхом перерахунку коштів на зазначену ним картку, що підтверджується відповідною довідкою про перерахунок коштів (міститься в електронній справі).

З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», наданого позивачем вбачається, що відповідачем вносились кошти на погашення кредиту: 21.07.2025 р. в сумі 510 грн. 00 коп., 22.08.2025 р.— 12100 грн. 00 коп.

Відомості про внесення відповідачем інших сум на погашення кредиту матеріали справи не містять.

З вказаного розрахунку вбачається, що платіж в сумі 510 грн. 21.07.2025 р. було віднесено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на сплату відсотків за користування кредитом, платіж в сумі 12 100 грн. 22.08.2025 р.— частково на сплату відсотків за користування кредитом в сумі 4 413 грн. 20 коп., частково на погашення кредиту в сумі 7 686 грн. 80 коп., що відповідає умовам укладеного кредитного договору.

В подальшому нарахування відсотків здійснювалось на залишок кредиту в сумі 9 313 грн. 20 коп. за ставкою 0,98 % в день, що відповідає умовам договору.

З вказаного розрахунку заборгованості також вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було нараховано відповідачеві штрафні санкції в сумі 4 656 грн. 60 коп. за несвоєчасне погашення кредиту.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо неправомірного нарахування штрафу, оскільки відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про неправомірне нарахування комісії за надання кредиту в сумі 1020 грн. 00 коп. оскільки нарахування та сплата такої комісії передбачена умовами кредитного договору, встановлення комісії за видачу кредиту відповідає положенням ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої до до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

21.10.2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» був укладений Договір факторингу № МВ-ТП/60, відповідно до умов якого до ТОВ « ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується копією вказаного договору факторингу, витягу з реєстру прав вимоги за вказаним договором, довідки про сплату коштів (наявні в електронній справі).

Згідно п. 4.1. вказаного договору факторингу, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс», наданого позивачем, вбачається, що після переходу права вимоги, відповідачу продовжувалось нарахування відсотків за користування кредитом до 27.05.2026 р. включно за ставкою 0,98 % в день на залишок заборгованості за кредитом, що відповідає умовам укладеного кредитного договору.

Станом на 27 травня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором без врахування суми штрафу складала 29 226 грн. 09 коп., в т.ч. заборгованість за кредитом— 9 313 грн. 20 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом— 18 892 грн. 89 коп., заборгованість за комісією— 1020 грн. 00 коп.

27.05.2026 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладеного Договір факторингу № 27/0526-01, за яким ТОВ « ТАЛІОН ПЛЮС» передало ( відступило), а ТОВ « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло (набуло) право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується копією вказаного договору, платіжної інструкції № 118 від 02.06.2026 р. про сплату коштів за вказаним договором, реєстру прав вимоги № 1 до вказаного договору (наявні в електронній справі).

Згідно п. 4.1. вказаного договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами реєстру прав вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 27 травня 2026 року в сумі 29 226 грн. 09 коп., в т.ч. заборгованість за кредитом— 9 313 грн. 20 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом— 18 892 грн. 89 коп., заборгованість за комісією— 1020 грн. 00 коп.

Суд відхиляє доводи відповідача про неправомірність нарахування відсотків понад суму кредиту, оскільки законом встановлення такого обмеження не передбачено.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 2296 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ: 35625014) заборгованість за договором кредитної лінії № 810918587 від 21 червня 2025 року станом на 27 травня 2026 року в загальній сумі 29 226 (двадцять дев`ять тисяч двісті двадцять шість) гривень 09 копійок, в т.ч.:

- заборгованість за кредитом— 9 313 грн. 20 коп.;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом— 18 892 грн. 89 коп.;

- заборгованість за комісією— 1020 грн. 00 коп.

В задоволенні позову в іншій частині— відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ: 35625014) судовий збір сумі 2 296 (дві тисячі двісті дев`яносто шість) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги після закінчення його апеляційного перегляду, якщо за його результатами рішення було залишено без змін.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий: