Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №504/5332/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/5332/25

Провадження №2/504/2241/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

за участі: секретаря – Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, селищ. Доброслав, позовну заяву представника ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ – ФІНАНС»(м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 41915308) – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача, яким просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4213388 від 17.06.2025 року у розмірі 122847,65 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 10000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 13.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 , укладено договір № 4213388 про надання коштів у кредит, де відповідач отримав кредит у розмірі 12000 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_3 емітовану АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).

15.12.2023 року між Відповідачем та Первісним кредитором укладено Додаткова угода до Кредитного договору згідно, якого сума кредиту збільшена до 18000 грн.

26.08.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ ФІНАНС», укладено Договір факторинту № 26/08/2024 від 26.08.2024, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №4213388 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.12.2023 перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість разом з понесеними судовими витратами: судовий збір 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу 5000 грн.

Враховуючи наведені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 122847,65 грн. (з яких 17999,98 грн - заборгованість за кредитом, 104847,67 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.4. Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 13.12.2023 по 26.08.2024 (включно), 2422,40 грн. сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу 10000 грн.

В судове засіданні відповідач не з`явилася до початку судового розгляду подала відзив на позовну заяву в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення нарахованих процентів, оскільки їх розмір потребує перевірки судом на предмет відповідності принципам добросовісності, справедливості та відсутності істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін.

Зокрема відповідач вважає, що сама можливість нарахування процентів у такому розмірі не повинна оцінюватися виключно через факт формального погодження споживачем умов договору, а має перевірятися на відповідність принципам добросовісності та відсутності істотного дисбалансу прав і обов`язків сторін відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідач також звертає увагу суду, що Законом України №3498-IX законодавцем запроваджено обмеження максимальної денної процентної ставки за споживчими кредитами з метою недопущення надмірного фінансового навантаження на споживачів.

Водночас відповідач усвідомлює, що кредитний договір укладено до набрання чинності відповідними змінами законодавства, однак вважає, що зазначені законодавчі зміни відображають зміну державного підходу до оцінки допустимого рівня фінансового навантаження на споживача та можуть бути враховані судом при оцінці спірних правовідносин.

Крім того, відповідач просить суд перевірити обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку заборгованості, періоди нарахування процентів та відповідність заявленої до стягнення суми вимогам законодавства.

Також просить суд розглянути справу за її відсутності на підставі наявних у справі матеріалів та з урахуванням даного відзиву, оскільки не має можливості бути присутньою у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав відповідь на відзив в якому зазначає про правомірність нарахованих відсотків.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, 13.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 , укладено договір № 4213388 про надання коштів у кредит, де відповідач отримав кредит у розмірі 12000 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_3 емітовану АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).

15.12.2023 року між Відповідачем та Первісним кредитором укладено Додаткова угода до Кредитного договору згідно, якого сума кредиту збільшена до 18000 грн.

Зокрема сторони погодили:

Розмір кредитного ліміту - 18000 грн.

Договором передбачено, що розмір процентів по кредиту складає 2,5 % за кожен день користування кредитом (стандартна відсоткова ставка).

Строк користування кредитом складає 350 календарних днів.

Періодичність платежів кожні 25 днів

Реальна річна процентна ставка із змінами до договору на дату укладення цього Договору складає 133839,05 %. (п. 1.5.1 Договору).

Орієнтовна сукупна (загальна) вартість кредиту на дату укладення Договору складає 117000 грн.

Відповідно ч. 1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор 37040 для підписання кредитного договору № 4213388 від 13.12.2023, одноразовий ідентифікатор 40297 для підписання додаткового договору до договору № 4213388 від 13.12.2023 та підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Позичальнику кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Факт видачі кредиту, підтверджують документи про перерахування кредитних коштів.

Позичальник всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору та не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав інші грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за договором.

Заборгованість позичальника станом на 26.08.2024 складає 122847,65 грн. (з яких 17999,98 грн - заборгованість за кредитом, 104847,67 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.4. Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 13.12.2023 по 26.08.2024 (включно),Вимоги про стягнення вказаних сум є предметом розгляду в цій справі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правилом статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі наявні у постанові ВС від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

З аналізу наявних у справі доказів вбачається, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою «самостійного введення одноразового ідентифікатора» в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, що відповідає вищенаведеним приписам ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та вважається належною письмовою формою укладення кредитного договору.

При цьому відповідний кредитний договір є чинним та у судовому порядку недійсним не визнавався.

Отже, суд вважає, що наявність кредитної заборгованості у позичальника є обґрунтованою і підтвердженою наданими доказами.

Тому суд вважає, що заборгованість по тілу кредиту слід задовольнити в повному обсязі в сумі 17999,98 грн.

Щодо нарахованих відсотків в сумі 104847,67 грн. суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.

Як вбачається із матеріалів справи, договір про надання споживчого кредиту № 4213388 укладений 13.12.2023 , тобто до набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Натомість, після набрання чинності кредитний договір повинен змінений з урахуванням норм пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», де розмір денної процентної ставки повинен відповідати відповідним положенням закону, тобто в період коли максимальна процентна ставка відповідно до вимог закону становила 2,5, 1,5 та 1,0 %.

Тобто відсоткова ставка по вказаному кредитному договору лише частково відповідає умовам закону.

Отже, суд зазначає, що в період дії цього договору з 13.12.2023 по 22.04.2024 відсотки за користування кредитними коштами не могли бути більшими за 2,5 відсотка за кожен день користування, з 23.04.2024 по 20.08.2024 відсотки за користування кредитними коштами не могли бути більшими за 1,5 відсотка за кожен день користування, а з 21.08.2024 і до 26.08.2024 процентна ставка підлягала автоматичному зменшенню відповідно до перехідних положень закону, тобто не більше ніж 1% за кожен день користування кредитом.

Однак, це не було враховано умовами даного кредитного договору.

Тому відсотки за користування кредитом позивач нарахував з відхиленням від вказаних правил матеріального закону, і тому відсотки слід рахувати таким чином:

З 13.12.2023 по 22.04.2024 (18000 грн. х 2,5% х 132 дні = 59400 грн.

З 23.04.2024 по 20.08.2024 (18000 грн.х1,5%х 120 днів= 32400 грн.)

З 21.08.2024 року по 26.08.2024 (18000 грн.х1%х 6 днів=1080 грн.)

Всього відсотків за користування кредитом 92880 грн.

Отже, оскільки відсотки відповідачем нараховані не у відповідності до наведених вимог закону, то застосуванню до встановлених судом правовідносин підлягає саме вищенаведений судом розрахунок.

Разом з тим, відповідачкою внесено частково заборгованість за відсотками у розмірі 4320 грн., а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 88560 грн.

За таких обставин, доводи відповідача є обґрунтованими у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення відсотків підлягають задоволенню за наведеним судом розрахунком.

Умови договору щодо розміру процентної ставки лише частково відповідають законодавству, що регулює правовідносини у сфері споживчого кредитування, а тому з 23.04.2024 року по 26.08.2024 є несправедливими в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 10000 гривень.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових право відношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 2 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин.

Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

Стаття 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата),підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.

Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дорани проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004 , де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 29 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання

Водночас вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі № 607/4341/20).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (висновок ВП ВС викладений у постанові від 19 лютого 2020 року, справа № 755/9215/15-ц).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу , а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат.

До заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу додано договір про надання юридичних послуг та акт прийому передачі наданих послуг адвокатом відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 10000 гривень.

Дослідивши документи, суд приходить до висновку, що такий розмір витрат на правову допомогу є співмірним зі складністю даної справи, враховуючи категорію справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частинах судових витрат (судовий збір, витрати на правничу допомогу) підлягають задоволенню частково пропорційно задоволеним позовним вимогам: 2101,19 грн. судовий збір (2422,40 грн.* 86,74 %), та 8674 грн. витрат на правничу допомогу.

Решту судових витрат слід віднести на рахунок позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ – ФІНАНС»(м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 41915308) – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ – ФІНАНС»(м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 41915308) заборгованість у сумі 106559,98 грн., понесені судові витрати у сумі 2101,19 грн. та 8674 грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяВ. К. Барвенко