Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №504/3940/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/3940/25

Номер провадження 2/504/1743/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Литвинюк А.В.,

секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

29.09.2025 року через систему «Електронний суд» директор ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М. звернулася до Доброславського районного суду Одеської області із вказаним позовом до відповідача, в якому просила стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №95196680000 від 26.02.2019 року у розмірі 33 236,82 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань. Разом з позовною заявою позивачем було надано клопотання про витребування у АТ «УКРСИББАНК» інформації щодо надання кредитних коштів за договором №95196680000 від 26.02.2019 року, укладеним між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , в тому числі меморіальні ордери, виписки, розрахункові документи підтверджуючі щодо здійснення операції з надання кредиту.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.

Ухвалою суду від 13.10.2025 року відкрито провадження та призначено розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 13.05.2026 року було задоволено клопотання позивача та витребувано відомості у АТ «Укрсиббанк».

28.05.2026 від АТ «Укрсиббанк» надійшов лист, в якому, що ОСОБА_1 отримав кошти за кредитним договором №95196680000 у розмірі від 26.02.2019 року.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст.128-130 ЦПК України.

В судові засідання, призначені на 03.02.2026 року, 13.05.2026 року та 23.09.2026 року представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, однак, в позовній заяві директор ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М. просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду та судових повісток на адресу реєстрації, що підтверджується відповіддю ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 06.10.2025 року №5188/23067, однак, судові засідання, призначені на 03.02.2026 року, 13.05.2026 року та 23.09.2026 року не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Приймаючи до уваги, що судові повістки були повернуті поштою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено,що 26.02.2019 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №95196680000, відповідно до умов якого кредитотавець надав позичальнику кредит у сумі 30 098 грн на строк до 25.05.2020 року.

Відповідно до п. 3.9 договору процентна ставка складає 0,00001%.

Згідно п.3.10 за користування кредитним договором встановлюється ставка у розмірі 7,00001%.

Відповідно виписки наданою АТ «Укрсиббанк», кредитодавцем було належно виконано зобов`язання та надано клієнту кредитні кошти у розмірі 30 098 грн.

25.09.2019 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» було укладено договір № 147, відповідно до якого АТ «Укрсиббанк» відступило право вимоги за кредитним договором №95196680000 від 26.02.2019 року на користь ТОВ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА».

26.09.2019 між ТОВ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір №26-09/19/02 відповідно до якого ТОВ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» відступило право вимоги за кредитним договором №95196680000 від 26.02.2019 року на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

03.10.2022 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №03-10/2022 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги за кредитним договором №95196680000 від 26.02.2019 року на користь ТОВ «Коллект Центр».

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що позивач ТОВ «Коллект Центр» на підставі укладеного договору №03-10/2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 03.10.2022 року набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №95196680000 від 26.02.2019 року, укладеним з ОСОБА_1 .

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №95196680000 від 26.02.2019 року в останнього станом на день формування позовної заяви наявна заборгованість у загальному розмірі 33 236,82 грн., яка складається з: 30 098 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 1 638,82 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, заборгованість за комісіями 1 500 грн.

Зазначена сума заборгованості відповідає загальній сумі заборгованості, станом на час набуття позивачем права вимоги за цим договором, на підставі договору про відступлення права вимоги №03-10/2022 від 03.10.2022 року.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).

Згідно зі ст.634 ЦК України договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.ст.1046,1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1,2 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.1,2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до положень ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимога про стягнення заборгованості комісії за видачу кредиту у розмірі 1 500 грн прямо суперечить ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки видача коштів є обов`язком кредитора, а не додатковою послугою. Дана позиція узгоджується з висновками Верховним Судом у постанові від 09.02.2024 у справі №337/3703/22.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що зазначена комісія є платою за фактично надані самостійні послуги, відмінні від дій, які банк вчиняє у межах власної господарської діяльності для виконання договору, такі положення є несправедливими умовами відповідно до законодавства про захист прав споживачів, а правові підстави для стягнення неоплаченої комісії відсутні.

У зв`язку з чим суд вважає необхідним відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» необхідно стягнути заборгованість за договором надання споживчого кредиту №95196680000 від 26.02.2019 року у розмірі 31 736,82 грн, яка складається з: 30 098 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 1 638,82 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Також, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Таким чином, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Цивільний процесуальний кодекс України передбачає такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як вбачається, позовна заява від імені ТОВ «Коллект Центр» безпосередньо пред`явлена до суду директором ТОВ «Коллект Центр» в порядку самопредставництва.

Позовна заява та інші документи не містять інформації, що останні виконані представником позивача в рамках надання правничої допомоги.

Так, позивачем на підтвердження здійснення витрат пов`язаних з розглядом справи надано:

-договір №01-07/2024 року про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ "Коллект Центр" та АО «Лігал Ассістанс», за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором;

-заявку на надання юридичної допомоги №2227 від 01.08.2024 року, укладену між ТОВ "Коллект Центр" та АО «Лігал Ассістанс» про надання правових послуг з приводу стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ;

-витяг з Акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року, укладений між ТОВ "Коллект Центр" та АО «Лігал Ассістанс», відповідно до якого сторонами погоджено, що АО «Лігал Ассістанс» надається ТОВ "Коллект Центр", на підставі заявки на надання юридичної допомоги, правнича допомога відносно відповідача ОСОБА_1 , розмір якої становить 13 000,00 грн., яка складається з: надання усної консультації, що становить 4 000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу, що становить в сумі 9 000,00 грн.;

-прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»;

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені представником ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.

Отже, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Позивачем надано копію платіжної інструкції № 0558920009 від 26.09.2025 року про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 31 736,82 грн, оскільки позовні вимоги задоволені частково на 95,49 відсотків, відмовлено в задоволенні позовних вимог у розмірі, що становить 4,51 відсотків, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню становить 2 313,15 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.525,526,530,1050,1054 ЦК України, ст.ст.81, 280-283 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс, 306) заборгованість за договором №95196680000 про надання споживчого кредиту від 26.02.2019 року у розмірі 31 736 (тридцять одна тисяча сімсот тридцять шість) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки, що складається з: 30 098 грн заборгованість за тілом кредиту; 1 638,82 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс, 306) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Литвинюк А. В.