Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №503/2192/25 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/2192/25

Провадження № 2/503/499/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,

представника позивача - адвоката Гушкан А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,

встановив:

Позивач подала до суду вище вказаний позов посилаючись на ту обставину, що перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у близьких стосунках, зокрема період з 2010 року по 2015 рік вони проживали однією сім`єю. Від цих стосунків у них народилась спільна дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, під час реєстрації народження дитини відповідач відмовився від подачі до органу ДРАСЦ спільної з нею заяви про визнання батьківства, внаслідок чого відомості про батька дитини були внесенні до актового запису про народження у відповідності до ч.1 ст. 135 СК України на підставі заяви матері. В свою чергу у подальшому позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі, внаслідок якого змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». Позивач зазначає, що відповідач на її неодноразові звернення щодо проведення визнання батьківства залишав їх без задоволення посилаючись як на брак часу для цього так і на небажання брати на себе батьківські обов`язки, які будуть його обтяжувати. У зв`язку з чим на теперішній час позивач змушена пред`явити до відповідача даний позов шляхом подання до суду через свого представника - адвоката Гушкан А.П з використанням системи «Електронний суд» відповідної позовної заяви, в якій просить суд визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести зміни до актового запису про народження № 281 від 12.12.2014 року. складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кодимського районного управління юстиції в Одеській області, про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказавши в графі «Відомості про батька»: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а також змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_9 ».

02.01.2026 року ухвалою суду (а.с.18-19) позовну заяву було залишено без руху із визначенням її недоліків, способу і строку для їх усунення.

03.01.2026 року представник позивача - адвокат Гушкан А.П. через систему «Електронний суд» подала заяву на усунення недоліків (а.с.21) до якої додала докази здійснення надсилання позовної заяви разом із доданими до неї документами на адресу суду у паперовій формі поштою з описом вкладення (а.с.28).

05.01.2026 року ухвалою суду (а.с.29-30) позовну заяву було залишено без руху із визначенням її недоліків, способу і строку для їх усунення.

09.01.2026 року представник позивача - адвокат Гушкан А.П. через систему «Електронний суд» подала заяву на усунення недоліків (а.с.33) до якої додала доказ надсилання копій поданих до суду документів відповідачу у паперовій формі листом з описом вкладення № 6790000025154 (а.с.34) із долученням копії фіскального чеку АТ «Укрпошта» про оплату послуг за його пересилання (а.с.34).

12.01.2026 року ухвалою суду (а.с.35-36) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у загальному позовному провадженні. Одночасно роз`яснено відповідачу його право у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву (відзив). Копію ухвали надіслано учасникам справи у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано ними, зокрема позивачу, у порядку встановленому пунктом 4 ч.6 і ч.7 ст. 272 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № R067078268074 (а.с.72-76), яке надсилалось на його адресу повідомлену суду у змісті позовної заяви (а.с.2) на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України та повернуте поштою до суду неврученим із відміткою, що адресат відсутній, а також шляхом її доставлення представнику; представнику позивача - адвокату Гушкан А.П., у порядку встановленому пунктом 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, шляхом доставлення 14.01.2026 року у електронний кабінет останньо ї, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с.230); відповідачу, у порядку встановленому пунктом 5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, за адресою його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 07.01.2026 року № 03-17/63 (а.с.32), про що свідчить в сукупності роздруківка з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» про результат надсилання поштою рекомендованого поштового відправлення № R067078266551 (а.с.99) та саме рекомендоване поштове відправлення № R067078266551 (а.с.94-98), яке повернуте поштою до суду неврученим із відміткою, що адресат відсутній.

У встановлений судом строк відповідач не скористався своїм процесуальним правом учасника справи, відзив на позовну заяву (відзив) не подав.

09.02.2026 року ухвалою суду (а.с.86-89) у даній справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу проведення якої доручено Державній спеціалізованій установі «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров`я України, в якій судом було визначено необхідність прибути позивачу ОСОБА_1 , разом з малолітнім ОСОБА_4 , та відповідачу ОСОБА_2 до експертної установи 13.03.2026 року або 20.03.2026 року з 10.00 до 13.00 години для участі в проведенні експертизи, з одночасним роз`ясненням самих процесуальних наслідків ухилення учасника справи, а провадження у справі на час проведення експертизи зупинене. Копію ухвали надіслано сторонам та отримано ними, зокрема відповідачем, у порядку встановленому пунктом 5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, про що свідчить в сукупності роздруківка з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» про результат надсилання поштою рекомендованого поштового відправлення № R067099922815 (а.с.110-111) та саме рекомендоване поштове відправлення № R067099922815 (а.с.129-133), яке повернуте поштою до суду неврученим із відміткою, що адресат відсутній.

31.03.2026 року на адресу суду від Державної спеціалізованої установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров`я України поштою надійшов лист від 25.03.2026 року № 1922-11 (а.с.115), яким зазначена експертна установа повернула без виконання ухвалу суду від 09.02.2026 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, у зв`язку з неприбуттям 13.03.2026 року позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_4 і неприбуттям 20.03.2026 року відповідача ОСОБА_2 для відбору біологічних зразків, при цьому відзначено, що 20.03.2026 року до експертної установи прибула позивач ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4

01.04.2026 року ухвалою суду (а.с.123) провадження у даній справі поновлено.

22.04.2026 року ухвалою суду (а.с.153-154) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, а також здійснено виклик в судове засідання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , згідно клопотання представника позивача (а.с.4, 69) задоволеного судом під час проведення підготовчого засідання. В свою чергу в судовому засіданні 10.06.2026 року представник позивача - адвокату Гушкан А.П. відмовилась від здійснення допиту свідка ОСОБА_13 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.2 і 3 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, шляхом надіслання їй судової повістки поштою за адресою її місця проживання, зазначеною її представником в позовній заяві (а.с.2) на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № R067229511707 із судовою повісткою, яке 21.07.2026 року повернуто поштою неврученим із відміткою, що адресат відсутній, а також шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету представника позивача - адвоката Гушкан А.П., про що свідчить довідка від 14.07.2026 року про доставку електронного документу (а.с.15 том 2).

Представник позивача - адвокат Гушкан А.П., яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із Окнянського районного суду Одеської області, підтримала заявлений позов в повному обсязі та просила його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судов ого засідання був своєчасно повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ч.2, 4-6, ч.8 п.4 ст. 128 ЦПК України, про що в сукупності свідчать відомості з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» про результат надіслання рекомендованого поштового відправлення № R067229512509 із судовою повісткою за адресою, яка є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання, згідно відповідної інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 07.01.2026 року № 03-17/63 (а.с.32), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, та яке 21.07.2026 року повернуто поштою неврученим із відміткою, що адресат відсутній.

Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Водночас із цим пункти 1 і 4 ч.3 ст. 223 ЦПК України передбачають, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_1 народилася дитина - син ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кодимського районного управління юстиції в Одеській області 12.12.2014 року (а.с.281), актовий запис № 271, в якому батьком дитини зазначений ОСОБА_17 .

При цьому, згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 12.12.2014 року № 00014828325 (а.с.8), відомості про батька до актового запису № 271 від 12.12.2014 року про народження ОСОБА_4 були записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

29.05.2019 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_18 , у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », про що свідчить копія рішення ухваленого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська 06.09.2022 року у справі № 209/1068/22 (а.с.9), яке набрало законної сили 07.10.2022 року із ухвалою про виправлення описки в рішенні від 26.10.2022 року, яка знаходиться в публічному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

При цьому, зазначеним судовим рішенням згаданий шлюб було розірвано, внаслідок чого останній було припинено 07.10.2022 року.

Згідно відомостей наявних суду Кодимською міською радою Подільського району Одеської області від 07.01.2026 року № 03-17/63 (а.с.32) відповідач ОСОБА_2 є громадянином України.

За результатом проведення в судовому засіданні, яке відбулось 02.05.2026 року, допитів свідків було отримано покази, а саме:

- свідок ОСОБА_12 , яка є кумою сторін у справі, надала показання про те, що сторони мешкали разом в м. Кодима приблизно за рік-півтора до народження позивачем сина ОСОБА_4 , якому наразі близько 11 років, і стільки ж часу після того. Після того сторони перестали спільно мешкати. Особисто їй позивач не казала хто є батьком народженого нею сина ОСОБА_4 , але від відповідача вона також не чула висловлювання сумнівів, що ОСОБА_4 його син. При цьому, відповідач відносився до народженого позивачем ОСОБА_4 як до свого сина. Вважає, що ОСОБА_4 народжений позивачем від відповідача ОСОБА_1, бо вони тоді проживали разом і сама дитина зовні схожа на відповідача;

- свідок ОСОБА_14 , який є батьком позивача, надав показання про те, що його сторони спільно мешкали за рік-півтора до народження позивачем сина ОСОБА_4 , якому наразі близько 11 років, і стільки ж часу після того. Позивачка особисто казала йому, що відповідач є батьком ОСОБА_4 , який зовні схожий на відповідача. Сам відповідач ОСОБА_2 ніколи не висловлював сумнівів, що народжений його дочкою син є саме його дитиною.

Нормативно-правове застосування

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Згідно ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями частин 1-3 статті 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок по застосуванню статті 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України».

Однак, для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, суд вважає, що встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, параграф 34, від 07 травня 2009 року). Аналогічні висновки зроблені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїх постановах від 18.11.2020 року у праві № 159/3926/18 (провадження № 61-13142св20) та від 02.03.2020 року у справі № 530/1231/16-ц (провадження № 61-43301св18).

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що норма ч.2 ст. 128 СК України існує в редакції з часу набрання даним кодексом чинності, тобто ще з 01.01.2004 року, в той час як рішення у справі Калачова проти Російської Федерації № 3451/05 було ухвалено лише 07 травня 2009 року.

Відповідно до ч.4 і 8 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

У відповідності до ст. 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Висновки суду

- щодо основної позовної вимоги про визнання батьківства

Додані до позовної заяви представником позивача - адвокатом Гушкан А.П. три світлин (а.с.10 на звороті -11) на яких зафіксовано осіб, зокрема особу чоловічої статі, суд не приймає як належні докази для підтвердження факту батьківства, оскільки по-перше суд не має можливості ідентифікувати на них відповідача ОСОБА_2 так як не має доказів, які підтверджували відомості про зовнішній вигляд особи останнього (копії паспорту з його фотознімком та/або заяви про видачу йому паспорту (форми № 1) з його фотознімком та/або яких-небудь інших документів з його фотознімком), а по-друге дані світлини жодним чином не підтверджують характер взаємозв`язків між особами зафіксованими на них, окрім як пов`язаних з їх спільним знаходженням у певному місці під час фотографування.

Також не приймає як допустимі докази для підтвердження факту батьківства показання надані свідками ОСОБА_12 і ОСОБА_14 в судовому засіданні 02.05.2026 року, оскільки суд вважає, що за умов наявності можливості для отримання науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини шляхом проведення ДНК-тесту, то така обставина як наявність кровного (біологічного) споріднення між особами не може бути підтверджена іншими засобами доказування, зокрема показаннями свідків.

Водночас із цим суд приймає показання свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_14 на підтвердження обставин того, що відповідач ОСОБА_2 був знайомий з позивачем та підтримував з нею взаємовідносини відповідного характеру у період часу принаймні за рік до народження ОСОБА_4 та рік після того.

Як вже відзначалось вище, 09.02.2026 року ухвалою суду у даній справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу проведення якої доручено Державній спеціалізованій установі «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров`я України, а на вирішення експерта поставленні питання про те:

1) чи є кровне споріднення між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 ?

2) якщо кровне споріднення є, то чи є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 ?

Водночас із цим, в резолютивній частині згаданої ухвали, судом було роз`яснено, що відповідно до ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Копія згаданої ухвали була надіслана рекомендованим поштовим відправленням № R067099922815 відповідачу ОСОБА_2 , який не був присутній в суді 09.02.2026 року під час її проголошення (підписання) у підготовчому засіданні, на адресу його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 07.01.2026 року № 03-17/63 супровідним листом від 09.02.2026 року та вважається отриманими відповідачем ОСОБА_3 у відповідності до положень пункту 5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, про що свідчить в сукупності роздруківка з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» про результат надсилання поштою рекомендованого поштового відправлення № R067099922815 (а.с.110-111) та саме рекомендоване поштове відправлення № R067099922815 (а.с.129-133), яке повернуте поштою до суду неврученим із відміткою, що адресат відсутній.

Водночас із цим у змісті ухвали від 09.02.2026 року судом, серед іншого, було визначено необхідність прибути відповідачу ОСОБА_2 до експертної установи 13.03.2026 року або 20.03.2026 року з 10.00 до 13.00 години для участі в проведенні експертизи. При цьому, судом також було відзначено можливість того, що сторони (позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 ) можуть письмово узгодити між собою іншу дату одночасного прибуття до експертної установи для участі в експертизі (за умови повідомлення співробітників експертної установи), а ніж вище визначені судом. Однак, за відсутності такої узгодженості, датами з`явлення сторін до експертної установи є ті, що визначені саме судом.

Однак, згідно листа Державної спеціалізованої установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров`я України від 25.03.2026 року № 1922-11, виконання судової молекулярно-генетичної експертизи призначеної ухвалою суду від 09.02.2026 року не виявилось за можливе, оскільки у призначенні судом дати - 13.03.2026 року до експертної установи не прибули сторони, а 20.03.2026 року до експертної установи прибула лише позивач ОСОБА_1 разом з дитиною - ОСОБА_4 , в той час як відповідач ОСОБА_2 не прибув до експертної установи для одночасного відбору біологічних зразків.

В свою чергу, ніяких повідомлень про причини неявки, зокрема поважні, відповідача ОСОБА_2 до експертної установи 13.03.2026 року або 20.03.2026 року для участі в проведенні судової молекулярно -генетичної експертизи, а саме відборі в нього біологічних зразків, від нього на адресу суду не надходило.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 ухилився від участі у проведенні призначеної судом судової молекулярно -генетичної експертизи для встановлення наявності або відсутності в нього кровного споріднення з дитиною - ОСОБА_4 , зокрема як між батьком та сином, а тому суд на підставі положень ст. 109 ЦПК України вважає можливим визнати факт, для з`ясування якого за клопотанням позивача ОСОБА_1 була призначена зазначена експертиза, а саме про наявність у відповідача ОСОБА_2 кровного споріднення з дитиною народженою позивачем ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , як між батьком та сином.

Аналогічні за своєю суттю висновки неодноразово були зроблені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїх постановах від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц (провадження № 61-2081зпв18), від 02 грудня 2019 року у справі № 345/1867/18 (провадження № 61-8706 св 19), від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19), від 18 лютого 2021 року у справі № № 569/13821/18 (провадження № 61-17782св20).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Ураховуючи вище викладене суд вважає, що заявлений позивачем позов в частині про визнання батьківства є обґрунтованим, у зв`язку з чим в цій частині підлягає задоволенню.

- щодо похідної позовної вимоги про внесення відповідних змін до актових записів про народження дітей пов`язаних із визнанням батьківства:

Відповідно до ч.1 ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

У відповідності до положень підпункту 2.16.4 пункту 2.16 розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Крім того, відповідно до положень першого абзацу пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року № 3, резолютивна частина рішення щодо визнання батьківства (материнства) має містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Таким чином суд вважає необхідним навести у змісті резолютивної частини даного рішення також те, які зміни необхідно внести до актового запису про народження внаслідок задоволення позову про визнання батьківства.

Згідно ч.1-3 ст. 148 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ. У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

В позовній заяві позивачем (представником позивача) заявлено про зміну прізвище дитини з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_9 ».

Однак, сама дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі вже досяг віку більше семи років, а саме одинадцяти років.

Таким чином суд вважає, що в ситуації коли внаслідок визнання батьківства батьки згаданої вище дитини фактично мають різні прізвища, то у відповідності до ст. 148 СК України зміна прізвища дитини з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_9 » може бути здійснена лише за наявності власної згоди дитини на це.

Водночас протягом розгляду справи судом не було отримано відповідної згоди дитини на зміну його прізвища.

Тому похідна позовна вимога про внесення змін до актового запису про народження дитини підлягає частковому задоволенню, а саме щодо необхідності самого внесення до нього змін пов`язаних з особою відповідача, як батька, але з врахуванням вище зазначеного відсутні правові підстави для зміни прізвища дитини з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_9 ».

Водночас із цим суд зауважує, що зазначене не позбавляє можливості, за наявності відповідних згод і відсутності спору, вирішити питання про зміну прізвища дитини в позасудовому порядку, передбаченому ч.3 ст. 148 СК України або у противному випадку в порядку, передбаченому ч.5 ст. 148 СК України.

- щодо судових витрат

При цьому, згідно ч.2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Водночас ч .1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, з 01 січня 2025 року за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір в сумі 1211,2 грн.

Водночас позовна заява подана представником позивача через систему «Електронний суд».

В свою чергу ч.3 ст. 4 Закону передбачає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином за подання до суду в електронній формі позовної заяви немайнового характеру у 2025 році підлягав сплаті судовий збір в сумі 968,96 грн.

Однак, позивачем за подання до суду позовної заяви про визнання батьківства, згідно платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 22.12.2025 року (а.с.1), фактично було сплачено суму судового збору в розмірі 1212.00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 968,96 грн, сплаченого останньою за подання до суду позовної заяви про визнання батьківства.

В свою чергу, у відповідності до положень пункту 1 ч.1 ст. 7 Закону, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, серед іншого, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Протягом судового розгляду до суду не надходило клопотання позивача про повернення частини сплаченої суми судового збору в розмірі 243,04 грн, яка була внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тому наразі відсутні процесуальні підстави для прийняття судом рішення щодо повернення позивачу відповідної суми переплаченого судового збору.

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 128 СК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; до ОСОБА_2; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , про визнання батьківства задовольнити частково.

Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини народженої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису про народження № 281 вчиненого (складеного) 12.12.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кодимського районного управління юстиції в Одеській області, а саме:

- у розділі «Відомості про батька» (графи № 11-16) зазначити відомості про громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- графу «17. Підстава запису відомостей про батька» доповнити зазначенням запису про визнання батьківства на підставі рішення суду у даній справі із зазначенням дати набрання ним законної сили.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про зміну прізвища дитини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , судові витрати в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко