Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №947/27571/25 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/27571/25

Провадження № 2/947/361/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Швидкої В.М.

за участі:

- представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

- відповідача - ОСОБА_3 ,

- представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

- представника третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради - Дурман Марії Валеріївни,

- прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси - Кащенко Вікторії Анатоліївни,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_3 ,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування,

Служби у справах дітей Одеської міської ради,

Київської окружної прокуратури міста Одеси,

про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;

передання дитини під опіку,

стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування, Служби у справах дітей Одеської міської ради, про встановлення статусу дитини позбавленої батьківського піклування, встановлення опіки та призначення опікуном, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якій просив суд:

- позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- встановити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , статус дитини позбавленої батьківського піклування;

- встановити опіку та призначити опікуном малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття;

- стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його братом по матері - ОСОБА_6 , яка в свою чергу померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьком малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 , з яким їх матір ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі не перебувала.

Позивач зазначає, що фактичні відносини з ОСОБА_3 у його матері ОСОБА_6 були остаточно припинені у 2019 році, за наслідком зловживання відповідачем алкогольними напоями, вчинення домашнього насильство по відношенню до ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_5 . Після припинення стосунків між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , як зазначає позивач, відповідач поїхав проживати та працювати водієм-далекобійником з міжнародних перевезень до Республіки Польща та обіцяв надавати матеріальну допомогу на утримання малолітнього, однак свого обов`язку та обіцянки не виконав та участі в утриманні сина не надавав, участі у вихованні не приймав, долею дитини не цікавився, на дні народження не вітав. Позивач зазначає, що саме такі дії відповідача призвели до втрати психоемоційного зв`язку між ним та сином, оскільки ОСОБА_5 знає та розуміє, що ОСОБА_3 є його біологічним батьком, однак не ідентифікує його як близьку людину, яка зможе подбати про нього та до якої можна звернутись за допомогою, порадою.

Також позивач зазначає, що з липня 2024 року та після смерті матері малолітнього ОСОБА_5 – ОСОБА_6 , малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишився проживати разом з ним, як з братом, за адресою: АДРЕСА_1 , яку позивач за договором оренди орендує для спільного проживання з малолітнім та цивільною дружиною - ОСОБА_9 , несе усі витрати по утриманню дитини та здійснює усі дії з виховання.

Позивач посилається, що 02.11.2024 року та 20.11.2024 року він - ОСОБА_1 написав відповідачу повідомлення, якими повідомив позицію дитини, що ОСОБА_5 не бажає з ним спілкуватись та надав контакти дитини для налагодження їх спілкування, однак, за твердженнями позивача, відповіді від відповідача не надійшло, а через певний час він отримав від відповідача лише необґрунтовані обвинувачення в тому, що він перешкоджає його з сином спілкуванню.

При цьому, як вказує позивач, батько ОСОБА_5 жодного разу не поцікавився у нього чи у позивача освітою дитини, його здоров`ям, їх матеріальним становищем, не запропонував допомогу. Як стверджує позивач, відповідач продовжував ухилятись від піклування про сина, його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створення належних умов для його розвитку.

За наслідком чого, як зазначає позивач, 11.12.2024 року він - ОСОБА_1 був вимушений звернутись до територіального управління Служби у справах дітей Одеської міської ради в Київському районі із заявою-повідомленням про залишення його брата, малолітнього ОСОБА_5 , без батьківського піклування та намір позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

За результатами розгляду даної заяви, як зазначає позивач, 05.02.2025 року спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі був здійснений вихід за адресою місця проживання ОСОБА_1 та брата ОСОБА_5 : АДРЕСА_2 та встановлено, що: для малолітнього ОСОБА_5 були створені необхідні умови для проживання, навчання та розвитку, а саме: в квартирі зроблений сучасний ремонт, у малолітнього є окрема кімната, окреме спальне місце, стіл для навчання, шафа для одягу, та одяг у достатній кількості відповідного віку та сезону. В ході відвідування було проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_5 , в якій він повідомив, що не хоче бачитись та спілкуватись з батьком, проти того щоб він до нього приходив.

Також, 11.03.2025 року співробітниками Центру соціальних служб Одеської міської ради була проведена перевірка та складено акт оцінки потреб сім`ї, згідно якого було встановлено складні життєві обставини, спричинені тим, що малолітній ОСОБА_5 , залишився без батьківського піклування. Родина проживає у двокімнатній орендованій квартирі зі всіма зручностями, стан житла добрий. ОСОБА_1 любить та поважає ОСОБА_5 , заохочує до розвитку, враховує його інтереси та потреби.

У зв`язку з чим, позивач станом на час звернення до суду з цим позовом посилався на те, що батько дитини не проживає з сином (понад п`ять років), не проявляє щодо нього батьківської турботи та піклування, не виховує та не утримує його, продовжує ухилятись від виконання батьківських обов`язків.

Вищевказані обставини, як зазначає позивач, стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 29.07.2025 року вказану позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

27.08.2025 року до суду надійшов лист від Київської районної адміністрації Одеської міської ради, яким повідомлено про надходження проекту висновку Служби у справах дітей Одеської міської ради від 28.07.2025 року за №05/8045 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , опікуном над дитиною» та здійснення дій з підготовки висновки з розгляду даного питання, який буде надано після розгляду на засіданні комісії.

19.09.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач зазначив, що з 2004 року до 2023 року він з ОСОБА_6 перебував у фактичних шлюбних відносинах, вони жили разом однією сім`єю, піклувалися один про одного, вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом, купляли продукти харчування та речи домашнього обігу, готовили їжу та інше, в період чого в них народилась спільна дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також відповідач зазначив, що з ними також мешкав син ОСОБА_6 від попереднього шлюбу - ОСОБА_1 , 1993 року народження, якого вони також разом виховували, та якого він - ОСОБА_3 повністю отримував, а ОСОБА_1 називав його батьком.

Відповідач зазначає, що в період сумісного проживання зі ОСОБА_6 , вони придбали сумісну квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку, за їх спільною згодою, було зареєстрована в рівних частках по кожній за ОСОБА_6 та на малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому, як зазначає відповідач, з 2022 року він почав їздити в іншій державі (Польща) та працювати водієм (далекобійником), однак весь цей час він продовжував утримувати свою сім`ю, часто дзвонив, брав участь у вирішенні сімейних питань, приїжджав до дому, коли у нього була така можливість, відправляв кошти дружині та сину на карточку «юніор», або передавав голівкою через наших знайомих.

Відповідач стверджує, що йому стало відомо зі слів ОСОБА_6 , шо у його відсутність, пасинок - ОСОБА_1 , увесь час налаштовував її проти нього - ОСОБА_3 , що відповідач обґрунтовував наявністю у ОСОБА_1 ревнощів до своєї матері, що відбувалось з підліткового віку.

Як зазначає відповідач, у подальшому, після смерті ОСОБА_6 , він також був присутнім на похоронах, надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 500 доларів США на її поховання, а після похорон, бажав в подальшому вирішити питання щодо проживання сина ОСОБА_5 разом з ним, однак ОСОБА_1 у грубій формі заборонив підходити до них та висловив прохання щодо надання згоди на позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_5 .

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що після смерті ОСОБА_6 , він увесь час намагався розшукати свого сина, його місце проживання, так як ОСОБА_1 змінив своє місце проживання та навмисно ховався від нього, що також стало підставою для подальшого 15.01.2025 року його - ОСОБА_3 звернення до Доброславського районного суду в Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлення місця проживання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_4 , справа №504/179/25.

Як зазначає відповідач, після цього, ОСОБА_1 подав відзив на його позов, а також звернувся до суду з даним позовом.

Додатково відповідач зазначає про незгоду з доводами позивача, щодо нібито ухилення його від своїх батьківських обов`язків відносно до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зловживання ним - відповідачем алкогольними напоями, та іншими доводами викладеними ви обґрунтування позову, які відповідач вважає не правдивими та спрямованими на ведення суд в оману.

08.10.2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів сторони відповідача викладених проти задоволення позову та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

10.10.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про об`єднання даної цивільної справи разом з цивільною справою №510/1210/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, в одне провадження.

У підготовчому судовому засіданні призначеному на 13.10.2025 року, судом за наслідком розгляду вказаного клопотання, було постановлено ухвалу, без оформлення окремим документом, якою у задоволенні клопотання об`єднання даної цивільної справи разом з цивільною справою №510/1210/25- відмовлено.

Також, у підготовчому судовому засіданні призначеному на 13.10.2025 року, судом було приєднано до матеріалів справи наданий представником позивача до суду оригінал висновку Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 09.10.2025 року за №2490/01-11 «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначення гр.. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

08.12.2025 року судом було постановлено ухвалу, без оформлення окремим документом, якою закрито стадію підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

29.01.2026 року судом в судовому засіданні було заслухано думку малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо предмету спору у даній справі, який надав пояснень з приводу спірних обставин.

26.02.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на вчинення процесуальної дії та приєднання до матеріалів справи копії Консультативного висновку клінічного психолога Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради № 1137 від 19.02.2026 року.

03.03.2026 року від відповідача по справі надійшла заява про виклик та допит свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12

04.03.2026 року судом в судовому засіданні за наслідком розгляду вказаних клопотань та заяв, було постановлено ухвали, без оформлення окремими документами, якими: клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на вчинення процесуальної дії з подання доказів до матеріалів справи - задоволено, поновлено представник позивача відповідний процесуальний строк та долучено до матеріалів справи копію консультативного висновку; заяву відповідача про виклик і допит свідків задоволено та ухвалено викликати в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 для їх допиту.

03.04.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про виклик і допит в якості свідків: ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_9 , яке задоволено судом в судовому засіданні 30.04.2026 року.

31.08.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, у відповідності до якої позивач просить суд:

- відібрати у ОСОБА_3 , неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав;

- передати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під опіку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття;

- стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування відповідної заяви, позивач посилається на те, що з урахуванням того, що за час розгляду справи в суді відбулись певні зміни у взаємовідносинах між відповідачем та неповнолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є позитивними, за наслідком чого позивач вважає за необхідне змінити спосіб захисту на відібрання у ОСОБА_3 , неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення його батьківських прав, що на думку позивача буде відповідати інтересам неповнолітнього та спрямовано на збереження родинного зв`язку та подальшого спілкування між батьком та сином. Однак, позивач вважає, що покращення особистого спілкування між батьком та сином, не усуває усіх обставин, які стали підставою для звернення до суду з цим позовом, за наслідком чого позивач вважає наявними підстави для задоволення позову у заявлений спосіб.

31.08.2026 року судом, за клопотанням позивача, було постановлено ухвалу, без оформлення окремим документом, якою постановлено повернутись до стадії підготовчого провадження та прийнято вказану заяву представника ОСОБА_1 про зміну предмету позову. Також, судом у відповідності до положень ч.3 ст. 45 ЦПК України та ч.6 ст. 56 ЦПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси, з метою забезпечення захисту прав неповнолітньої дитини. За наслідком чого, судом було призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання на 17.09.2026 року о 13год. 15хв.

До підготовчого судового засідання з`явились:

- представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити;

- відповідач - ОСОБА_3 та його представник, які позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 31.08.2026 року, визнали та не заперечували проти їх задоволення;

- представник третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради - Дурман Марія Валеріївна, яка з приводу наслідків розгляду справи поклалась на розсуд суду;

- прокурор Київської окружної прокуратури міста Одеси - Кащенко Вікторія Анатоліївна, яка не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Одеської міської ради до підготовчого судового засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак від якого наявна в матеріалах справи заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Приймаючи вищевикладене, з урахуванням думки учасників справи та визнання відповідачем позову, судом було ухвалено провести розгляд справи у підготовчому судовому засіданні 17.09.2026 року за наявною явкою учасників справи.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 28 вересня 2026 року о 16 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, учасники справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_5 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області складено актовий запис №291 від 25.10.2012 року, що підтверджується наданою до суду копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , в якому в графі відомості про батьків наявна інформація: батько - ОСОБА_3 , матір - ОСОБА_6 .

Під час розгляду справи сторони визнали та не спростовували, що ОСОБА_3 , матір дитини - ОСОБА_6 та відповідач - ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебували, що у відповідності до положень ч.1 ст. 82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягає.

Отже, ОСОБА_6 та відповідач - ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 є матір`ю позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком якого є ОСОБА_16 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26.04.1995 року.

За наслідком чого судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є неповнорідними братами, які мають спільну матір.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 53 років померла матір малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 07.10.2024 року.

У відповідності до довідки Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області від 07.03.2025 року за вих. №366 вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 04.03.2015 року та день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з якою були спільно зареєстровані її діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Зазначена квартира належала на праві спільної часткової власності в рівних частках по 3/6 кожному: малолітньому ОСОБА_5 та його матері ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Орзіх Ю.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1171, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №435731026 від 16.07.2025 року.

Судом встановлено, що в період проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за вказаною адресою, дитина навчалась у період з 31.05.2019 року по 10.09.2024 року у Гвардійській гімназії Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, що підтверджується довідкою зазначеного навчального закладу від 05.12.2024 року за №95.

05.12.2024 року директором Гвардійській гімназії Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області спільно з класним керівником видано характеристику ОСОБА_5 , як учню, у відповідності до якої засвідчено, що ОСОБА_5 навчався в даному навчальному закладі з першого класу, мав навчальні досягнення середнього рівня, потребує постійного контролю, уваги і допомоги. Періодичне виявляє зацікавленість до навчання, запам`ятовує навчальний матеріал повільно, особливого зацікавлення до навчальних дисциплін не виявив, але відповідно ставився до домашніх завдань. На уроках завжди пасивний, відповідає тільки за вимогою вчителя. Має добрий загальний розвиток. Багато читає. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Скромний, стриманий, врівноважений, дисциплінований. Замкнений, але з однокласниками спілкувався.

Вказаною характеристикою засвідчено, що в початковій школі батьки приділяли належну увагу вихованню сина. Останні роки навчання ОСОБА_5 в гімназії на рахунок питань виховання і навчання сина спілкувались тільки з мамою.

У відповідності до довідки КНП «Чорноморський ЦПМСД» Одеського району Одеської області від 05.03.2025 року засвідчено, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , перебуває на обліку в КНП «Чорноморський ЦПМСД» з 27.09.2012 року. Засвідчено, що протягом цього часу за наданням медичних послуг для дитини, звертались його мати - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його брат - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також засвідчено, що батько дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в інтересах дитини до КНП «Чорноморський ҐЦПМСД» не звертався та з лікарем педіатром щодо здоров`я сина не контактував.

Відповідно до наданої характеристики на ім`я ОСОБА_1 , виданої 30.05.2025 року за вих. №1555/13-09/25/2545 головою Чорноморської селищної ради Одеської області вбачається, що за час проживання на території Чорноморської селищної ради скарги на поведінку ОСОБА_1 від сусідів та іншиж жителів селища Чорноморське до Чорноморської селищної ради не надходили. На засіданнях адміністрації комісії ОСОБА_1 як порушник не розглядався. Матеріали з будь-яких інших інстанцій для розгляду на адресу Чорноморської селищної ради не надходили.

Судом встановлено, що в подальшому після смерті матері дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , братом дитини - ОСОБА_1 06.11.2024 року було орендовано квартиру, площею 65 кв.м., в місті Одесі, строком по 06.04.2025 року, що підтверджується копією договору оренди квартири від 06.11.2024 року, однак надана копія вказаного договору не містить повної адреси орендованої квартири.

У відповідності до довідки Одеського ліцею №10 імені льотчиків-космонавтів Г.Т. Добровольського та Г.С.Шоніна Одеської міської ради від 06.12.2024 року №574 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 є учнем 6-В класу у зазначеному навчальному закладі, розташованому в місті Одесі. Довідка видана брату дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_1 . Засвідчено, що батько дитини - ОСОБА_3 контакту з ліцеєм не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителем не спілкується, батьківські збори не відвідує. Учень ОСОБА_5 регулярно відвідує заняття в ліцеї, дитина завжди охайна, доглянута. Брат зажди спілкується з педагогами, класним керівником, цікавиться шкільним життям дитини. Регулярно вносить благодійні внески.

11.12.2024 року ОСОБА_1 , зазначивши місце проживання в АДРЕСА_2 , звернувся до Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради з заявою-повідомленням про намір позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

В подальшому, 05 лютого 2025 року спеціалістами Служби у Київському районі для перевірки умов проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був здійснений вихід за адресою його проживання: АДРЕСА_2 , про що складений відповідний акт, згідно якого засвідчено, що для малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , створені необхідні умови для проживання, навчання та розвитку, а саме: в квартира зроблений сучасний ремонт, у малолітнього є окрема кімната, окреме спальне місце, стіл для навчання, шафа для одягу та одяг у достатній кількості відповідно віку, та сезону.

В ході відвідування було проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_5 , в якій він повідомив, що не хоче бачитись та спілкуватись з батьком, проти того щоб він до нього приходив, що засвідчено актом бесіди від 05.02.2025 року.

У відповідності до акту оцінки потреб сім`ї/особи ОСОБА_1 , який надійшов до Служби у справах дітей Одеської міської ради 11.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає спільно з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами оцінювання потреб встановлено наявні складні життєві обставини, спричинені тим, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишився без батьківського піклування. Родина проживає у двокімнатній орендованій квартирі зі всіма зручностями, стан житла добрий. ОСОБА_1 любить та поважає ОСОБА_5 , заохочує до розвитку, враховує його інтереси та потреби.

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї, який надійшов до Служби у справах дітей Одеської міської ради 11.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає спільно з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_2 . Засвідчено, що матір дитини - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а батько проживає окремо.

У відповідності до відповіді Служби у справах дітей Одеської міської ради від 12.03.2025 року за №05/14/2685 зазначено, що Спеціалістом територіального відділу Служби у Київському районі 7 лютого 2025 року було проведено бесіду з батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якої він надав письмове пояснення, та повідомив, що він проти позбавлення його батьківських прав та буде намагатись налагодити відносини зі своїм сином за допомогою психолога. Також, батько дитини повідомив, що на даний час у Комінтернівському суді Одеської області за його позовом розглядається цивільна справа № 504/179/25 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні із дитиною, де відповідачем виступає брат малолітнього ОСОБА_1 .

05.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей Одеської міської ради з заявою про залишення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у своїй сім`ї та влаштування його на правах підопічного.

Разом з вказаним зверненням, 05.06.2025 року до Служби у справах дітей Одеської міської ради також надали заяви:

- ОСОБА_9 , яка зазначила, що не заперечує проти тимчасового влаштування ОСОБА_5 , 2012 року народження, в родину брата ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зазначив, що не заперечує щодо його тимчасового влаштування в сім`ю ОСОБА_1 , за адресою проживання: АДРЕСА_1 .

13.06.2025 року уповноваженими особами територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської у Київському районі здійснено вихід за адресою місця проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , за тнаслідком чого складено акт обстеження умов проживання, відповідно до якого засвідчено, що квартира розташована на третьому поверсі двадцятиповерхового будинку. Орендована квартира складається з трьох кімнат. Загальна площа квартири становить 85 кв. м. житлова 45 кв.м., кімнати окремі. В квартирі зроблений сучасний ремонт. На стінах шпалери, на підлозі по квартирі плитка, в кімнатах ламінат. Два сантехнічних вузли. Вікна металопластикові. В наявності всі необхідні меблі та техніка. Для дитини відведена окрема кімната в якій є ліжко, велике робоче місце, стіл для навчання, шафа для одягу та весь одяг по сезону. Окрім навчання дитина займається малюванням та відвідує спортивну залу. За результатами відвідування встановлено, що для дитини створені задовільні умови для всебічного розвитку, навчання та проживання. Зазначено, що ОСОБА_1 прийняв свідоме рішення прийняти до своєї сім`ї малолітнього ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що мати дитини померла, а батько дитини не займається його вихованням, у зв`язку з чим дитина залишилася без батьківського піклування.

Судом також встановлено, що зазначене житлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , орендоване ОСОБА_18 , на підставі договору найму житлового приміщення від 14.05.2025 року, укладеного строком по 14.11.2025 року.

Згідно з характеристикою з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , наданою громадянами: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , справжність підписів яких засвідчено Менеджером управління ЖК «Омега» Голобородько В.Ю. вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за вказаною адресом разом з сім`єю:. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та братом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час проживання проявив себе з виключно позитивного боку, зарекомендував себе доброзичливою та ввічливою людиною. Справляє враження добропорядного громадянина, завжди має охайний вигляд та знаходиться в доброму гуморі. Конфліктних ситуацій з мешканцями будинку та порушення умов проживання не помічено. Засвідчено, що батька ОСОБА_5 - ОСОБА_3 сусіди ніколи не бачили.

Наказом Служби у справах дітей Одеської міської ради від 16 червня 2025 року № 141/1 малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштовано в сім`ю родича (брата) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відповідності до наданих нотаріально посвідчених письмових заяв громадян: ОСОБА_13 від 26.02.2025 року (посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Валігурським М.М., зареєстрована в реєстрі за №172); ОСОБА_14 від 26.02.2025 року (посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Валігурським М.М., зареєстрована в реєстрі за №171); ОСОБА_24 від 27.02.2025 року (посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Валігурським М.М., зареєстрована в реєстрі за №181); ОСОБА_15 від 27.02.2025 року (посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Валігурським М.М., зареєстрована в реєстрі за №180); ОСОБА_9 від 20.03.2025 року (посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю., зареєстрована в реєстрі за №697); вбачається, що зазначеними особами підтверджено факт того, що після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , її малолітній син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає спільно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який належним чином виконує свої обов`язки по утриманню дитини, які проживають окремо від батька дитини - ОСОБА_3 , який участі у вихованні дитини не приймає.

Судом враховується, що під час розгляду справи відповідач не оспорював факт, що він мешкає окремо від малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який в свою чергу мешкає спільно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідачем під час розгляду справи надано до суду виписку по картковому рахунку з АТ КБ «Приватбанк» від 09.09.2025 року, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_5 відкрито картковий рахунок «картка Юніора », на якій станом на 09.09.2025 року наявний залишок грошових коштів в сумі 46096,95 грн.

Також відповідачем надано п`ять копій квитанцій на підтвердження сплати грошових коштів в якості аліментів на ім`я ОСОБА_5 , з яких вбачається здійснення відповідачем: двох платежів у 2022 році кожний на суму по 13000,00 грн.; двох платежів у 2023 році на суми 11000,00 грн. та 12000,00 грн.; один у 2024 році на суму 12000,00 грн.

Будь-яких інших доказів на підтвердження здійснення матеріального утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , починаючи з 2019 року, з якого позивачем наголошується, що відповідач припинив належним чином виконувати батьківські обов`язки відносно до сина, відповідачем до суду не надано.

У відповідності до виданої старостою Новодофінівського старостинського округу Віталієм Прудніковим характеристики відносно відповідача - ОСОБА_3 вбачається, що останній проживає на території Новодофінівського старостинського округу Фонтанської сільської ради , за адресою: АДРЕСА_5 у будинку сім`ї рідної сестри. Розлучений. Зазначено, що ОСОБА_3 на даний час працює водієм па підприємстві «Глобинський м`ясокомбінат». За час проживання на території Новодофінівського старостинського округу Фонтанської сільської ради, ОСОБА_3 зарекомендував себе з позитивної сторони: підтримує добрі стосунки з проживаючими родичами, ввічливий, доброзичливий. ОСОБА_3 громадський порядок на території Новодофінівського старостиського округу Фонтанської сільської ради за час проживання не порушував, до адміністративної відповідальності на адміністративній комісії при сільській ради не притягувалася. Скарги від сусідів та жителів села на ОСОБА_3 не надходили. Засвідчено, що на час видачі характеристики, компрометуючих матеріалів на ОСОБА_3 в сільській раді не має.

Також відповідачем надано до суду характеристику видану керівником Одеського відділу продажів ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» Віктором Худіком, у відповідності до якої зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює в ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» з січня 2025 року на посаді водія. За період роботи ОСОБА_3 зарекомендував себе як сумлінний та професійний фахівець. Він сумлінно виконує посадові обов`язки, демонструє високий рівень знань зі своїх професійних обов`язків. Працівник є ініціативним, чесним та пунктуальним. Зазначено, що ОСОБА_3 має добрі комунікативні навички, легко знаходить спільну мову з колегами та клієнтами при виконанні своїх обов`язків. Він дисциплінований, немає стягнень за порушення на роботі. За час роботи у ОСОБА_3 завжди підтримує в чистоті автомобіль та не було жодних ДТП. Зазначено, що з початку повномасштабного вторгнення в Україну, ОСОБА_3 проявив себе, як справжній патріот. Серед особистих якостей, відзначено стресостійкість, працьовитись, людяність та пунктуальність.

Будь-яких інших доказів відповідачем до суду не надано.

Судом також встановлено, що під час розгляду справи за первісно заявленими позовними вимогами, Київською районною адміністрацією Одеської міської ради, як органом опіки та піклування, на виконання положень статті 19 СК України було розглянуто відповідне питання на засіданні комісії за наслідком чого надано висновок від 09.10.2025 року за №2490/01-11 «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначення гр.. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », у відповідності до якого Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, більшістю голосів вважає доцільним: позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності до вказаного висновку також засвідчено додаткові наступні обставини, а саме:

- згідно з інформацією, наданою Чорноморською селищною радою Одеського району Одеської області від 26 травня 2025 року № 1458/13-09/25/2464, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 , батько малолітнього гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ;

- відповідно до довідки про спільне проживання, виданої Чорноморською селищною радою Одеського району Одеської області від 19 березня 2025 року № 13-30/25/1360, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , та їх бабуся ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_15 , проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_4 ;

- згідно з наказом Служби у справах дітей Одеської міської ради від 16 червня 2025 року № 141 малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на первинний облік дітей, яка залишилися без батьківського піклування;

- у відповідності до довідки Служби у справах дітей Одеської міської ради від 28 липня 2025 року № 05/03/8045/1, працівниками служби у справах дітей Одеської міської ради в присутності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно призначення ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який надав письмову згоду на позбавлення батька батьківських прав, та на призначення опікуном ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- у відповідності до довідки Служби у справах дітей Одеської міської ради від 28 липня 2025 року № 05/03/8045/2, повідомлено, що у малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідні сестри: ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_16 . ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та брат: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- у відповідності до довідки від 28 липня 2025 року № 05/03/88045/4, інформація про наявність у малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ощадної книжки в Службі у справах дітей Одеської міської ради, відсутня;

- у відповідності до довідки Служби у справах дітей Одеської міської ради від 28 липня 2025 року № 05/03/8045/3 повідомлено, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власником 3/6 частки квартири та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

- згідно з довідкою Гімназії села Змієнкове Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області Міністерства освіти і науки України від 18 червня 2025 року №32, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 31 травня 2019 року по 10 вересня 2024 року був учнем даного учбового закладу. У значний період батько ОСОБА_3 , приділяв достатньо уваги вихованню сина, піклувався про нього, відвідував навчальний заклад, цікавився його успіхами, у них були нормальні близькі сімейні відносини. Зв`язок батька з навчальним закладом був втрачений з лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення рф. В населеному пункті проживають батьки ОСОБА_3 (дідусь і бабуся ОСОБА_5 ), які також проявляли турботу до ОСОБА_5 , але останнім часом покійна мама ОСОБА_5 перешкоджала їхньому спілкуванню з онуком. Про ОСОБА_1 учбовий заклад дізнався після смерті матері ОСОБА_5 . Учбовий заклад не володіє інформацією про участь даної особи у вихованні, піклуванні та розвитку ОСОБА_5 у період його навчання у їх закладі;

- згідно з інформацією, наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» з 24 березня 2025 року по теперішний час, декларація укладена із лікарем Івасюк Т.В. (№ 0001- Х065-ЕЕ10) 18 березня 2025 року. У декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, представником дитини зазначений ОСОБА_3 . За обліковими даними медичної інформаційної системи встановлено, що останнє звернення до педіатра було 24 квітня 2025 року. Вакцинація дитині проводилась з порушенням календарю, щеплений на даний час частково;

- відповідно до висновку про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини, виданого 24 квітня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім медицини» малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має встановлений діагноз: Розлад аутистичного спектору (Синдром Аспергера). Специфічні розлади мовлення - R 41.8 (F84.5).OU: Міопія середнього ступеню, Н52.1. Складний міопічний астигматизм, Н52.2. Внутрішньодермальні меланоформні невуси тіла, D23. Фізичний розвиток із надлишком ваги. Щеплений частково з порушенням календарю (складений индивідуальньїй план вакцинації, карта щеплень додається). Потребує індивідуальної психолого - педагогічної корекції (розвиток емоційно - вольової сфери), навички комуніації та соціалізації, імпульсконтролю, рзуміння власних емоцій та потреб), сенсерноі інтеграції, нейрокорекції та логопедичної кореції.;

- відповідно до інформації, наданої Комунальним некомерційним підприємством «Чорноморський центр первинної медико-санітарної допомоги» Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області від 22 травня 2025 року № 01-16/72, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку даного медичного закладу з народження. Останній раз відвідував медичний заклад 06 березня 2025 року. Після передчасної смерті матері дитина відвідувала лікаря у супроводі старшого брата ОСОБА_1 ;

- згідно з листом Центру соціальних служб Одеської міської ради (ЦСС ОМР) від 01 липня 2025 року № 06/01-2274 повідомлено, що 30 червня 2025 року провідним фахівцем із соціальної роботи (за фахом психолог) відділу соціальної роботи ЦСС ОМР у Київському районі, в Центрі захисту та соціально-психологічної підтримки у процесі слідства та правосуддя дітей за моделлю «Барнахус» відбулася зустріч з ОСОБА_5 з метою проведення опитування та з`ясування думки дитини зі спірних питань. Зазначено, що: під час знайомства ОСОБА_5 з легкістю йшов на контакт з психологом, спіокійно погодився перебувати в окремій кімнаті без брата. Емоційний стан дитини на момент психологічної роботи був стабільний. Спілкування відбувалось з простим та чіткім змістом, що посприяло кращому розумінню поставлених запитань хлопцю. В ході роботи ОСОБА_5 потребував час на формування своїх відповідей. На момент з`ясування думки про батька, ОСОБА_5 не проявляв зацікавленості в подальшому контакті з татом та не висловлював бажання проживати з ним. Також, хлопець озвучив, що батько подарунки не дарує, фінансово не підтримує. ОСОБА_3 рідко виходить на зв`язок з ним, а коли телефонує ОСОБА_5 - він не хоче підіймати слухавку. В процесі з`ясування думки про брата - він згадується у позитивному ставленні до нього. Вони мають довірливі відносини, проводять разом вільний час (гуляють, розмовляють, ходять на прогулянки). ОСОБА_5 висловлював бажання жити разом з ним та його ОСОБА_9 . Дитина поряд з ними почуває себе в безпеці;

- 07 лютого 2025 року в присутності головного спеціаліста територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі батько дитини - ОСОБА_3 надав письмові пояснення, в яких повідомив, що проти позбавлення його батьківських прав у відношенні сина. Зазначив, що буде намагатися встановити зв`язок з старшим братом свого сина ОСОБА_1 задля налагодження нормальних та добрих відносин зі своїм сином. Також повідомив, що має намір звернутися за допомогою до психологів аби налагодити відносини з дитиною, допомагати фінансово, приймати участь у його житті та вихованні;

- відповідно до інформації наданої Службою у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 30 травня 2025 року №01-07/211, повідомлено, що 29 травня 2025 року уповноваженими особами Служби у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області було здійснено вихід за адресою місця проживання батька дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_5 , та складено акт бесіди. Зі слів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній раз сина він бачив на похоронах дружини у жовтні місяці 2024 року. Розповів, що після цього його пасинок заблокував його номер та номер телефону дитини, адресу проживання не повідомляє. Номери телефонів родини також заблоковані. Повідомив, що картка на яку він перераховував кошти дружині також заблокована після її смерті, а іншої картки він не має. Зазначив, що в його власності є нерухоме майно, а саме квартира, яка знаходиться в смт. Чорноморське, право власності на яке наразі оформлюється на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також повідомив, що він офіційно працює на «Глобінському м`ясокомбінаті» на посаді водія-експедитора, має постійний дохід. Наголосив, що проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та бажає його виховувати та забезпечувати.;

- згідно з актом обстеження, складеним уповноваженими особами Служби у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 29 травня 2025 року батько дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в приватному двоповерховому будинку, який складається з кухні, санвузлу, чотири кімнати на першому поверсі, чотири кімнати на другому поверсі. Умови проживання відповідають санітарно гігієнічним нормам, наявні меблі, ліжка, побутова техніка, телевізори, наявні укриття. Є кімната для дитини, стіл, телевізор;

- в провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа № 504/179/25 від 21 квітня 2025 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей ради Одеського району Одеської області про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні із дитиною;

- згідно з інформацією наданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 15 липня 2025 року №1500-0212-6/122806, повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та не отримує ніяких пенсійних виплат на дитину ОСОБА_5 ;

- згідно з інформацією, наданою Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 11 червня 2025 року №2496/03.01-06, станом на 31 грудня 2012 року в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (КП «БТІ» ОМР) відсутня інформація про реєстрацією права власності на нерухоме майно в м. Одесі за фізичними особами: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 липня 2025 року № 436217182, вбачається, що щодо суб`єкта - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , відомості відсутні;

- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 липня 2025 року № 436215028, щодо суб`єкта - ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , наявні відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, РНОНМ 123039951227, номер об`єкта в РПВН: 18739700, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ;

- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 липня 2025 року №436216322, щодо суб`єкта - ОСОБА_5 , наявні відомості з державного реєстру речових прав, РНОНМ 123039951227, номер об`єкта в РПВН: 18739700 розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ;

- на засіданні Комісії, яке відбулось 18 вересня 2025 року були присутніми: заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітній ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на засіданні Комісії присутнім не був. Запрошення, яке було направлено ОСОБА_3 , відповідно до довідки Головна пошта України AT Укрпошта було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання». ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наполягав на задоволенні своєї заяви. Заявник повідомив, що батько дитини фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, участі у житті та вихованні дитини не приймає, його життям не цікавиться. Розповів, що їх покійна мати проживала з батьком дитини ОСОБА_3 цивільним шлюбом. Повідомив, що останні 5-7 років батько дитини проживав за кордоном, а як йому виповнилось 60 - років повернувся в Україну. Повідомив, що коли не стало матері його молодший брат залишився проживати з ним. Інтересу та зацікавленості батько до дитини не виявляв. Наголосив, що станом на теперішній час в судовому порядку вирішується спір щодо поділу нерухомого майна після смерті матері дитини;

- на запитання членів Комісії до малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ким він проживає, які в нього стосунки з братом та його жінкою, як він ставиться до того аби батька позбавили батьківських прав, чим йому запам`ятався батько, та чи дійсно була ситуація, коли батько йому пропонував алкоголь, відповів наступне, що: проживає разом зі старшим братом та його дружиною, відносини у них чудові. Що стосується батька, відносно позбавлення його батьківських прав відповів, що це «супер» та «геніально». Повідомив, що батько йому запам`ятався тим, що знаходився в стані алкогольного сп`яніння та не тримався на ногах далі цитата: «валявся п`яний на дні народженні», а стосовно того чи пропонував він йому алкоголь, відповів що така ситуація дійсно була. Під час засідання Комісії, було здійснено дзвінок батьку дитини ОСОБА_3 , який повідомив, що йому не було відомо про те, що 18 вересня 2025 року відбудеться засідання Комісії, та під протокол запрошено на засідання Комісії, яке відбулось 02 жовтня 2025 року;

- на засіданні Комісії, яке відбулось 18 вересня 2025 року були присутніми: заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , представник заявника, адвокат Трофимчук Олександр Вікторович, та батько дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наполягав на задоволенні своєї заяви. Розповів, що останні 5-6 років батько не цікавиться дитиною. Повідомив, що ОСОБА_3 , ще до початку війни виїхав за кордон. Батько дитини наголосив, що завжди фінансово допомагав сину. Розповів, що приблизно 6 років тому возив сина на море, останній раз бачив сина рік тому на похоронах матері. Повідомив, що з сином спілкується по телефону, ведуть переписку та інколи спілкуються по телефону. На запитання членів Комісії до ОСОБА_3 , чи знає він про особливості сина, відповів що так, а саме, має надмірну вагу приблизно 150 кг, на запитання членів Комісії звідки це йому відомо, відповів, що про це йому повідомив його представник;

- на запитання членів Комісії, як так сталося, що після смерті матері дитини хлопчик залишився з братом, а не з ним, наголосив, що після похорон його не допустили до дитини та не дали змоги навіть поспілкуватися. На запитання членів Комісії, чи пропонував він сину проживати разом з ним, чи намагався він дізнатися у пасинка адресу проживання ОСОБА_5 , чи відомо де на теперішній час навчається його син, чи звертався він до Служби у справах дітей Одеської міської ради що визначення способів участі у вихованні та встановлення графіку спілкування з дитиною, розповів наступне. Після смерті матері дитини він просто пропонував сину спілкуватися. З питання з`ясування місця проживання дитини до ОСОБА_1 , не звертався. Де навчається син не знає. До Служби у справах дітей Одеської міської ради з означеного питання не звертався;

- на запитання членів Комісії до заявника ОСОБА_1 , чи переховував він від батька дитини місце проживання дитини, чи звертався до нього ОСОБА_3 щодо надання адреси місця проживання ОСОБА_5 , чи відомо йому щось щодо наявності дитячої картки « Юніор », яка була відкрита батьком на ім`я дитини, пояснив наступне. Адресу місця проживання ОСОБА_5 ніколи не переховував, та з його слів, повідомив відповідні органи, що їде з братом. Розповів, що ОСОБА_3 не намагався з`ясувати у нього де саме фактично проживає його син та не цікавився навчанням. Що стосується дитячої картки, повідомив, що мати йому розповідала про таку, але до неї втрачений доступ, та так як він на теперішній час не є законним представником дитини її «доля» невідома. На запитання до ОСОБА_1 , чи отримує він на теперішній час матеріальну допомогу від батька дитини, відповів, що не отримує.

Щодо особи ОСОБА_1 , з яким мешкає малолітній - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , судом також встановлено, що у відповідності до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, виданою фізичною особою підприємцем ОСОБА_36 від 19 лютого 2025 року № 824, за результатами огляду психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання опікунства над дитиною у ОСОБА_1 - відсутні.

Відповідно до повного витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявної судимості» серії ФОВА-003711810, виданого Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території України станом на 25 квітня 2025 року є особою, стосовно якої відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук, відсутні.

У відповідності до висновку Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 09.10.2025 року за №2490/01-11 додатково наявна інформація, що відповідно до повідомлення відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29 вересня 2025 року № 197837-2025, згідно даних інформаційного порталу Національної поліції України, станом на 26 вересня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі не притягався. На обліку, як особа (кривдник), яка вчинила домашнє насильство, ОСОБА_1 не перебуває.

В подальшому під час розгляду справи, 17.02.2026 року Комунальним некомерційним підприємством «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради» було проведено психологічне дослідження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за наслідком якого надано консультативний висновок клінічного психолога від 19.02.2026 року за вих. №1137, складений психологом другої категорії ОСОБА_37 , що має вищу психологічну освіту, працює на посаді клінічного психолога в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» OOP (стаж роботи за фахом - 17 років).

У відповідності до зазначеного консультативного висновку клінічного психолога, надано висновок, що проведене патопсихологічне дослідження виявляє у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 порушення в емоційно-вольовій сфері, що є характерними для дітей із розладами аутистичного спектру, а саме синдрому Аспергера . Незважаючи на емоційну дефіцитарність, інтелектуально-мнестичні функції дитини є збереженими. ОСОБА_5 демонструє здатність до засвоєння інформації та утримання її в пам`яті, що є прогностично сприятливим фактором для подальшого навчання за умови стабільного емоційного фону.

Відповідно до вказаного консультативного висновку зазначено, що критичними зонами ризику для дитини є: ситуації несподіваного характеру з непередбачуваним та швидким перебігом подій (наприклад: зміна місця проживання, зміна школи); порушення сформованих стереотипів довірчих відносин; ситуації соціальної ізоляції або втрати контакту зі значущими близькими дорослими ( брат ОСОБА_39 , дружина брата ОСОБА_40 ).

Також відзначено важливим, що спираючись на особливості особистості та емоційно-вольової сфери дитини ситуації радикальної зміни або ломки сформованого сімейного стереотипу та звичних поведінкових патернів є для дитини джерелом надпотужного стресу, що може призвести до регресу та завдати суттєвої шкоди його подальшому психічному розвитку. Рекомендовано: Забезпечення стабільного, передбачуваного середовища; психологічний супровід, спрямований на розвиток навичок соціальної взаємодії та емоційної корекції.

Приймаючи вищевикладені встановлені обставини, в межах заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства», діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині сьомій статті 7 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно із ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

У частинах першій, другій та четвертій статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав.

Так, у відповідності до положень ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Частинами 2-4 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у постановах від 27 березня 2020 року у справі № 523/16635/17 (провадження № 61-5437св19), від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20) зробив висновок, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23).

Також, у відповідності до частин 1-3 статті 170 СК України врегульовано, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

З огляду на викладене суд зазначає, що основними підставами для відібрання дитини від батьків серед іншого є випадки, що охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання та ухиляння батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток та малолітній вік.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Указана норма включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов`язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов`язаних із обов`язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім`ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року).

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Відповідно до частини третьої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Виходячи з комплексного тлумачення статей 161 та 170 Сімейного кодексу України, Верховний Суд у постанові від 13 серпня 2025 року у справі № 369/8018/23 дійшов висновку, що у випадку відібрання дитини у батьків, суд, вирішуючи, кому саме передати дитину, повинен також враховувати найкращі інтереси дитини та надавати пріоритет саме другому з батьків, бабусі, дідусю чи іншим родичам. І лише, якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, або в разі, якщо ніхто з них не проявив такого бажання, передавати дитину органу опіки та піклування.

Крім того, суд наголошує, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана під час вирішення між батьками спору. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Одночасно суд зазначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи вищевикладені обставини в цілому, судом беззаперечно встановлено, що відповідач - ОСОБА_3 є батьком малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишився проживати з братом ОСОБА_1 , який належним чином виконує обов`язки по його вихованню та утриманню, створив дитині належні умови для виховання, зростання та розвитку, однак батько в свою чергу мешкає окремо від дитини.

Одночасно судом враховується, що відповідачем визнано той факт, що він проживав окремо від сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і до смерті його матері дитини - ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також визнав, що він - ОСОБА_3 був присутній на похоронах ОСОБА_6 , а відтак був обізнаний, що малолітній син залишився без матері та залишився проживати у позивача, як брата.

Належних доказів на підтвердження виконання батьківських обов`язків, у тому числі з виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинення дій для залишення сина проживати з ним після смерті матері дитини, створення дитині належних умов для проживання, зростання, виховання та розвитку, відповідачем до суду не надано.

Судом встановлено, що надані позивачем до суду докази є належними, достовірними, достатніми та допустимими.

Виданий Київською районною адміністрацією Одеської міської ради висновок від 09.10.2025 року за №2490/01-11 «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », містить переконливі висновки органу опіки та піклування, наданий в порядку вимог статті 19 СК України, відповідає вимогам Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, стосується спірного питання в даній справі, узгоджується з усіма наявними в матеріалах справи доказами, за наслідком чого суд враховує його під час розгляду даної справи.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи судом було з`ясовано думку малолітнього - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо спірного питання у даній справі, який в судовому засіданні 29.01.2026 року повідомив, що: йому 13 років, він навчається у 7-му класі, мешкає спільно з братом - ОСОБА_1 з серпня 2024 року, а до цього часу проживав з мамою ОСОБА_41 та братом окремо від батька. Дитина повідомила суду, що батько деякий час проживав з ними, а згодом виїхав до Польщі, коли йому було приблизно 7-8 років, після чого батька бачив декілька разів. Повідомив, що батько працював далекобійником, а наразі в нього відсутні з батьком жодні взаємовідносини. ОСОБА_5 повідомив, що за час спільного проживання з батьком, ОСОБА_3 вживав алкоголь під час відпусток, іноді кричав на маму, однак на нього не кричав. Також дитина зазначила, що коли матір померла, він почав проживати з братом, хоча батьку було відомо про смерть матері, однак батько не пропонував йому жити разом з ним. Повідомив суд, що батько кілька разів телефонував після смерті матері, однак він - ОСОБА_5 не хотів з ним говорити. Наголосив, що вважає батька поганим, оскільки він не цікавився ним, а з 2022 року не вітав з Днем народження. Також зазначив, що не вважає, що батькові вчинялись перешкоди для спілкування з ним. ОСОБА_5 повідомив, що йому відомо про наявність ініційованого його батьком судового спору з братом щодо участі у його вихованні та спілкуванні, визначення його місця проживання, за наслідком чого ОСОБА_5 повідомив, що хоче проживати разом з братом - ОСОБА_42 . ОСОБА_5 повідомив, що не знає де живе батько, і у нього вдома він не був. Також, дитина повідомила, що не пам`ятає як звати бабусю і дідуся, в котрих був в гостях один раз до «ковіду». Також ОСОБА_5 повідомив, що за життя матір порушувала питання з приводу стягнення з батька аліментів, а також йому відомо про те, що на його ім`я відкритий рахунок на який від батька надійшло 50000,00 грн.

Ухвалюючи рішення суду про задоволення позовних вимог, суд одночасно враховує, що відповідачем - ОСОБА_3 в судовому засіданні 17.09.2026 року було визнано позовні вимоги, з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову від 31.08.2026 року за вх. №75297.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, саме по собі визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для його задоволення, оскільки у цій категорії справ суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає таке визнання закону та чи не порушує воно права та інтереси дитини.

Приймаючи вищевикладене в сукупності, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, враховуючи позицію прокурора, вислухавши думку дитини, а також беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог, а також з урахуванням установлених судом обставин, характеру неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також необхідності забезпечення належного захисту прав та інтересів дитини, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, та вважає наявними правові підстави для відібрання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , від відповідача - ОСОБА_3 , як батька дитини, без позбавлення його батьківських прав, що є єдиним способом захисту прав і як найкращого забезпечення інтересів дитини.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про відібрання дитини від відповідача, як батька дитини, без позбавлення його батьківських прав, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Одночасно суд враховує і зазначає, що відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і відповідач, відповідно до частини 3 статті 170 СК України, не позбавлений можливості повернути дитину. Суд зауважує, що відібрання дитини у батька це санкція за невиконання батьківських обов`язків. Ця санкція є більш м`якою, порівняно з іншими, зокрема із позбавленням батьківських прав. Відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом.

У відповідності до положень статті 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

За положеннями ст. 56 ЦК України, органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст. 58, 59 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно з положеннями ч.3, 4 статті 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Судом враховується, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає спільно з братом - ОСОБА_1 , який належним чином здійснюються обов`язки з виховання та утримання малолітньої дитини, приймаючи, що матір дитини - ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Окрему увагу суд приділяє думці дитини, яка відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України та статті 12 Конвенції про права дитини підлягає врахуванню відповідно до їх віку та рівня розвитку. Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , безпосередньо в судовому засіданні повідомив, що бажає проживати спільно з братом ОСОБА_1 .

Суд також враховує висновок Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 09.10.2025 року за №2490/01-11, у відповідності до якого Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, більшістю голосів вважає доцільним у тому числі призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності до вказаного висновку також засвідчено, що згідно з наказом Служби у справах дітей Одеської міської ради від 16 червня 2025 року № 141 малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на первинний облік дітей, яка залишилися без батьківського піклування.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази судом також не встановлено обставин у відповідності до приписів статті 64 ЦК України, які б не дозволяли позивачу бути опікуном малолітнього брата.

Приймаючи вищевикладене в сукупності, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, враховуючи позицію прокурора, висновок Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради щодо доцільності призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтриманий його представником в судовому засіданні, вислухавши думку дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог, а також з урахуванням установлених судом обставин, характеру неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , приймаючи наявність підстав для відібрання від батька малолітнього сина без позбавлення відповідача батьківських прав, а також приймаючи що матір дитини померла, що свідчить про те, що малолітній позбавлений батьківського піклування, а також враховуючи сталі відносини що склались між малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його братом - ОСОБА_1 , з яким дитина фактично останні два роки мешкає і перебуває на його вихованні і утриманні, виходячи як з найкращих інтересів дитини, суд вважає наявними підстави для передання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під опіку та призначити його опікуном позивача у справі ОСОБА_1 .

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить із наступного.

У відповідності до положень ч.4 ст. 170 СК України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності до статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. (ст. 181 СК України).

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України, а сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини, і законом не передбачено право на стягнення аліментів чи зміну розміру та способу присудження аліментів тим із батьків, з яким не проживає дитина.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1 ст. 191 СК України).

Частиною 2 статті 182 СК України регламентовано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд зазначає, що у відповідності до положень статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Розміри прожиткового мінімум на одну особу в розрахунку на місяць за відповідний поточний рік визначені у статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», згідно з якою установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень; працездатних осіб - 3328 гривень.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі у відповідності до приписів ч.1 ст. 184 СК України, або визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, що врегульовано положеннями статті 183 СК України, частиною 1 якої визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Також судом враховується, що у відповідності до ч.2 ст. 272 СК України, якщо позов пред`явлений не до всіх зобов`язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов`язку всіх зобов`язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню на одну дитину, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд, у відповідності до положень ч.2 статті 182 СК України, враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями ч.3 статті 182 СК України, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

У відповідності до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Аліментні зобов`язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі. Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 травня 2023 року по цивільній справі № 753/20347/20.

При вищевикладених обставинах, приймаючи, що відповідач є особою працездатного віку, дієздатний, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власної дитини, приймаючи, що малолітній ОСОБА_5 проживає спільно з позивачем, якого даним рішенням суду призначено судом опікуном малолітнього, а також враховуючи визнання відповідачем позову, за наслідком чого, виходячи з забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд вважає наявними підстави для задоволення позовної вимоги позивача в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі частки заробітку (доходів), платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_17 . Також суд вважає за необхідне визначити, що аліменти підлягають стягненню починаючи з дня набрання рішенням законної сили, а саме з дня набрання законної сили рішенням, яким передано малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під опіку та призначення його опікуном позивача у справі ОСОБА_1 .

При цьому, суд вважає за належне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення статті 196 Сімейного кодексу України, якою передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Суд ухвалюючи рішення суду враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

З урахуванням вищевикладеного в цілому, аналізуючи зібрані по справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку наявними в матеріалах справи доказам, суд вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування, Служби у справах дітей Одеської міської ради, Київської окружної прокуратури міста Одеси, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, передання дитини під опіку, стягнення аліментів, обґрунтованим, а відтак останній підлягає задоволенню.

Під час ухвалення рішення суд, у відповідності до приписів статті 264 ЦПК України у тому числі вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів.

Приймаючи задоволення судом позовних вимог позивача за двома вимогами немайнового характеру про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та про передання дитини під опіку, за які позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2422,40 грн., у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору підлягає 2422,40 грн.

Також, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви за вимогами про стягнення аліментів, з урахуванням задоволення позову, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, суд доходить до висновку, що стягненню з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.

Щодо стягнення інших судових витрат, позивачем у позові зазначено, що відповідні докази будуть надані в порядку передбаченому ч.8 ст. 141 ЦПК України, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що докази на підтвердження судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене, оскільки стороною позивача у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України заявлено відповідну заяву про надання доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу після ухвалення судового рішення, судом відповідне питання одночасно з ухваленням судового рішення не вирішується.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 1-18, 43, 49, 76-89, 133, 141, 200, 206, 244, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_8 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_9 ), за участі третіх осіб: Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 9), Служби у справах дітей Одеської міської ради (місцезнаходження: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д), Київської окружної прокуратури міста Одеси (міцсезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10), про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, передання дитини під опіку, стягнення аліментів - задовольнити.

Відібрати малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , без позбавлення батьківських прав.

Передати малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під опіку та призначити його опікуном - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_8 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , аліменти на малолітнього - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки доходів (заробітку) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_18 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 28.09.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко