Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №947/11178/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/11178/26

Провадження № 2-др/947/140/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.,

за участю секретаря – Торгонської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про ухвалення додаткового рішення, подану по цивільній справі №947/11178/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки проведення такого розрахунку, зобов`язання працевлаштувати на вакантну посаду,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №947/11178/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки проведення такого розрахунку, зобов`язання працевлаштувати на вакантну посаду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.09.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки проведення такого розрахунку, зобов`язання працевлаштувати на вакантну посаду були задоволені частково. Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) працевлаштувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) з урахуванням її кваліфікації та досвіду роботи на вакантну посаду у цьому ж або іншому підприємстві (в установі, організації), у тому числі їх філіях та представництвах. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за період її працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору з 09.12.2025 року по 09.03.2026 року в сумі 198935,04 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір в розмірі 1247,87 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1508,03 грн.

17.09.2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Бориченко Катерина Валеріївна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №947/11178/26, та стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу заяву про ухвалення додаткового рішення було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

В судове засідання 28.09.2026 року представник відповідача не з`явилася, про час та дату судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки не відомі.

В судове засідання 28.09.2026 року представник позивача не з`явилася, про час та дату судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки не відомі.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Згідно Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні правові висновки містять і постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18: якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року по справі №755/9512/15-ц (п.п.20-28) роз`яснила наступне.

Положеннями статті 58 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п.268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що згідно Договору про надання правничої допомоги №148/26 від 17.02.2026 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Про Право», в особі адвоката Бориченко Катерини Валеріївни, Додатку №1 до договору №148/26 від 17.02.2026 року, Акту приймання-передачі робіт (наданих послуг) №1 від 16.09.2026 року, Додатку до Акту, платіжної інструкції №КЕМ8-К2Н9-А19Р-СН7Х від 16.09.2026 року, оплата послуг адвоката становить 10000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем по справі понесено витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується вище переліченими доказами.

Враховуючи викладене, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з урахуванням того, що судом позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки проведення такого розрахунку, зобов`язання працевлаштувати на вакантну посаду, було задоволено частково на 45,28%, суд вважає, що з Акціонерного товариства «Українська залізниця» необхідно стягнути на користь позивача суму витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 4528,00 грн.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про ухвалення додаткового рішення, подану по цивільній справі №947/11178/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки проведення такого розрахунку, зобов`язання працевлаштувати на вакантну посаду – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №947/11178/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки проведення такого розрахунку, зобов`язання працевлаштувати на вакантну посаду.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4528,00 грн.

В іншій частині вимог заяви – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В. С. Петренко