Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №946/5016/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/5016/26

Провадження № 3/946/1242/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бальжик О.І., за участю секретаря судових засідань Федорук Н.О., представника притягуваного Дрангоя Д.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУПАП,-

В С Т А Н О В И Л А:

І. Суть справи

1.1. Згідно наданих матеріалів, 24.06.2026 року о 10 годині 26 хвилині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ S320» державний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на один рік, а саме з 03.10.2025 року по 04.10.2026 року, згідно рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області. Правопорушення вчинено повторно протягом року з огляду на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП відповідно до постанови серії ЕНА № 6656820 від 12.02.2026 року.

1.2. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2025 року ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

1.3. Постановою Одеського апеляційного суду від 03.10.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2025 року залишено без змін.

1.4. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6656820 від 12.02.2026 року, ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 20 400 гривень.

ІІ. Процедура та позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

2.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 року, справа № 946/5016/26 передана на розгляд судді Бальжик О.І. (а.с.16).

2.2. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.07.2026 року клопотання представника притягуваного – ОСОБА_2 , про призначення судової відеотехнічної експертизи залишено без задоволення (а.с.32, 34-35).

2.3. У судове засідання ОСОБА_1 , будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився, направивши представника з належним чином посвідченими повноваженнями.

2.4. У судовому засіданні 01.07.2026 року представник притягуваного підтримав письмові пояснення від 01.07.2026 року (а.с.17-18) та зазначив, що ОСОБА_1 провину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнає та наполягає на закритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування зазначеної позиції вказав, що 24.06.2026 року ОСОБА_1 дійсно перебував у салоні автомобіля «MERCEDES-BENZ S320», номерний знак НОМЕР_2 , однак виключно як пасажир, тоді як керування транспортним засобом здійснювала інша особа. Оскільки факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсутній, а належні та допустимі докази протилежного в матеріалах справи також відсутні, зазначене унеможливлює встановлення його вини та притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, на додаткові запитання головуючої судді, представник зазначив, що транспортний засіб перебував у нерухомому стані на узбіччі автодороги. У цей час до автомобіля під`їхав екіпаж патрульної поліції. Безпосередньо за кермом вказаного автомобіля перебував друг ОСОБА_1 , який здійснював керування транспортним засобом, однак на той момент тимчасово відлучився до закладу харчування, розташованого поблизу с. Саф`яни. У цей час ОСОБА_1 перебував у салоні автомобіля виключно як пасажир. До закінчення процедури оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення вказаний водій (друг) до автомобіля не повернувся. Представник також зауважив про наявність тривалого особистого конфлікту між ОСОБА_1 та інспектором поліції Дяковим І.І. (який складав протокол), зазначивши, що працівники поліції неодноразово безпідставно намагалися притягнути його довірителя до адміністративної відповідальності. Безпосередні свідки факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсутні, а спілкування поліцейських із довірителем відбувалося вже під час стоянки автомобіля. У подальшому ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом, а автомобіль тимчасово поміщено на штрафмайданчик (наразі транспортний засіб повернуто власнику). Поряд із цим, представник наголосив на безпідставності кваліфікації дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Зокрема, постанова серії ЕНА № 6656820 від 12.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП на теперішній час оскаржується в судовому порядку та перебуває на розгляді судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бурнусуса О.О. (у зв`язку з поновленням строку на її оскарження). Відтак, зазначена постанова не набрала законної сили, що унеможливлює кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП як повторного правопорушення.

2.5. У судовому засіданні від 28.07.2026 року під час дослідження відеозапису з відеореєстратора патрульного автомобіля «Video 2026-06-24» (а.с.14), представник Дрангой Д.О. підтвердив, що автомобіль MERCEDES-BENZ S320 належить ОСОБА_1 , і саме він зафіксований на вказаному відео. Водночас представник наголосив, що 24.06.2026 року ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, а перебував у салоні припаркованого біля траси автомобіля. Усе спілкування з працівниками поліції мало фіксуватися на їхні нагрудні бодікамери, на що захист розраховував як на основний доказ невинуватості. Однак після направлення матеріалів справи до суду з`ясувалося, що вказані відеозаписи пошкоджено. Крім того, наданий поліцейськими відеозапис з відеореєстратора патрульного автомобіля, який нібито зафіксував факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 саме 24.06.2026 року, є неналежним та підробленим доказом, а також не містить звукового супроводу. За твердженням ОСОБА_1 , з яким він ознайомився за допомогою представника, відображені на відеозаписі події дійсно мали місце, однак відбувалися влітку 2025 року. На вказаному відеозапису 2025 року зафіксовано, як поліцейські безпідставно (за відсутності законних підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію») зупинили ОСОБА_1 . Причиною зупинки слугувала приватна пропозиція інспектора поліції Дякова І.І. придбати належний ОСОБА_1 автомобіль за ціною, суттєво нижчою від ринкової. Отримавши відмову, інспектор Дяков І.І. висловив погрози щодо подальшого чинення перешкод у керуванні автомобілем, які в подальшому реалізував шляхом системного складання безпідставних матеріалів про адміністративні правопорушення. Представник наголосив, що поліцейські у штучний та незаконний спосіб фальсифікували докази шляхом можливої зміни дати на відеозаписі 2025 року, намагаючись створити видимість вчинення правопорушення 24.06.2026 року. На момент складання первинних письмових пояснень представникові не було відомо про долучення працівниками поліції вказаного відеозапису, про що він дізнався лише під час безпосереднього ознайомлення з матеріалами справи в суді. Додатково представник звернув увагу суду на упередженість та позапроцесуальну поведінку інспектора поліції Дякова І.І., зазначивши, що стосовно останнього подано скаргу до мовного омбудсмена. Причиною подання скарги слугувало те, що в межах іншої адміністративної справи, яка перебуває в провадженні судді Бурнусуса О.О., зафіксовано факт спілкування інспектора Дякова І.І. з ОСОБА_1 виключно болгарською мовою.

2.6. У судовому засіданні від 26.08.2026 року представник Дрангой Д.О. пояснив, що 24.06.2026 року під час подій за участю працівників патрульної поліції разом із ОСОБА_1 перебував його знайомий – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник наголосив, що саме ОСОБА_3 здійснював безпосереднє керування автомобілем «MERCEDES-BENZ» 24.06.2026 року, тоді як ОСОБА_1 перебував у салоні транспортного засобу виключно як пасажир. На підтвердження зазначених обставин представник Дрангой Д.О. заявив клопотання про виклик та допит ОСОБА_3 у якості свідка.

Крім того, представник надав флеш-накопичувач, на якому міститься відеозапис із відеореєстратора патрульного автомобіля, оброблений за допомогою програмного забезпечення з елементами штучного інтелекту. Представник звернув увагу суду, що процес модифікації та зміни часових міток (відображуваної дати) на відеозаписі з 2026 року на 2025 рік зайняв у нього близько двох хвилин. На підставі цього ОСОБА_2 наголосив, що працівники поліції мали безперешкодну технічну можливість для фальсифікації цифрових доказів шляхом штучної зміни дати запису, як і будь-яка інша особа, що піддає обґрунтованому сумніву достовірність наданого органом поліції відеозапису як належного та допустимого доказу

2.7. У судовому засіданні від 16.09.2026 року опитаний старший сержант поліції Ізмаїльського РВП ОСОБА_4 , який складав протокол відносно ОСОБА_1 , пояснив, що зупиняв останнього влітку поблизу с. Саф`яни. На запитання захисника Дрангоя Д.О. та головуючого судді стосовно того, чи знайомий він з ОСОБА_1 , скільки разів його зупиняв та чи складав відносно нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП у лютому 2026 року, ОСОБА_4 чіткої відповіді не надав, посилаючись на те, що не пам`ятає цих обставин або вважає, що це не має значення. Наявність скарги до мовного омбудсмена, поданої представником ОСОБА_1 , старший сержант підтвердив, однак вказав, що обставин її розгляду не знає, оскільки цим питанням займається його адвокат. Щодо відеофіксації ОСОБА_4 зазначив, що його нагрудна бодікамера під час чергування працювала, але особистого доступу до збереження чи редагування відеофайлів не має. Щодо визнання вини притягуваним чіткої відповіді не надав, припустивши, що ОСОБА_1 вину, можливо, визнавав. Також ОСОБА_4 заперечив факт особистого знайомства з ОСОБА_1 та позаробочих стосунків.

2.8. У судовому засіданні від 22.09.2026 року під час перегляду відеозаписів (а.с.74), долучених до матеріалів справи за клопотанням поліцейського Дякова І.І., представник особи, яка притягається до відповідальності, звернув увагу суду на те, що на момент надходження справи до суду вказані відеоматеріали були відсутні та з`явилися в справі згодом. На думку представника, це пов`язано з особистим упередженим ставленням інспектора Дякова І.І. до ОСОБА_1 , що викликає обґрунтовані сумніви щодо автентичності наданих відеозаписів. Крім того, представник наголосив, що з відеозапису вбачається, що поліцейські не встановили особу водія, оскільки останній документів для перевірки не надавав та представився іншим ім`ям, у зв`язку з чим порядок і підстави ідентифікації саме ОСОБА_1 залишаються незрозумілими. При цьому представник зазначив, що особисто бачив Недєва Д.І. лише один раз і спілкується з ним переважно в телефонному режимі, а тому не може ні підтвердити, ні спростувати, чи саме ОСОБА_1 зафіксований на вказаному відеозаписі.

2.9. У судовому засіданні від 23.09.2026 року представник ОСОБА_2 підтримав додаткові пояснення по справі (а.с. 79) та наголосив, що після судового засідання від 22.09.2026 року Недєв Д.І. повідомив, що на відеозаписі зафіксовано його брата – ОСОБА_5 . У подальшому, під час телефонної розмови, ОСОБА_1 пояснив, що у 2025 році його зупиняли ті ж самі працівники поліції, про що представником раніше вже надавалися пояснення суду. Коли представник повідомив Недєва Д.І. про те, що суду надано фрагмент відеозапису, на якому той нібито керує автомобілем у 2026 році, ОСОБА_1 , переглянувши цей запис через мобільний телефон, помилково вирішив, що зафіксовано його спілкування з поліцейськими у 2025 році. Надане разом із протоколом первинне відео триває декілька секунд, має низьку якість та позбавлене звукового супроводу. Лише після того, як особа, яка притягається до відповідальності, змогла переглянути належний відеозапис зі звуком, вона переконалася, що на ньому зафільмовано його брата ОСОБА_5 . Представник звернув увагу, що на переглянутому 22.09.2026 року відеозаписі зафіксовано, як о 10 годині 31 хвилині особа, яку зупинили поліцейські, чітко повідомляє, що її звати « ОСОБА_5 ». При цьому вказана особа не надала поліцейським жодного документа, що посвідчує особу. З незрозумілих причин поліцейські вирішили ідентифікувати її саме як ОСОБА_1 без перевірки відповідних документів. У подальшому поліцейські внесли до протоколу про адміністративне правопорушення відомості про те, що особу нібито встановлено за посвідченням водія, яке їм фактично не надавалося. Інформацію про посвідчення водія ОСОБА_1 поліцейські отримали з баз даних МВС і безпідставно внесли ці дані до протоколу. Отже, особу зупиненого водія поліцейські належним чином не встановлювали. При цьому стаття 32 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII надає поліцейським повноваження вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах. У свою чергу, статті 37 Закону № 580-VIII надає поліцейським право обмежувати пересування особи, зокрема для встановлення її особи. Також звернув увагу, що в судовому засіданні поліцейський Дяков І.І., який складав протокол, надав пояснення, що особисто не знає ОСОБА_1 , що вказує на неможливість ідентифікації особи без документів. Крім того, особа притягуваного судом безпосередньо не встановлювалася, і суд не мав можливості пересвідчитися, хто саме зафіксований на наданих відеозаписах. Для досягнення цієї мети ОСОБА_1 мав особисто прибути до суду. Додатково звертається увага суду, що на відеозаписі зафіксовано, як о 10 годині 32 хвилині зупиненій особі зачитують її права, зокрема право на перекладача. О 10 годині 37 хвилин зупинена особа розмовляє іноземною мовою (вірогідно, болгарською). О 10 годині 38 хвилині поліцейський запитує у неї, чи розуміє вона державну мову, на що особа відповідає: «слабо». Після цього поліцейський запитує: «Вам потрібен перекладач?», на що особа відповідає: «Если можна». Таким чином, особа заявила про необхідність залучення перекладача, однак це клопотання поліцейським розглянуто не було, що є грубим порушенням фундаментальних прав людини та прямим порушенням вимог ст. ст. 245, 268, 274 КУпАП.

ІІІ Оцінка та висновки судді

3.1. За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин в справі про адміністративне правопорушення, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

3.2. Статтею 251 КУпАП дано визначення доказам. Чинний КУпАП не містить визначення поняття належності доказів, проте згідно з правовою доктриною належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. КУпАП не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

3.3. Згідно з пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

3.4. Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тобто за повторне керування транспортним засобом особою, яка немає права керувати таким транспортним засобом.

3.5. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддею встановлено, що винність ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 701451 від 24.06.2026 року (а.с.2);

довідками від 25.06.2026 року (а.с.3-4);

постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2025 року (а.с.5-7);

постановою Одеського апеляційного суду від 03.10.2025 року (а.с.8-11);

постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6656820 від 12.02.2026 року (а.с.12);

відеозаписами (а.с.14, 74).

3.6. Суд відхиляє доводи представника притягуваного щодо порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з ненаданням перекладача з огляду на таке. Під час дослідження матеріалів справи та перегляду відеозаписів судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, тривалий час проживає на території України та вільно розуміє державну мову. Під час спілкування з працівниками поліції при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 безперешкодно розумів суть висунутих претензій, послідовно та змістовно відповідав на всі поставлені йому запитання, а також здійснював усно комунікацію. Жодних письмових або чітко висловлених усних клопотань у порядку, передбаченому статтею 274 КУпАП, про залучення перекладача через нерозуміння української мови ОСОБА_1 заявлено не було. За таких обставин, суд доходить висновку, що процесуальні права особи, яка притягається до відповідальності, порушені не були.

3.7. Суд критично оцінює доводи захисту щодо нібито наявної упередженості та особистого конфлікту з боку ОСОБА_4 , оскільки жодних доказів на підтвердження вказаної версії надано не було. Сам факт неодноразового притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності працівниками поліції не свідчить про упередженість згаданого інспектора. У судовому засіданні останній повністю спростував наявність будь-яких позаробочих чи конфліктних відносин із притягуваним.

Крім того, на виконання запиту суду щодо надання відомостей про всі випадки оформлення старшим сержантом поліції Дяковим І.І. матеріалів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за період з 01 січня 2025 року по 23 вересня 2026 року, з Ізмаїльського РВП ГУНП надійшла інформація про те, що за цей час стосовно притягуваного загалом було складено 9 адміністративних матеріалів. З них безпосередньо поліцейським Дяковим І.І. (як особисто, так і у складі екіпажу) складено лише постанова серії ЕНА № 6656820 від 12.02.2026 року та протокол серії ЕПР1 № 701451 від 24.06.2026 року, який є предметом розгляду у даній справі (а.с.85-86).

Наведені дані у своїй сукупності повністю спростовують твердження представника про систематичне упереджене переслідування ОСОБА_1 з боку зазначеного працівника поліції, зокрема влітку 2025 року.

3.8. Твердження захисту про можливу фальсифікацію відеоматеріалів або створення фіктивного відеозапису за допомогою технологій штучного інтелекту суд до уваги не бере, оскільки вони спростовуються сукупністю інших матеріалів справи. Належним доказом того, що зафіксовані події відбувалися саме 24.06.2026 року, а не у 2025 році, слугує протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 701451 від 24.06.2026 року (а.с. 2), автентичність складання якого у суду сумнівів не викликає, а також інформація щодо всіх випадків притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності з січня 2025 року по вересень 2026 року, за змістом якої влітку 2025 року жодні матеріали про адміністративні правопорушення відносно останнього не складалися. Доводи представника притягуваного про те, що незважаючи на збереження поліцейським Дяковим І.І. запису щодо факту зупинки ОСОБА_6 влітку 2025 року через наявний конфлікт та упереджене ставлення, матеріали про адміністративні правопорушення не складалися, на думку суду, є суперечливими, непослідовними та нелогічними.

Крім того, на наданих суду відеозаписах із бодікамер та відеореєстратора патрульного автомобіля (файли: 00000_00000020260624103021_0001A, 00000_00000020260624103035_0004A, 00000_00000020260624104522_0002A, 00000_00000020260624104536_0005A, 00000_00000020260624110022_0003A, 00000_00000020260624110036_0006A, а також «Video 2026-06-24») чітко зафіксовано дату події – 24.06.2026 року. Отриманий з відеореєстратора бренд «70mai» відеозапис додатково містить службовий штамп із відображенням точного часу, швидкості руху патрульного автомобіля та його географічних координат (широти і довготи). Відсутність аудіодоріжки (звуку) на відеозаписі з відеореєстратора патрульного авто не свідчить про його фальсифікацію чи монтаж. Конструктивні особливості багатьох моделей автомобільних відеореєстраторів передбачають можливість вимкнення запису звуку в налаштуваннях пристрою для економії пам`яті або з міркувань дотримання конфіденційності.

Також, ключовою обставиною для кваліфікації правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП є безпосередній факт керування транспортним засобом особою, яка не має такого права, що є візуальним фактом і повністю підтверджується дослідженими відеоматеріалами.

3.9. Окремо суд звертає увагу на суперечливість та непослідовність позиції сторони захисту щодо ідентифікації особи, зафіксованої на наданих відеозаписах.

Так, у судовому засіданні від 28.07.2026 року під час дослідження відеозапису представник особи, яка притягається до відповідальності, беззастережно підтвердив, що на відео зафіксовано саме ОСОБА_1 .

У подальшому, у засіданні від 26.08.2026 року, позиція захисту змінилася, і представник почав стверджувати, що за кермом транспортного засобу перебував друг притягуваного – ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 був лише пасажиром. Однак вказана версія повністю спростовується дослідженими у засіданні відеозаписами з відеореєстратора патрульного авто та бодікамер поліцейських, на яких чітко зафіксовано, що одразу після зупинки автомобіля з місця водія виходить лише одна особа, яка в подальшому спілкується з поліцейськими та особисто відчиняє двері й багажник, де зафіксовано повну відсутність будь-яких пасажирів.

На прохання представника притягуваного суд задовольнив клопотання та викликав ОСОБА_3 у якості свідка. Однак представник, маючи для цього щонайменше три судових засідання, явку вказаного свідка до суду не забезпечив. За таких обставин, версія про керування автомобілем ОСОБА_3 є повністю необґрунтованою, нічим не підтвердженою та спростовується дослідженими судом доказами і відеозаписами.

Натомість у засіданні від 23.09.2026 року ОСОБА_2 висунув третю версію подій, заявивши, що на відеозаписі взагалі зафільмовано рідного брата притягуваного – ОСОБА_5 .

Така систематична зміна пояснень та висунення взаємовиключних версій протягом судового розгляду розцінюється судом як обрана тактика захисту, спрямована на введення суду в оману, затягування розгляду справи та ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

3.10. Крім того, дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з бодікамери поліцейського «00000_00000020260624103021_0001A» повністю спростовуються доводи захисту про те, що на місці події перебував брат притягуваного – ОСОБА_5 . Зокрема, судом встановлено, що о 10:31:40 особа, зупинена поліцейськими, після тривалої паузи та помітних коливань представилася ім`ям « ОСОБА_5 », однак у подальшому категорично ухилялася від пред`явлення документів, що посвідчують особу. Натомість під час подальшого спілкування з працівниками поліції (зокрема о 10:38:48 та 10:57:21) вказана особа неодноразово та беззаперечно відгукувалася на ім`я « ОСОБА_7 ». В подальшому, о 11:00:30 зафіксовано факт звернення поліцейського до сторонньої особи, яка підійшла до місця події з метою забрати автомобіль. У відповідь на запитання інспектора ця особа повідомила, що є братом притягуваного, однак надати свої анкетні дані (ПІБ) та пред`явити документи відмовилася. Наведені факти у своїй сукупності свідчать про свідому спробу ОСОБА_1 ввести працівників поліції в оману щодо своєї особи з метою уникнення відповідальності за повторне керування транспортним засобом будучи позбавленим такого права.

Приймаючи таке рішення, суд також враховує, що за первинною версією притягуваного, його особу достеменно відомо працівникам поліції через неодноразові факти притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

3.11. Щодо доводів захисту про оскарження постанови серії ЕНА № 6656820 від 12.02.2026 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП в судовому порядку, суд зазначає, що саме по собі твердження представника про звернення до суду з позовом про скасування вказаної постанови, за відсутності ухваленого рішення суду про її скасування, яке набрало законної сили, не спростовує факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Матеріали справи не містять судового рішення, яким би постанову від 12.02.2026 року було визнано протиправною чи скасовано. Відтак, на момент вчинення правопорушення 24.06.2026 року та розгляду даної справи, вищевказана постанова є чинною, а ОСОБА_1 вважається особою, підданою адміністративному стягненню, що утворює склад повторності та є підставою для кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП

3.12. Приймаючи до уваги характер правопорушення, ступінь вини, особу притягуваного, враховуючи мету адміністративного стягнення, передбачену статтею 23 КУпАП, а також те, що транспортний засіб належить іншій особі, суддя доходить до висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень до ОСОБА_1 доцільне застосування адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

ІV. Судові витрати

4.1. На підставі ч. 1 ст. 401 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, передбаченому п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року, а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2026 року, що становить 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 126, 213, 221, 253, 283-285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Копії постанови направити для відома притягуваному ОСОБА_1 , для виконання – до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Повний текст постанови складено 25.09.2026 року.

Суддя: