Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №946/8094/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/8094/25

Провадження № 2/946/1686/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді: Бальжик О.І.

за участю секретаря: Федорук Н.О.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -

В С Т А Н О В И В:

І. Суть позовної заяви (стаття 175 ЦПК України)

1.1. 13.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яким просив:

(І) визнати недійсною угоду з переоформлення гаражу № НОМЕР_1 , який знаходиться у Автокооперативі № 7, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка відбулася 21.01.2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

(ІІ) визнати недійсною угоду з переоформлення гаражу № НОМЕР_1 , який знаходиться у Автокооперативі № 7, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка відбулася 04.08.2023 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

(ІІІ) застосувати наслідки недійсності правочинів – угод, укладених між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме:

скасувати рішення Автокооперативу № 7 від 21.01.2023 року щодо перереєстрації гаражу № НОМЕР_1 з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 ;

скасувати рішення Автокооперативу № 7 від 04.08.2023 щодо перереєстрації гаражу № НОМЕР_1 з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 ;

(ІV) стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2021 року ОСОБА_1 передано в борг ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 71 000,00 доларів США з умовою їх повернення в строк до 30.10.2021 року та зі сплатою процентів за користування ними у розмірі 10% річних. На підтвердження отримання вказаних коштів ОСОБА_3 надано особисту письмову розписку від 04.01.2021 року із зазначенням умов повернення. 10.11.2021 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6 000,00 доларів США в якості відсотків за користування позикою за період з 04.01.2021 року по 10.11.2021 року.

У встановлений строк ОСОБА_3 не повернув основну суму боргу у розмірі 71 000,00 доларів США та після часткової сплати відсотків продовжує безпідставно користуватися вказаними коштами. Станом на 23.05.2022 року сума заборгованості ОСОБА_3 становила 74 773,70 доларів США, з яких: 71 000,00 доларів США – основний борг; 3 773,70 доларів США – відсотки за користування грошовими коштами за період з 11.11.2021 року по 23.05.2022 року (194 дні). Неодноразові звернення з вимогами щодо повернення боргу ОСОБА_3 були проігноровані, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2023 року у справі № 946/3455/22 позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 74 773,70 доларів США (що складається з основного боргу у сумі 71 000,00 доларів США та відсотків у сумі 3 773,70 доларів США), що за офіційним курсом еквівалентно 2 734 474,21 гривень. На виконання вказаного судового рішення стягувачу видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби у Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де відкрито ВП №73697325.

У ході виконавчих дій на запит державного виконавця головою правління Автокооперативу № 7 надано інформацію про те, що боржник ОСОБА_3 був власником гаража № НОМЕР_1 у вказаному кооперативі у період з 06.12.2011 року по 21.01.2023 року.

21.01.2023 року, тобто під час судового розгляду справи про стягнення заборгованості та за два місяці до ухвалення рішення суду, ОСОБА_3 переоформив зазначений гараж на свого сина, – ОСОБА_4 . Вказані дії мають ознаки приховування майна з метою унеможливлення звернення на нього стягнення. У подальшому, 04.08.2023 року, ОСОБА_4 переоформив гараж № НОМЕР_1 на ОСОБА_5 , який на теперішній час є його формальним власником.

Зазначені угоди є фіктивними (фраудаторними) та вчинені виключно з метою ухилення боржника від виконання майнового зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду. Отже, ОСОБА_3 , знаючи про наявність невиконаного боргового зобов`язання та про наявність судового спору, вчинив з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 послідовні правочини, направлені на відчуження належного йому нерухомого майна. Угоди від 21.01.2023 року та 04.08.2023 року, укладені між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (які є пов`язаними особами та родичами), є недійсними, оскільки вчинені умисно з метою унеможливлення виконання рішення суду у справі № 946/3455/22.

Подібна поведінка відповідача є системною. Зокрема, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2024 року у справі № 946/10000/23 вже було визнано недійсним договір дарування № 3529 від 13.09.2022 року, укладений між ОСОБА_3 та його матір`ю ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. Зазначеним рішенням застосовано наслідки недійсності правочину та скасовано рішення приватного нотаріуса від 13.09.2022 року (індексний номер 64780102) про державну реєстрацію прав на гараж № НОМЕР_2 загальною площею 21,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, на теперішній час в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області розглядається справа № 946/1405/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та інших одинадцяти відповідачів про визнання недійсними 11 договорів купівлі-продажу та 3 договорів комісії транспортних засобів, а саме:

- договорів купівлі-продажу транспортних засобів: № 6233/22/1/001302 від 10.08.2022 року, №6233/22/1/001296 від 05.08.2022 року, №5151/2022/3313666 від 04.08.2022 року, №6233/22/1/001298 від 09.08.2022 року, №5151/2023/3901029 від 27.06.2023 року, №6233/23/1/001559 від 28.06.2023 року, №6233/23/1/001562 від 01.07.2023 року, №5151/2023/3908392 від 30.06.2023 року, №6233/24/1/001820 від 05.04.2024 року, №5151/2024/4421519 від 04.04.2024 року, № 5151/2024/4420851 від 04.04.2024 року;

- договорів комісії: №6233/22/1/001302 від 09.08.2022 року, №6233/22/1/001296 від 04.08.2022 року, №6233/22/1/001298 від 05.08.2022 року.

Вказані правочини щодо транспортних засобів також вчинено фіктивно на користь третіх осіб з метою ухилення від виконання боргових зобов`язань та ускладнення судового захисту прав позивача.

Позивач зазначає, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 , а відтак у розумінні пп.14.1.159 ст. 14 Податкового кодексу України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є пов`язаними особами.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 на праві власності належать: квартира за адресою: АДРЕСА_3 (підстава: свідоцтво про право на спадщину від 29.03.2018 року, видане приватним нотаріусом Агбун М.І.); нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_4 (підстава: договір дарування від 21.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Апреленко Р.І.).

Водночас нежитлові будівлі в с. Лощинівка відчужені ОСОБА_3 ще у 2016 році, хоча запис у реєстрі зберігся. Щодо квартири АДРЕСА_5 , то вона обтяжена за договором іпотеки №1490 від 27.03.2013 року (розмір зобов`язання – 1 200 000 гривень) та договором іпотеки №2151 від 05.04.2012 року (розмір зобов`язання – 1 000 000 гривень). Крім того, у цій квартирі зареєстрована малолітня донька боржника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим Службою у справах дітей Ізмаїльської міської ради (як органом опіки та піклування) відмовлено державному виконавцю у наданні дозволу на звернення стягнення на вказану квартиру.

Відповідно до довідки ТСЦ МВС № 5144 за вих. № 31/15/5144-462, за боржником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 01.01.2022 року по 03.01.2023 року також були зареєстровані наступні транспортні засоби:

«SKODA CITIGO» (2013 року випуску, об`єм двигуна 999 куб. см) – 11.08.2022 року перереєстровано на матір боржника, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

«RENAULT KANGOO» (2008 року випуску, об`єм двигуна 1461 куб. см) – 09.08.2022 року перереєстровано на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

мотоцикл «HONDA GOLDWING GL1800» (2008 року випуску, об`єм двигуна 1832 куб. см) – 05.08.2022 року перереєстровано на матір боржника, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

«VOLKSWAGEN TOUAREG» (2008 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб. см) – 04.08.2022 року перереєстровано на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що у ОСОБА_3 відсутні інші кошти та майно, достатні для задоволення вимог стягувача. Таким чином, переоформивши належне йому нерухоме майно (гараж № НОМЕР_1 ), боржник повністю позбавив стягувача можливості частково задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації цього об`єкта.

Крім того, ОСОБА_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , що розташована на відстані понад 40 км від м. Ізмаїла. Вказана обставина підтверджує неможливість та відсутність наміру фактичного користування гаражем № НОМЕР_1 з боку ОСОБА_4 та вказує на удаваність угоди. Фактично гаражем індивідуального автотранспорту №49 продовжує безперервно користуватися сам ОСОБА_3 , майно новим власникам не передавалося, що додатково підтверджується свідченнями власника суміжного гаража № НОМЕР_3 .

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що відповідачами вчинено фраудаторні правочини. Дії сторін суперечать критеріям добросовісності та розумності, а самі правочини не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. Зазначене суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання правочинів недійсними відповідно до ст. 215, 234 ЦК України.

ІІ. Суть відзиву на позовну заяву (стаття 178 ЦПК України)

2.1. 19.01.2026 року представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Златєв П.Д. направив відзив на позовну заяву (а.с. 80-86), яким позовні вимоги ОСОБА_1 вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позовні вимоги є безпідставними з огляду на те, що гараж № НОМЕР_1 , розташований в Автокооперативі №7 за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, не є об`єктом, на який може бути звернено стягнення для виконання боргових зобов`язань відповідача у межах виконавчого провадження № 73697325 від 02.01.2024 року, оскільки він не належить на праві власності ОСОБА_3 чи іншим відповідачам у справі, не є самостійним об`єктом права власності та не зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як об`єкт нерухомості, а перебував лише у користуванні відповідача та інших осіб. Будь-яке обмеження членів кооперативу у користуванні гаражем № НОМЕР_1 є порушенням їхніх конституційних прав, статуту Автокооперативу № 7 та прав самого Автокооперативу. Крім того, інформація, надана в.о. голови правління Штрібець К.К. у відповіді на запит щодо належності гаража № НОМЕР_1 ОСОБА_3 та оцінки його вартості у розмірі 200 000 гривень, є необґрунтованою та недоведеною. Крім того, у разі визнання недійсним правочину щодо об`єкта вартістю 200 000 гривень, такий правочин відповідно до ст. 208 ЦК України мав бути вчинений у письмовій формі, а тому залишається незрозумілим, який саме правочин позивач вимагає визнати недійсним, як і не доведено, які саме рішення підлягають скасуванню, який їхній зміст та чи порушують вони права третіх осіб.

ІІІ. Суть відповіді на відзив (стаття 179 ЦПК України)

3.1. 26.01.2026 року позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив (а.с.90-103), за змістом якої основна мотивація відзиву побудована на твердженнях про те, що на гараж № НОМЕР_1 не може бути звернуто стягнення, оскільки право власності на нього не зареєстроване у встановленому законом порядку, а сам об`єкт нібито належить Автокооперативу, а не боржнику. Вказані доводи відповідача є повністю безпідставними та спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Оціночну вартість гаража №49 визначено із урахуванням ринкових цін на аналогічні об`єкти в Автокооперативі № 7 за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Іллі Ріпина 1-а (зокрема, на той час у продажу перебував лише один металевий гараж №101 вартістю 120 000 гривень). У зв`язку з відсутністю реєстрації гаража № НОМЕР_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, для з`ясування реальної ринкової вартості здійснено звернення до в.о. голови правління кооперативу як до особи, яка володіє актуальною інформацією щодо цінового діапазону на майно у межах кооперативу.

Заява ОСОБА_3 від 21.01.2023 року про виключення з членів кооперативу прямо свідчить про припинення ним права користування гаражем № НОМЕР_1 , зміну його фактичного володільця та передачу відповідного права іншій особі. Відповідно до пунктів 5.10, 5.11, 5.12 статуту ГК «Автокооператив № 7», зміна членів кооперативу здійснюється шляхом подання письмових заяв про виключення та вступ до членів кооперативу з внесенням запису до спеціального журналу обліку членів кооперативу. Належність гаража № НОМЕР_1 ОСОБА_3 та систематична сплата ним місячних членських внесків підтверджуються належно завіреною копією сторінки з журналу обліку членів кооперативу, яка надавалася до звернення від 13.10.2025 року. Розрахунки за переоформлення права користування гаражем проводилися безпосередньо між сторонами за взаємною домовленістю без участі правління кооперативу. Наявна у матеріалах справи відповідь в.о. голови Автокооперативу № 7 підтверджує, що гараж № НОМЕР_1 належить саме родині ОСОБА_3 , а не кооперативу.

Заперечення відповідача щодо відсутності державної реєстрації права власності на гараж повністю спростовуються судовою практикою та нормами спеціального законодавства. Так, відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Аналогічний порядок визначено і ч. 10 ст. 440 ЦПК України, згідно з якою питання про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця під час виконання судових рішень.

Таким чином, ОСОБА_3 фактично володів і користувався гаражем № НОМЕР_1 , а формальна зміна членства в кооперативі на користь ОСОБА_4 була здійснена виключно з метою ухилення від виконання боргового зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду, що підтверджує фраудаторний характер оспорюваного правочину.

ІV. Інші процесуальні дії у справі

4.1. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 13.10.2025 року, справа № 946/8094/25 передана на розгляд судді Бальжик О.І. (а.с.41).

4.2. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.10.2025 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на гараж № НОМЕР_1 в Автокооперативі №7 металічних гаражів індивідуального автотранспорту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.47-а).

4.3. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.10.2025 року позовну заяву залишено без руху (а.с.49).

4.4. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.10.2025 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні (а.с.53).

4.5. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.04.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

4.6. Під час розгляду справи здійснювалася повна фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

V. Виклад позиції учасників судового процесу

5.1. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовну заяву на підставі викладених у ній доводів та просив задовольнити у повному обсязі.

5.2. Відповідач ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_3 не попереджав його про наявність судового спору та про те, що він буде залучений як відповідач у справі. Між ним та ОСОБА_4 , який на той час проживав за кордоном, відбувся діалог щодо придбання майна. Маючи вільні грошові кошти, він підшукував варіанти для їх інвестування. У 2022 році, у зв`язку з початком повномасштабної війни та обстрілами портів у м. Одеса, він разом із сім`єю переїхав до м. Ізмаїла. З метою збереження заощаджень виникла потреба в придбанні об`єкта нерухомого майна. Оскільки він підтримував дружні стосунки з батьком продавця – ОСОБА_3 (вони спілкувалися та разом здійснювали поїздки до Республіки Молдова), ним було прийнято рішення придбати гараж № НОМЕР_1 у ОСОБА_4 . На підтвердження розрахунку за вказану угоду наявна письмова розписка про отримання грошових коштів дівчиною відповідача ОСОБА_4 . Водночас він висловлює негативне ставлення до дій ОСОБА_3 , оскільки через сформовану ситуацію наразі позбавлений можливості розпорядитися майном та продати його. Крім того, на теперішній час він фактично не може користуватися придбаним гаражем № НОМЕР_1 , оскільки вказане приміщення досі повністю зайняте та заповнене особистими речами ОСОБА_3 .

5.3. Адвокат Златєв П.Д., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 , підтримав відзив на позовну заяву та заперечував проти задоволенню позову.

5.4. Відповідач ОСОБА_4 , будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

VІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду

6.1. Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані ними документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

6.2. Згідно частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

6.3. Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

6.4. У судовому засіданні встановлено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2023 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики від 04.01.2021 року у розмірі 74 773,70 долари США, яка складається з суми основного боргу у розмірі 71 000,00 доларів США та відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 3 773,70 долари США, що еквівалентно до національної валюти 2 734 474,21 гривні (а.с.6-8).

6.5. Постановою заступника начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіром А.Д. від 02.01.2024 року відкрито виконавче провадження № 73697325 з примусового виконання виконавчого листа № 946/3455/22, виданого 21.06.2023 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області (а.с.9).

6.6. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2024 року визнано недійсним договір дарування № 3529 від 13.09.2022 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Мариною Іванівною; застосовано наслідки недійсності правочину – договору дарування № 3529 від 13.09.2022, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та посвідченого приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Мариною Іванівною, а саме: скасовано рішення приватного нотаріусу Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Марини Іванівни (індексний номер 64780102 від 13.09.2022 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нерухомого майна – гаражу загальною площею 21,8 кв. м, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, Автокооператив № 7 металічних гаражів індивідуального автотранспорту, гараж 50.

6.7. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 на праві власності належать: квартира за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.03.2018 року, виданого приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І., та нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі договору дарування від 21.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Апреленко Р.І. (а.с.15-16).

6.8. Водночас, як вбачається з відповіді голови виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 13/02-24-1904 від 02.05.2024 року, орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області не може надати дозвіл (згоду) на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_3 , в якій зареєстрована малолітня дитина, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 26.04.2017 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, батьком ОСОБА_7 є відповідач по справі – ОСОБА_3 (а.с.13 зв.).

6.9. Відповідно до довідки ТСЦ МВС № 5144 від 22.04.2023 року за вих. №31/15/5144-462, за боржником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 01.01.2022 року по 03.01.2023 року також були зареєстровані наступні транспортні засоби:

- «SKODA CITIGO» (2013 року випуску, об`єм двигуна 999 куб. см) – 11.08.2022 року перереєстровано на матір боржника, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- «RENAULT KANGOO» (2008 року випуску, об`єм двигуна 1461 куб. см) – 09.08.2022 року перереєстровано на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- мотоцикл «HONDA GOLDWING GL1800» (2008 року випуску, об`єм двигуна 1832 куб. см) – 05.08.2022 року перереєстровано на матір боржника, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- «VOLKSWAGEN TOUAREG» (2008 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб. см) – 04.08.2022 року перереєстровано на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14 зв.).

6.10. 13.08.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з уточненим позовом по справі № 946/1405/23 до ОСОБА_3 та інших одинадцяти відповідачів про визнання недійсними 11 договорів купівлі-продажу та 3 договорів комісії транспортних засобів, а саме:

- договорів купівлі-продажу транспортних засобів: № 6233/22/1/001302 від 10.08.2022 року, № 6233/22/1/001296 від 05.08.2022 року, № 5151/2022/3313666 від 04.08.2022 року, № 6233/22/1/001298 від 09.08.2022 року, № 5151/2023/3901029 від 27.06.2023 року, № 6233/23/1/001559 від 28.06.2023 року, № 6233/23/1/001562 від 01.07.2023 року, № 5151/2023/3908392 від 30.06.2023 року, № 6233/24/1/001820 від 05.04.2024 року, № 5151/2024/4421519 від 04.04.2024 року, № 5151/2024/4420851 від 04.04.2024 року;

- договорів комісії: № 6233/22/1/001302 від 09.08.2022 року, № 6233/22/1/001296 від 04.08.2022 року, № 6233/22/1/001298 від 05.08.2022 року (а.с.17-34).

6.11. Як вбачається з відповіді на запит виконуючим обов`язки Голови Правління «Автоокооперативу № 7» ОСОБА_10 , ОСОБА_3 був власником гаражу № НОМЕР_1 у ГК «Автоокооператив № 7» з 06.12.2011 року по 21.01.2023 року. З 21.01.2023 року відбулася перереєстрація на ОСОБА_4 . З 04.08.2023 року ОСОБА_4 переоформив гараж № НОМЕР_1 у ГК «Автоокооператив № 7» на ОСОБА_5 , який є на даний момент власником майна (а.с.40).

6.12. Крім того, згідно відповіді на запит виконувача обов`язки Голови Правління «Автоокооперативу № 7» Штрібець К.К., оціночна вартість гаражу № НОМЕР_1 у ГК «Автоокооператив № 7» по вул. Іллі Ріпина, 1-а, складає 200 000 гривень (а.с.52).

6.13. Пунктами 5.11, 5.12 Статуту ГК «Автокооператив № 7» (далі – Статут) встановлено, що вступ до Кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви до Правління Кооперативу (Голови Правління), яка розглядається на засіданні Правління за умови присутності на такому засіданні не менше 2/3 членів Правління. Особа, яка подала заяву про вступ до Кооперативу, вносить вступний внесок майновий пай у порядку та розмірах, визначених цим Статутом (набуття членства в Кооперативі членом сім`ї особи, що передає їй свої права на гараж (бокс), відбувається без внеску паю). Громадяни, які придбали гараж (бокс) у члена Кооперативу, що вибув, або з фонду кооперативного майна повинні у 30-ти денний термін після дати набуття права власності подати заяву про вступ до Кооперативу і до заяви додати додати копії особистого паспорта (1, 2 і 3 сторінки та сторінку зі штампом про місце реєстрації); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; засвідчені копії документів на право власності на гараж (бокс), який особа планує внести в якості Паю та його вартість, яка визначена уповноваженими на це державними структурами.

Згідно Пункту 5.13 Статуту, особа, яка придбала гараж у члена Кооперативу, що вибув, за яким є фінансова заборгованість перед Кооперативом, не може бути прийнята до Кооперативу до погашення вказаної заборгованості і його документи не подаються на затвердження Загальними зборами (зборами Уповноважених) членів Кооперативу. На таку особу безпосередньо розповсюджуються положення п. 5.22. цього Статуту.

Відповідно до пункту 5.22 Статуту повернення паїв та майна особам, що вибули із членів Кооперативу за власним бажанням або виключеним примусово, передача паїв та майна померлих членів Кооперативу, відшкодування вищезгаданими особами по зобов`язанням Кооперативу проводиться відповідно до Статуту Кооперативу та чинного законодавства України.

Як вбачається з пункту 6.1.5 Статуту дійсний член Кооперативу має право розпоряджатися своїм гаражем (боксом), який на території Кооперативу побудував господарським або придбав іншим способом, на власний розсуд, а саме: продати, обміняти, подарувати, заповідати, передавати для тимчасового користування третій особі, здати в оренду свій гараж (бокс) відповідно до вимог чинного законодавства України, а також цього Статуту і відповідних Правил та Положень Кооперативу. Член Кооперативу, якому гараж (бокс) був переданий в постійне користування від іншого члена Кооперативу, може оформляти на цей гараж (бокс) право власності, передавати для постійного або тимчасового користування іншому члену Кооперативу, здавати в оренду тощо відповідно до вимог чинного законодавства України цього Статуту та відповідних правил та положень Кооперативу (а.с.94-103).

6.14. Заявою від 21.01.2023 року ОСОБА_3 підтвердив, що є членом ГК «Автоокооператив № 7» та має у власності гараж під № НОМЕР_1 . Просив виключити його зі складу члені кооперативів з дати надання заяв та переоформити гараж № НОМЕР_1 на ОСОБА_4 (а.с.92).

6.15. В свою чергу, заявою від 21.01.2023 року ОСОБА_4 просив прийняти його до складу членів кооперативу № 7 у зв`язку з прийняттям гаража № НОМЕР_1 від ОСОБА_3 у користування (а.с.92 зв.).

6.16. Заявою від 14.06.2023 року ОСОБА_4 підтвердив, що є членом ГК «Автоокооператив № 7» та має у власності гараж під № НОМЕР_1 . Просив виключити його зі складу члені кооперативів з дати надання заяв та переоформити гараж № НОМЕР_1 на ОСОБА_5 (а.с.93).

6.17. Водночас, заявою від 14.06.2023 року ОСОБА_5 просив прийняти його до складу членів кооперативу № 7 у зв`язку з прийняттям гаража № НОМЕР_1 від ОСОБА_4 у користування (а.с.93 зв.).

6.18. Відповідно до частин 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

6.19. Частиною першою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

6.20. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

6.21. За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.22. Частинами першою, другою статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

6.23. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину як фіктивного (стаття 234 ЦК України), такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України).

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15, постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №379/1256/15-ц, від 08.02.2018 року у справі №756/9955/16-ц.

6.24. Аналізуючи правову природу дій, вчинених відповідачами 21.01.2023 року та 14.06.2023 року, суд виходить з того, що у гаражних кооперативах за відсутності зареєстрованого у ДРРП права власності на об`єкт нерухомості переоформлення гаража (бокса) здійснюється шляхом подання узгоджених заявою членів кооперативу про вихід зі складу кооперативу, відмову від права на майно, прийняття нової особи до членів кооперативу та передачу їй гаража.

6.25. Суд наголошує, що подання ОСОБА_3 заяви від 21.01.2023 року про виключення з членів ГК «Автокооператив № 7» і передачу гаража № НОМЕР_1 та одночасне подання його сином ОСОБА_4 заяви від 21.01.2023 року про прийняття до кооперативу та отримання цього гаража у користування за своєю правовою сутністю не є суто внутрішньо-кооперативною процедурою. У своїй сукупності ці узгоджені дії є двостороннім правочином (угодою) щодо відступлення (відчуження) майнових прав та права користування гаражем № НОМЕР_1 від боржника до його сина.

6.26. Аналогічним чином, подання ОСОБА_4 заяви від 14.06.2023 року про вихід з кооперативу та переоформлення гаража № НОМЕР_1 на ОСОБА_5 , разом із заявою ОСОБА_5 від 14.06.2023 року про вступ до кооперативу та прийняття майна, є послідовним двостороннім правочином (угодою) щодо подальшого відчуження майнових прав на той самий об`єкт.

6.27. Таким чином, хоча сторонами оспорюваних угод і не укладалися окремі нотаріальні чи письмові договори купівлі-продажу чи дарування, їхні узгоджені волевиявлення, викладені у письмових заявах до правління ГК «Автокооператив № 7», призвели до зміни фактичного володільця та припинення майнових прав боржника ОСОБА_3 на гараж № НОМЕР_1 . З огляду на це, зазначені дії у розумінні статей 11, 202 ЦК України є цивільно-правовими правочинами, які підлягають судовому контролю та можуть бути визнані недійсними за позовом кредитора на підставі статей 215, 234 ЦК України.

6.28. У постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. Мета оспорювання фраудаторного правочину досягається для того, щоб кредитор міг задовольнити своє право вимоги, тобто щоб відбулося погашення боргу боржником.

6.29. Судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи відповідачем у справі №946/3455/22 про стягнення з нього заборгованості за договором позики у розмірі 74 773,70 доларів США та усвідомлюючи неминучість ухвалення судового рішення проти нього, 21.01.2023 року (тобто безпосередньо під час судового розгляду та за два місяці до ухвалення рішення суду від 29.03.2023 року) вчинив дії щодо відчуження належного йому гаража № НОМЕР_1 на користь свого сина ОСОБА_4 .

У подальшому, 14.06.2023 року, ОСОБА_4 переоформив зазначений гараж на ОСОБА_5 .

6.30. Суд оцінює критично доводи представника відповідача – адвоката Златєва П.Д. стосовно того, що гараж № НОМЕР_1 не належить боржнику на праві власності у зв`язку з відсутністю державної реєстрації у ДРРП, а тому на нього не може бути звернуто стягнення.

6.31. Відповідно до статей 177, 190 ЦК України майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав. Набувши у встановленому Статутом ГК «Автокооператив № 7» порядку право користування та володіння гаражем № НОМЕР_1 з 06.12.2011 року, ОСОБА_3 володів обсягом майнових прав, що мають економічну цінність та на які у порядку ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року та ч. 10 ст. 440 ЦПК України може бути звернуто стягнення для задоволення вимог кредитора. Ухилення боржника від державної реєстрації майна не перешкоджає визнанню правочинів щодо його переоформлення недійсними.

6.32. У постановах Верховного Суду від 09 серпня 2024 року в справі № 361/155/21, від 29 червня 2022 року в справі № 750/11492/19 вказано, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання в нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Водночас та обставина, що правочин з третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства

6.33. Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні особисто підтвердив, що фактичного передання гаража № НОМЕР_1 йому не відбулося, він цим гаражем не користується, а приміщення гаража по теперішній час повністю заповнене та зайняте особистими речами ОСОБА_3 . Вказана обставина беззаперечно свідчить про те, що внутрішня воля сторін оспорюваних угод від 21.01.2023 року та 14.06.2023 року не відповідала їх зовнішньому волевиявленню. Угоди були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, виключно з метою створення видимості зміни володільця та приховування майна боржника від примусового стягнення, що підпадає під ознаки фіктивного правочину.

6.34. Надаючи оцінку наданої відповідачем ОСОБА_5 копії розписки від 05.08.2023 року про отримання ОСОБА_4 коштів у розмірі 5 000 доларів США за гараж № НОМЕР_1 , суд зазначає таке.

6.35. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 пояснив, що кошти передавалися не безпосередньо ОСОБА_4 , який з 2022 року перебуває за кордоном, а третій особі – дівчині ОСОБА_4 . Доказів наявності у цієї особи повноважень на прийняття коштів (ст. 244, 245, 527 ЦК України) суду не надано, як і не відображено відомостей про неї у самій розписці. Крім того, між датою переоформлення гаража в кооперативі (14.06.2023 року) та датою складення розписки (05.08.2023 року) існує часова розбіжність майже у два місяці. Оригіналу розписки на вимогу позивача надано не було.

6.36. Вказані обставини у своїй сукупності свідчать, що розписка від 05.08.2023 року була складена лише для створення видимості оплатного придбання майна та приховування фіктивного характеру переоформлення гаража № НОМЕР_1 з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника.

6.37. Положеннями частин 1 і 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6.38. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

6.39. Таким чином, поведінка відповідачів оцінюється судом у сукупності з іншими встановленими обставинами, зокрема наявністю рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2024 року у справі № 946/10000/23 про визнання недійсним договору дарування гаража № 50, а також наявністю судового спору у справі № 946/1405/23 щодо відчуження транспортних засобів. Вказане підтверджує системний та умисний характер дій боржника, направлених на ухилення від виконання судового рішення у справі №946/3455/22, що є виявом зловживання правом у розумінні статті 13 ЦК України.

6.40. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними угод щодо переоформлення гаража № НОМЕР_1 та застосування наслідків їх недійсності шляхом скасування відповідних рішень ГК «Автокооператив № 7» є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

VІІ. Розподіл судових витрат

7.1. Вирішуючи питання в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 800 гривень, суд виходить з такого.

7.2. Частини перша, третя статті 133 ЦПК України визначають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу .

7.3. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

7.4. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (надалі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

7.5. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

7.6. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

7.7. Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

7.8. Пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

7.9. Частиною восьмою вказаної статті визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

7.10. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

7.11. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

7.12. При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено впостанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц(провадження №14-382цс-19).

7.13. На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання юридичних послуг від 02.10.2025 року (а.с.112-113).

7.14. Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, юридичну допомогу позивачу надано фізичною особою ОСОБА_11 , однак доказів наявності у даної особи статусу адвоката, матеріали справи не містять.

7.15. Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 757/13974/21-ц вказав, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (див. пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

7.16. Таким чином, витрати на правову допомогу в розмірі 8 800 гривень не є підтвердженими належними документами, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

7.17. Водночас, суд у відповідності до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України дійшов висновку про те, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 816 гривень 80 копійок.

Керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 216, 234, 244, 245, 527 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_7 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_9 ) про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, – задовольнити.

2. Визнати недійсною угоду з переоформлення гаражу № НОМЕР_1 , який знаходиться у Автокооперативі № 7, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка відбулася 21.01.2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

3. Визнати недійсною угоду з переоформлення гаражу № НОМЕР_1 , який знаходиться у Автокооперативі № 7, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка відбулася 04.08.2023 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

4. Застосувати наслідки недійсності правочину – угод, укладених між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме:

скасувати рішення Автокооперативу №7 від 21.01.2023 року щодо перереєстрації гаражу № НОМЕР_1 з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 ;

скасувати рішення Автокооперативу №7 від 04.08.2023 щодо перереєстрації гаражу № НОМЕР_1 з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

5. Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 816 (три тисячі вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.

6. Копії рішення надіслати для відома учасникам судового процесу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:О.І.Бальжик