Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №489/6605/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/6605/26

Провадження № 2/489/3548/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Костюченка Г.С.,

із секретарем судових засідань – Савквою К.А.,

за участі представника позивача Юрчак Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності

встановив.

В липні 2026 позивач через свого представника – адвоката Юрчак Я.І. звернвася до суду з зазначеним позовом, просив суд:визнати, що частки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Товарній Біржі «НерухомістьПівдень» 20 лютого 2002 року за № 5301, є рівними та становлять по 1/2 частці за кожним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача зазначала, щоІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєва Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 05 січня 2026 року.

Позивач є спадкоємцем після смерті своєї матері, ОСОБА_3 , як її син та спадкоємець за заповітом, посвідченим Другою миколаївською державною нотаріальною конторою 30 березня 2012 року за реєстром № 2-466. Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_3 відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 28 лютого 2012 року.

Позивач є спадкоємцем після смерті свого батька, ОСОБА_2 , як його син. Був інший спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 — ОСОБА_3 , як дружина померлого.

Проте спадщину остання не прийняла після смерті чоловіка. Позивач стверджує, що інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 відсутні.

Після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з квартири за АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала спадкодавцям на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Товарній Біржі «Нерухомість-Південь» 20 лютого 2002 року за № 5301, зареєстрованого в КП ММБТІ 28 лютого 2002 року, який був визнаний дійсним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва 24 липня 2012 року, справа № 2/1416/1961/2012.

Згідно довідки КП ММБТІ від 24 липня 2025 року та зі змісту самого договору купівлі -продажу квартири вбачається, що вищевказана квартира була набута у власність у спільну сумісну власність на двох покупців - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Другою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області була заведена спадкова справа після смерті батька позивача, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 184/2012 (номер у спадковому реєстрі 52617244).

ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області була заведена спадкова справа після смерті матері позивача, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 29/2026 (номер у спадковому реєстрі 75682474).

Згідно роз`яснень чинного законодавства наданих Другою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 28 серпня 2025 року за № 753/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті батька позивача, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні документи, що посвідчують право спільної часткової власності (з визначенням розміру частки) спадкодавця-співвласника ОСОБА_2 на квартиру, що розташована по АДРЕСА_2 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії наданої Тищенко О.О., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 15 липня 2026 року за № 123/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті матері позивача, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки частки співвласників в праві спільної власності на квартиру, що розташована по АДРЕСА_2 не визначені, тому неможливо встановити склад спадкового майна, а саме, яка частка в праві спільної власності на вищевказану квартиру належала спадкодавиці, ОСОБА_3 .

В зв`язку з неможливістю отримати Свідоцтво про право власності на спадкове майно позивач вимушений звернутися за захистом свого право до суду.

Ухвалою суду від 21.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження та витребувано докази.

Ухвалою суду від 28.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.

Відповідач - Миколаївська міська рада направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив вирішити у відповідності до чинного законодавства України за наявними матеріалами справи, з змісту заяви вбачається, що не заперечує проти задоволення позову. Просив суд розглянути справу за його відсутності.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєва Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 05 січня 2026 року.

Позивач є спадкоємцем після смерті своєї матері, ОСОБА_3 , як її син та спадкоємець за заповітом, посвідченим Другою миколаївською державною нотаріальною конторою 30 березня 2012 року за реєстром № 2-466. Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_3 відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 28 лютого 2012 року.

Позивач є спадкоємцем після смерті свого батька, ОСОБА_2 , як його син. Був інший спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 — ОСОБА_3 , як дружина померлого.

Проте спадщину остання не прийняла після смерті чоловіка. Позивач стверджує, що інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 відсутні.

Після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з квартири за АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала спадкодавцям на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Товарній Біржі «Нерухомість-Південь» 20 лютого 2002 року за № 5301, зареєстрованого в КП ММБТІ 28 лютого 2002 року, який був визнаний дійсним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва 24 липня 2012 року, справа № 2/1416/1961/2012.

Згідно довідки КП ММБТІ від 24 липня 2025 року та зі змісту самого договору купівлі -продажу квартири вбачається, що вищевказана квартира була набута у власність у спільну сумісну власність на двох покупців - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Другою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області була заведена спадкова справа після смерті батька позивача, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 184/2012 (номер у спадковому реєстрі 52617244).

ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області була заведена спадкова справа після смерті матері позивача, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 29/2026 (номер у спадковому реєстрі 75682474).

Згідно роз`яснень чинного законодавства наданих Другою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 28 серпня 2025 року за № 753/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті батька позивача, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні документи, що посвідчують право спільної часткової власності (з визначенням розміру частки) спадкодавця-співвласника ОСОБА_2 на квартиру, що розташована по АДРЕСА_2 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії наданої Тищенко О.О., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 15 липня 2026 року за № 123/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті матері позивача, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки частки співвласників в праві спільної власності на квартиру, що розташована по АДРЕСА_2 не визначені, тому неможливо встановити склад спадкового майна, а саме, яка частка в праві спільної власності на вищевказану квартиру належала спадкодавиці, ОСОБА_3 .

В зв`язку з неможливістю отримати Свідоцтво про право власності на спадкове майно позивач вимушений звернутися за захистом свого право до суду.

Зазначені обставини підтверджуються копіями матеріалів спадкових справ зведених після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 № 183/2012 від 30.03.2012 зведеної Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 № 29/2026 від 29.05.2026 зведеної приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко О.О.

За приписами ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними , якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Відповідно до положень ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Відповідно до ст.. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18).

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 прийняв спадщину, але не має можливості оформити в установленому порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, яким є квартира АДРЕСА_1 , вимушенаий звернутись до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст. 1261 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (ч.1 ст. 1278 ЦК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірність позову про визнання права власності та необхідності його задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

Відповідно до ст.. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений при зверненні з позовом до суду 968 грн. 96 коп.

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати, що частки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Товарній Біржі «Нерухомість Південь» 20 лютого 2002 року за № 5301, є рівними та становлять по 1/2 частці за кожним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повний текст рішення складено 28.09.2026.

Суддя: Г.С. Костюченко