Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №474/823/26 — Врадіївський районний суд Миколаївської області

Суд: Врадіївський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №474/823/26

Суддя: Сокол Ф. Г.

Справа № 474/823/26

Провадження № 3/474/186/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.09.26 с-ще Врадіївка

Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., розглянув матеріали, які надійшли від СРПП Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

встановив:

07.09.2026 до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 724224 від 31.08.2026, згідно якого 31.08.2026, близько 17 год. 30 хв., громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 насильство в сім`ї психологічного характеру, а саме систематично погрожує фізичною розправою, ображає нецензурною лайкою, внаслідок чого завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 призначення судді не відбулося.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.09.2026 головуючим суддею визначено суддю Сокола Ф.Г.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (телефонограма № 250 від 28.09.2026), про причини неявки не повідомила.

Враховуючи приписи ст.ст. 268, 269 КУпАП, згідно з якими участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та потерпілої особи під час судового розгляду справи є необов`язковою, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності вказаних осіб.

Розглянув матеріали справи, вважаю встановленим таке.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, який зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 724224 від 31.03.2026р., який останній підписав без будь-яких зауважень щодо його змісту, надано: рапорт старшого інспектора ЧЧ ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 31.08.2026; письмову заявою ОСОБА_2 від 31.08.2026; письмові поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 31.08.2026; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 31.08.2026р.; терміновий заборонений припис серії АА № 528504 від 31.08.2026.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, за яке передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Заступником начальника ВП з превентивної діяльності ВП № 2 Первомайського РВП майором поліції Шептицьким Ю.Д. формально викладена суть адміністративного правопорушення, без з`ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 724224 від 31.08.2026 вбачається, що 31.08.2026, близько 17 год. 30 хв., громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 насильство в сім`ї психологічного характеру, а саме систематично погрожує фізичною розправою, ображає нецензурною лайкою, внаслідок чого завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілої.

Водночас, в письмовій заяві та поясненнях ОСОБА_2 від 31.08.2026, які містяться в матеріалах справи, вказано, що її чоловік ОСОБА_1 вживає спиртні напої, на підставі чого між ними виникають суперечки та останній відносно неї систематично вчиняє домашнє насильство психологічного характеру, проте дату вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 не вказує.

Крім цього, у письмовій заяві ОСОБА_1 від 31.08.2026, яка містяться в матеріалах справи, зазначено, що останній зловживає спиртними напоями, так як ревнує свою дружину ОСОБА_2 до інших чоловіків, в результаті чого між ними виникають суперечки.

Відтак викладена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 724224 від 31.08.2026 суть адміністративного правопорушення не відповідає обставинам, які зафіксовані в матеріалах справи.

Водночас з матеріалів справи взагалі не можливо встановити час та місце вчинення адміністративного правопорушення, оскільки потерпіла ОСОБА_2 оперує загальними формулюваннями та вказує орієнтовний період вчинення адміністративного правопорушення - “останнім часом приблизно на протязі останнього місяця”.

Крім цього матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення 31.08.2026, близько 17 год. 30 хв., за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 . Про ці обставини також не вказує і потерпіла у своїх заяві та поясненнях від 31.08.2026.

Таким чином вважаю, що в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-1 КУпАП, за тих обставин, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 724224 від 31.08.2026.

Отже протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 724224 від 31.08.2026 викликає обґрунтовані сумніви щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу і події адміністративного правопорушення.

Особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення формально підійшла до з`ясування всіх істотних обставин у справі, а тому наведені вище обставини позбавляють суд можливості всебічно і повно з`ясувати обставини справи, а відтак вирішити справу у точній відповідності із законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України” (остаточне рішення від 17.06.2011) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10.02.1995, у справі “Алене де Рібермон проти Франції” Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У справах “Малофєєва проти Росії” (“Malofeyevav.Russia”, рішення від 30.05.2013) та “Карелін проти Росії” (“Karelinv.Russia”, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

На підставі вищевикладеного вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.

Таким чином, за відсутності інших об`єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу і події адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 173-2, 221, 245, 247, 252, 280, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв`язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Скаргу на постанову може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ф.Г. Сокол

Оригінал: reyestr.court.gov.ua