Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №127/24898/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24898/26

Провадження № 2/127/6803/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Іщук Т. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2024 року стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26 грудня 2023 року і на період навчання сина у Вінницькому фаховому коледжі мистецтв ім. М. Д. Леонтовича, але не більше ніж до досягнення ним 23-х років. На підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Також позивач вказує, що сином 29 листопада 2023 року було змінено прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », про що складено відповідний актовий запис та видане відповідне свідоцтво. Відповідно до наказу директора Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Д. Леонтовича від 21 лютого 2025 року №33 студенту 4 курсу театрального відділу ОСОБА_3 надано академічну відпустку з 21 лютого 2025 року на час дії воєнного стану в Україні у зв`язку із сімейними обставинами (на підставі особистої заяви ОСОБА_3 ). Таким чином, починаючи з 21 лютого 2025 року син не навчається, а відтак відсутні правові підстави для стягнення аліментів на його утримання. Крім того, згідно розрахунку заборгованості державним виконавцем за весь період перебування сина у академічній відпустці продовжувалося безпідставне щомісячне нарахування заборгованості за аліментами, яка станом на 31 травня 2026 року становить 58142,83 грн. Факт припинення навчання повнолітнім сином у зв`язку із перебуванням у академічній відпустці нівелює правову підставу для продовження отримання аліментів та є істотною обставиною для звільнення від сплати заборгованості за аліментами їх платника.

За таких обставин ОСОБА_1 просив припинити з 21 лютого 2025 року стягнення з нього аліментів на користь відповідача на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , які стягуються на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2024 року, звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла з 21 лютого 2025 року, а також стягнути на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.

03 серпня 2026 року до суду надійшли пояснення відповідача ОСОБА_2 . Разом з тим, цей документ не є відзивом у процесуальному значенні ст. 178 ЦПК України, оскільки не оформлений як відзив на позовну заяву, не містить усіх обов`язкових реквізитів заяви по суті справи, не супроводжувався доказами його одночасного надіслання позивачу разом із доданими матеріалами, а тому не створив для позивача процесуальної можливості подати відповідь на відзив.

За таких обставин суд розцінює поданий відповідачем документ не як відзив, а як письмові пояснення, які можуть бути враховані судом у межах оцінки наявних у справі матеріалів доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим повторно 03 листопада 2017 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2024 року у справі №127/40106/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 26 грудня 2023 року і на період навчання сина у Вінницькому фаховому коледжі мистецтв ім. М. Д. Леонтовича, але не більше ніж до досягнення ним 23-х років.

Постановою державного виконавця Третього відділу ДВС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28 травня 2024 року відкрито виконавче провадження №75130611 з примусового виконання виконавчого листа №127/40106/23, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 24 травня 2024 року у вказаній вище справі.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 29 листопада 2023 року сином сторін змінено прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », про що Відділом ДРАЦС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис №130.

Згідно наказу директора Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Д. Леонтовича від 21 лютого 2025 року №33 надано академічну відпуску студенту 4 курсу театрального відділу ОСОБА_3 з 21 лютого 2025 року на час дії воєнного стану в Україні у зв`язку із сімейними обставинами на підставі заяви ОСОБА_3 .

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 26 грудня 2023 року по 31 травня 2026 року сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 58142,83 грн.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 26 грудня 2023 року по 30 червня 2026 року сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 62499,00 грн.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між сторонами виникли правовідносини врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов`язку батьків утримувати дитину та його виконання, і можливості їх змін в разі виникнення істотних юридичних обставин.

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За змістом ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За змістом ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв`язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров`я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку.

За змістом ч. 4 ст. 46 цього ж Закону поновлення на навчання осіб, відрахованих з закладів вищої освіти або яким надано академічну відпустку, а також переведення здобувачів вищої освіти здійснюються, як правило, під час канікул.

Отже, потреба в матеріальній допомозі у формі аліментів має бути обов`язково пов`язаною з навчанням, в разі переривання навчання такий студент не виконує освітньої (наукової) програми, а тому і не продовжує навчання, що в розумінні ст. 199 СК України позбавляє його права на отримання матеріальної допомоги.

Оскільки з 21 лютого 2025 року ОСОБА_3 перервав навчання у зв`язку із наданням академічної відпустки, підстави для стягнення аліментів за цей період відсутні, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у цій частині та припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2024 року.

Щодо вимоги позивача про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яка нарахована з 21 лютого 2025 року, то суд зазначає наступне.

За загальним поняттям нормами матеріального права є правові норми, які визначають права та обов`язки учасників суспільних правовідносин, правила їх суспільної поведінки та санкції за порушення цих приписів, а нормами процесуального права є правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення судової справи (порядок розгляду справи в суді тощо).

За правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі суті цієї норми не змінює.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» також передбачено, що суд може за передбачених ст. 197 СК України умов повністю або частково звільнити особу від сплати заборгованості.

Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише у випадку, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Тобто, в розумінні закону, підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов`язані із самим фактом виникнення такої заборгованості.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 381/1553/19-ц.

Отже, суд може, за передбачених статтею 197 СК України умов, повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.

При цьому слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів необхідно виходити з інтересів дитини (дітей), оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини (дітей) з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Як встановлено судом обов`язок сплати аліментів покладено на ОСОБА_1 рішенням суду від 16 квітня 2024 року на період навчання, але не більше ніж до досягнення сином 23-х років, однак, син сторін ОСОБА_3 згідно наказу навчального закладу з 21 лютого 2025 року перебуває у академічній відпустці, тобто перервав навчання. При цьому доказів поновлення на навчання ОСОБА_7 суду надано не було. Відтак з часу ухвалення рішення суду від 16 квітня 2024 року суттєво змінились обставини, що фактично стали підставою для його ухвалення та стягнення аліментів з позивача.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в сукупності суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 обставини мають істотне значення для вирішення спору, а тому вимога про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яка нарахована з 21 лютого 2025 року, підлягає задоволенню, оскільки обставини, що виникли, зокрема припинення навчання, мають є вагомими підставами для врахування судом при вирішенні питання про звільнення батька від сплати заборгованості.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 182, 197, 199, 200 СК України, ст. 13, 77-79, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2024 року у справі №127/40106/23, з дня припинення навчання у Вінницькому фаховому коледжі мистецтв ім. М. Д. Леонтовича – 21 лютого 2025 року.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 21 лютого 2025 року по дату набрання рішення законної сили, яка нарахована у виконавчому провадженні №75130611 при виконанні виконавчого листа №127/40106/23, виданого 24 травня 2024 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 26 грудня 2023 року і на період навчання сина у Вінницькому фаховому коледжі мистецтв ім. М. Д. Леонтовича, але не більше ніж до досягнення ним 23-х років

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП, НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: