Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №141/641/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/641/26

Провадження №2/141/503/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу № 141/641/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 34184,00 грн,

У С Т А Н О В И В:

14.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 259811, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 8000,00 грн строком на 90 днів, до 03.09.2024. За користування кредитом сплачується 445,3 % річних від суми кредиту з розрахунку 1,22 % на добу.

23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи фінанс» було укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» було відступлено ТОВ «Діджи фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до інформації, що міститься у реєстрі боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, ТОВ «Клай Інвест» було відступлено ТОВ «Діджи фінанс» право вимоги заборгованостей до боржників - позичальників ТОВ «Клай Інвест» на умовах, передбачених договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, у якому зазначено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), заборгованість якої за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024 становить 34184,00 грн, з яких 8000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 8184,00 грн - сума заборгованості за процентами, 2000,00 грн - сума заборгованості за комісіями, 16000,00 грн - сума заборгованості за пенею.

Таким чином, ТОВ «Діджи фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, шляхом зарахування кредитних коштів за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Однак, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань, у неї утворилась заборгованість за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024 в розмірі 34184,00 грн, з яких 8000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 8184,00 грн - сума заборгованості за процентами, 2000,00 грн - сума заборгованості за комісіями, 16000,00 грн - сума заборгованості за пенею, яку позивач просить суд стягнути на його користь, а також 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та понесені судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2026 відкрито провадження у справі № 141/641/26 та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України вирішено розгляд справи провести в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 24.09.2026, зобов`язано позивача в порядку ст. 83 ЦПК України надати суду докази сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024, а також зобов`язано відповідача надати суду докази погашення боргу за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024.

Окрім того, ухвалою суду від 19.08.2026 витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію, а саме чи було видано на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку № НОМЕР_2 , виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 із відображенням часу зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024, а також ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

24.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 19.08.2026 надійшло клопотання (письмове пояснення) представника ТОВ «Діджи фінанс» Пінькевич Т.А. від 24.08.2026.

Також 02.09.2026 до суду на виконання вимог ухвали суду від 19.08.2026 надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260824/82409-БТ від 27.08.2026 про надання інформації щодо підтвердження факту зарахування коштів 06.06.2024 на платіжну картку відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», будучи належним чином повідомленим про дату та місце розгляду справи № 141/641/26, жодних інших заяв чи клопотань суду не подав.

Натомість, у позовній заяві представник ТОВ «Діджи фінанс» Романенко М.Е. зазначає, що не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення, а також просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про дату та місце розгляду справи № 141/641/26 шляхом скеровування коресподенції суду по місцю реєстрації, однак відзив на позовну заяву до суду не направила, а також жодних інших заяв чи клопотань до суду не подала.

Натомість, конверт з кореспонденцією суду, який було надіслано на адресу місця реєстрації відповідача, повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 6, 7 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв`язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, відмовою адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

При вирішенні питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності відповідача суд враховує, що провадження по даній справі відкрито 19.08.2026, строки для подання заяв по суті справи, визначені статями 191, 193, 199 ЦПК України сплинули, а відзив та зустрічний позов на позовну заяву в строки встановлені ухвалою суду від 19.08.2026 відповідачем подано не було.

Поряд з цим, частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997, передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зокрема, відповідно до вимог ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на зазначені фактичні обставин справи, суд доходить висновку про можливість розгляду справи № 141/641/26 за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи № 141/641/26, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

06.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі по тексту - товариство) та ОСОБА_1 (далі по тексту - клієнт) було укладено в електронній формі договір № 259811 про надання фінансового кредиту (далі по тексту - договір).

Згіно п. 1.1. - п. 1.7. розділу 1 договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі по тексту - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 03.09.2024. Строк дії договору - 90 дні, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 445,3 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта. Невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.cly.com.ua.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Сума кредиту, комісія, що вказана в п.1.4. цього договору, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором (п. 3.1, п. 3.2 розділу 3 договору).

Денна процентна ставка за договором становить 1,50 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 3.5. розділу 3 договору).

Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 8.1. розділу 8 договору).

Договір підписано відповідачем 06.06.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL4010 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 259811 від 06.06.2024 сторони погодили графік розрахунків та загальну вартість кредиту. Зокрема, сторони погодили дату видачі кредиту - 06.06.2024, дати платежів - усього 7 платежів, кількість днів у розрахунковому періоді - 90 днів, суму наданого кредиту - 8000,00 грн та суми платежів за розрахунковий період - усього 18784,00 грн, суму процентів за користування кредитом - усього 8784,00 грн, платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, зокрема за обслуговування кредитної заборгованості - 2000,00 грн, річну реальну процентну ставку - 27591 % та загальну вартість кредиту - усього 18784,00 грн.

Цей додаток укладений у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі сторін, та є невід`ємною частиною до договору фінансового кредиту № 259811 від 06.06.2024.

Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 259811 від 06.06.2024 підписано відповідачем 06.05.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL4010 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «Клай Інвест», клієнт ОСОБА_1 06.06.2024 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Клай Інвест» відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII. Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 259811: код підпису - KL4010, номер картки - НОМЕР_2 , номер телефону - НОМЕР_3 , дата відправки ідентифікатора - 06.06.2024 о 10:40:02.

Як убачається з підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача, зокрема 06.06.2024 о 10:40 год ТОВ «Клай Інвест» було перераховано 8000,00 грн на платіжну карту НОМЕР_2 , призначення переказу - видача кредиту № 259811.

Також як убачається з інформації АТ КБ «Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7-260824/82409-БТ від 27.08.2026, на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Згідно виписки по рахунку № № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), 06.06.2024 було зарахування коштів на суму 8000 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024, здійсненого ТОВ «Клай Інвест», заборгованість ОСОБА_1 становить 34184,00 грн, з яких 8000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 8184,00 грн - сума заборгованості за процентами, 2000,00 грн - сума заборгованості за комісіями, 16000,00 грн - сума заборгованості за пенею.

23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» (далі по тексту - клієнт) та ТОВ «Діджи фінанс» (далі по тексту - фактор) було укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що операція відступлення прав вимоги за цим договором не є забезпечувальним відступленням. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній (п. 2.1., п. 2.2 договору факторингу).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку № 1 до цього договору (п. 4.1. договору факторингу).

Також 23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» (далі по тексту - клієнт) та ТОВ «Діджи фінанс» (далі по тексту - фактор) було підписано акт прийому-передачі реєстру прав вимог до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, згідно умов якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимоги до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору. Кількість божників: 6765.

Відповідно до інформації, що міститься у витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, ТОВ «Клай Інвест» було відступлено ТОВ «Діджи фінанс» право вимоги заборгованостей до боржників - позичальників ТОВ «Клай Інвест», у тому числі і до боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість якої за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024 становить 34184,00 грн, з яких 8000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 8184,00 грн - сума заборгованості за процентами, 2000,00 грн - сума заборгованості за комісіями, 16000,00 грн - сума заборгованості за пенею.

Таким чином, зобов`язання за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024 було повністю виконано первісним кредитором ТОВ «Клай Інвест», зокрема, відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених договором.

У свою чергу, відповідач не виконала умови взятих на себе зобов`язань, не погасила кредит та не сплатила проценти за користування кредитом, а також інші платежі, у зв`язку із чим заборгованість відповідача не погашена та становить 34184,00 грн.

Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Також відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Досліджуючи наявні у справі № 141/641/26 докази, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024 на підставі договору факторингу № 23122024/1, укладеного 23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи фінанс», відповідно до умов якого ТОВ «Діджи фінанс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024, оскільки відповідачем прострочено виконання грошових зобов`язань в строки, передбачені умовами зазначеного кредитного договору.

При цьому, доказів того, що договір факторингу № 23122024/1, укладений 23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи фінанс» визнаний недійсним суду не надано, а тому суд вважає, що на підставі зазначеного договору факторингу ТОВ «Діджи фінанс» набуло статус нового кредитора за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024, укладеним між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 .

Отже, наявними у справі доказами підтверджується той факт, що відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених кредитним договором, однак ОСОБА_1 допустила прострочення виконання грошових зобов`язань у строки, передбачені умовами укладеного кредитного договору № 259811 від 06.06.2024.

Поряд з цим, визначаючись щодо розміру загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано суду розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024, яка становить 34184,00 грн, з яких 8000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 8184,00 грн - сума заборгованості за процентами, 2000,00 грн - сума заборгованості за комісіями, 16000,00 грн - сума заборгованості за пенею.

Суд не погоджується із вимогами позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024 в частині нарахування та стягнення пені у розмірі 16000,00 грн з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан. В подальшому, Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні й по теперішній час.

Оскільки кредитний договір № 259811 було укладено між сторонами в період дії в Україні воєнного стану, а саме 06.06.2024, суд вважає безпідставними нарахування позивачем суми заборгованості за пенею у розмірі 16000,00 грн, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи № 141/641/26, предмет та підстави заявлених позовних вимог, відсутність доказів повної сплати відповідачем кредитної заборгованості, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024 у загальному розмірі 18184,00 грн, з яких 8000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 8184,00 грн - сума заборгованості за процентами, 2000,00 грн - сума заборгованості за комісіями.

При цьому, суд погоджується із відповідними розрахунками позивача у частині нарахування заборгованостей за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки відповідні нарахування здійснено згідно умов укладеного між сторонами кредитного договору.

Натомість, належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові, а також доказів погашення заборгованості у повному обсязі у строки, визначені умовами кредитного договору № 259811 від 06.06.2024, відповідачем суду не надано та матеріали справи № 141/641/26 не містять.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України та частковим задоволенням позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1416,13 грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).

У ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Положеннями ч. 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем було надано договір № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026; додаткову угоду № 259811 від 21.07.2026 до договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026; акт про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026, згідно якого вартість наданих адвокатом послуг складає 6000,00 грн; детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 21.07.2026, згідно якого сума наданих послуг складає 6000,00 грн.

На підставі зазначеного, представник позивача, директор ТОВ "Діджи фінанс" Романенко М.Е. просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 гривень.

Суд зазначає, що у постанові від 20 жовтня 2021 року по справі №757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналізуючи фактичні обставини справи № 141/641/26 та обсяг виконаної роботи адвокатом, а також відсутність від відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3191,40 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 53,19 % від суми заявлених позовних вимог), який на думку суду буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 11, 203, 207, 215, 512-517, 610- 612, 625-629, 639, 1048-1050, 1077-1080, 1082 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м Бровари Київської області, 07406, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за кредитним договором № 259811 від 06.06.2024 у розмірі 18184,00 грн (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 00 копійок), з яких 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) - заборгованість за тілом кредиту, 8184,00 грн (вісім тисяч сто вісімдесят чотири гривні 00 копійок) - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) - заборгованість за комісіями.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м Бровари Київської області, 07406, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 1416,13 грн (одна тисяча чотириста шістнадцять гривень 13 копійок).

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м Бровари Київської області, 07406, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3191,40 грн (три тисячі сто дев`яносто одна гривня 40 копійок).

6. Копію рішення суду направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено 28 вересня 2026 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м Бровари Київської області, 07406, код ЄДРПОУ 42649746).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В. Климчук