Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №141/670/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа 141/670/26

Провадження 1-кп/141/59/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026025250000037 від 12.08.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Станіслав, Білозерського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта вища, не одружений, працює в ТОВ "Кусто Агро", раніше не судимий,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

12.08.2026 о 12 годині 28 хвилин ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2121 Нива», д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, рухався по вул. Заїки в с. Чагів, Оратівської ТГ, Вінницького району Вінницької області, де у зв`язку з порушенням п. 9.2.Б Правил дорожнього руху, був зупинений працівниками з реагування патрульної поліції СПД № 1 відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, які здійснювали патрулювання на службовому автомобілі під час несення служби у добовому наряді.

Після зупинки транспортного засобу інспектор з РПП СПД № 1 відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» звернувся до водія ОСОБА_4 з вимогою пред`явити посвідчення водія, на підставі якого той здійснював керування зазначеним транспортним засобом.

Тоді, о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний та незаконний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, достовірно знаючи про те, що наявне у нього посвідчення водія є підробленим, діючи умисно, надав для перевірки поліцейським завідомо підроблений документ – посвідчення водія зі своїм фото, серії НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_4 03.07.2021 Територіальним сервісним центром МВС України 8044, яке згідно з відомостями Головного сервісного центру МВС України, на ім`я останнього не видавалось, таким чином, використавши завідомо підроблений документ.

Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів від 18.08.2026 посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , яке заповнене на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане 03.07.2021 ТСЦ 8044, не відповідає встановленим зразкам аналогічних бланків посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України.

У посвідченні водія з серійним номером НОМЕР_2 , яке заповнене на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане 03.07.2021 ТСЦ 8044, штрихи фонових зображень (захисної сітки, мікротексту), бланкового тексту, серії, номеру бланку та вхідних даних підприємства-виробника, а також штрихи основного друкованого тексту (персональних даних), яким заповнено досліджуваний бланк з лицевої сторони, а саме в графах «1», «2», «7» нанесено термосублімаційним друком; штрихи основного друкованого тексту (персональних даних), яким заповнено досліджуваний бланк (окрім граф «1», «2», «7») нанесено способом термодруку.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, визнав у повному обсязі за обставин вказаних в обвинувальному акті, які підтвердив суду, пояснивши, що 12 серпня 2026 року приблизно о 12 годині 28 хвилин він керував автомобілем марки «ВАЗ 2121 Нива», державний номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції, після чого працівник поліції звернувся до нього з вимогою пред`явити посвідчення водія. ОСОБА_4 пред`явив посвідчення водія серії НОМЕР_2 , оформлене на його ім`я та з його фотокарткою, усвідомлюючи, що зазначене посвідчення водія є підробленим та не видавалося відповідним сервісним центром МВС, оскільки виготовив його сам у 2021 році, придбавши для цього необхідні засоби. Обвинувачений погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, у вчиненому щиро розкаявся, вказав, що зробив належні висновки, просив суд суворо його не карати.

Враховуючи ту обставину, що обвинувачений повністю визнав свою вину, надані ним в судовому засіданні показання суд вважає достовірними, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду та ці обставини ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень визнає повністю, сумнівів у добровільності та істинності його позиції у суду немає.Також обвинуваченому роз`яснено, що він буде позбавлений можливості оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, а тому суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу, документів щодо речових доказів та витрат у кримінальному провадженні.

Аналізуючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, обвинувачений надав покази стосовно обставин його вчинення, вказуючи на способи та мотиви їх вчинення. Надані ним покази підтверджують всі фактичні обставини, які мають значення для висновку про його винуватість та правильність кваліфікації його дій та повністю узгоджуються зі встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.

Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Пунктом 1 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожної особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст.65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Також відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому, таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії кримінальних проступків, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який не працює та відносно якого компрометуючої інформації за період його проживання в Оратівській ОТГ не надходило, на «ДО» у лікаря нарколога та лікаря психіатра згідно довідок КНП «Оратівська ЛПЛ» не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд доходить висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 4 ст. 358 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

На переконання суду, призначене покарання у виді штрафу буде справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Крім того, судом ураховано думку обвинуваченого та прокурора, висловлену в судових дебатах щодо можливого призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу.

Відповідно до вимог ст.ст. 124, 126КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта згідно висновку № СЕ-19/102-26/16671-ДД від 18.08.2026 в сумі 3850,88 грн (три тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 88 копійок), оскільки залучення експерта було обумовлено розслідуванням скоєного ним кримінального правопорушення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України скасувати арешт, накладений на речові докази.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12026025250000037 не обирався.

Керуючись ст.ст. 100, 174, 349, 368-371, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з залученням експерта, в сумі 3850,88 грн (три тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 88 копійок).

Арешт, накладений ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області у справі № 131/1337/26 від 17.08.2026 - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_4 03.07.2021 Територіальним сервісним центром МВС України 8044, та один DVD-R диск з відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників з РПП СПД №1 відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, що перебувають при матеріалах кримінального провадження, залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оратівський районний суд Вінницької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1