Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №125/2145/25 — Барський районний суд Вінницької області

125/2145/25

2/125/818/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

за участю секретаря судового засідання Іщук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги до суду позивач ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона досягла повноліття, навчається та потребує матеріальної допомоги. Відповідач ОСОБА_2 є її батьком та відмовляється добровільно надавати допомогу на утримання її як повнолітньої дитини, що продовжує навчатися. А тому, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на її утримання як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки зі всіх видів його доходів щомісячно, до закінчення навчання.

Представник позивача адвокат Варцаба С.А. у судове засідання надав заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача адвокат Жунку Д.С. позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, що викладені у відзиві. Звернув увагу на те, що всупереч вимогам ч.1 ст.81, ч.2 ст.83, ч. 1, 2, 5 ст.177 ЦПК України, на підтвердження матеріального стану повнолітньої дитини та її потреби у матеріальній допомозі у зв`язку із навчанням після досягнення повноліття, позивач не подала жодного доказу. Оскільки потреба позивачки у матеріальній допомозі не доведена, відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів. У позовній заяві позивачка зазначає, що вона навчається у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Відповідно Договору про навчання у закладі вищої освіти №13/24/124 від 12.08.2024 та Додаткової угоди до нього від 25.08.2025, укладеного між Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича та ОСОБА_1 та її законним представником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 прийнято на навчання до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою Французько-український переклад та переклад з другої іноземної мови за спеціальністю 035 Філологія, спеціалізація 035.055 Романські мови і література (переклад включно). Разом з тим, відповідно умов Договору та Додаткової угоди сторонами договору є - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (виконавець) та ОСОБА_3 (замовник). ОСОБА_1 є отримувачем послуг за вказаним договором. Пунктом 4 Договору встановлено, що обов`язок своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку встановлених цим договором покладається на замовника. Таким чином, Договір про надання освітніх послуг №13/24/124 від 12.08.2024 та Додаткова угода до нього від 25.08.2025, можуть свідчити про навчання позивачки у вищому навчальному закладі, але не підтверджують понесення позивачкою витрат у зв`язку із навчанням, оскільки обов`язок вносити плату за Договором про надання освітніх послуг покладено на замовника послуг - ОСОБА_3 . У позовній заяві також зазначено, що відповідно до Договору №84 від 30 серпня 2024 року про надання у тимчасове користування ліжко-місця в житловій кімнаті місць загального користування, меблів, сантехнічного та електричного обладнання у студентському гуртожитку та збереження майна Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, укладеного між Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича та ОСОБА_1 та її законним представником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 надано у тимчасове користування ліжко-місце у кімнаті для проживання та загального користування, укомплектовані меблями, сантехнічними та електротехнічним обладнанням. Відповідно до п. 4.11. Договору, мешканець ОСОБА_1 зобов`язується своєчасно вносити плату за проживання. Однак, всупереч вимогам ч. 1 ст.81, ч. 2 ст. 83, ч. 1, 2, 5 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви позивачкою не подано Договору № 84 від 30 серпня 2024 року про надання у тимчасове користування ліжко-місця в житловій кімнаті місць загального користування, меблів, сантехнічного та електричного обладнання у студентському гуртожитку та збереження майна Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а тому зазначені обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами. У позовній заяві позивачка також зазначає, що згідно Договору №101 (б) від 01 вересня 2025 року, їй надано у тимчасове користування ліжко-місце в житловій кімнаті місць загального користування, меблів, сантехнічного та електричного обладнання у студентському гуртожитку Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Разом з тим, пунктом 2.1. Договору №101 (б) від 01 вересня 2025 визначено, що житлове приміщення, майно та обладнання повинні бути передані Університетом та прийняті Мешканцем у день підписання Договору на підставі акту приймання-передачі майна (Додаток 1), який є невід`ємною частиною даного Договору, та попередньої оплати. Оскільки разом із позовною заявою позивачкою не подано акту приймання-передачі майна за Договором №101 (б) від 01 вересня 2025, який є його невід`ємною частиною, не подано доказів здійснення оплати за вказаним договором, аргументи позивачки про тимчасове користування ліжко-місцем у студентському гуртожитку Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та понесений у зв`язку із цим витрат, вважаю, недоведеними. Ненадання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття. Представник відповідача вважає, що позивачкою не доведені обставин, які б свідчили про наявність у неї, як повнолітньої дитини яка продовжує навчання, потреби в матеріальній допомозі, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Суд встановив, що батьком дитини ОСОБА_1 є відповідач у справі ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження та актовими записом про народження № 156 від 22 серпня 2007 року вчиненого Відділом реєстрації актів цивільного стану Барського районного управління юстиції Вінницької області.

Встановлено, що ОСОБА_1 досягла повноліття.

На дату подання позовної заяви позивачка навчається у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, що підтверджується студентським квитком РН № 15208468, що виданий 01.10.2024.

Відповідно Договору про навчання у закладі вищої освіти №13/24/124 від 12.08.2024 та Додаткової угоди до нього від 25.08.2025, укладеного між Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича та ОСОБА_1 та її законним представником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 прийнято на навчання до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою Французько-український переклад та переклад з другої іноземної мови за спеціальністю 035 Філологія, спеціалізація 035.055 Романські мови і література (переклад включно).

За умовами вказаного договору та додаткової угоди, оплата за надання освітньої послуги здійснюється замовником за кошти фізичної особи, матері позивачки.

Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 150 300 гривень, або ж 38 600 гривень в рік.

Крім того, Відповідно до Договору №84 від 30 серпня 2024 року про надання у тимчасове користування ліжко-місця в житловій кімнаті місць загального користування, меблів, сантехнічного та електричного обладнання у студентському гуртожитку та збереження майна Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича укладеного між Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича та ОСОБА_1 та її законним представником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 надано у тимчасове користування ліжко-місце у кімнаті для проживання та загального користування, укомплектовані меблями, сантехнічними та електротехнічним обладнанням.

Відповідно до п. 4.11. Договору, мешканець ОСОБА_1 зобов`язується своєчасно вносити плату за проживання.

Аналогічні умови передбаченні Договору №101 (б) від 01 вересня 2025 року про надання у тимчасове користування ліжко-місця в житловій кімнаті місць загального користування, меблів, сантехнічного та електричного обладнання у студентському гуртожитку та збереження майна Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Позивач, після досягнення повноліття, продовжує навчатись на денній формі навчання, у зв`язку з чим об`єктивно потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2019 в справі №346/103/17, суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

Позивач ОСОБА_1 є дочкою відповідача ОСОБА_2 , на день звернення до суду не досягла 23 років, навчається на денній формі, що позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги, а відповідач, є працездатною особою та має можливість і обов`язок забезпечувати утримання дитини, нарівні з матір`ю дитини, з якою повнолітня дитина проживає.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. При цьому мати, батько мають рівні обов`язки щодо дитини.

Позивач зареєстрована за адресою проживання матері: АДРЕСА_1 . Фактично проживає у Гуртожитку №7 Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою АДРЕСА_2 .

Враховуючи, що дочка відповідача продовжує навчання у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який є працездатною особою, зобов`язаний та має можливість утримувати повнолітню дитину, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків на запит у електронному вигляді від 11.12.2025, відповідач, ОСОБА_2 з січня 2025 по жовтень 2025 отримав 14700,22 грн. доходу.

За даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24.04.1985 року, матір`ю відповідача є ОСОБА_6 , якій виповнилося 62 роки, а тому згідно абз. 17 ст. 1, ст. 26 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, ОСОБА_6 є непрацездатною особою. Згідно частини 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. ОСОБА_6 призначено пенсію за віком безтерміново, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 21.03.2023.

Верховний Суд у постанові від 08 травня 2023 року справа № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23) зазначив, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Таким чином, з ОСОБА_2 слід стягнути аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частки зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05.11.2025 року i до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років за умови продовження навчання.

На підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331, 20 грн.

А тому суд, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-268, 280-283 ЦПК України ст. 180, 182, 183, 199, 200 СК України, -

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на її утримання як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 05.11.2025 року i до закінчення навчання – 30 червня 2028 року, але не більше ніж до досягнення нею 23 років за умови продовження навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено : 28.09.2026

Суддя: