Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №394/1023/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 394/1023/25

Провадження № 22-ц/821/700/26

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,

учасники справи:

позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Ткаченка Михайла Олександровича на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 17.01.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 25373-01/2024 в електронній формі, за умовами якого кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 хх-хххх-7454.

Підписанням Кредитного договору позичальник ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс Кредит», які розміщені на веб-сайті Товариства, також позичальник підтвердила, що повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил.

24.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 24052024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» передало (відступило) за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 24.05.2024 за вказаним Договором факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 21 989,31 грн, з яких 6 066,04 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 15 923,27 грн – заборгованість за відсотками.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за Кредитним договором № № 25373-01/2024 від 17.07.2024 в розмірі 21 989,31 грн та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості в розмірі 21 989,31 грн, з яких 6 066,04 грн заборгованість за основною сумую боргу та 15 923,27 грн заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Мотивація рішення суду зводиться до того, що відповідач не виконала своїх зобов`язань по поверненню коштів, отриманих згідно укладеного Договору, не повернула суму позики, тим самим порушивши умови Договору, таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представником ОСОБА_1 – адвокатом Ткаченком М. О. подано апеляційну скаргу в якій зазначив, що оскаржуване рішення в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 15 923,27 грн винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням фактичних обставин справи.

Вказано, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідач ОСОБА_1 не заперечує щодо отримання коштів від первісного кредитора згідно Договору позики № 25373-01/24 від 17.01.2024 в сумі 14 000,00 грн та що вона дійсно користувалась коштами, частково погасивши тіло кредиту в сумі 7 933,96 грн.

Окрім того, зауважив, що суд першої інстанції був позбавлений можливості дізнатись, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, який був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу по мобілізації 03.03.2022, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3/5635 від 25.06.2025, а тому відповідач користується пільгами щодо звільнення від нарахування процентів та комісії за користування кредитом, які передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зазначив, що відповідач не мала змоги подати до суду докази, що підтверджують вищевказані обставини, оскільки з 10.12.2025 по 08.01.2026 перебувала на території активних бойових дій, на Запоріжському напрямку у свого чоловіка.

Відзив на апеляційну скаргу

06.04.2026 через підсистему «Електронний суд», від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Ткаченка М. О. залишити без задоволення, а рішення Тальнівського районного суду Черкаської області – без змін.

Вказано, що відповідач мала можливість скористатись своїми правами, надати заперечення, надати належним чином оформлені докази разом з поданням відзиву на позовну заяву, однак вона не скористалась таким правом.

Зауважено, що ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 був виданий 03.07.2025, а тому відповідач не була позбавлена можливості брати участь в судовому розгляді справи, надавати свої заперечення щодо позовних вимог через свого представника.

Окрім того, вказано, що відповідач первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у неї є право на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не надала. Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитними котами, відповідач зобов`язана була звернутись до відділення відповідної фінансової установи та надати підтверджуючі документи для призупинення таких нарахувань.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

Судом встановлено, що 17 січня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 25373-01/2024, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W5712 (а.с. 5-7 зворотній бік).

Відповідно до умов Договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 14 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. зазначеного Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту: 17.01.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 15.05.2024.

Згідно п. 1.4. вказаного Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована.

Денна процента ставка складає: 2,5% (п. 1.4.1. Договору).

Згідно п. 1.6. Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-7454, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до п. 3.1. зазначеного Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 3.3 Договору, нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п. 1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 25373-01/2024від 17.01.2024, яким є Графік платежів, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W5712, остання мала повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у наступні дати: 31.01.2024 – в сумі 5 250,00 грн, 15.02.2024 – в сумі 5 250,00 грн, 01.03.2024 – в сумі 5 250,00 грн, 16.03.2024 – в сумі 5 250,00 грн, 31.03.2024 – в сумі 5 250,00 грн, 15.04.2024 – в сумі 5 250,00 грн, 30.04.2024 – в сумі 5 250,00 грн, 15.05.2024 – в сумі 19 250,00 грн. Усього: чиста сума кредиту 56 000,00 грн, сума кредиту за договором 14 000,00 грн, проценти за користування кредитом 42 000,00 грн, реальна річна процентна ставка 271194,52%, загальна вартість кредиту 56 000,00 грн (а.с. 8 – 8 зворотній бік).

Також, 17.01.2024 відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W5712 Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Аванс Кредит», з урахуванням побажань споживача, яким є ОСОБА_1 (а.с. 9 – 10).

Згідно з інформаційною довідкою № 3466_250130165152 від 30.01.2025, ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» надає ТОВ «Аванс Кредит» послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, про що укладено договір ФК-П-2022/01-1 від 2022-01-12. Відповідно до вказаного договору було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Аванс Кредит»: 17.01.2024 о 22:15:05 на суму 14 000,00 грн, маска картки 4441-11хх-хххх-7454, номер транзакції в системі iPay.ua – 332842619, призначення платежу: зарахування 14 000,00 грн на карту 4441-11хх-хххх-7454 (а.с. 11).

24.05.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» («Фактор») та ТОВ «Аванс Кредит» («Клієнт») укладено Договір факторингу № 24052024 (а.с. 14 – 16).

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору факторингу, за цим Договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п. 1.2. зазначеного Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

24.05.2024 фактором - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та клієнтом - ТОВ «Аванс Кредит» підписано та скріплено печатками сторін Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 24052024 від 24.05.2024 (а.с. 17).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 24.05.2024 до Договору факторингу № 24052024 від 24.05.2024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 25373-01/2024 від 17.01.2024 у загальній сумі 21 989,31 грн, з яких: 6 066,04 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 923,27 грн – сума заборгованості за процентами (а.с. 19).

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 25373-01/2024 від 17.01.2024 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором у сумі 21 989,27 грн, з яких зокрема 6 066, 04 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 923,27 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с. 12 – 12 зворотній бік).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Ураховуючи межі апеляційного оскарження за апеляційною скаргою представника відповідача, предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків по кредиту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, відповідає в повній мірі, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення суми кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Також ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за Кредитним договором, не повернула їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним Договором факторингу, що при апеляційному перегляді справи скаржником під сумнів не ставиться.

Водночас, в апеляційній скарзі вказано на наявність доказів, які підтверджують, що відповідач є дружино військовослужбовця, а тому має пільги щодо звільнення від нарахування процентів та комісії за користування кредитом, проте долучені до апеляційної скарги докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21) зазначено, що тлумачення п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. ч. 1 – 3 ст. 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження №61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження №61-13405св18).

Колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу, що хоча в апеляційній сказі, скаржник вказує на неможливість подачі доказів до суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 перебувала на території активних бойових з 10.12.2025 по 08.01.2026, однак мотивованої заяви про поновлення строку на їх долучення, відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, не заявляє. Разом з тим доказів на підтвердження такого факту до апеляційної скарги також не додано.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Водночас, матеріали справи містять підтвердження особистого отримання відповідачем судової кореспонденції 09.12.2025, що свідчить про те, що відповідачу було достеменно відомо про розгляд даної справи, однак копія свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 , виданого 17.10.2017, та копія довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3/5635 від 25.06.2025 про те, що ОСОБА_3 призваний на військову службу 03.03.2022 до ВЧ НОМЕР_2 подані до суду першої інстанції відповідачем не були.

Крім того, з ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Ткаченком М. О. датованого 03.07.2025 вбачається, що відповідач не була позбавлена можливості подати такі докази через свого представника.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою заборгованості за процентами у розмірі 15 923,27 грн підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів повного виконання взятого на себе зобов`язання.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах–учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки його доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Ткаченка Михайла Олександровича– залишити без задоволення.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року в оскаржуваній частині– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. М. Новіков

Т. Л. Фетісова