Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №569/25495/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/25495/25

Провадження № 22-ц/4815/861/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Рівненської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2026 року у складі судді Гордійчук І. О., ухвалене у м. Рівне, о 16:02, повний текст рішення складено 27.01.2026,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 208100 гривень 00 копійок та судових витрат звернулась ОСОБА_1 .

Вимоги позову обґрунтувала тим, що рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області (далі- КДКА) № Д/8-6 від 30.08.2023 відносно неї порушено дисциплінарну справу, а рішенням КДКА від 25.10.2023 № Д/10-6 її, адвоката Криворучко Л. С., притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на здійснення адвокатської діяльності строком на один рік із 25.10.2023 по 25.10.2024. Вказані рішення КАДК позивачем були оскаржені до суду і рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі №460/27546/23 позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовані рішення КДКА Рівненської області №Д/8-6 від 30 серпня 2023 року про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката Криворучко Л. С. та рішення № Д/10-6 від 25 жовтня 2023 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката Криворучко Л. С. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року змінено в частині мотивів задоволення позову, в решті рішення залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою відповідача. Протиправне зупинення права на здійснення адвокатської діяльності спричинило порушення її цивільних прав, а саме: право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується; право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло тощо, що безумовно автоматично призвело до спричинення позивачу моральної шкоди. Незаконні дії відповідача принизили її честь і гідність, престиж та ділову репутацію, призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків, значно погіршилось відношення оточуючих людей, суттєво зменшилась кількість потенційних клієнтів та погіршилось ставлення до неї адвокатської спільноти. Переживає моральні та емоційні страждання, погіршився сон, погіршилось самопочуття. Така ситуація виникла незалежно від волевиявлення позивача, призвела до проблемації її життя, що проявилося у інтенсивному емоційному стресі, виникнення почуття розгубленості, обурення обставинами того, що сталося, почутті глибокого душевного болю. Протиправними діями КДКА порушено звичний гармонійний стиль життя, що потягло за собою певну зміну сімейних традицій, обмежило можливості побудови нових сімейних планів, призвело до необхідності пристосовуватися до нових, погіршених умов існування. Під час оформлення необхідних письмових документів відчувала моральне потрясіння від того, що пропрацювавши скільки років в системі адвокатури, змушена виправдовуватись перед адвокатською спільнотою та громадянами України, втрачаючи елементарну віру у справедливість, відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю тривалий час знаходились у профілі в ЄРАУ, що негативно вплинуло на ділову репутацію. Окрім цього, змушена перед усіма виправдовуватись, що не є рецидивістом, протиправне зупиненням адвокатської діяльності негативно змінило її родинні стосунки, триваючі протиправні мобінг та булінг у період часу з 30.08.2023 року продовжують морально та фізично знищувати. Неправомірні дії відповідача призвели до душевних страждань, стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання її та членів сім`ї, спричинили не лише моральні страждання, але і змусили звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, що потребує не лише матеріальних витрат, а й витрат часу і емоційних затрат, що негативно впливає на здоров`я.

Рішенням Рівненського міського суду від 23 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області на користь ОСОБА_1 50 000 гривень моральної шкоди. В задоволенні решти заявленої суми моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 727 гривень 53 копійки.

Вважаючи рішення суду незаконним, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Рівненської області подала апеляційну скаргу. Відповідач у скарзі вказує на незаконність оскаржуваного рішення суду в частині задоволення позову про стягненні моральної шкоди, оскільки в цій частині рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду побудовані не на фактичних обставинах справи, а на припущеннях. Обгрунтовуючи вимоги позову, ОСОБА_1 посилалась на судові рішення, якими скасовано рішення КДКА № Д/8-6 від 30.08.2023 про порушення відносно неї дисциплінарної справи та рішення від 25.10.2023 № Д/10-6 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на здійснення адвокатської діяльності строком на один рік із 25.10.2023 по 25.10.2024. Доказами, які стали підставою для задоволення позову про скасування рішень КДКА, стали виключно заперечення ОСОБА_1 про отримання нею повідомлення про проведення перевірки від 21.07.2023. Рішення адміністративних судів жодних висновків про відсутність у діях адвоката ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку не містять. У справі № 460/27546/23 суд зобов`язав КДКА повторно розглянути ухвалу Зарічного районного суду м. Сум на дії адвоката Криворучко Л. С., яка на день ухвалення оскаржуваного рішення перебувала у провадженні КДКА Вінницької області. На час подання даної апеляційної скарги рішенням ДП КДКА Вінницької області ухвалу Зарічного районного суду м. Сум розглянуто, визнано вчинення адвокатом ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, справу закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що позивач довела порушення її прав, яке відбулося внаслідок винесення КДКА оскаржуваних рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим, суд не зазначив, якими саме доказами були доведені позовні вимоги, оскільки, окрім усних пояснень, які в силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України не є доказами, жодних належних та допустимих доказів позивач не надала.

Суд не врахував, що саме по собі скасування рішень КДКА № Д/8-6 від 30.08.2023 та № Д/10-6 від 25.10.2023 та направлення питання на повторний розгляд не свідчить про незаконність притягнення позивача до відповідальності, не вказує на невідповідність дій КДКА Рівненської області вимогам закону. Суд мав з`ясувати актуальний стан розгляду ухвали Зарічного районного суду м. Сум на дії адвоката Криворучко Л. С., винесену у справі № 592/881/21, за результатом її повторного розгляду.

Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.01.2026 у справі № 757/20008/24-ц та від 17.07.2024 у справі № 185/78990/23, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.

Верховний Суд у питаннях відшкодування моральної шкоди у разі закриття справи про кримінальну чи адміністративну відповідальність притримується сталої та послідовної практики, зокрема, щодо врахування актуального стану розгляду справи, а також наявності у сукупності трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) державного органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, доведення яких покладається на позивача.

Суд першої інстанції у своїх висновках вказав, що позивач змушена була докладати додаткових моральних зусиль для захисту своїх прав у судах, зазнала втрат немайнового характеру у вигляді тривалих страждань і принижень, хвилювання, тощо. Наведені висновки є припущенням суду. Судом не встановлено незаконність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і не здобуто жодного доказу негативних наслідків притягнення до відповідальності, які перерахував суд у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та причинного зв`язку між наслідками та скасованими рішеннями КАДК.

Звернення особи до суду не може розцінюватись як підстава для відшкодування їй моральної шкоди, оскільки законом не встановлено такої підстави, а особа має право на відшкодування понесених судових витрат. Суд не врахував, що справа № 460/27546/23 в порядку адміністративного судочинства розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а тривалість розгляду справи була викликана бездіяльністю самого позивача, яка не виконувала ухвали суду. Жодних дій на затягування розгляду справи зі сторони КДКА вчинено не було. Позивач не надала суду рішень про результат повторного розгляду скарги щодо неї.

У апеляційній скарзі зазначено: суд не взяв до уваги те, що у період прийняття та оскарження рішень КДКА Рівненської області позивач неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності КДКА інших регіонів із застосовуванням до неї дисциплінарних стягнень у вигляді зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, ігноруючи рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісій адвокатури, Криворучко Л. С. продовжувала здійснювати адвокатську діяльність. Із відкритої інформації на сайті судової влади вбачається, що у період зупинення права на заняття адвокатською діяльністю Криворучко Л. С. здійснювала адвокатську діяльність у справах № № 362/1969/24, 125/1047/23, 299/2173/24, 755/1475/23, 761/25311/20-ц, 636/2121/24, 950/2862/23, 299/2173. Про таку інформацію із сайту судової влади було зазначено у відзиві на позов, однак суд зазначене до уваги не взяв. Такі факти свідчать, що оскаржувані рішення КДКА не створювали позивачу жодних перешкод у здійсненні адвокатської діяльності.

Задовольняючи позов, суд вказав, що відповідачем не доведена відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу. Однак, за загальним правилом при розгляді питань про заподіяння моральної шкоди рішеннями КДКА суд мав встановити чи законним було притягнення адвоката Криворучко Л. С. до дисциплінарної відповідальності і відповідь на це питання міститься у матеріалах дисциплінарної справи.

Суд не дав оцінки тому, що дії ДП КДКА Рівненської області при розгляді скарги щодо неналежної поведінки адвоката ОСОБА_1 у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положенняі про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №120 від 30.08.2014 року із наступними змінами. Тому скасування рішень в порядку адміністративного судочинства з формальних підстав – твердження позивача про неотримання нею повідомлення про перевірку не вказує на наявність будь-якої форми вини КДКА у прийнятті рішень щодо позивача, якій була забезпечена участь у розгляді справи. Всі повідомлення про перевірку були надіслані на адресу робочого місця позивача, і закон не покладає на дисциплінарну палату вчинення будь-яких інших способів повідомлення адвоката.

Суд безпідставно покликався у своєму рішенні на висновки Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17 та у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17, які не є релевантними до правовідносин у цій справі. Покликання на мотивацію рішення Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 у справі №640/17351/19 є недоречним, оскільки суд не врахував весь висновок у постанові щодо того, що застосоване до адвоката стягнення передбачене законом. Судом першої інстанції не встановлено, що притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача чи застосування до неї дисциплінарного стягнення не відповідало вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Також судом ухвалено рішення про стягнення моральної шкоди без урахування актуального стану (на день ухвалення рішення) розгляду ухвали Зарічного районного суду міста Суми від 26.06.2023 щодо неправомірності дій адвоката Криворучко Л. С. Під час повторного розгляду ухвали Зарічного районного суду міста Суми від 26.06.2023 у справі № 592/881/21 на дії адвоката Криворучко Л.С. рішенням ДП КДКА Вінницької області від 12.02.2026 в діях адвоката встановлено склад дисциплінарного проступку, справу закрито у зв`язку зі спливом строку притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам, встановленим ч.4 ст. 265 ЦПК України, а права позивача прийняттям рішень у дисциплінарній справі порушені не були, тому вони не підлягають захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові. Рішення КДКА Рівненської області щодо ОСОБА_1 судовими інстанціями скасовані для повторного розгляду ухвали Зарічного суду міста Суми від 26.06.2023 не у зв`язку з незаконністю притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та відсутності в її діях дисциплінарного проступку, а у зв`язку з недотриманням процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Без наявності жодного належного та допустимого доказу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач довела порушення її прав, яке відбулося внаслідок винесення відповідачем рішень у дисциплінарній справі щодо неї і вона змушена була для захисту своїх прав шляхом звернення до судів з позовами докладати додаткових моральних зусиль, тощо. В порушення вимог ст.76 ЦПК України в обґрунтування рішення

судом покладено не належні та допустимі докази, а пояснення сторони у справі, які не є доказом у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в порушення вимог ст.81 ЦПК України не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності будь-якої моральної шкоди, завданої позивачу саме рішенням КДКА Рівненської області. Натомість, в період з 30.08.2023 по 25.20.2023 відносно адвоката Криворучко Л.С. ДП КДКА різних регіонів приймалися рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, що підтверджуються листом РАУ №243/0/2 від 03.02.2026.

Щодо врахування судом тривалості періоду, протягом якого було порушено право позивача, то долученими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджується факт відсутності у цьому вини відповідача. Тривалість розгляду позову ОСОБА_1 до КДКА Рівненської області про скасування рішення КДКА про притягнення до дисциплінарної відповідальності залежала від бездіяльності позивача.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовити повністю. У решті рішення залишити без змін.

Від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу відповідача надійшов відзив. З доводами апеляційної скарги позивачка не погоджується, просить залишити її без задоволення. Вказує на помилковість обґрунтувань відповідачем своєї правової позиції з посиланням на правові позиції Верховного Суду у постановах від 21.01.2026 у справі № 757/20008/24-ц, від 17.07.2024 у справі № 185/7899/23, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22. Висновки, викладені у постановах Верховного Суду застосовуються виключно за умови існування критерію подібності, у разі наявності у судовій справі одночасно одних і тих же учасників справи, однакового предмету і підстав позову. Аналіз зазначених відповідачем у апеляційній скарзі постанов Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду дозволяє зробити висновок про відсутність у справах № 757/20008/24-ц, № 185/7899/23, № 335/6977/22 подібності правовідносин, тому зазначені відповідачем висновки Верховного Суду до даної справи № 569/25495/25 не є релевантними.

До апеляційної скарги відповідач додав докази, які не подавались до суду першої інстанції, і в апеляційній скарзі не наведено жодного обґрунтування щодо неможливості подання доказів до суду першої інстанції. Тому докази у вигляді відповіді Вищої кваліфікаційно – дисциплінарної комісії адвокатури від 13.02.2026 № 654 та відповіді від Національної асоціації адвокатів України від 03.02.2026 № 243/0/2-26, судом апеляційної інстанції до розгляду не можуть бути прийняті.

У апеляційній скарзі вказано, що у період зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат Криворучко Л. С. здійснювала адвокатську діяльність. Жодних доказів для підтвердження зазначеного відповідачем не подано. Предметом спору є виключно питання відшкодування моральної шкоди, натомість відповідач у апеляції підміняє предмет спору питанням правомірності дисциплінарного провадження, що вже було предметом розгляду в адміністративному судочинстві та отримало остаточну правову оцінку. Незалежно з яких підстав судом визнано протиправними і скасовано рішення відповідача, сам факт визнання їх судом протиправними вказує, що ці акти індивідуальної дії суперечать Конституції і законам України, порушують права, свободи та інтереси позивача. Заперечення відповідача проти наявності моральної шкоди ґрунтуються на процесуально неприпустимому ігноруванні преюдиційного судового рішення.

Просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Апеляційна скарга Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2026 року надійшла до апеляційного суду 26.02.2026.

Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.02.2026 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Ковальчук Н. М., судді Гордійчук С. О., Хилевич С. В.

Ухвалою від 17 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою від 17 березня 2026 року призначено справу до розгляду на 05.05.2026 року в приміщенні Рівненського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

19 березня 2026 року від Карповича А. П. – представника ОСОБА_1 , надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

24.03.2026 ухвалою суду у задоволенні заяви відмовлено.

27.03.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід членів колегії суддів Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Хилевич С. В.

27.03.2026 року ухвалою Рівненського апеляційного суду заявлений ОСОБА_1 відвід визнано необгрунтованим, заяву передано на розгляд судді, який не входить до складу колегії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.03.2026 визначено склад суду - суддю Шимківа С. С. для розгляду заяви про відвід.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30.03.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід відмовлено.

30.03.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

31.03.2026 від Карповича А. П. – представника ОСОБА_1 , надійшла заява про відвід членів колегії суддів Ковальчук Н. М., судді Гордійчук С. О., Хилевича С. В.

Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.03.2026 визначено склад суду для розгляду заяви про відвід: головуючий Ковальчук Н. М., судді Гордійчук С. О., Хилевич С. В.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01.04.2026 заяву ОСОБА_2 – представника ОСОБА_1 , про відвід членів колегії суддів Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Хилевич С. В. визнано необгрунтованою, заяву передано на розгляд судді, який не входить до складу колегії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.04.2026 визначено склад суду - суддю Шимківа С. С. для розгляду заяви про відвід.

02.02.2026 постановою Рівненського апеляційного суду у задоволенні заяви ОСОБА_2 – представника ОСОБА_1 , про відвід складу колегії відмовлено.

03.04.2026 від Карповича А. П. – представника ОСОБА_1 , надійшла заява про відвід членів колегії суддів Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Хилевич С. В.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.04.2026 визначено склад суду для розгляду заяви про відвід суддів: головуючий суддя Ковальчук Н. М., судді: Гордійчук С. О., Хилевич С. В.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03.04.2026 заяву ОСОБА_2 – представника ОСОБА_1 , про відвід членів колегії суддів Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Хилевич С. В. визнано необгрунтованою, заяву передано на розгляд судді, який не входить до складу колегії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.04.2026 визначено склад суду - суддю Шимківа С. С. для розгляду заяви про відвід.

06.02.2026 ухвалою Рівненського апеляційного суду у задоволенні заяви ОСОБА_2 – представника ОСОБА_1 , про відвід складу колегії суддів відмовлено.

05.05.2026 складена довідка про відкладення справи № 569/25495/25, провадження № 22-ц/4815/861/26. Причини відкладення: перебування судді на лікарняному

07.05.2026 справа призначена до судового розгляду на 28.09.2026 14:00 год.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З підстав, визначених ч. 1 ст. 367 ЦПК України, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2026 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог апеляційним судом не переглядається.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено: у червні 2023 року на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва надійшла ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 17.05.2023 у справі № 592/881/21 про порушення питання про дисциплінарну відповідальність адвоката Криворучко Л. С.

Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за вихідним № 1070 від 26. 06.2023 ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 17.05.2023 листом направлено до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області для розгляду по суті.

30.08.2023 року КДКА прийнято рішення № Д/8-5 про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката Криворучко Л. С. на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 17.05.2023, прийнятою у справі № 592/881/21.

25.10.2023 Дисциплінарною палатою КДКА Рівненської області прийнято рішення № Д/10-5, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Правил адвокатської етики, порушення інших обов`язків адвоката, передбачених п.п. 3, 7 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», накладено дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік з 25.10.2023 по 25.10.2024.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі № 460/27546/23 позов ОСОБА_1 до КДКА, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, про визнання протиправними та скасування рішень, задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення КДКА №Д/8-6 від 30.08.2023 року про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення КДКА № Д/10-6 від 25.10.2023 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката Криворучко Л. С. Зобов`язано КДКА Рівненської області повторно розглянути ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 26.06.2023, постановлену в справі № 592/881/21.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі №460/27546/23 змінено в частині мотивів задоволення позову. В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою відповідача у даній справі.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 208 100 гривень, ОСОБА_1 вказувала, що відповідач, прийнявши скасовані у судовому порядку рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно неї та про притягнення до дисциплінарної відповідальності, порушив її цивільні права, такі як:

- право на працю;

- приниження честі і гідності, престижу та ділової репутації;

- погіршення відношення оточуючих та зменшення клієнтів адвоката;

- призвело до зміни сімейних традицій та обмежило побудову нових сімейних планів;

- змінило родинні стосунки.

Порушенням вказаних цивільних прав відповідач завдав їй моральну шкоду, яка виразилась у порушенні нормальних життєвих зв`язків, переживаннях, погіршився сон і самопочуття, погіршилось відношення оточуючих, створено проблемації життя які проявились у емоційному стресі, виникло почуття розгубленості, обурення тим, що сталося, зазнала душевного болю, морального потрясіння, змушена виправдовуватися перед адвокатською спільнотою, втрачаючи віру у справедливість, порушено комфортне життя її та її родини, призвело до необхідності витрат часу на звернення до суду за захистом прав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції у своїх висновках вказав, що позивачем доведено порушення відповідачем її прав у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.

Розмір моральної шкоди завданої порушенням права на заняття адвокатською діяльністю суд визначив у розмірі 50 000 гривень.

З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може з огляду на таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків ї, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частини перша - третя статті 23 ЦК України).

Згідно з положенннями ч. 2 ст. 46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать, зокрема, здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.

Верховний суд у справі № 522/8849/19 з подібними правовідносинами у постанові від 20 березня 2024 року зробив такі висновки:

«По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).»

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні констатував порушення відповідачем цивільних прав позивача у вигляді порушення права на працю (зупинення права на заняття адвокатською діяльністю) строком на один рік.

Інших порушень цивільних прав, тих, що позивач вказала у позовній заяві, такі як приниження честі і гідності, престижу та ділової репутації; погіршення відношення оточуючих та зменшення клієнтів адвоката; зміна сімейних традицій; обмеження побудови нових сімейних планів; змінення родинних стосунків суд першої інстанції не встановив.

ОСОБА_1 з рішенням суду погодилась, не оскаржувала його у апеляційному порядку.

Мотивуючи вимоги про моральну шкоду ОСОБА_1 у позовній заяві, пов`язувала завдання такої шкоди відповідачем саме через порушення її цивільних прав, а саме: приниження честі і гідності, престижу та ділової репутації; погіршення відношення оточуючих та зменшення клієнтів адвоката; зміна сімейних традицій; обмеження побудови нових сімейних планів; змінення родинних стосунків.

Суд не звернув уваги на те, що порушення цивільного права на працю (зупинення права на заняття адвокатською діяльністю), на думку позивача, автоматично спричинило можливість заробляти на життя працею, право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, і це привело до спричинення моральної шкоди.

Аналіз таких мотивів позивача (пункт 24 позовної заяви) дає підстави для висновку, що зупинення права на заняття адвокатською діяльністю завдало їй упущену вигоду, а не моральну шкоду. Саме заробіток, забезпечення себе і своєї сім`ї достатнім життєвим рівнем, харчуванням, одягом, житлом, і це привело до спричинення майнової шкоди, а не моральної.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив порушення цивільних прав позивача на працю і стягнув з відповідача моральну шкоду, не врахувавши того, що у позовній заяві позивачка не пов`язувала порушення права на працю із завданням їй немайнової шкоди, а вказувала про майнові втрати.

Апеляційний суд звертає увагу, що моральна шкода та упущена вигода - це різні види шкоди, які можуть бути відшкодовані. Моральна шкода - це втрати немайнового характеру, що виникають внаслідок душевних страждань, приниження честі та гідності, ускладнень у житті, а упущена вигода - це потенційний прибуток, який особа не отримала через неправомірні дії відповідача, які і позбавляють можливість заробляти на життя працею, мати достатній життєвий рівень харчування, одягу, житла для себе і своєї сім`ї.

Окрім цього, відповідач, заперечуючи позовні вимоги та висновки суду про те, що прийняттям оскаржуваних рішень порушені цивільні права позивачки у вигляді права на заняття адвокатською діяльністю і це порушення призвело до спричинення моральної шкоди, вказував на те, що у період зупинення права на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 продовжувала здійснювати адвокатську діяльність і це підтверджується інформацію із сайту судової влади та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Таких аргументів відповідача ОСОБА_1 не спростувала.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що у спорах про компенсацію моральної шкоди відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Тобто, сам лише факт скасування рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у дисциплінарній справі не свідчить про заподіяння шкоди адвокату.

Надавши оцінку аргументам сторін та доказам, що є у матеріалах справи, апеляційний суд зазначає про відсутність у даній справі обставин, які б свідчили про завдання моральної шкоди, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до КДКА Рівненської області про компенсацію моральної шкоди у розмірі 50000 гривень.

Судом апеляційної інстанції інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо недослідження судом першої інстанції причин скасування оскаржуваних рішень КДКА до уваги не беруться, оскільки факти наявності чи відсутності порушень під час дисциплінарного провадження встановлювались судами адміністративної юрисдикції у справі № 460/27546/23 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного перегляду, дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права та без належної оцінки доказів, що є у матеріалах справи. У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу КДКА слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

КДКА за подачу апеляційної скарги оплатила 1091, 30 грн. Вимоги її апеляційної скарги задоволено, тому, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, ці витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2026 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1091 (одна тисяча дев`яносто одну) гривню 30 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Гордійчук С. О