Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №279/3797/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/3797/26 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А.

Номер провадження №33/4805/1225/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Бовсунівського Олександра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 28.05.2026 року о 20.03 год. на 160 км. автодороги М07 поблизу с. Клочневе, Коростенського району керував автомобілем марки "Renault" д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, освідування проводилось в Коростенській ЦМЛ, чим порушив п.2.9а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Бовсунівський О.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови. В обґрунтування апеляційної скарги вказує про порушення судом першої інстанції вимог ст.268 КУпАП та позбавлення його процесуальних прав за даною нормою закону, і відсутність в матеріалах справи відповідної розписки про роз`яснення прав. Також вказує, що працівниками поліції було допущено ряд суттєвих порушень діючого законодавства. Протокол не може бути належним доказом, згідно ст.251 КУпАП. Зазначає про порушення порядку проведення освідування на стан сп`яніння та відсутність обов`язкового підтверджуючого дослідження газоріднинної хроматографії.

Звертає увагу, що відеозапис взагалі не був ідентифікований у зв`язку із відсутністю обов`язкових реквізитів електронного документу, зокрема електронного підпису автора. Також відсутня фіксація будь-яких порушень, а підстав для зупинки не було, тому як наслідок постанова винесена безпідставно.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги. В останнє судове засідання захисник Бовсунівський О.В. подав клопотання про розгляд його апеляційної скарги в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника та ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9а ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №678252 від 29.05.2026 вбачається, що ОСОБА_1 28.05.2026 року о 20.03 год. на 160 км. автодороги М07 поблизу с. Клочневе, Коростенського району керував автомобілем марки «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, освідування проводилось в Коростенській ЦМЛ, чим порушив п.2.9а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. (а.с.5-6).

За змістом п.2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п.7 І-го Розділу Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: постановою про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №710419 від 28.05.2026 про скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, за порушення користування водієм покажчиком повороту та ременем безпеки (а.с.8); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.9); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Коростенської ЦМЛ від 28.05.2026 (а.с.10); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.05.2026, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння (а.с.11); рапортом поліцейського, в якому описані обставини зупинки водія та доставки його до медичного закладу (а.с.12); відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції (а.с.14).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв`язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.

На наявному в матеріалах справи відеозаписі з нагрудної камери поліцейського об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання апелянта на те, що справжність відеозапису не засвідчено електронним цифровим підписом, не є підставою для визнання його недопустимим доказом, оскільки підписання відеофайлів із нагрудних камер працівників поліції електронним цифровим підписом не передбачено Законом України «Про Національну поліцію» та ст. 266 КУпАП.

Адміністративні матеріали були сформовані відділом адміністративної практики разом із диском та направлені до суду начальником УПП, що вказує про відповідне вилучення відеозапису із нагрудних камер працівників поліції, перенесення його на оптичний диск СD уповноваженими працівниками підрозділу та пред`явлення до суду в якості доказу сторони обвинувачення, якою слід вважати не тільки окремого працівника поліції, який склав протокол, а і структурного підрозділу органу державної влади ДПП.

Відсутність електронного цифрового підпису поліцейського на долученому диску не анулює долучений відеодоказ (диск СD), не спростовує обставин, об`єктивно зафіксованих відеозаписом, та не виключає належність і допустимість цього доказу, оскільки містить фізичний підпис керівника підрозділу УПП на всіх надісланих до суду адміністративних матеріалах.

Стосовно змісту дослідженого відеозапису, судом встановлено, що водій ОСОБА_1 сам виявив бажання проходити огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, але через агресивну та неадекватну поведінку останнього працівники поліції були змушені застосувати кайданки та запропонувати присісти в службовий автомобіль для супроводження до медичного закладу (20:47). Перебуваючи в службовому автомобілі працівників поліції, ОСОБА_1 продовжував агресувати, виражатись нецензурною лайкою та згодом завдав головою тілесних ушкоджень одному із працівників поліції (20:48). У медичному закладі був ретельно обстежений лікарем та без примусу погодився пройти освідування, результат огляду склав 1,44 проміле (21:13:02). Надалі лікар провів зовнішній огляд водія, та склав в його присутності акт та остаточний висновок на стан алкогольного сп`яніння, який оголосив водію ОСОБА_1 .

Надалі поліцейський повідомив ОСОБА_1 про складання щодо нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП (21:13:55). Ознайомив з його правами та обов`язками (21:14:01). З протоколом про адміністративне правопорушення та іншими процесуальними документами, водія також ознайомили (00:35:25), але від підпису та отримання копії протоколу останній свідомо відмовився (00:39:10). Також в ході складання адміністративних матеріалів разом із ОСОБА_1 були присутній його знайомі (друзі) та родичі, які допомагали йому порадами, консультаціями, рекомендували певну поведінку, вступали в суперечки із працівниками поліції та їм також були повідомлені обставини виявленого правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 .

Таким чином будь-яких порушень ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, працівниками поліції не допущено.

Стосовно доводів апелянта про порушення Інструкції при проведенні огляду водія, недійсність медичного висновку у зв`язку із відсутністю підтверджуючого дослідження – газоріднногої хроматоргафії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголі в крові, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 266 КУпАП передбачено загальний порядок дій поліцейського, який у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, то подальший огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Розділом ІІІ Інструкції врегульовано проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів.

Так, відповідно до пункту 2, 3 вказаного розділу Інструкції огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Тобто положення перших пунктів Інструкції передбачають, що лікар (фельдшер) в медичному закладі під час огляду може використовувати спеціальні технічні засоби, до яких відноситься і прилад алкотестер Драгер.

В залежності від результатів такого огляду, поведінки водія, його стану та його згоди із отриманими результатами лікарем в кожному конкретному випадку приймається самостійне рішення щодо подальшого методу та способів дослідження обстежуваної особи.

В пункті 6, 7 Інструкції вказано, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. І метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Із вказаних положень Інструкції слідує, що лише для визначення стану наркотичного сп`яніння проведення лабораторних досліджень за допомогою газорідинної хроматорграфії є обов`язковим. А метою такого лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан наркотичного сп`яніння. Водночас для визначення стану алкогольного сп`яніння проведення лабораторних досліджень за допомогою газорідинної хроматорграфії не є обов`язковим, якщо отримані результати огляду після спеціального технічного засобу (алкотестеру) для лікаря є безсумнівними та не заперечуються водієм.

Згідно з пунктами 14-16 Інструкції за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Апеляційний суд вважає, що висновок лікаря медичного закладу, яким встановлено, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння є доказом, який повинен бути оформлений у встановленому законом порядку та може бути визнаний недопустимим за наявності виключних правових підстав.

Зокрема, висновок лікаря про перебування обстежуваної особи у стані сп`яніння може бути визнаний недопустимим доказом, якщо судом буде встановлено, що він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Висновок лікаря може бути визнаний недопустимим доказом, коли судом буде встановлено, що він був зроблений у порушення встановленого законом порядку або лікарем медичного закладу, який не мав права проводити такий огляд і не мав належних повноважень.

Апеляційний суд звертає увагу, що за діючими законодавством лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.

Отже за загальним правилом, встановленим Інструкцією, лікар на власний розсуд обирає один із способів обстеження особи, виходячи із наявних технічних засобів та отриманих попередніх результатів, поведінки і стану обстежуваної особи.

Згідно з відеозаписом під час спілкування ОСОБА_1 в присутності лікаря двічі пройшов огляд за допомогою спеціального технічного засобу - газоаналізатору «Драгер», результат огляду склав 1,44 % проміле, що значно перевищує допустиму норму та вказує про значний ступінь алкогольного сп`яніння. Жодних заперечень зі сторони водія про недостовірність вимірювань або відсутність стану сп`яніння висловлено не було. У зв`язку із цим лікарем було прийнято обґрунтоване рішення не проводити відібрання біологічних зразків (крові чи сечі), та складено акт і медичний висновок про результати огляду ОСОБА_1 , з яким останнього було ознайомлено та оголошено у голос.

Таким чином, лікар правомірно склав висновок про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння на підставі результатів огляду за допомогою спеціального технічного засобу приладу алкотестер, а отже були відсутні підстави для додаткового проведення аналізу шляхом відбору крові чи інших біологічних зразків.

Стосовно незаконності зупинки водія ОСОБА_1 суд відзначає таке.

Доводи апелянта про відсутність підстав для зупинки автомобіля під його керуванням, спростовуються відеозаписом, на якому працівники поліції вказують про причину зупинки – водій не пристебнутий ременем безпеки та порушення користування водієм покажчиком повороту, що стало основою для складення відносно водія ОСОБА_1 постанова серії ДПО18 №710419 від 28.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу (а.с.8).

Оскарження чи можливе скасування постанови поліцейського серії ДПО18 №710419 від 28.05.2026 за ч.2 ст.122 КУпАП не впливає на законність дій працівника поліції під час вирішення обґрунтованості зупинки водія та оголошення причини такої зупинки і виявлення в ході спілкування ознак сп`яніння.

Будь-яких преюдиційних рішень суду про визнання неправомірними дій працівників поліції під час огляду водія на стан алкогольного сп`яніння до суду надано не було.

В будь-якому випадку наявність або відсутність, чи скасування в подальшому постанови про притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, які були підставою для його зупинки, не звільняє особу від обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння у випадку пред`явлення такої вимоги працівником поліції при виявленні ознак сп`яніння та не є автоматичним наслідком для визнання неналежними всіх доказів, зібраних у справі про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.

Враховуючи наведене і те, що існування передбачених ст.35 Закону України «Про національну поліцію» первинних підстав для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 підтверджується наявними у цій справі доказами, то підстави для визнання їх недопустимими відсутні.

Відносно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме ст.268 КУпАП, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вжито всіх необхідних заходів для забезпечення прав учасників процесу, передбачених ст.268 КУпАП. 29.05.2026 року ОСОБА_1 уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Бовсунівським О.В.

09.06.2026 справа надійшла до судді та призначене судове засідання на 18.06.2026. Судове засідання, призначене на 18.06.2026, за заявою ОСОБА_2 було відкладено з метою належної підготовки захисту та ознайомлення з матеріалами справи. У подальшому розгляд справи, призначений на 30.06.2026, відкладено, жодних клопотань про причину неявки не надано. 08.07.2026 відбулось судове засідання з участю адвоката Бовсунівського О.В., де останній представляв інтереси ОСОБА_1 та висловлював свою позицію по даній справі, зокрема просив її закрити за п.1 ст.247 КУпАП. Будь-якого клопотання про відкладення розгляду справи або надання додаткового часу для підготовки до розгляду адвокат не подавав.

Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права судом першої інстанції щодо розгляду справи за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та погоджується з мотивами такого процесуального рішення.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що ОСОБА_1 не був позбавлений права на апеляційне оскарження судового рішення, яке він реалізував. Під час апеляційного розгляду були враховані та оцінені всі доводи апеляційної скарги, які він не зміг висловити в суді першої інстанції, а також досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Адвокат в апеляційній скарзі посилається на те, що працівники поліції не забезпечили належне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, що, на його думку, свідчить про не доведення особі обвинувачення і робить протокол недопустимим доказом.

Проте, такі твердження є необґрунтованими, оскільки у даному випадку у протоколі детально викладено обставини події та суть правопорушення, які були доведені ОСОБА_1 на момент складання протоколу.

ЄСПЛ наголошує, що не будь-яке порушення процесуальної форми веде до недопустимості доказу, а лише ті, що істотно впливають на право на захист. Останньому була доведена суть обвинувачення, що виключає порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведені апелянтом доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні апеляційної скарги адвоката Бовсунівського Олександра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , відмовити, а постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: