Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №278/3576/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/3576/26 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Номер провадження №33/4805/1363/26

Категорія ч. 4 ст. 172-6 КУпАП Доповідач Зав`язун С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Зав`язуна С. М.,

за участю: секретаря Дем`янчук Н. Д.,

прокурора Степури М. В.,

представника - адвоката Кирилюка В. Л.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу про адміністративне правопорушення №278/3576/26 за апеляційною скаргою адвоката Кирилюка Віталія Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

зазначеною постановою ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500,00 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 , будучи у період з 27.11.2020 по теперішній час депутатом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області 8 скликання та відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог частини 1 статті 46 Закону вніс до щорічної декларації за 2024 рік недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 633543,89 грн, що становить розмір від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, чим порушив вимоги, передбачені чинним законодавством України.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, адвокат Кирилюк В. Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2026 року у справі № 278/3576/26 скасувати, а матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 направити на розгляд за територіальною підсудністю до Богунського районного суду міста Житомира. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд неправильно визначив місце вчинення правопорушення та, як наслідок, територіальну підсудність справи, безпідставно застосував до протоколу, складеного посадовою особою Національної поліції, положення відомчого Порядку складення протоколів про адміністративні правопорушення в Національному агентстві з питань запобігання корупції, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2025 № 169/25 (далі – Порядок № 169/25), які не можуть змінювати правила територіальної підсудності, встановлені ст. 276 КУпАП. Суд не врахував, що декларація фактично подавалася ОСОБА_1 за місцем його проживання у м. Житомирі та що на час її подання він не міг перебувати у с. Оліївці через покладений на нього до 30 квітня 2025 року обов`язок не відлучатися за межі м. Житомира без дозволу слідчого, прокурора або суду. Крім того, захисник вказує, що суд не дотримався принципу індивідуалізації адміністративного стягнення, оскільки, призначивши ОСОБА_1 штраф у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, не встановив передбачених ст. 35 КУпАП обставин, які обтяжують адміністративну відповідальність, не навів негативних відомостей про його особу та не обґрунтував необхідності відступу від мінімальної межі санкції. На думку захисника, добросовісна процесуальна поведінка ОСОБА_1 та відсутність обтяжуючих обставин свідчать про достатність застосування штрафу в мінімальному розмірі.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, її захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів.

За вимогами ст. 280 КУпАП при розгляді справи належить з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 2 ст. 257 КУпАП установлено, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення такого правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 роз`яснив, що словосполучення «за місцем його вчинення», використане у ч. 1 ст. 276 КУпАП, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відтак необхідно з`ясувати, яке місце є місцем вчинення правопорушення: місцезнаходження сільської ради чи місце подання електронної декларації, на яке посилається захисник.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» статус депутата місцевої ради визначається Конституцією України, цим Законом та законами України. Стаття 2 цього Закону визначає депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу.

Абзацом другим ч. 3 ст. 8 цього Закону передбачено: «Депутати місцевих рад зобов`язані щороку до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом».

Згідно з підп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» депутати місцевих рад належать до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на яких поширюється дія цього Закону.

Частина 1 ст. 45 зазначеного Закону України «Про запобігання корупції» встановлює обов`язок щорічного подання декларації за минулий рік шляхом її заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Пункт 7 ч. 1 ст. 46 цього Закону передбачає зазначення в декларації отриманих доходів суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходів у вигляді заробітної плати, отриманих як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 27.11.2020 є депутатом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області. На час подання щорічної декларації за 2024 рік його депутатські повноваження не були припинені.

Застосовуючи спосіб системного тлумачення наведених вище законодавчих положень, апеляційний суд у цій справі пов`язує місце порушення вимог фінансового контролю з місцезнаходженням ради, депутатом якої є ОСОБА_1 . Такий підхід ґрунтується на змісті порушеного ним публічного обов`язку та його зв`язку з представницькими повноваженнями особи.

Таким чином, у цій справі обов`язок подати декларацію та відобразити в ній достовірні відомості виник у ОСОБА_1 у зв`язку з його статусом депутата Оліївської сільської ради.

Посилаючись на Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджену наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, захисник зазначає, що протокол щодо ОСОБА_1 складено посадовою особою Національної поліції, а тому застосування судом положень Порядку № 169/25 є необґрунтованим.

Оцінюючи цей довід, апеляційний суд звертає увагу на те, що Інструкція № 1376 встановлює порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції та не містить спеціального правила визначення місця вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП. Пункт 18 розділу II цієї Інструкції передбачає направлення протоколу відповідно до ст. 257 КУпАП. Положення п. 3 розділу IV, за яким справа розглядається за місцем вчинення правопорушення або місцем проживання правопорушника відповідно до ст. 276 КУпАП, має відсильний характер, що передбачає застосування правил, установлених КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП повноваження щодо складення протоколів за правопорушення, передбачені ст. 172-6 КУпАП, розмежовано з урахуванням статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Уповноважені посадові особи органів Національної поліції складають протоколи про правопорушення, передбачені ст. 172-6 КУпАП, крім тих, що вчинені службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Складення протоколів щодо правопорушень, вчинених такими службовими особами, належить до повноважень уповноважених посадових осіб НАЗК. Водночас статті 257, 276 КУпАП установлюють єдине правило направлення та розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, – за місцем їх вчинення. Складення протоколу уповноваженою особою НАЗК чи Національної поліції не є обставиною, від якої залежить територіальна підсудність справи.

За однакових юридично значущих обставин місце вчинення правопорушення не може визначатися по-різному залежно від того, хто склав протокол: посадова особа Національної поліції чи НАЗК. Єдність підходу в цьому питанні забезпечується застосуванням положень КУпАП.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що ст. 276 КУпАП не передбачає альтернативної підсудності справ про адміністративні правопорушення за ст. 172-6 КУпАП, та обґрунтовано врахував особливості електронного декларування. Зокрема, суд урахував, що декларація подається через мережу Інтернет, а її надсилання можливе з різних місць на території України та за її межами. Закон не вимагає фізичного перебування депутата в приміщенні ради під час подання декларації. Тому місце використання технічного пристрою під час подання декларації може не збігатися з місцезнаходженням ради, у зв`язку зі здійсненням депутатських повноважень у якій виник обов`язок декларування.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який за встановлених судом обставин пов`язав місце порушення вимог фінансового контролю з місцезнаходженням Оліївської сільської ради.

Посилання захисника на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 24.03.2025 у справі № 296/3017/25 цього висновку не змінює. Зазначеною ухвалою на ОСОБА_1 було покладено обов`язок не відлучатися за межі м. Житомира без дозволу слідчого, прокурора або суду. Наведена захисником обставина стосується обмеження його пересування, а не припинення депутатських повноважень чи зміни підстав виникнення обов`язку декларування. Тому встановлене ухвалою слідчого судді обмеження пересування не є підставою для направлення справи до іншого суду.

Постанова Київського апеляційного суду від 27.08.2024 у справі № 357/3886/24, на яку посилається захисник, ухвалена за інших обставин. У зазначеній справі вирішувалося питання відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за несвоєчасне подання декларації особою, вже звільненою зі служби в поліції. Зазначена постанова не встановлює загального правила про визначення місця вчинення правопорушення у сфері фінансового контролю.

Твердження захисника про залишення його ключових заперечень щодо територіальної підсудності без належної відповіді спростовується змістом оскаржуваної постанови. У ній викладено зміст заперечень від 01.09.2026 та наведено мотиви, з яких суд не погодився з аргументами захисту. Суд обґрунтував визначення місця вчинення правопорушення за місцезнаходженням органу, у зв`язку зі здійсненням повноважень у якому в особи виник обов`язок декларування.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком про підсудність цієї справи Житомирському районному суду Житомирської області, до територіальної юрисдикції якого належить місцезнаходження Оліївської сільської ради. Доводи захисника не спростовують цього висновку та не дають підстав для скасування постанови у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності.

Крім того, заявлена у прохальній частині апеляційної скарги вимога про скасування постанови та направлення матеріалів справи на розгляд до Богунського районного суду м. Житомира не відповідає повноваженням апеляційного суду, визначеним ч. 8 ст. 294 КУпАП. Відповідно до цієї норми за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову. Скасування постанови з направленням справи на розгляд до іншого суду зазначеною нормою не передбачено.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність зменшення розміру штрафу апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. За змістом ч. 2 цієї статті при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Санкція ч. 4 ст. 172-6 КУпАП передбачає накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Посилання захисника на відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, не свідчить про обов`язковість застосування штрафу в мінімальному розмірі. Статті 33–35 КУпАП не пов`язують можливість накладення стягнення понад мінімальну межу санкції виключно з наявністю обтяжуючих обставин або негативних відомостей про особу. Характер вчиненого правопорушення та ступінь вини також підлягають урахуванню при визначенні розміру стягнення.

У цій справі судом встановлено, що обставини, які пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 відсутні, вину у вчиненні адміністративного правопорушення під час розгляду справи судом першої інстанції він не визнавав, а зазначені ним у щорічній декларації за 2024 рік відомості про отримані доходи відрізняються від достовірних на загальну суму 633543,89 грн. Розмір цієї розбіжності також має значення для оцінки характеру вчиненого правопорушення та співмірності накладеного адміністративного стягнення.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з визначеним місцевим судом розміром адміністративного стягнення. Такий розмір ураховує характер порушення вимог фінансового контролю та відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті виховання особи в дусі додержання законів і запобігання новим правопорушенням. Підстав для зменшення штрафу до 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин, не підтверджують істотних порушень норм матеріального чи процесуального права та не свідчать про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної постанови.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що постанова Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2026 року є законною, обґрунтованою та ухваленою з дотриманням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а підстав для її скасування або зміни апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Кирилюка В. Л., подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 01.09.2026 щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: