Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №296/167/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/167/25 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №296/167/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Божок Лілі Володимирівною,

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 липня 2025 року, яке ухвалено під головуванням судді Шалоти К.В. у м.Житомирі,

у с т а н о в и в:

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТзОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №861414 у сумі 130 321,99 грн, із яких: 16 999,99 грн – заборгованість за основною сумою боргу (тіло) ; 113 322 грн – заборгованість за процентами.

Позов обґрунтований тим, що 03 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №861414. Відповідно до п.п.1.1 кредитного договору, укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі, шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля до особистого кабінету. Між ТзОВ «Селфі Кредит» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» 30 травня 2024 року укладений договір факторингу та відповідно до реєстру боржників до договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача. З моменту отримання права вимоги позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 21 липня 2025 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором від 03 липня 2023 року №861414 у сумі 130 322,99 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 через адвоката Божок Л.В. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином докази в справі та не звернув уваги на відсутність в матеріалах справи документів, які підтверджують факт укладення кредитного договору, оскільки жодного кредитного договору з позивачем вона ( ОСОБА_1 ) не укладала. Кредитний договір та графік погашення не містять її ( ОСОБА_1 ) підписів, а також всі документи до договору, в тому числі паспорт споживчого кредиту, що йде додатком до кредитного договору, не містять її ( ОСОБА_1 ) підпису. Матеріали справи не містять та позивачем не надано виписок із рахунків відповідача, з яких можна було б встановити факт належності їй ( ОСОБА_1 ) певного платіжного засобу, користування нею ( ОСОБА_1 ) банківською картою, банківським рахунком та наявність у неї ( ОСОБА_1 ) заборгованості. Позивачем не надано суду відповідного касового документу, який відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Довідка-розрахунок про стан заборгованості також не може свідчити про видачу кредитних коштів. За вказаних обставин, позивачем не доведено існування заборгованості відповідача ОСОБА_1 та не підтверджено факту отримання відповідачем кредитних коштів, що у свою чергу не може свідчити про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «ФК «ЄАПБ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому покликається на те, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу скаржника на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено. Клієнт самостійно вносить особисті дані в заявку на отримання кредиту, тобто вказує номер телефону, номер паспорту, ідентифікаційний код та картку, на яку будуть перераховані кошти. Ідентифікація позичальника здійснюється не за номером телефону, а банком-емітентом, яким видано картку, на яку були перераховані кредитні кошти. Отже, у відповідності до умов договору, його підписання здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Позивачем доведений факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, вказану позичальником при його укладанні. Ідентифікація позичальника здійснюється через банка-емітента, яким видано картку. Отже, доступ до виписок по картці, на яку перераховані кредитні кошти, має банк-емітент та відповідач. Первісний кредитор та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» не мали та не мають доступу до цієї інформації, оскільки така інформація є банківською таємницею. Відповідач, як власниця карткового рахунку, на який перераховані кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Скаржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, та вона має можливість надати суду виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, але будь-яких належних доказів для спростування позовних вимог ТзОВ «ФК «ЄАПБ» скаржником не надано. Судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права та справа розглянута з повним з`ясуванням фактичних обставин справи.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.128-129,131). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що 03 липня 2023 року ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» уклали договір №861414 про надання споживчого кредиту по продукту “New Short”, за умовами якого кредитодавець надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 17 000 грн на умовах строковості на 360 днів, із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів у розмірі 2,2% у день, знижена процентна ставка 1,43% у день та застосовується, якщо споживач до 02 серпня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (а.с.6-16).

Вказаний договір про надання споживчого кредиту складається з кредитного договору, графіку платежів за договором про споживчий кредит, паспорту споживчого кредиту (а.с.6-19).

ТзОВ «Селфі Кредит» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» 30 травня 2024 року уклали договір факторингу №30052024, за умовами якого ТзОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТзОВ «Селфі Кредит» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №861414 про надання споживчого кредиту по продукту “New Short” від 03 липня 2023 року (а.с.20-23).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №861414 про надання споживчого кредиту по продукту “New Short” від 03 липня 2023 року вбачається, що за відповідачем станом на 30 травня 2024 року рахується заборгованість у сумі 130 321,99 грн, яка складається із: 16 999,99 грн суми заборгованості за основною сумою боргу (тіло); 113 322 грн суми заборгованості за процентами (а.с.25-28).

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою та другою ст.639 ЦК України унормовано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним із моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною другою ст.1046 ЦК України передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст.1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя ст.1054 ЦК України).

Положеннями ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша ст.76 ЦПК України).

У частині другій ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зі змісту частини шостої ст.81 ЦПК України слідує, що доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд наголосив на тому, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із усталеної судової практики вбачається, що зокрема, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 виснувала, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою ст.10 ЦПК України і ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12,81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір, як і договір позики, є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивачем ТзОВ «ФК «ЄАПБ» не надано жодного первинного документу, який би підтвердив, що позикодавцем (первісним кредитором) особисто або через третіх осіб були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договором №861414 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 03 липня 2023 року, а відповідач ці кошти отримала.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом із тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за договором №861414 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 03 липня 2023 року містить інформацію про розмір заборгованості ОСОБА_1 , але вказаний розрахунок заборгованості не дозволяє суду перевірити, чи надавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідача за укладеним договором №861414 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 03 липня 2023 року позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по суті, не надав належної правової оцінки тому, що в матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази на підтвердження перерахування позикодавцем (первісним кредитором) особисто або через третіх осіб грошових коштів відповідачу, тобто не доведено надання відповідачу та отримання нею кредиту, а такі обставини відповідачем не визнаються та заперечуються. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, не маючи доказів у підтвердження надання першим кредитором особисто або через третіх осіб відповідачу кредитних коштів або розпорядження останньою коштами (здійснення руху по рахунку).

Рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову належить відмовити за недоведеністю вимог, оскільки доводи апеляційної скарги ґрунтуються на доказах, які містяться у матеріалах справи та зібрані на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена повністю, а тому з ТзОВ «ФК «ЄАПБ» на користь відповідача стягується сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Божок Лілі Володимирівною, задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 25 вересня 2026 року.

Головуюча Судді: