Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №273/1785/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №273/1785/25 Головуючий у 1-й інст. Шакалов А. В.

Номер провадження №33/4805/1165/26

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Бєлоусов А. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Бєлоусов А.Є., з секретарем судових засідань Воробей Д.О.,

за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Нурієва Р.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу про адміністративне правопорушення за апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Романівського районного суду Житомирської області від 23.06.2026 у справі № 273/1785/25 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, працює водієм у КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Житомирської обласної ради, є одруженим, не має на утриманні неповнолітніх дітей, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності у справі відсутні, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою судді Романівського районного суду Житомирської області від 23.06.2026 у справі № 273/1785/25 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 17000,00 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Також з ОСОБА_1 на користь держави було стягнуто 665,60 грн. судового збору.

Як установив суддя місцевого суду, ОСОБА_1 29.09.2025 о 15 год 56 хв на перехресті вулиць Дубрівське шосе — Івана Франка у м. Баранівка, керував транспортним засобом марки «SEAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження на вимогу поліцейського огляду для з`ясування можливого стану сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2. Короткий зміст апеляційної скарги

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не погодився з постановою судді місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену постанову судді Романівського районного суду Житомирської області скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апелянт вважає постанову судді суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин події.

ОСОБА_1 вказує на те, що в день події його автомобіль був технічно несправним, двигун не працював, транспортний засіб не міг бути приведеним у рух через його несправність, проте суд першої інстанції помилково ототожнив перебування ОСОБА_1 в автомобілі та механічне штовхання автомобіля до узбіччя та поняття «керування». На переконання апелянта, у нього був відсутній правовий статус "водія" з причини технічної несправності автомобіля.

Апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 758311, акт огляду водія на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, постанова серії ББА № 252578 були складені співробітниками поліції без його участі.

ОСОБА_1 звертає увагу апеляційного суду на те, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського не фіксує самого факту керування транспортним засобом, а тому не може бути належною доказовою базою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Також апелянт вказує на те, що суддя місцевого суду безпідставно послався на постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення серії ББА № 252578 від 29.09.2025 за правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, як на доказ підтвердження фактичних обставин зупинки транспортного засобу та документування події, адже ця постанова була оскаржена до Звягельського міськрайонного суду, на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції рішення за відповідним адміністративним позовом ОСОБА_1 ухвалене не було, тож суд першої інстанції не мав права посилатись на це судове рішення як на беззаперечний доказ винуватості особи чи фіксування факту руху автомобіля.

Крім того, апелянт зауважує, що суд першої інстанції у своєму рішенні вдався до припущень щодо події адміністративного правопорушення та фактично переклав на ОСОБА_1 обов`язок доводити невинуватість, що прямо порушує вимоги ст. 62 Конституції України та ст. 251 КУпАП, оскільки обов`язок доведення винуватості особи покладено виключно на працівників поліції, а факт керування автомобілем ОСОБА_1 не був зафіксований на відеозаписах з технічних пристроїв працівників поліції.

3. Позиції учасників справи під час апеляційного розгляду

Під час апеляційного розгляду в судовому засіданні 21.09.2026,особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Нурієв Р.Т. повністю підтримали подану апеляційну скаргу, задля обґрунтування своєї позиції посилались на аргументи, аналогічні викладеним у скарзі, просили постанову судді місцевого суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

4. Межі апеляційного перегляду

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

5. Обставини, встановлені під час розгляду справи суддею місцевого суду

Як убачається зі змісту постанови судді Романівського районного суду Житомирської області від 23.06.2026 у справі № 273/1785/25, суддя під час розгляду справи встановив, що органом, уповноваженим на складання протоколу, задля підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до протоколу, крім рапорту поліцейського, також були додані письмові та електронні докази, зокрема, відеозаписи з нагрудних камер співробітників поліції.

Дослідивши відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, суддя встановив, що автомобіль ОСОБА_1 був розміщений безпосередньо на перехресті вулиць Дубрівське шосе та Івана Франка у м. Баранівка. Також на відеозаписі зафіксовано перебування ОСОБА_1 за кермом вказаного транспортного засобу, його спілкування з працівниками поліції як особи, яка має безпосередній стосунок до автомобіля, при цьому сам ОСОБА_1 і під час спілкування з поліцейськими, і в судовому засіданні пояснював, що автомобіль «заглох». Суддя дійшов до висновку, згідно з яким наведені пояснення свідчать про те, що ОСОБА_1 пов`язував себе із зазначеним транспортним засобом, пояснював причини перебування транспортного засобу на перехресті саме технічною несправністю автомобіля.

Як установив суддя місцевого суду, на одному з відеозаписів зафіксовано, як ОСОБА_1 самостійно переміщує (штовхає) транспортний засіб до узбіччя дороги, що також свідчить про його фактичний контроль над транспортним засобом, водночас матеріали справи будь-яких даних про перебування за кермом іншої особи або про передачу керування транспортним засобом іншому водієві не містять, а сам ОСОБА_1 про перебування за кермом транспортного засобу іншого водія не повідомляв поліцейських, відповідних пояснень не надавав і в суді.

За таких обставин, враховуючи докази, які містять в матеріалах справи, суддя дійшов висновку про те, що докази, наявні в матеріалах справи в своїй сукупності свідчать про попередній рух автомобіля (до моменту виникнення несправності) під керуванням ОСОБА_1 , про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки саме вказана особа керувала транспортним засобом з певними ознаками алкогольного сп`яніння, на законну вимогу поліцейського щодо проходження огляду для з`ясування стану можливого алкогольного сп`яніння відповіла відмовою.

6. Обставини, встановлені апеляційним судом

Учасники справи під час апеляційного розгляду не заявляли клопотань щодо повторного дослідження обставин, встановлених суддею місцевого суду, а також щодо дослідження доказів, котрі не досліджувалися суддею місцевого суду.

У постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 382/1058/15-к (провадження № 51-2599км18) висловлені правові позиції, згідно з якими відсутність клопотання про дослідження доказів не зумовлює обов`язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та передумов для здійснення судом свого права дослідити нові докази. Як убачається зі змісту ч. 7 ст. 294 КУпАП, така позиція може бути застосована й під час апеляційного провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Тож, здійснюючи апеляційний розгляд справи № 273/1785/25, суддя апеляційного суду в основу свого рішення покладає фактичні обставини, встановлені суддею місцевого суду. Основними доказами у справі, на підставі яких суддя місцевого суду ухвалив рішення щодо винуватості ОСОБА_1 , є: протокол про адміністративне правопорушення від 29.09.2025 серії ААД № 758311; постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 252578 від 29.09.2025; акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (де зазначено, що такий огляд не проводився, ОСОБА_1 від підписання акта відмовився); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.09.2025 (де зазначено, що такий огляд не проводився); рапорт співробітника поліції; відеозаписи з нагрудної камери працівників поліції, наявні на відповідному носії інформації.

7. Позиція судді апеляційного суду

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Нурієва Р.Т., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи у його вчиненні.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

На переконання судді апеляційного суду, суддя місцевого суду, здійснюючи розгляд матеріалів у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався вказаних вище вимог закону.

Згідно з правовими позиціями, викладеними у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди при розгляді зазначених категорій справ повинні враховувати, що диспозиції сформульованих норм, які використовуються під час розгляду таких справ, є бланкетними, у зв`язку з цим суди повинні ретельно з`ясовувати і зазначати, в чому саме полягали названі у статтях закону порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідкам.

Отже, питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суддя (суд) вирішує в межах протоколу, складеного щодо цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху (далі – Правила), затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 (зі змінами).

Як визначено у п. 2.5. Правил, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія, такий огляд здійснюється в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до положень п. 6 розд. 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстр. У Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, зі змінами (далі – Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Зі змісту ст. 130 КУпАП вбачається, що об`єктивною стороною вчинення цього правопорушення є керування особою транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп`яніння, або відмова особи від проходження у передбаченому законом порядку освідування на стан такого сп`яніння.

Ухвалюючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя місцевого суду всебічно та повно встановив обставини справи, безпосередньо у судовому засіданні дослідив докази, надані співробітниками поліції, та матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення від 29.09.2025 серії ААД № 758311; постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 252578 від 29.09.2025; акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (де зазначено, що такий огляд не проводився, ОСОБА_1 від підписання акта відмовився); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.09.2025 (де зазначено, що такий огляд не проводився); рапорт співробітника поліції; відеозаписи з нагрудної камери працівників поліції, наявні на відповідному носії інформації).

Указаним доказам суддя надав належну правову оцінку у їх сукупності та за встановлених обставин дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, суддя місцевого суду дослідив у судовому засіданні відеозапис з нагрудних камер працівника поліції і дійшов обґрунтованого висновку щодо підтвердженого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

На відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції (початок записів 29.09.2025 о 15 год 57 хв 18 сек, кінець записів 29.09.2025 о 16 год 09 хв 31 сек) відображено, що автомобіль, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , було виявлено поліцейськими на перехресті вулиць Дубрівське шосе — Івана Франка у м. Баранівка, тобто в місці, де зупинка та стоянка транспортних засобів заборонені. На першочергове запитання поліцейського щодо обставин перебування у цьому місці, ОСОБА_1 не зміг надати жодного адекватного пояснення. Через декілька хвилин водій автомобіля почав стверджувати, що його автомобіль несправний, після чого поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, проте водій ухилявся від надання прямих відповідей щодо згоди пройти запропонований огляд.

У подальшому, під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейські повідомили водія про складення щодо нього постанови про накладення адміністративного стягнення за зупинку транспортного засобу на перехресті, роз`яснили водієві його права. Однак, не дочекавшись завершення поліцейськими процесуальних дій, ОСОБА_1 намагався залишати місце події. Співробітники поліції повідомили ОСОБА_1 про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

У постанові Верховного Суду від 07.12.2020 у справі № 728/578/19 (провадження № 51-3411км20) висловлені правові позиції, згідно з якими немає заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Наведений підхід до оцінки доказів не суперечить стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Як убачається зі змісту ст. 252 КУпАП, згідно з якою орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, така позиція може бути застосована й під час провадження у справах про адміністративні правопорушення.

На переконання судді апеляційного суду, суддя місцевого суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що перебування транспортного засобу ОСОБА_1 безпосередньо на перехресті є однією з обставин, яка в сукупності з іншими доказами свідчить про попередній рух транспортного засобу, що в свою чергу підтверджує факт керування ОСОБА_1 автомобілем, а тому версія подій, відображена у протоколі співробітником поліції, з урахуванням подальшої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, доведена «поза розумним сумнівом».

Єдиною і достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в діянні такої особи складу відповідного адміністративного правопорушення.

Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді місцевого суду та не дають підстав вважати, що суддею під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами, яким була надана належна оцінка.

Натомість доводи апелянта про те, що в день події його автомобіль був несправним, не міг бути переведений в рух у зв`язку із технічною несправністю, а тому ОСОБА_1 не мав статусу водія, є безпідставними, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 9.9. а), 9.10. б) Правил аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі. Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації необхідно встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.

Згідно з п. 15.14. Правил у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9.-9.11. цих Правил.

З наявних в матеріалах справи відеозаписів установлено, що в день події, під час виявлення автомобіля ОСОБА_1 , в місці, де зупинка транспортного засобу заборонена, останній стверджував, що його автомобіль має технічні несправності, при цьому жодних дій, передбачених п. 9.9.-9.11, 15.14. Правил, щодо попередження інших водіїв про несправність автомобіля ОСОБА_1 не вчиняв.

Співробітники поліції склали щодо ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення п. 15.9. Правил.

Зазначена постанова серії ББА № 252578 від 29.09.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення була оскаржена особою, яка притягалась до адміністративної відповідальності, до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області (як місцевого адміністративного суду). Рішенням суду від 31.07.2026 у справі № 273/1885/25 відмовлено у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання постанови протиправною та її скасування.

Зокрема, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у справі № 273/1885/25 констатував, що обставина, на яку вказує позивач, а саме, те, що він не керував транспортним засобом, не знайшла свого підтвердження. Під час дослідження відеоматеріалу долученого до відзиву у суду не виникали сумніви з приводу того, що саме позивач здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті, це вказує на керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Згадане рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області набрало законної сили та ніким з учасників судового провадження оскаржене не було.

Таким чином, доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом у день події та відсутність у ОСОБА_1 статусу водія у зв`язку із технічною несправністю автомобіля, є лише способом уникнути адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адже, як правильно зазначив у своїй постанові суддя місцевого суду, сукупність всіх обставин дає підстави вважати, що в день події, до виявлення працівниками поліції автомобіля із ОСОБА_1 , відбувався попередній рух транспортного засобу до місця, де автомобіль був виявлений працівниками поліції. Перебування автомобіля у місці, де зупинка транспортного засобу заборонена, зумовлене попереднім переміщенням цього автомобіля шляхом його керування.

З тих же підстав, на думку апеляційного суду, необґрунтованими є і твердження сторони захисту про відсутність зафіксованого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських.

Під час апеляційного розгляду справи № 273/1785/25 ОСОБА_1 пояснював, що він 29.09.2025 зранку, після повернення додому зі зміни на роботі, близько 08 год 00 хв, користувався автомобілем для того, щоб поїхати до магазину за продуктами, несправність двигуна автомобіля виникла вже біля будівлі магазину, у подальшому ОСОБА_1 звертався за допомогою до колеги, до часу, поки колега знайшов необхідні запчастини та інструменти для ремонту, автомобіль ОСОБА_1 залишався біля магазину, майже до Разом з тим, ОСОБА_1 ні в місцевому суді, ні в апеляційному суді не заявляв клопотання щодо допиту свідка, котрий начебто допомагав з ремонтом двигуна, не надавав інших доказів щодо ремонту транспортного засобу. Додатково варто зауважити, що автомобіль, на тривалий час (з 08 год 00 хв до 16 год 00 хв того ж дня) залишений без нагляду у місці, де стоянка та зупинка транспортних засобів заборонена, без увімкненої аварійної світлової сигналізації, без знаків аварійної зупинки, обов`язково раніше привернув би увагу поліцейських або інших учасників дорожнього руху, котрим цей транспортний засіб створював перешкоди.

Наведене дозволяє критично оцінити твердження ОСОБА_1 щодо несправності автомобіля, як спосіб певним чином виправдати свою поведінку, уникнути відповідальності за правопорушення.

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо складення працівниками поліції за відсутності ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення та протоколу про адміністративне правопорушення. Адже, як встановлено із відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 був попереджений про те, що відносно нього будуть складені вказані адміністративні матеріали, йому були роз`яснені права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, проте водій з власної волі безперешкодно залишив місце події, не виявив бажання брати участь у складенні матеріалів про адміністративні правопорушення.

8. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги

На переконання судді апеляційного суду, співробітниками поліції в повній мірі були дотримані вимоги закону щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , а зазначені у цих процесуальних документах відомості підтверджені письмовими та електронними доказами, наявними в справі. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є такими, що беззаперечно вказують на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді місцевого суду – без змін.

Ураховуючи вказане, суддя апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – Каленикова С.С. залишити без задоволення, а постанову судді Романівського районного суду Житомирської області від 23.06.2026 у справі № 273/1785/25 залишити без змін.

Керуючись ст. 7, 9, 130, 245, 246, 280, 284, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Романівського районного суду Житомирської області від 23.06.2026 у справі № 273/1785/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Ця постанова судді апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення (постановлення), є остаточною, оскарженню не підлягає.

Повний текст цієї постанови складено, проголошено, надано для ознайомлення учасникам справи 25.09.2026 о 08 год 45 хв.

Суддя А.Є. Бєлоусов