Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №295/13520/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/13520/26 Головуючий у 1-й інст. Довгалюк Л. В.

Номер провадження №33/4805/1352/26

Категорія ч.2 ст.173-2 КУпАП Доповідач Турак О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року місто Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Турак О.В., за участі секретаря судового засідання Мурашевського Є.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Богунського районного суду міста Житомира від 19 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА :

Постановою судді Богунського районного суду міста Житомира від 19 серпня 2026 року закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 173-2 КУпАП на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №498209 від 25 липня 2026 року, ОСОБА_1 25 липня 2026 року о 17 годині на подвір`ї будинку по АДРЕСА_1 лаялась образливими словами стосовно колишнього чоловіка ОСОБА_2 у присутності їх спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю останньої.

Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову, як незаконну, та постановити нову, якою притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказував, що суд першої інстанції не допитав в якості свідків його - ОСОБА_2 , як заявника, та потерпілу дитину, чим допустив неповноту судового розгляду.

Апелянт – ОСОБА_2 до суду не прибув, хоча був вчасно і належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

23 вересня 2026 року ОСОБА_2 подав клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконфенцзв`язку «ВКЗ», що було задоволено відповідно до постанови судді від 23 вересня 2026 року.

Однак 28 вересня 2026 року 09:30 годині до відеоконференції ОСОБА_2 не долучився.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Відповідно до статті 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на наведене, а також те, що ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку тощо несе учасник провадження, який подав відповідне клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Так, за положеннями статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Нормами статті 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 173-2 КУпАП, вищевказаних вимог закону дотримався.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №498209 від 25 липня 2026 року, ОСОБА_1 25 липня 2026 року о 17 годині на подвір`ї будинку по АДРЕСА_1 лаялась образливими словами стосовно колишнього чоловіка ОСОБА_2 у присутності їх спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю останньої, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 173-2 КУпАП (а.с.1).

При цьому слід врахувати те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП, і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене, та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.

В свою чергу, до вищезазначеного протоколу на підтвердження викладених в ньому обставин долучено протокол прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинене його колишньою дружиною ОСОБА_1 правопорушення від 25 липня 2026 року та його письмові пояснення, заяву ОСОБА_1 від 25 липня 2026 року щодо дій її колишнього чоловіка - ОСОБА_2 , письмові пояснення останньої, письмову форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_3 (постраждалої особи) та рапорт поліцейського (а.с.2-8).

Згідно з диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства - це умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у статті 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм видно, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Отже, самі по собі нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою домашнє насильство, а утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому, як видно зі змісту заяви ОСОБА_2 про вчинене його колишньою дружиною ОСОБА_1 правопорушення від 25 липня 2026 року (а.с.2), 25 липня 2026 року остання в присутності його малолітньої доньки ОСОБА_3 лаялась на нього нецензурною лайкою, ображала, агресивно себе поводила та погрожувала, чим вчинила шкоду психологічному здоров`ю.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 25 липня 2026 року (а.с.3), останній деталізував події 25 липня 2026 року, зазначивши, що ОСОБА_1 використовувала нецензурну лайку у присутності його та малолітньої доньки ОСОБА_3 , дитина злякалась, просила її не кричати, однак ОСОБА_1 продовжувала лаятись, дитина розплакалась, їй стало погано, він запропонував їхати до лікарні, але ОСОБА_3 відмовилась, сказавши, що їй вже краще. Чим викликані агресивні дії/нецензурна лайка її колишньої дружини, він не знає, можливо через те, що він забрав у неї побутові речі.

В свою чергу, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 25 липня 2026 року щодо дій її колишнього чоловіка - ОСОБА_2 , останній після розірвання між ними шлюбу, систематично вчиняє стосовно неї та її неповнолітніх дітей психологічне насильство, зокрема: пише необґрунтовані заяви до поліції з наклепами на неї, відправляє СМС-повідомлення на її номер з погрозами, слідкує за нею, принижує її в присутності дітей, постійно провокує сварки, звинувачує її в тому, що вона належно не виконує батьківськи обов`язки. Таким чином він вчиняє на неї психологічний тиск, що руйнує її нормальне життя та впливає на її роботу, при тому, що на її повному утриманні перебувають малолітні діти. Крім того, її колишній чоловік налаштовує її доньку - ОСОБА_3 слідкувати за нею, підслуховувати її розмови та передавати цю інформацію йому, за що дає їй гроші, що негативно впливає на доньку, яка почала погано вчитись, замкнулась в собі тощо. Зазначені дії її колишнього чоловіка призвели до постійного перебування її в ставні психологічної напруги, страху та емоційного виснаження (а.с.5-6).

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 25 липня 2026 року (а.с.7), які вона підтримала в суді апеляційної інстанції, 25 липня 2026 року ОСОБА_2 почав сварку, принижував її в присутності спільної доньки ОСОБА_3 , чим спровокував її на те, що вона підвищила голос, і записував ці події на аудіо свого телефону, маючи намір звинувати та скомпрометувати її. ОСОБА_2 систематично втягує їх малолітню доньку ОСОБА_3 у їхні спільні проблеми та відкрито налаштовує її проти неї, погрожує позбавити її батьківських прав стосовно малолітніх дітей, хоча сам не допомагає дітям та ухиляється від сплати аліментів. Крім того, за час його відсутності у них з дітьми гарні стосунки, однак як тільки приїжджає ОСОБА_1 , починаються сварки та психологічне насильство з його боку по відношенню до неї та дітей.

Відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 25 липня 2026 року (а.с.4) ОСОБА_1 має низький рівень небезпеки стосовно ОСОБА_3 .

З довідки Ліцею №3 міста Житомира №399 від 05 грудня 2025 року видно, що ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , належним чином цікавиться навчанням та вихованням дитини, відвідує батьківськи збори, підтримує зв`язок із закладом освіти та бере участь у її житті. Згідно ж характеристики з Ліцею №3 міста Житомира, ОСОБА_1 характеризується виключно позитивно, є турботливою, матір`ю, фактів нехтування батьківськими обов`язками за довготривалий час не зафіксовано, в складних ситуаціях не проявляє агресії, не є схильною до імпульсивних чи деструктивних реакцій, вміє конструктивно вирішувати конфлікти, звертатись за допомогою та діяти в правовому полі (а.с.18-19).

Відповідно до постанови Богунського районного суду міста Житомира від 16 грудня 2025 року у справі №295/17460/25, провадження у цій справі за частиною 2 статті 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення (а.с.20).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, визначеними у статтях 269, 272 КУпАП, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

За результатами апеляційної перевірки матеріалів справи, виходячи зі специфіки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП, в даному випадку довготривалої конфліктної ситуації, яка виникла між колишнім подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в присутності їхньої малолітньої дитини ОСОБА_3 , неможливо сприймати як підставу для притягнення особи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП, лише за наявності вказаних у протоколі обставин та наявності доказів, а саме: заяви, письмових пояснень та пояснень ОСОБА_3 .

Крім того, слід взяти до уваги те, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази на підтвердження фактів того, що внаслідок спілкування з ОСОБА_1 за зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 №498209 від 25 липня 2026 року обставин, заподіяно шкоду психічному здоров`ю малолітньої доньки останньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (звернення до лікарні, за допомогою психолога, психіатра тощо). Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП, не доводиться сукупністю доказів, які були надані суду першої інстанції та досліджені під час судового розгляду, з чим погоджується апеляційний суд.

Так, у даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення психологічної шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_3 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше, не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить статті 62 Конституції України.

Як видно з матеріалів справи, в даному випадку наявний довготривалий конфлікт після розлучення між батьками малолітньої ОСОБА_3 .

Проте сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, що загострилася під час подій 25 липня 2026 року, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог статті 173-2 КУпАП.

Наявність сварок і непорозумінь між вищевказаними особами свідчить про існування між ними довготривалого конфлікту, з намаганням долучити до нього і їх дітей/дитини, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства стосовно малолітньої ОСОБА_3 .

В даному випадку сам факт звернення ОСОБА_3 до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.

Тобто, факт вчинення домашнього насильства не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про допит в суді апеляційної інстанції малолітньої ОСОБА_3 , апеляційний суд вважає, що обґрунтованих підстав для допиту останньої не наведено, оскільки не зазначено які саме істотні обставини для вирішення справи залишені поза увагою під час судового розгляду у суді першої інстанції та підлягають перевірці шляхом допиту свідка в суді апеляційної інстанції.

Крім того, слід зауважити, що безпосередній допит малолітньої дитини, яка не досягла 14 років, для надання свідчень проти члена родини є додатковим сильним психотравмуючим фактором та суперечить статті 3 Конвенції про права дитини, відповідно до якої у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращим інтересам дитини.

Клопотання ОСОБА_2 про перегляд аудіо та відео фіксації події та їх витребування в органу поліції апеляційний суд також вважає безпідставним, оскільки ці докази не були долучені завчасно на час складання адміністративних матеріалів та не були предметом оцінки суду першої інстанції. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 липня 2026 року до протоколу додається: заяви, пояснення, рапорт, оцінка ризиків. Таким чином, докази того, що аудіо та відео фіксації події долучались під час складання адміністративних матеріалів, відсутні.

Відтак, враховуючи обставини справи, а також те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини події, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

З врахуванням викладеного вище, вважаю, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Богунського районного суду міста Житомира від 19 серпня 2026 року, якою закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 173-2 КУпАП на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя