Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №760/22388/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22388/26

2-а/760/1622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий виклад позиції сторін.

Представник позивача - адвокат Мироненко Олег Олександрович - в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 629 від 28 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати. Одночасно з позовною заявою представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та не отримував копію оскаржуваної постанови № 629 від 28 лютого 2026 року, якою його було притягнуто до відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП із накладенням штрафу. Про існування постанови та відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 позивач дізнався лише 23 липня 2026 року через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія», перевіривши матеріали виконавчого провадження. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та необґрунтованою, оскільки відповідач порушив процедуру розгляду справи, розглянувши її за відсутності позивача, якого не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду, чим позбавлено прав, передбачених статтею 268 КУпАП. Крім того, постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки не містить відомостей про дату вчинення правопорушення, дату його виявлення та час доставлення працівниками поліції до ТЦК та СП, що унеможливлює перевірку дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності, встановлених статтею 38 КУпАП, а також містить недостовірні відомості про місце проживання позивача. Також у постанові допущено порушення положень статті 291 КУпАП щодо набрання нею законної сили в день винесення та порушено вимоги статті 285 КУпАП щодо неподілу та ненадіслання копії постанови особі, щодо якої її винесено. У зв`язку з пропуском десятиденного строку звернення до суду через об`єктивну причину - неотримання оскаржуваної постанови та неосвідомленість про її існування до 23 липня 2026 року, позивач просив поновити такий процесуальний строк на підставі статті 121 КАС України.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи оскаржувану постанову правомірною. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що 25 лютого 2026 року працівники Національної поліції доставили позивача до ТЦК та СП для постановки на військовий облік у зв`язку зі зміною місця проживання, оскільки за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів він із січня 2026 року перебував у розшуку як такий, що не став на облік. Відповідач стверджує, що твердження позивача про його неосвідомленість щодо розгляду справи є маніпулятивними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення від 25 лютого 2026 року підписаний позивачем особисто та містив дані про суть правопорушення, а також місце і дату розгляду справи, проте позивач на розгляд не з`явився, через що справа розглядалася за його відсутності. Також ТЦК та СП заперечує проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспіврозмірними, та просить покласти судові витрати на позивача.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідач не спростував відсутність у постанові відомостей про дату вчинення та виявлення правопорушення, що унеможливлює перевірку дотримання тримісячного строку накладення стягнення за статтею 38 КУпАП, а посилання ТЦК на перебування позивача в розшуку не замінює обов`язку довести конкретні обставини справи та причинно-наслідковий зв`язок відповідно до статті 280 КУпАП. Підписаний протокол від 25 лютого 2026 року не свідчить про дотримання процедури розгляду справи та не замінює обов`язку відповідача вручити або надіслати копію оскаржуваної постанови згідно зі статтею 285 КУпАП, яка позивачем так і не була отримана, оскільки відповідач жодними доказами не підтвердив надсилання постанови на його адресу. Крім того, всупереч частині другій статті 77 КАС України, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення, звівши свої заперечення до загальних посилань на витяг з реєстру та звинувачень позивача у маніпуляціях. З огляду на зазначене, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги повністю, визнати постанову протиправною, скасувати її, закрити провадження у справі та стягнути понесені судові витрати.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив. Відповідач повністю не погоджується з позицією позивача та наводить аргументи щодо безпідставності його тверджень. Зокрема, твердження про відсутність у постанові відомостей щодо строків притягнення до відповідальності є безпідставними та ґрунтуються на надмірно формальному тлумаченні КУпАП, адже порушення правил військового обліку не потребує визначення кожного календарного дня як окремого правопорушення, а фактично виявлене правопорушення було 25.02.2026 року під час доставлення позивача працівниками Національної поліції та перевірки даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Протокол № 629 був складений за безпосередньої участі позивача та підписаний ним особисто, що підтверджує його обізнаність як про суть порушення, так і про дату розгляду справи. Щодо доводів про невстановлення обставин правопорушення, Відповідач зазначає про законодавчо закріплений обов`язок військовозобов`язаного у семиденний строк після прибуття на нове місце проживання особисто стати на військовий облік, який позивач не виконав і не надав жодних доказів існування об`єктивних причин для цього. Посилання позивача на статті 280 та 285 КУпАП не свідчать про порушення порядку розгляду чи протиправність постанови, оскільки обов`язок з`ясувати обставини не вимагає дослівного відображення кожної дії у тексті постанови, а питання належного вручення копії та строку оскарження є процесуальними і не тотожні наявності складу правопорушення. Відомості Реєстру правомірно оцінювалися у сукупності з іншими матеріалами справи як належне джерело інформації про військово-обліковий статус особи, а окремі службові відмітки чи формулювання щодо дати набрання постановою законної сили самі по собі не спростовують законності рішення по суті. Відповідач повністю виконав свій обов`язок щодо доведення правомірності рішення за статтею 77 КАС України, надавши суду повний пакет матеріалів справи, натомість позивач зосереджений виключно на зауваженнях до форми та змісту окремих документів, не спростовуючи самого факту правопорушення. З огляду на викладене, відповідач просить суд прийняти заперечення на відповідь на відзив, повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та покласти витрати, пов`язані з розглядом справи, на позивача.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18 серпня 2026 року поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Вказаною ухвалою за клопотанням позивача у ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувано докази у справі.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 надав відзив на позовну заяву та витребувані судом докази. Позивачем подано відповідь на відзив.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , виданим 21.03.2023 року органом 8026.

Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади, в інформаційній системи Державної міграційної служби відомості щодо місця проживання позивача відсутні.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується Довідкою про взяття на олік внутрішньо переміщеної особи від 02.11.2020 року № 3005-5000321288/24659. Згідно із зазначеною довідкою зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , а фактичним місцем проживання - АДРЕСА_2 .

28 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 629 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 був доставлений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де виявилося, що останній значиться порушником військового обліку, що підтверджується інформацією з ЄДРПВР (витяг), оскільки будучи військовозобов`язаним, під час оголошення загальної мобілізації та дії особливого періоду не повідомив про зміну місця проживання та не з`явився своєчасно до ТЦК та СП для постановки на військовий облік протягом 7 днів з моменту прибуття до нового місця проживання, чим порушив ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Як вбачається з наданих відповідачем Витягу з ЄДРПВР та Довідки про доставлення (супроводження) громадянина (ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 25.02.2026 року доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де виявлено порушення військового обліку з 18.01.2026 по 17.01.2027 (змінив місце проживання, не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів).

25 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач був направлений на медичний огляд для визначення придатності до військової служби, про що свідчить направлення від 25.02.2026 року № 6694995.

25 лютого 2026 року офіцером групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_3 складено протокол № 629 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП щодо порушення військового обліку, зокрема, ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

У протоколі міститься підпис позивача про роз`яснення йому положень статті 63 Конституції України та прав, передбачених статтею 268 КУпАП. У протоколі також зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 28 лютого 2026 року о 11 год. 00 хв. за адресою: місто Київ, вулиця Джохара Дудаєва, 5А, кабінет 112.

Позивачем було отримано другий примірник вказаного протоколу № 629 від 25 лютого 2026 року, про що свідчить його підпис у протоколі.

Постановою головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23 липня 2026 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання Постанови № 629 виданої 28.02.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІV. Застосовані норми права

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП України, визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Приміткою до статті 210 КУпАП вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Частиною 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 245 КУпАП Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності..

За змістом статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, серед іншого, опис обставин, установлених під час розгляду справи, та зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом із тим відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

VI. Мотиви, з яких виходить суд та висновки суду

Надаючи оцінку доводам сторін та дослідженим доказам у їх сукупності, суд виходить із такого.

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність постанови № 629 від 28 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Матеріалами справи встановлено, що 25 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол № 629 про адміністративне правопорушення. У протоколі безпосередньо зазначено, що розгляд справи відбудеться 28 лютого 2026 року об 11 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Джохара Дудаєва, 5-А, кабінет 112. ОСОБА_1 підписав протокол та отримав його другий примірник, а також своїм підписом підтвердив роз`яснення йому прав, передбачених статтею 268 КУпАП.

Отже, позивач був завчасно та безпосередньо повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та мав можливість скористатися передбаченими законом процесуальними правами.

Сам факт розгляду справи за його відсутності за таких обставин не свідчить про порушення статті 268 КУпАП та не є підставою для скасування постанови.

Разом із тим дотримання процедури повідомлення особи про розгляд справи саме по собі не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку належним чином установити та довести всі елементи складу адміністративного правопорушення.

Суть адміністративного правопорушення, викладена в постанові № 629, полягає в тому, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, не повідомив про зміну місця проживання та не став на військовий облік протягом семи днів з моменту прибуття до нового місця проживання.

Отже, для встановлення об`єктивної сторони саме такого правопорушення необхідно було встановити щонайменше факт зміни позивачем місця проживання, конкретний момент прибуття до нового місця проживання, момент виникнення передбаченого частиною третьою статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» обов`язку стати на військовий облік та факт невиконання такого обов`язку після закінчення встановленого законом семиденного строку.

Однак таких обставин оскаржувана постанова не містить. Зокрема, у постанові № 629 не зазначено, коли саме ОСОБА_1 змінив місце проживання та коли саме прибув до нового місця проживання, з якого моменту почався встановлений законом семиденний строк та коли цей строк закінчився.

Відсутність таких відомостей має істотне значення, оскільки саме з фактом прибуття до нового місця проживання закон пов`язує початок перебігу семиденного строку для виконання відповідного обов`язку.

При цьому наявні в матеріалах справи документи не усувають зазначеної невизначеності.

Так, згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02 листопада 2020 року фактичним місцем проживання ОСОБА_1 вже на той час було зазначено АДРЕСА_2 .

Натомість жодного доказу того, що саме у січні 2026 року позивач прибув до нового місця проживання або змінив місце проживання, що зумовило виникнення нового обов`язку стати на військовий облік протягом семи днів, відповідачем суду не надано.

Наявний у матеріалах справи витяг з ЄДРПВР містить запис про порушення військового обліку «з 18.01.2026 по 17.01.2027» та формулювання «змінив місце проживання, не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів».

Проте сам по собі такий запис у реєстрі не встановлює і не підтверджує дату фактичної зміни позивачем місця проживання чи дату його прибуття до нового місця проживання.

Відповідачем не надано документа або інших фактичних даних, з яких можливо було б установити, на підставі яких конкретно відомостей до ЄДРПВР внесено зазначену дату початку порушення - 18 січня 2026 року, яка подія їй передувала та з якої дати обчислювався семиденний строк, передбачений частиною третьою статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Саме по собі відображення в інформаційній системі висновку про наявність порушення не може підміняти собою встановлення посадовою особою фактичних обставин, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, що адміністративна відповідальність має індивідуальний характер, а притягнення особи до такої відповідальності не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування наявності події адміністративного правопорушення та винуватості особи покладається на орган, який вирішує питання про притягнення її до адміністративної відповідальності, а під час судового оскарження відповідного рішення - правомірність такого рішення відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести суб`єкт владних повноважень.

Суд не вправі замість відповідача встановлювати фактичні обставини адміністративного правопорушення, які не були належним чином встановлені під час притягнення особи до адміністративної відповідальності, та таким чином створювати нове фактичне обґрунтування оскаржуваної постанови. З цих же підстав суд не вбачає можливим самостійно визначити дату початку правопорушення або визнати його триваючим лише з метою усунення недоліків мотивування оскаржуваної постанови.

Питання щодо характеру правопорушення та моменту його виявлення може вирішуватися лише після належного встановлення конкретних фактичних обставин, які підтверджують виникнення та невиконання відповідного обов`язку.

У даній справі такі обставини відповідачем не встановлені та належними доказами не підтверджені.

Суд також враховує положення примітки до статті 210 КУпАП, якою законодавець прямо передбачив випадок, коли положення статей 210 та 210-1 КУпАП не застосовуються, - за наявності можливості отримання держателем ЄДРПВР відповідних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних.

Зазначене положення підлягало перевірці посадовою особою при вирішенні питання про наявність правових підстав для застосування статті 210 КУпАП.

Особливого значення це набуває з огляду на те, що сама частина третя статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає можливість взяття на військовий облік на підставі відомостей, переданих в електронній формі органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до ЄДРПВР у разі електронного декларування місця проживання.

Разом із тим оскаржувана постанова не містить оцінки можливості отримання відповідних відомостей шляхом електронної інформаційної взаємодії та не містить мотивів щодо незастосування до встановлених обставин примітки до статті 210 КУпАП.

Відповідачем під час судового розгляду також не надано належних доказів, які б дозволяли суду встановити відсутність передбачених приміткою до статті 210 КУпАП обставин.

Водночас суд не робить самостійного висновку про те, що сам факт наявності певних відомостей у державних реєстрах автоматично виключає відповідальність позивача. Визначальним у цій справі є те, що суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення, не встановив належним чином конкретні фактичні обставини інкримінованого позивачу порушення та не обґрунтував наявність усіх передбачених законом умов для застосування частини третьої статті 210 КУпАП.

Суд також надає оцінку доводам позивача щодо невручення йому копії постанови № 629.

Відповідно до статті 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Матеріали справи не містять належних доказів вручення або направлення ОСОБА_1 копії постанови № 629 від 28 лютого 2026 року.

Разом із тим саме по собі невиконання відповідачем вимог статті 285 КУпАП відбулося після прийняття постанови, а тому не може самостійно свідчити про відсутність складу адміністративного правопорушення на момент її винесення. Зазначена обставина має значення насамперед для реалізації права особи на своєчасне оскарження постанови та вже була врахована судом при вирішенні питання про поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду.

Так само помилкове зазначення в постанові про набрання нею законної сили у день її винесення не змінює встановленого законом порядку набрання постановою законної сили та саме по собі не є визначальною підставою для її скасування.

Однак наведені обставини в сукупності з установленою судом недоведеністю фактичних обставин об`єктивної сторони правопорушення додатково свідчать про неналежне виконання відповідачем вимог КУпАП під час провадження у справі.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, коли саме позивач прибув до нового місця проживання, коли виник передбачений законом семиденний строк для постановки на військовий облік, коли та за яких конкретних обставин цей обов`язок було порушено, а також не надано належної оцінки обставинам, передбаченим приміткою до статті 210 КУпАП.

Саме ці обставини становлять необхідну фактичну основу для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Наявність лише запису в ЄДРПВР про порушення правил військового обліку без доказів конкретних фактичних обставин, на підставі яких такий запис сформовано, не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, відповідач не виконав покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язку щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення.

За таких обставин постанова № 629 від 28 лютого 2026 року не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, установленим частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи встановлену під час судового розгляду недоведеність належними доказами складу адміністративного правопорушення, суд не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд до відповідача.

За таких обставин належним способом захисту порушеного права позивача є скасування постанови № 629 від 28 лютого 2026 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 1064,96 грн..

Обґрунтовиючи цю суму представник позивача в позовній заяві посилався на пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (вимога про визнання протиправними акту, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права, як наслідків протиправності акту, дій чи бездіяльності, є однією вимогою) та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Разом із цим суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 зазначив, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 гривень.

Отже за подання до суду позову про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір справляється у розмірі 665,60 грн (3328,00 грн. х 0,2) та з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «про судовий збір» - в розмірі 532,48 грн. (3328,00 грн. х 0,2 х 0,8).

Таким чином, оскільки позовна заява позивачем подана в електронній формі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 532,48 грн.

Водночас суд роз`яснює позивачу його право на звернення до суду із клопотанням про повернення судового збору, внесеного у більшому розмірі, ніж встановлено законом, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Разом із цим позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, зазначивши, що відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу вбудуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі доказів на підтвердження таких витрат позивачем не надано, розподіл витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 9, 210, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 285, 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 629 від 28 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуюча суддя Н.В. Сердюк