Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №756/15909/25 — Оболонський районний суд міста Києва

30.06.2026 Справа № 756/15909/25

Справа ун. № 756/15909/25

пр.№2/756/1677/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( заочне)

30 червня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Луценко О.М.,

при секретарі Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат від суми заборгованості.

В обґрунтування позову позивач вказує, що 23.04.2024 року Оболонським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по справі № 756/4323/22 про стягнення з ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце ресстрації: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду в розмірі: 442 327 (чотириста сорок дві тисячі триста двадцять сім) грн. 72 коп., моральну шкоду в розмірі: 10 000 (десять тисяч) грн., судовий збір 4523 (чотири тисячі п`ятсот двадцять три) грн. 28 коп.

11.12.2024 року, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою Віталіною Володимирівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76760214 з примусового виконання виконавчого листа № 756/4323/22 від 01.11.2024 року. Позивач вказує, що у зв`язку з тим, що рішення суду не є виконаним позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгяд справи без участі позивача та його представника, позов підтримує повністю.

Відповідач повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився без повідомлення причин неявки, правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджено рішенням Оболонським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по справі № 756/4323/22 про стягнення з ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце ресстрації: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду в розмірі: 442 327 (чотириста сорок дві тисячі триста двадцять сім) грн. 72 коп., моральну шкоду в розмірі: 10 000 (десять тисяч) грн., судовий збір 4523 (чотири тисячі п`ятсот двадцять три) грн. 28 коп.

11.12.2024 року, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою Віталіною Володимирівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76760214 з примусового виконання виконавчого листа № 756/4323/22 від 01.11.2024 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду нараховано 3% річних з період з 08 жовтня 2024 року по 06 жовтня 2025 року в розмірі 13659,26 грн. та інфляційні втрати в розмірі 52716,96 грн.

Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другоюстатті 509 ЦК Українизобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей524,533-535і625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК Українирозміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5ЦК Українипоширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України).

Отже, устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2022 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 61-540св22).

До того, ж Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у Постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульованіЗаконом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Так, Верховний Суд зробив висновок, що норма ст. 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Великою Палатою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зроблено висновок щодо можливості застосування положень ст.625ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачене договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Постановою ВС від 06 березня 2019 року у справі № 577/5360/15-ц зроблено висновок, що за змістом ст.625ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Також, суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц відповідно до якої формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення статті 625ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, позивач має право на стягнення з відповідачів суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за час прострочення.

Судом встановлено, обов`язок зі сплати заборгованості за рішенням суду виник у відповідача з дня набранням законної сили рішення Оболонським районним судом м. Києва від 08.10.2024 року, а саме з 06.10.2025 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду нараховано 3% річних з період з 08 жовтня 2024 року по 06 жовтня 2025 року в розмірі 13659,26 грн. та інфляційні втрати в розмірі 52716,96 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1211,20 грн.

Згідно зістаттею 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 29.09.2025 року на суму 10000,00 грн.

За такого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст.258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 3% річних від простроченої суми боргу за рішенням Оболонського районного суду м. Києва по справі № 756/4323/22 від 23.04.2024 року, нараховані за період з 08.10.2024 року по 06.10.2025 року, що становить 13659,26 грн. та інфляційні втрати в розмірі 52716,96 грн., а всього 66 376,22гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.

Суддя О.М. Луценко