Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №756/6421/26 — Оболонський районний суд міста Києва

29.06.2026 Справа № 756/6421/26

Ун.№756/6421/26

Пр.№2/756/6408/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Луценко О.М.,

при секретарі - Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві про звільнення майна з під арешту, а саме квартири АДРЕСА_1 , постановою слідчого ГУ МВС України в м. Києві від 04.04.2006року у кримінальній справі №50-4279.

Вимоги позову мотивує тим, що зазначена квартира належить на праві приватної власності громадянці України ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі- продажу від 22.05.2005року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковирзіною С.П.

У межах кримінального провадження № 50-4279, відкрито у 2006 році, щодо ОСОБА_2 , який є чоловіком, постановою слідчого ГУ МВС України в м. Києва від 04.04.2006 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . При цьому квартира на момент накладення арешту належала ОСОБА_1 ,тобто арешт накладено не на майно підозрюваного, а на майно третьої особи.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 01.02.2007 року кримінальне провадження було закрито на підставі відсутності складу злочину.

У задоволенні клопотання про скасування арешту в порядку кримінального судочинства Печерським районним судом м. Києва було відмовлено ухвалою від 13.01.2026р., з роз`ясненням права звернення до суду в порядку цивільного судочинства. На даний час скасування арешту в межах кримінального провадження є неможливим у зв`язку з його закриттям, а тому захист мого порушеного права можливий виключно в порядку цивільного судочинства.

04.06.2026 від представника Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшов відзив відповідно до якого проти наданого позову заперечили, посилаючись на те, що ГУНП у м. Києві не є правонаступником ГУМВС України в місті Києві, оскільки відповідно до пункту 5 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено втрату чинності Законом України «Про міліцію», що з 07.11.2015 міліція ОВС України в Україні як державний орган виконавчої влади припинила своє існування.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» зазначено про ліквідацію територіальних органів МВС, в тому числі й ГУМВС України в місті Києві. Кабінетом Міністрів України прийнято рішення не про реорганізацію, а про повну ліквідацію органів внутрішніх справ. Оскільки Головне управління Національної поліції у м. Києві не є правонаступником Головного управління МВС України в м. Києві, а тому Головне управління Національної поліції у м. Києві не є належним відповідачем у даній справі, так як правовідносини у вказаній справі

відбулися із Головним управлінням МВС України в місті Києві (міліція ОВС України).

Позивач до судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить суд постановити рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду справи по суті повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Судом на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів встановлено наступні фактичні обставини.

Квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності громадянці України ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі- продажу від 22.05.2005року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковирзіною С.П.

У межах кримінального провадження № 50-4279, відкрито у 2006 році, щодо ОСОБА_2 , який є чоловіком, постановою слідчого ГУ МВС України в м. Києва від 04.04.2006 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 01.02.2007 року кримінальне провадження було закрито на підставі відсутності складу злочину.

У задоволенні клопотання про скасування арешту в порядку кримінального судочинства Печерським районним судом м. Києва було відмовлено ухвалою від 13.01.2026р., з роз`ясненням права звернення до суду в порядку цивільного судочинства. На даний час скасування арешту в межах кримінального провадження є неможливим у зв`язку з його закриттям, а тому захист мого порушеного права можливий виключно в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до ст.. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ст.. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності із ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оцінивши в сукупності всі зібрані по справі докази, враховуючи те, що арешт майна був заходом виконання ухвали суду, а кримінальне провадження на даний час закрито, однак слідчим не вчинено дій щодо скасування даних заходів, що обмежує права позивача як власника даного майна на володіння, користування та розпорядження ним, суд вважає правильним здійснити захист прав позивача як власника майна шляхом звільнення його з-під арешту.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 81, 137, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Зняти арешт, накладений постановою слідчого ГУ МВС України в м. Києві від 04.04.2006р. у кримінальній справі №50-4279 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Київському апеляційному суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.М. Луценко