Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №756/19064/25 — Оболонський районний суд міста Києва

16.07.2026 Справа № 756/19064/25

№2/756/2727/26

№756/19064/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Луценко О.М.

за участю секретаря Галелюк Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач звернулась до Оболонськогоо районного суду м. Києва із вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить розірвати договір довічного утримання (догляду) від 29.10.2012 року який укладено між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Купреєвою С.П. та зареєстрований в реєстрі за №6503.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29.10.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду), який був посвідчений посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Купреєвою С.П. та зареєстрований в реєстрі за №6503.

Однак, відповідач не забезпечує виконання усіх взятих на себе зобов`язань за договором довічного утримання (догляду) самоусунулась від його виконання.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовну заяву та просила її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, проте матеріали справи містять її заяву про визнання позову та розгляд справи без її участі.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку позивача, суд приходить до наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ст. 745 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 746 ЦК України відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров`я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

Відповідно до ст.748 ЦК України, набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 749 ЦК України, у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Відповідно до ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Відповідно до ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

В розумінні ч. 1 ст. 756 ЦК України, правовим наслідком розірвання договору довічного утримання, у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане, оскільки виникнення права власності на земельну ділянку у набувача за договором довічного утримання ні з якою іншою обставиною, як укладення договору, не пов`язано.

Судом встановлено, що 29.10.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду), який був посвідчений посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Купреєвою С.П. та зареєстрований в реєстрі за №6503.

Відповідно до п.1.1 Договору, Відчужувач передає, а Набувач отримує у власність земельну ділянку. Земельна ділянка, що відчужується, розташована за адресою АДРЕСА_1 (сто шістнадцять) та має наступні характеристики: загальна площа - 0,0615 гектарів в межах згідно з планом. Кадастровий номер:8000000000:90:620:0039.На підставі вищевказаного договору вказана в ньому земельна ділянка за кадастровим номером: 8000000000:90:620:0039 була зареєстрована на праві власності за Відповідачем, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів та Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.10.2012 за № 38512553.

П. 2.2 Договору передбачено, що відповідач зобов`язується повністю утримувати позивача, надавати їй матеріальне забезпечення (сплачувати комунальні послуги, електроенергію), догляд та необхідну допомогу, медичну допомогу та сплачувати ліки, а також забезпечити їй довічне користування земельної ділянкою. Вартість забезпечення, догляду та необхідної допомоги оцінюється у суму 500 (п`ятсот) гривень 00 коп. в місяць.

П. 4.3 Договору, передбачено, що цей Договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін - у судовому порядку.

Частина друга статті 651 ЦК України визначає, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Взяті на себе зобов`язання, передбачені п.2.2 Договору, відповідач впродовж дії договору не виконує.

Таким чином, для розірвання вказаного договору з вказаних підстав достатньо встановлення факту неналежного виконання набувачем умов договору.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 347/1273/16 зроблено наступний висновок: «Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини. Положення частини першої статті 755 ЦК України, не містить визначення неналежного виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання, а тому вирішуючи зазначене питання, суд має ураховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору».

При цьому, суд враховує, що відповідач в письмовій заяві позовні вимоги визнав у повному обсязі, чим підтвердив наявність підстав для розірвання договору та невиконання обов`язків, передбачених умовами Договору довічного утримання.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини, враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить вимогам закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити, оскільки в судовому засіданні встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором довічного утримання.

У відповідності до ст.141 ЦПК України суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Керуючись ст. ст.744, 755, 756 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 76-81, 141, 200, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання - задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання (догляду) від 29.10.2012 року який укладено між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Купреєвою С.П. та зареєстрований в реєстрі за №6503.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання - АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Луценко