Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №756/17722/25 — Оболонський районний суд міста Києва

30.06.2026 Справа № 756/17722/25

Унікальний№756/17722/25

Провадження№2-о/756/79/26

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Луценко О.М.,

за участі секретаря - Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Центрального міжрегіонального управлінння юстиції (м. Київ) Київського міського нотаріального округу Щербинська Тетяна- Стефанія Олексіївна про встанолення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В

Заявник звернувся до суду із заявою в якій просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник та ОСОБА_2 є донькою та матір`ю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.

Мати заявниці заповіт не складала. Заявниця є єдиною спадкоємицею першої черги померлої ОСОБА_2 , інших спадкоємців, окрім заявниці, немає, що підтверджується довідкою, виданою приватним нотаріусом Щербинською Тетяною-Стефанією Олексіївною в рамках спадкової справи №4/2025 від 28.05.2025 року.

30.05.2025 року нотаріусом було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для відмови стало те, що донька померлої має адресу зареєстрованого місця проживання, відмінну від адреси місця реєстрації померлої матері, а також через пропуск строку на прийняття спадщини.

Не дивлячись на те, що адреса місця реєстрації заявниці ( АДРЕСА_1 ) відмінна від адреси місця реєстрації її матері ( АДРЕСА_2 ), це не мало ніякого значення до фактичних (реальних) обставин щодо проживання членів родини. Довгий час заявниця проживала разом з мамою (починаючи з 1974 року - рік, коли їх сім`я заселилась в квартиру АДРЕСА_3 ). Дана квартира була приватизована сім`єю Заявниці, а саме ОСОБА_3 (бабуся заявниці), ОСОБА_2 (мати заявниці), ОСОБА_4 (батько заявниці) та ОСОБА_5 (заявниця). Це підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим 09.04.1996 року.

Заявниця переїхала проживати в заміський будинок, а також як часто мати проживала разом з заявницею в заміському будинку в теплу пору року. В період важкої хвороби Заявниця по декілька разів на тиждень залишалась ночувати разом з матір`ю, щоб бути поруч у важкий для матері час. Заявниця забезпечувала свою матір всім необхідним, готувала для неї їжу (в тому числі забезпечувала дієтичне харчування за настановами лікаря), прибирала в квартирі, вчасно забезпечувала матір дороговартісними ліками, возила по лікарням та різним обстеженням.

Таким чином спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї. Згідно статті 1270 цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно статті 1272 якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цивільного кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Або ж встановити факт, постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ОСОБА_1 проживала із матір`ю, оскільки остання потребувала постійного нагляду, так як хворіла, та не могли вести господарство, самостійно себе обслуговуватитощо.

ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Центрального міжрегіонального управлінння юстиції (м. Київ) Київського міського нотаріального округу Щербинської Тетяни- Стефанії Олексіївниіз заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 .

Проте, нотаріусом було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва з огляду на те, що вона і її померла мати на момент відкриття спадщини були зареєстровані за різними адресами, а тому ОСОБА_6 не можна вважати такою, що прийняла спадщину у порядку, передбаченому ч.3 ст. 1268ЦК України, а з часу відкриття спадщини протягом шести місяців вона не зверталася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття.

Представник заявника до судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі та участі заявника, оскільки заяву підтримують та просять суд постановити рішення, яким позов задовольнити.

Представник заінтересованої особи, в засідання не з`явився, про розгляд справи судом повідомлявся, належним чином, до судового засідання надали заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, заявник ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження заявника.

Заявниця є єдиною спадкоємицею першої черги померлої ОСОБА_2 , інших спадкоємців, окрім заявниці, немає, що підтверджується довідкою, виданою приватним нотаріусом Щербинською Тетяною-Стефанією Олексіївною в рамках спадкової справи №4/2025 від 28.05.2025 року.

30.05.2025 року нотаріусом було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для відмови стало те, що донька померлої має адресу зареєстрованого місця проживання, відмінну від адреси місця реєстрації померлої матері, а також через пропуск строку на прийняття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проживала із матір`ю, оскільки остання потребувала постійного нагляду, так як хворіла, та не могли вести господарство, самостійно себе обслуговуватитощо.

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування`місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання її померлої матері зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання матері заявника з спадкодавцем на момент її смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 5, 6, 10, 263-265, 315-319, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Центрального міжрегіонального управлінння юстиції (м. Київ) Київського міського нотаріального округу Щербинська Тетяна- Стефанія Олексіївна про встанолення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання (не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Київському апеляційному суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.М. Луценко